Ухвала

від 13.05.2014 по справі 822/505/14

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/505/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Білоуса О.В. Ватаманюка Р.В.

при секретарі: Лозінській Н.В.

за участю представників сторін:

представника позивача: Шпака А.П.

представника відповідача: Рисюка П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом виробничого кооперативу "Іскра-2007" до Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2014 року виробничий кооператив «Іскра-2007» (далі - Позивач) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.12.2013 року форми "Р" №0003752202.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Представник Відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник Позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що працівниками Відповідача проведена позапланова виїзна документальна перевірка ВК"Іскра-2007" з питань достовірності даних, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість за результатами проведених фінансово-господарських операцій із ПП"Приват Агро" у лютому 2012 року та із ТОВ"Альгавар" у березні 2012 року.

За результатами перевірки Відповідачем складений акт №836/222/34816276 від 28.11.2013 року, згідно висновків якого встановлено порушення податкового законодавства України, в результаті чого Позивачем занижено податок на додану вартість в сумі 20549 грн., в зв`язку із завищенням ним податкового кредиту з ПДВ в лютому та травні 2012 року в загальній сумі 20549,42 грн., по господарських операціях щодо придбання ТМЦ ( шрот соняшниковий, фракція лігроіно-газойлева) у ПП"Приват Агро" та ТОВ"Альгавар", що фактично не здійснювались та не мали на меті подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

На підставі висновків вказаного акту перевірки Відповідачем 13.12.2013 року прийняте податкове повідомлення-рішення: форми "Р" №0003752202, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по ПДВ за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 25686,00 грн.

Згідно п.п. 14.1.181 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари послуги) на вимогу їх отримувача.

На виконання пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Так, в лютому 2012 року Позивачем віднесено до податкового кредиту з ПДВ суму в розмірі 6125,00 грн. по господарській операції з придбання у ПП"Приват Агро" товару (шроту соняшникового) загальною вартістю 36750,00 грн., в тому числі ПДВ 6125,00 грн. та в травні 2012 року віднесено до податкового кредиту з ПДВ суму в розмірі 14424,42 грн. по господарській операції з придбання у ТОВ "Альгавар" товару (фракції лігріно-газойлевої) загальною вартістю 86546,50 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між ПП "Приват Агро" (Постачальник) та ВК"Іскра-2007" (Покупець) укладено договір поставки №24/01-01 від 24.01.2012 року, із змінами від 24.01.2012 року, згідно умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар ( шрот соняшниковий ), а Покупець зобов'язується прийняти Товар від Постачальника та оплатити його загальну вартість на умовах даного Договору шляхом 100 % передоплати. Поставка товару здійснюється постачальником на умовах СРТ ( склад покупця, розташований за адресою : с.Голосків, Кам`янець-Подільський район, Хмельницька область).

На підтвердження виконання договірних умов Позивачем надано суду рахунок-фактури №СФ-1/21 від 01.02.2012 року, видаткову накладну №РН-0000360 від 01.02.2012 року, податкову накладну №6 від 01.02.2012 року, платіжне доручення №30 від 01.022012 року на підтвердження здійснення оплати за придбаний товар на суму 36680,00 грн., висновок лабораторії екологічної безпеки земель і якості продукції ДУ Хмельницького центру "Облдержродючість" від 03.02.2012 року №12.

Крім того, на підтвердження транспортування, оприбуткування та необхідності придбання шроту соняшникового для відгодівлі ВРХ Позивачем надані суду товарно-транспортна накладна №01/021 від 01.02.2012 року, витяг з журналу - ордеру №10 за лютий 2012 року, реєстр наявності ідентифікованих і зареєстрованих тварин в Реєстрі тварин (ВРХ) від 06.03.2014 року в кількості 282 голів, статистичний звіт станом на 01.03.2014 року, довідка управління статистики у Кам`янець-Подільському районі Головного управління статистики у Хмельницькій області №30/1-015-0411 від 11.03.2014 року, договір оренди нежитлової будівлі корівника б/н від 02.07.2009 року, укладеного між Позивачем та ОСОБА_5, який належить останній на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 02.07.2009 року, виданого виконавчим комітетом Голосківецької сільської ради, зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухоме майно за номером 27685786, що підтверджується витягом № 23185764 від 02.07.2009 року.

Використання придбаного шроту соняшникового у ПП "Приват Агро" підтверджується наданими Позивачем суду кормовими відомостями №2 та №5.

