Постанова

від 11.11.2008 по справі 21/170а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

21/170А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.08                                                                                           Справа№ 21/170А

Господарський суд Львівської області у складі:

судді Масловська Л.З.

при секретарі Зубачик Н.

За позовом:           Управління майном спільної власності Львівської обласної ради, м.Львів

до відповідача-1: Бориславська міська рада, м.Борислав

до відповідача-2: Виконавчий комітет Бориславської міської ради, м.Борислав

третя особа:          Бориславська міська друкарня, м.Борислав

про визнання недійсним рішення №297 від 01.07.1993 року

Представники:

від позивача:                  Літинський І.В. - гол.спец.-ю/к

від відповідачів:    Мельничок В.М. –спеціаліст І категорії

від третьої особи:  Наминанік М. –директор

Сторонам, які беруть участь у справі, роз'яснено зміст ст.49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме їх  процесуальні права та обов'язки, зокрема право заявляти відводи.

Суть спору:  Позовну заяву подано Управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради, м. Львів, до відповідача –1 –Бориславської міської ради, м. Борислав, Львівська область, до відповідача –2 - Виконавчого комітету Бориславської міської ради, м. Борислав, Львівська область, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Комунального підприємства “Бориславська міська друкарня”, м. Борислав, Львівська область, про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Бориславської міської ради від 01.07.1993 р. №297 “Про визнання права власності на будинок №14 по вул. Шевченка в м. Бориславі”; визнання права власності на будинок №14 по вул. Шевченка в м. Бориславі за Львівською обласною радою.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 12.06.2008 р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи на 21.08.2008 р.. Розгляд справи неодноразово відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду від 21.08.2008 р., 02.10.2008 р.. В судовому засіданні 04.11.2008 р. оголошено перерву до 11.11.2008 р..

У відповідності до ст. 71 КАС України справа слухається за наявними у ній доказами. Представникам сторін роз'яснено їх права згідно зі ст. ст. 49, 51 КАС України.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві, клопотанні. Ствердив, зокрема, що Постановою Кабінету Міністрів України №311 від 05.11.1991 р. “Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)” до власності областей було віднесено майнові комплекси районних та міських друкарень. На підставі цієї постанови, ухвалою Львівської обласної ради №288 від 12.05.1993 р. “Про передачу майна комунальної власності” до власності Львівської обласної ради було віднесено спірне приміщення. Однак, на підставі рішення виконавчого комітету Бориславської міської ради №297 від 01.07.1993 р. “Про визнання права власності на будинок №14 по вул. Шевченка в м. Бориславі”, право власності на вказаний будинок зареєстровано за Бориславською міською радою. Просить позов задоволити.

Представник відповідачів позов заперечив з мотивів, зазначених у запереченнях. Ствердив, що Постановою Кабінету Міністрів України №311 від 05.11.1991 р. “Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)” передбачено передачу у власність Львівської обласної ради не майнового комплексу, а лише майно міських друкарень (обладнання, тощо). Посилається на виключне право виконавчого комітету реалізовувати право власності на об'єкти комунальної власності. Просить у позові відмовити.

Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору позов підтримав з мотивів, зазначених в листі №19 від 01.10.2008 р.. Ствердив, що виконавчий комітет Бориславської міської ради не звертався до комісії для вирішення спірних питань, створеної на підставі ухвали Львівської обласної ради №288 від 12.03.1993 р. “Про передачу майна комунальної власності”, не повідомляв про прийняття оспорюваного рішення. Просить позов задовольнити.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, суд встановив.

У відповідності із п. 1.1. статуту комунального підприємства “Бориславська міська друкарня”, перереєстрованого виконавчим комітетом Бориславської міської ради 10.02.1999 р., Бориславська міська друкарня є державним комунальним підприємством і заснована управлінням майном області Львівської облдержадміністрації і перебуває у власності Львівської обласної ради. Відповідно до п. 1.9. статуту, місцезнаходження друкарні – м. Борислав, вул. Шевченка, 14.

Як вбачається з п. 1.3.1. Положення про управління майном спільної власності Львівської обласної ради, затвердженого рішенням Львівської обласної ради №33 від 23.06.2006 р. “Про питання забезпечення управління майном спільної власності територіальних громад області”, управління є правонаступником відділу з питань майна комунальної власності облдержадміністрації в частині повноважень щодо управління майном спільної власності територіальних громад області, в тому числі як засновника підприємств, установ, організацій спільної власності, а також господарських товариств, у статутних фондах яких є частка спільної власності; орендодавців цілісних майнових комплексів та нерухомого майна спільної власності.

Постановою Кабінету Міністрів України №311 від 05.11.1991 р. “Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)” був затверджений перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності) (п. 1). Зазначеним переліком до власності областей віднесена поліграфічна промисловість: районні та міські друкарні, книготорговельна мережа Держкомпреси України, за винятком оптових книжкових баз відомчого підпорядкування. Зі змісту вказаної постанови не вбачається стверджуваного відповідачами посилання на те, що у власність областей передавались не цілісні майнові комплекси, а майно міських друкарень. При цьому, у відповідності до п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України №311 від 05.11.1991 р. установлено, що розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя проводиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами з участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів.

