Рішення

від 14.05.2009 по справі 18065-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

18065-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

14.05.2009Справа №2-15/18065-2006

За позовом Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95026, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Гайдара, 3-А, ідентифікаційний код 03358593)

До відповідача Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Астарта» (03150, м. Київ, вул.. Тверська, 6, ідентифікаційний код 02308021) в особі Кримської дирекції ВАТ «Страхова компанія «Астарта» (95001, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Більшовицька, 24, ідентифікаційний код 26442391)

Про стягнення 39337,58 грн.

За зустрічним позовом  Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія “Астарта» (03150, м. Київ, вул. Тверська, 6) в особі Кримської дирекції Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Астарта» (95001,  АР Крим м. Сімферополь, вул. Большевицька, 24, ідентифікаційний код 26442391)

До відповідача Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95026, АР Крим м. Сімферополь, вул Гайдара, 3А, ідентифікаційний код 03358593)

Про розірвання договору

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача (відповідача за зустрічним позовом) – не з'явився

Від відповідача (позивача за зустрічним позовом) – Ялова Л.О., довіреність № 01 від 08.01.2009 р., довіреність

        Обставини справи: Орендне підприємство „Кримтеплокомуненерго” звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Астарта» в особі Кримської дирекції ВАТ «Страхова компанія «Астарта» про стягнення 39337,58 грн. заборгованості, в тому числі: 35823,36 грн. основного боргу, 898,44 грн. 3% річних, 2615,78 грн. інфляційних втрат за договором № 905 на постачання теплової енергії від 16.02.2004 р.

          Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті наданих йому послуг за договором № 905 від 16.02.2004 р. на суму 35823,36 грн. за період з 01.06.2004 р. по 30.08.2006 р., що і стало підставою для звернення з позовом до господарського суду.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує, посилаючись на неправомірність застосування позивачем тарифів, а також на невідповідність якості наданих позивачем послуг встановленим нормам.

          12.03.2007 р. до господарського надійшла зустрічна позовна заява Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Астарта”  до Орендного підприємства “Кримтеплокомуненерго” про розірвання договору № 905 на постачання теплової енергії від 16.02.2004 р., який був укладений між Кримською дирекцію Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Астарта” та Орендним підприємством “Кримтеплокомуненерго”.

          Ухвалою господарського суду від 12.03.2007 р. зустрічна позовна заява була прийнята до провадження разом з первісним позовом.

У судовому засіданні 24.04.2008 р. представником позивача наданий відзив на зустрічний позов, в якому він проти останнього заперечує, посилаючись на недодержання ВАТ «Страхова компанія «Астарта» в особі КД ВАТ «Страхова компанія «Астарта»  порядку розірвання договору, передбаченого статтею 188 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 24.04.2007 р. провадження у справі було зупинено у зв'язку з призначенням по справі комплексної судової економічної та технічної експертизи, проведення якої доручено Кримському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експертизи були поставлені наступні питання: чи відповідає якість наданих Орендним підприємством “Кримтеплокомуненерго” Кримській дирекції Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Астарта” послуг з теплопостачання (зафіксованих у первісній документації) встановленим нормативам та Правилам надання послуг з водо-, теплопостачання, за період з 01.06.2004 р. по 30.08.2006 р.; чи проведений розрахунок вартості наданих позивачем послуг з теплопостачання у відповідності з діючими правилами; чи підтверджується здійснений позивачем  розрахунок за надані послуги з теплопостачання первісними документами (що підтверджують якість наданих послуг) та чи обґрунтований він нормативно; здійснити розрахунок за фактично надані відповідачу послуги з теплопостачання у відповідності з діючими правилами та нормативами; чи підтверджується  заборгованість відповідача - Кримської дирекції Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Астарта” за надані позивачем послуги з теплопостачання за договором № 905 від 16.02.2004 р. у розмірі  35823,36 грн.; якщо заборгованість є, то встановити її фактичний розмір і період утворення; визначити у разі наявності розмір 3% річних, зобов'язання по сплаті яких виникли у  Кримської дирекції Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Астарта” перед Орендним підприємством “Кримтеплокомуненерго”  у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань за період з 25.07.2004 по 18.10.2006 р.; визначити у разі наявності розмір інфляційних витрат, зобов'язання по сплаті яких виникли у  Кримської дирекції Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Астарта” перед Орендним підприємством “Кримтеплокомуненерго”  у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань за період з 25.07.2004 по 18.10.2006 р.

26.11.2007 р. до господарського суду надійшов висновок судової експертизи.

29.11.2007 р. ухвалою господарського суду АР Крим провадження у справі було поновлено.

