Постанова

від 18.08.2014 по справі 910/5891/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2014 р. Справа№ 910/5891/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Синиці О.Ф.

суддів: Зеленіна В.О.

Ткаченка Б.О.

при секретарі: Вінницькій О.В.

За участю представників:

від позивача -Богун В.П.,

від відповідача-не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вініл» № 1053 від 03.06.14

на рішення господарського суду міста Києва від 12.05.2014

у справі №910/5891/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вініл», м. Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМСІ2», м. Київ

про стягнення 17 400грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.05.2014 (суддя Босий В.П.) відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ "Вініл" про стягнення з відповідача 17400грн., перерахованих позивачем на виконання умов договору про надання послуг №151 від 05.12.2011, а саме: інформаційні та консультаційні послуги з вивчення бізнес процесів підприємства, формування докладного технічного завдання для конфігурування та автоматизації роботи підприємства в програмному забезпеченні 1С. Судом встановлено, що позивачем перераховано відповідачу 26148грн. При цьому відповідачем виконано робіт на суму 8748грн., що підтверджується актом надання послуг №3 від 27.01.2012, підписаного сторонами. Проте, в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з надання послуг за Договором позивач направив на адресу відповідача лист про дострокове розірвання Договору та повернення суми передоплати у розмірі 17400грн., оскільки підстава для володіння такими грошовими коштами відпала. Так як відповідач не повернув отримані кошти позивач звернувся з відповідною вимогою до суду про стягнення вказаної суми, як безпідставно набутої на підставі ст. 1212 ЦК України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що грошові кошти у розмірі 17 400грн. були сплачені ТОВ "Вініл" на користь ТОВ "ЕМСІ2" на виконання умов Договору (в якості оплати послуг), відтак вказані грошові кошти набуті за наявності правової підстави, а тому не можуть бути стягнуті відповідно до положень ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно набуті.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати, позовні вимоги задовольнити. Апелянт зазначив, що суд першої інстанції не врахував факт припинення договірних відносин, шляхом розірвання позивачем договору в односторонньому порядку та безпідставно не застосував до правовідносин положення ст. 1212 ЦК України. Враховуючи припинення дії договору, позивач вважає, що відповідач повинен повернути отримані кошти на підставі ст. 1212 ЦК України, як повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Так, кошти перераховані, як оплата послуг, понад вартість фактично наданих послуг в сумі 17400грн., і з розірванням договору втратили статус передоплати, правова підстава для їх перебування у відповідача відпала, що відповідно до ст. 1212 ЦК України є підставою для їх повернення позивачу. В підтвердження своїх посилань позивач посилається на постанову Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі №6-88цс13.

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належними чином (в справі наявне повідомлення про вручення поштового відправлення).

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду скарги. Отже, постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного розгляду скарги.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

05.12.2011 р. між ТОВ "ЕМСІ2" (виконавець-відповідач) та ТОВ "Вініл" (замовник-позивач) укладено договір про надання послуг №151, відповідно до умов якого виконавець надає замовнику інформаційні та консультаційні послуги з вивчення бізнес процесів підприємства, формування докладного технічного завдання для конфігурування та автоматизації роботи підприємства в програмному забезпеченні 1С:Підприємство 8.2, яке належить замовнику, а замовник приймає та оплачує послуги виконавця в порядку та на умовах, визначених даним договором.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що плата за надані виконавцем послуги здійснюється замовником згідно з виставленими виконавцем рахунками-фактурами шляхом перерахування суми, визначеної у відповідності з п. 3.1 даного договору та зафіксованої в акті приймання-передачі наданих послуг, вартості послуг за поточний місяць на поточний рахунок виконавця протягом 5 банківських днів з моменту надання виконавцем відповідного рахунку до оплати.

На виконання умов Договору позивачем було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти на загальну суму 26148грн., що підтверджується платіжними дорученнями №9016 від 07.12.2011 р. та №571 від 01.02.2012 р.