Ухвалою Львівської обласної ради №288 від 12.05.1993 р. “Про передачу майна комунальної власності”, затверджено, зокрема, перелік майнових комплексів підприємств, установ, організацій, що відносяться до комунальної власності Львівської обласної ради народних депутатів згідно з додатком №2, перелік майнових комплексів підприємств, установ та організацій, що передаються до комунальної власності міст обласного підпорядкування та районів області згідно з додатком №1. При цьому,  в додаток №2 - перелік майнових комплексів підприємств, установ, організацій, що відносяться до комунальної власності Львівської обласної ради народних депутатів під №23 включено районні та міські (міст обласного підпорядкування) друкарні області, тобто, у т.ч. і спірну будівлю. Як вбачається з назви переліку №2, йдеться про майнові комплекси друкарень, а не їх обладнання. В додаток №1 - перелік майнових комплексів підприємств, установ та організацій, що передаються до комунальної власності міст обласного підпорядкування та районів області, в галузі освіта, друкарні, редакції газет міські чи районні друкарні не включено.

Пунктом 4 Ухвали Львівської обласної ради №288 від 12.05.1993 р. “Про передачу майна комунальної власності”, для вирішення конфліктних питань, що виникають в процесі розмежування та передачі комунальної власності області до власності районів області та міст обласного підпорядкування, вирішено утворити узгоджувальну комісію з питань розмежування комунальної власності. Доказів звернення відповідачів до вказаної комісії суду не надано, що підтверджує факт відсутності на відповідну дату розбіжностей між сторонами щодо розмежування та передачі комунальної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 ЦК УРСР, який діяв на час існування спірних відносин, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, однак, якщо інше не передбачено законом або договором. Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЦК УРСР, цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з адміністративних актів. При цьому, момент переходу права власності на майно закон не пов'язував із проведенням державної реєстрації такого права власності. Відповідно до ст. 49 Закону України “Про власність”, який діяв на час існування відповідних відносин, володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, третейським судом.

Однак, на підставі рішення виконавчого комітету Бориславської міської ради №297 від 01.07.1993 р. “Про визнання права власності на будинок №14 по вул. Шевченка в м. Бориславі”, було визнано право власності на будинок №14 по вул. Шевченка в м. Бориславі за міською радою народних депутатів і зобов'язано Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації провести відповідну реєстрацію. Право власності на вказаний будинок в цілому було зареєстровано за Бориславською міською радою на підставі вказаного рішення, що підтверджується реєстраційним посвідченням від 09.07.1993 р., виданим Дрогобицьким міжміським бюро технічної інвентаризації Львівського обласного житлово-комунального господарства.

Тим не менш, засноване позивачем комунальне підприємство “Бориславська міська друкарня” продовжує займати спірне приміщення, відповідачі вимог щодо спонукання його до укладення договору оренди не заявляли, доказів зворотнього суду не надано, чим підтверджується посилання третьої особи про відсутність відомостей про прийняття відповідачем –1 оспорюваного рішення.

Хоча відповідно до п. 10 ст. 30 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, до делегованих повноважень виконавчих органів місцевих рад належить, зокрема, облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності, посилання відповідачів на своє право відносити спірну будівлю до комунальної власності не заслуговує на увагу, оскільки відповідно до вказаної норми облік та реєстрація об'єктів нерухомого майна здійснюється не довільно, а лише відповідно до закону та на встановлених законом підставах. При цьому, у відповідності до ч. 1 ст. 137 ЦК УРСР, майно, яке не має власника, або власник якого не відомий, надходить у власність держави, а не органу місцевого самоврядування. Жодних доказів передачі спірної будівлі уповноваженим органом у власність Бориславської міської ради суду не надано. Згідно із ст. 33 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Рішенням №177 від 26.12.2006 р. “Про оформлення права спільної власності територіальних громад Львівської області на не житлові приміщення та споруди”, Львівська обласна рада вживала заходів до оформлення права спільної власності територіальних громад Львівської області, зокрема, на будівлю друкарні по вул. Шевченка, 14 у м. Борислав. Однак, як випливає з матеріалів справи, внаслідок фактично проведеної відповідачами реєстрації права власності на підставі оспорюваного рішення, право спільної власності територіальних громад Львівської області зареєстровано не було.

У відповідності до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно із ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно із ст. 392 ЦК України, власник, майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. З врахуванням наведеного, позов про визнання права власності слід задовольнити.  

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно із ч. 2 ст. 162 КАС України, суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів суб'єкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, адміністративний суд перевіряє не лише вчинення дії чи бездіяльності на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а й чи вчинені вони з використанням повноважень з тією метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії, добросовісно, розсудливо і своєчасно.

Згідно із ч. 2 ст. 20 ГК України, права та законні інтереси суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити.

Керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст. 24, 30 Закону України “Про місцеве самоврядування в України”, ст.ст. 15, 321, 392 ЦК України, ст.20 ГК України, ст.ст. 2, 11, 69-71, 86, 161-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Визнати недійсним рішення виконавчого комітету Бориславської міської ради від 01.07.1993 р. №297 “Про визнання права власності на будинок №14 по вул. Шевченка в м. Бориславі”.

3.          Визнати право власності на будинок №14 по вул. Шевченка в м. Бориславі за Львівською обласною радою.

Постанова набирає законної сили у відповідності із ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені ст. 186 КАС України.

Суддя                                                                                                       Масловська Л.З.