Представник Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго»  з висновками судової експертизи погодився.

Представник відповідача (позивача за зустрічним позовом)  проти висновків судової експертизи заперечує, посилаючись на їх неповноту, оскільки експерт здійснював аналіз розрахунків між сторонами з точки зору правильності ведення бухгалтерського обліку.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 17.01.2008 р. провадження у справі було зупинено у зв'язку з призначенням у справі комплексної економічної та будівельно-технічної експертизи.

22.08.2008 р. до господарського суду АР Крим надійшов висновок судового експерта з копіями матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 26.08.2008 р. провадження у справі було поновлено.

У судовому засіданні 30.09.2008 р. представником позивача за первісним позовом надані письмові пояснення стосовно висновку судової експертизи, згідно яких він не погоджується з вказаними висновками.

Представник відповідача за первісним позовом у письмових поясненнях на висновок судового експерта № 272 від 31.07.2008 р. з ним погоджується, вважає його обґрунтованим.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 06.11.2008 р. у судове засідання для дачі пояснень були викликані судовий експерт Гордєєва та судовий експерт Котов.

Слухання справи відкладалось у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, по справі оголошувалася перерва.

Строк розгляду справи був продовжений у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

16.02.2004 р. між Орендним підприємством „Кримтеплокомуненерго” (Постачальник) та Кримською дирекцією Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Астарта” (Споживач) був укладений договір на постачання теплової енергії № 905 (а.с. 6-8 Т,1)

Згідно з пунктом 1 Договору Постачальник бере на себе зобов'язання забезпечувати Споживача тепловою енергією у вигляді опалення та підігріву води в необхідних йому обсягах, а Споживач зобов'язується прийняти теплову енергію в об'ємах, визначених дійсним договором та оплатити її по встановленим тарифам в строки, передбачені договором. Сторони зобов'язуються керуватися чинними «Правилами користування тепловою енергією» та іншими нормативно-правовими актами чинного законодавства України та АР Крим.

Відповідно до пункту 6.7 Договору підставою для оплати по другій групі споживачів є рахунки, виставлені Постачальником.

Розрахунковим періодом є календарний місяць. (пункт 6.2 Договору)

Згідно до пункту 6.1 Договору розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються в грошовій або іншій, не забороненій чинним законодавством, формі згідно встановлених Постачальником тарифів, у залежності від груп споживачів в строк до 25 числа місяця наступного за розрахунковим.

При зміні Урядом цін на енергоресурси, воду та матеріали, зміні податкового законодавства, відповідно автоматично змінюється ціна на відпущену теплову енергію 2-ї групи споживачів, про що Постачальним сповіщає Споживача з посиланням на нормативний документ.

Пунктом 6.4 Договору сторони передбачили, що споживачі, які не мають приладів обліку здійснюють щомісячну оплату за спожиту теплову енергію згідно тарифів, встановленим Радою Міністрів АР Крим, за опалювальну площу з розрахунку на 1 кв. м та тарифу на гаряче водопостачання на 1 куб.м гарячої води.

Відповідно до пункту 10.1 Договір укладений строком на 5 років та діє з 01.02.2004 р. по 31.01.2009 р.

Сторони не представили суду доказів припинення дії вказаного договору, у той час як відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент розгляду спору договір продовжує діяти.

Так, позивачем надавалися послуги з теплопостачання у відповідності до умов договору, що підтверджується доданими до матеріалів справи рахунками за теплопостачання № 640905 за період з 01.06.2004 р. по 01.09.2006 р.

Вказані рахунки були отримані відповідачем, про що свідчать підпис представника відповідача у реєстрах про отримання рахунків. (а.с. 6-25 Т.2).

Відповідачем було частково сплачено вартість отриманих послуг у розмірі 9240,02 грн.

Проте, відповідачем вказані рахунки не були сплачені в добровільному порядку та в повному обсязі, в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 35823,36 грн.. за надані послуги за період з 01.06.2004 р. по 01.09.2006 р., що і стало підставою для звернення Орендного підприємства „Кримтеплокомуненерго” з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідач у відзиві на позов посилається на неправомірність застосування позивачем тарифів.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОП «Кримтеплокомуненерго» повідомляло про зміну тарифів не теплоенергію безпосередньо через вручення рахунків КД СК «Астарта».

Так, у вказаних рахунках тарифи на теплову енергію в вигляді опалення та підігріву води не відповідають тарифам, зазначеним у пункті 6.1 Договору № 905 від 16.02.2004 р. Також, в наданих на дослідження рахунках відсутні посилання на нормативні документи про зміни тарифів на теплову енергію, як це передбачено пунктом 6.1 договору.