Згідно акту надання послуг №3 від 27.01.2012 р. виконавцем виконані роботи за Договором на суму 8 748грн. Вказаний акт підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками товариств.

Таким чином, у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за оплачені, проте не надані послуги за Договором на суму 17 400грн.

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з надання послуг за Договором 24.12.2013 р. позивач направив на його адресу лист про дострокове розірвання Договору та повернення суми передоплати у розмірі 17400грн.

Оскільки підстава для володіння відповідачем грошовими коштами у розмірі 17 400грн., на думку позивача, відпала, останній звернувся з позовом до суду про повернення 17400грн., перерахованих ним по договору про надання послуг №151 від 05.12.2011.

Як зазначалось вище господарський суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог, вказавши, що грошові кошти у розмірі 17 400грн. були сплачені ТОВ "Вініл" на користь ТОВ "ЕМСІ2" на виконання умов Договору (в якості оплати послуг), відтак вказані грошові кошти набуті за наявності правової підстави, а тому не можуть бути стягнуті відповідно до положень ст. 1212 Цивільного кодексу України, як безпідставно набуті.

Проте, апеляційний господарський суд не може погодитись з таким висновком місцевого господарського суду враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зобов'язання згідно із ст. ст. 11, 509 ЦК України, ст. 174 ГК України виникають, зокрема, з договору.

Так, за своєю правовою природою укладений між сторонами договір №151 від 05.12.2011 року є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до частини 1 статті 907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Відповідно до пункту 6.3. Договору Замовник має право достроково розірвати дію даного Договору шляхом письмового повідомлення Виконавця за 10 (десять) календарних днів до запланованої дати такого розірвання.

Так, 23 грудня 2013 року Замовник, листом № 2184, повідомив ТОВ «ЕМСІ2» про розірвання Договору через 10 (десять) календарних днів з дати отримання цього листа та просив останнього повернути суму переплати за Договором в розмірі 17400 гривень протягом 17 (сімнадцяти) календарних днів .

09 січня 2014 року вказане повідомлення отримано відповідачем.

Таким чином, договір про надання послуг № 151 від 05.12.2011року припинив свою дію, внаслідок його розірвання в односторонньому порядку Замовником з 20 січня 2014 року.

Доказів надання послуг на суму 17400грн. чи повернення зазначеної суми відповідачем не надано. Отже, відповідач зберігає зазначені кошти без достатньої правової підстави.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установлення порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду України від 02.10.2013р. у справі № 6-88цс13.

Враховуючи те, що договір №151 про надання послуг від 05.12.2011року, на виконання якого були сплаченні грошові кошти у сумі 17400грн., є припиненим, суд дійшов висновку про відсутність правової підстави для сплати спірних грошових коштів, а відтак, вимога про стягнення 17400грн. безпідставно отриманих коштів, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню на підставі ст. 1212 ЦК України.

За викладних обдставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про скасування рішення господарського суду міста Києва від 12.05.2014 у справі №910/5891/14 та задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати у справі, в тому числі і за подачу апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 12.05.2014 у справі №910/5891/14 скасувати і прийняти нове рішення.

2. Позовні вимоги задовольнити.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМСІ2" (01054, м. Київ, вулиця Тургенєвська, буд. 28А-30А, код ЄДРПОУ 37470369, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вініл" (49057, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 174, код ЄДРПОУ 25513976) 17400(сімнадцять тисяч чотириста)грн. заборгованості та 1720 (одну тисячу сімсот двадцять)грн.50коп. судового збору.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМСІ2" (01054, м. Київ, вулиця Тургенєвська, буд. 28А-30А, код ЄДРПОУ 37470369, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вініл" (49057, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 174, код ЄДРПОУ 25513976) 913 (дев'ятсот тринадцять)грн. 50коп. витрат за подачу апеляційної скарги.

5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

6. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5891/14.

Головуючий суддя О.Ф. Синиця

Судді В.О. Зеленін

Б.О. Ткаченко