Також встановлено, що між ТОВ"Альгавар" (Постачальник) та ВК "Іскра-2007" (Покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів №46 від 15.03.2012 року, згідно умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця нафтопродукти в кількості і асортименті, що передбачені в рахунках - фактури або видаткових накладних, а Покупець зобов'язується прийняти Товар від Постачальника та оплатити його загальну вартість шляхом 100% передоплати. Датою поставки товару вважається дата прийняття товару на складі покупця (п.4.2 договору).

На підтвердження виконання сторонами договірних зобов'язань та оприбуткування товару, Позивачем надано суду видаткову накладну №60 від 16.03.2012 року, податкову накладну №13 від 16.03.2012 року, платіжні доручення на підтвердження оплати за придбаний товар, витяг з журналу - ордеру №6 за березень 2012 року.

На підтвердження необхідності придбання дизельного пального Позивачем надані суду свідоцтва про реєстрацію тракторів, довідка управління Держкомзему у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області №155/09-1 від 29.01.2013 року на підтвердження перебування у користуванні Позивача сільськогосподарських угідь площею 42,91 га.

На підтвердження використання придбаного дизельного пального у ТОВ"Альгавар" Позивачем надані суду шляхові листи тракторів, забірні відомості за квітень 2012 року, відомості видачі паливно-мастильних матеріалів за квітень 2012 року.

Крім того, судом встановлено, що контрагенти Позивача - ПП "Приват Агро" та ТОВ "Альгавар" на момент укладення та виконання договорів поставки, були зареєстровані суб`єктами підприємницької діяльності, що підтверджується спеціальними витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 06.03.2014 року та платником податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки акту перевірки є не обґрунтованими, суперечать законодавству з питань оподаткування та фактичним обставинам справи, а податкові повідомлення-рішення, прийняті на його основі, є протиправними та підлягають скасуванню. з огляду на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вчинення господарських операцій із Позивачем контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних та інших первинних документів, дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Судом встановлено, що усі накладні, які були оформлені в результаті здійснення господарських операцій Позивача з ПП "Приват Агро" та ТОВ"Альгавар" відповідно до ст. 9 Закону N 996 XIV та п. 2.4. Положення № 88, є первинним документами, оформленими належними чином.

В ході судового розгляду справи з'ясовано, що у даних господарських операціях Позивачем було досягнуто господарської мети, яка полягала у виготовлені продукції та її подальшому використанні в межах власної господарської діяльності.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги той факт, що у видатковій накладній №РН-0000360 від 01.02.2012 року відсутня інформація про особу, яка отримала товар, її підпис та відсутня інформація про довіреність на отримання товару, а також те, що Позивачем до перевірки не надано документи, що свідчать про якість товару та його походження.

Варто зазначити, що незначні порушення, допущені в процесі складення первинних документів, недоліки при їх оформленні, не можуть бути належними і допустимими доказами безтоварності (фіктивності) господарських операцій, оскільки оцінюються судом в сукупності з іншими доказами та документами, які підтверджують здійснення зазначених операцій.

Відсутність у Позивача сертифікатів якості або інших документів відповідності якості продукції та ненадання документів, які підтверджують транспортування товару не може бути підставою для висновків про порушення Позивачем вимог податкового законодавства, оскільки наявність або відсутність зазначених документів, відповідно до норм Податкового кодексу України, не впливає на формування податкових зобов'язань та податкового кредиту Позивача.

Безпідставними є і посилання апелянта на акт ДПІ у Жовтневому р-ні м.Дніпропетровська №651/222/36640515 від 28.08.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Приват Агро» та акт ДПІ в Амур-Нижньодніпровському р-ні м.Дніпропетровська №269/22-6/37756788 від 05.06.2011 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альгавар», якими встановлено відсутність контрагентів Позивача за місцем юридичної адреси та неможливість реального здійснення ними господарських відносин з іншими контрагентами.

Необхідно зазначити, що чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Статтею 198 ПК України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Разом з тим, Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували б відсутність фактичного виконання господарських операцій за спірним договором.

Така ж правова позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду від 02.12.2013 року у справі № К/800/50704/13.

Судом на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт поставки товарів Позивачеві зі сторони його контрагента, документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність факту поставки товарів не були доведені, а надані Позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності здійснення господарських операцій.

Що стосується доводів апеляційної скарги щодо неправомірності стягнення на користь Позивача понесені судові витрати шляхом безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунку Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області, колегія суддів зазначає, що згідно з ч.1 ст.87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Відповідача.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи колегія суддів вважає, що доводи, викладені Відповідачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що входять до предмета доказування та мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає всі підстави для залишення його без змін.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів у Хмельницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 19 травня 2014 року .

Головуючий Курко О. П.

Судді Білоус О.В.

Ватаманюк Р.В.