Отже, з огляду на викладене, суд не може погодитися з посиланнями  позивача про належне інформування позивачем відповідача про зміну тарифів у спосіб, передбачений договором.

Що стосується направлених на адресу відповідача листів-повідомлень (а.с. 26-31 Т.2), то вони також не можуть бути розцінені судом, як належні та допустимі докази інформування відповідача про зміну тарифів відповідно до умов договору, оскільки жоден із них не містить посилання на внесення змін у підпункт в) пункту 6.1 Договору № 905.

Що стосується посилань відповідача в обґрунтування своїх заперечень на невідповідність якості наданих позивачем послуг встановленим нормам. (температура в приміщенні нижче 180С) суд зазначає наступне.

Згідно статті 24 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії має право в тому числі на отримання обсягів теплової енергії згідно з параметрами відповідно до договорів та стандартів; на отримання перерахунку за спожиту теплову енергію з урахуванням здійсненого авансового платежу та показань приладів комерційного обліку теплової енергії протягом місяця після закінчення опалювального періоду.

Пунктом 25 Закону України «Про теплопостачання» встановлений обов'язок теплопостачальної організації забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.

Згідно вимог щодо кількісних і якісних показників послуг та зменшення плати у разі їх відхилення, викладених у Правилах надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. N 630, у випадку, якщо фактична температура в приміщеннях нижче нормативної (18° С, в наріжних кімнатах 20° С), то здійснюється зменшення плати за надані послуги на 5 відсотків за кожний градус відхилення від 18° C до 12° C у житлових приміщеннях (у наріжних кімнатах - від 20° C до 14° C) плати за період відхилення (протягом усього строку відхилення).

Так, експертним висновком № 272 від 31.07.2008 р. встановлено, що в приміщенні Кримської дирекції ВАТ «Страхова компанія «Астарта» (95001, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Більшовицька, 24) маються прилади опалення, які відповідають встановленим нормативам та правилам та встановлені в комплексі централізованого опалення. При вибірковому замірі температури повітря в приміщенні Кримської дирекції ВАТ «Страхова компанія «Астарта» (95001, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Більшовицька, 24) в період з 01.06.2004 р. по 30.08.2006 р. комісією з службовців даного підприємства встановлені 28 фактів протягом 28 днів, коли температура повітря була нижче +18°С. Середня температура повітря в ці дні в приміщеннях склала +17,2°С.

Згідно проведеного експертом розрахунку відпуск теплової енергії, що здійснювався ОП «Кримтеплокомуненерго» зменшився з листопада 2004 р. по квітень 2006 р. на 18,06% , відповідно, сума заборгованості КД ВАТ СК «Астарта» перед ОП «Кримтеплокомуненерго» за надані послуги по договору № 905 від 16.02.2004 р. станом на 31.08.2006 р. зменшується на 18.06% .

Отже, експертами здійснений розрахунок заборгованості відповідача за надані послуги по договору № 905 від 16.02.2004 р. згідно пункту 6.1. Виходячи з цього, заборгованість відповідача за фактично надані позивачем послуги за договором № 9054 від 16.02.2004 р. станом на 31.08.2006 р. (тобто за спірний період) склала 14455,14 грн.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються зокрема таким засобом як висновки судових експертів.

          Згідно до частини 5 статті 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

          Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. (частина 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, у суду відсутні підстави не погоджуватися з висновком судового експерта.

Отже, судом встановлено, що відповідач всупереч вимогам Договору та вимогам чинного законодавства  зобов'язання за договором № 905 від 16.02.2004 р. по оплаті за отримані послуги з теплопотсачання не виконав належним чином у повному обсязі та своєчасно, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 14455,14  грн. за період з 01.06.2004 р. по 01.09.2006 р., яка встановлена судом, належним чином підтверджена,  а тому вона підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 2615,78  грн., 3% річних у розмірі 898,44 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Згідно розрахунку суду сума інфляційних втрат за період з 25.07.2004 р. по 18.10.2006 р. (період, за який розраховувалися інфляційні втрати позивачем  у позовній заяві), виходячи із суми заборгованості у розмірі 14455,14 грн., становить 3714,97 грн. Проте, суд згідно статті 83 Господарського процесуального кодексу України  позбавлений самостійно виходити за межі позовних вимог без клопотання заінтересованої сторони.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Астарта» в особі Кримської дирекції ВАТ «Страхова компанія «Астарта» інфляційних втрат у розмірі 2615,78 грн. за період з 25.07.2004 р. по 18.10.2006 р. суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Так, відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку суду, сума 3% за період з 25.07.2004 р. по 18.10.2006 р. (період, за який розраховувалися річні позивачем  у позовній заяві), виходячи із встановленої суми заборгованості у розмірі 14455,14 грн., становить 485,86 грн.

Отже, вимоги позивача про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Астарта» в особі Кримської дирекції ВАТ «Страхова компанія «Астарта» 3% річних підлягають задоволенню в розмірі 485,86 грн.

Щодо зустрічних позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Астарта» в особі Кримської дирекції ВАТ «Страхова компанія «Астарта» про розірвання договору № 905 на постачання теплової енергії від 16.02.2004 р., який був укладений між Кримською дирекцію Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Астарта” та Орендним підприємством “Кримтеплокомуненерго”, судом не вбачається обґрунтованих правових підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

Статтею 1 Господарського кодексу України встановлено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

          Статтею 188 Господарського кодексу України встановлено, що розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Так, пунктом 10.5 Договору в редакції Протоколу розбіжностей, укладеного до Договору № 905 від 16.02.2004 р., передбачена можливість розірвання Договору по ініціативі Споживача з обов'язковим повідомленням про це Постачальника за один місяць після проведення робіт по відключенню Споживача від системи централізованого опалення з наданням на адресу Постачальника відповідного акту відключення та іншої проектно-технічної документації, в тому числі проекту на відключення, дозвіл балансоутримувача (власника) внутрішньодомових мереж на відключення.

Зазначеного не було зроблено позивачем за зустрічним позовом, отже відсутні підстави для розірвання договору з цих підстав.

Пунктом 10.6 Договору в редакції Протоколу розбіжностей, укладеного до Договору № 905 від 16.02.2004 р., встановлена можливість розірвання Договору за ініціативою Споживача у випадку зміни власника приміщення з обов'язковим письмовим повідомленням про це Постачальника за один місяць. Кримською дирекцією Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Астарта”  не надано доказів виконання вказаного пункту договору.

Порядок розірвання договору передбачений також статтею  188 Господарського кодексу України  сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Так, позивачем за зустрічним позовом всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України не представлено суду доказів отримання або направлення відповідачу за зустрічним позовом такої пропозиції.

Позивачем не представлено суду також обґрунтованих доказів істотного порушення відповідачем умов договору.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України Договір  може  бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у  разі  істотного  порушення  договору другою  стороною  та в інших випадках,  встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору,  коли  внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критерію, що встановлений абзацом другим частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Оціночне поняття істотності порушення договору законодавчо розкрито за допомогою іншого оціночного поняття – «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Суд зазначає, що істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склались у сторони, яка вимагає зміни або розірвання договору, причому вина сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і взагалі для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, дослідивши всі представлені сторонами докази, оцінивши їх в сукупності, у суду відсутні достатньо обґрунтовані правові підстави для задоволення зустрічного позову.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

          З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 82-84  Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Первісний позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Астарта» (03150, м. Київ, вул.. Тверська, 6, ідентифікаційний код 02308021) в особі Кримської дирекції ВАТ «Страхова компанія «Астарта» (95001, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Більшовицька, 24, ідентифікаційний код 26442391) на користь Орендного підприємства „Кримтеплокомуненерго” (95026, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Гайдара, 3-А, ідентифікаційний код 03358593, р/р №2600700145930 в філії ВАТ «Укрексимбанк» м. Ялта, МФО 324786) заборгованість у розмірі 14455,14 грн., 485,86 грн. річних, 2615,78 грн. інфляційних втрат, 175,57 грн. державного мита та 52,66 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 330,58 грн. витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи.

3.          Стягнути з Орендного підприємства „Кримтеплокомуненерго” (95026, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Гайдара, 3-А, ідентифікаційний код 03358593) на користь  Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Астарта» (03150, м. Київ, вул.. Тверська, 6, ідентифікаційний код 02308021) в особі Кримської дирекції ВАТ «Страхова компанія «Астарта» (95001, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Більшовицька, 24, ідентифікаційний код 26442391) 1649,51 грн. вартості сплаченої судової експертизи.

4.          Стягнути з Орендного підприємства „Кримтеплокомуненерго” (95026, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Гайдара, 3-А, ідентифікаційний код 03358593) на користь Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз (95001, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Чехова, 55а, р/р № 35224001000218, ЗКПО 26225794, банк УГК в АРК, МФО 824026) 938,40 грн. витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи.

5.          В іншій частині первісного позову відмовити.

6.          У зустрічному позові відмовити.

7.          Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.