Постанова

від 26.04.2014 по справі 917/2292/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2014 р. Справа № 917/2292/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П. , суддя Тихий П.В. , суддя Россолов В.В.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участі представників сторін:

прокурор - Дудник В.В., посв. №009116 від 13.10.2010 року

третьої особи - не з'явився,

першого відповідача - Антоненко Т.М. дов. №233 від 17.04.2014 року

другого відповідач - Матійченко Т.Г., дов. б/н від 09.12.2013 року

третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прокурора (вх. №713 П/1-42) на рішення господарського суду Полтавської області від 11.02.2014 року по справі №917/2292/13,

за позовом Прокурора Полтавського району, м. Полтава, в інтересах держави

до 1) Кіровської сільської ради, Полтавська область, Полтавський район, с. Kipoвe, 2) Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Злагода", Полтавська область, Полтавський район, с. Kipoвe,

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет позову, на стороні позивача: Державна Інспекція сільського господарства в Полтавській області м. Полтава,

третя особа, що не заявляе самостіних вимог на предмет позову, на стороні відповідачів: Biдділ Держземагенства у Полтавському районі Полтавської області, м. Полтава,

про визнання недійсним рішення та визнання недійсними договорів, -

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор Полтавського району звернувся в інтересах держави до господарського суду Полтавської області з позовом (з урахуванням останньої заяви про уточнення позовних вимог від 23.12.2013 року вх. №18297, прийнятої господарським судом Полтавської області до провадження ) до Кіровської сільської ради та Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Злагода", першого та другого відповідачів, про:

визнання недійсним рішення 5 сесії Кіровської сільської ради 6 скликання від 15.04.2011 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право обмеженого користування землею (право земельного сервітуту) СГТОВ "Злагода" на земельні ділянки загальною площею - 23,2300 га (рілля) та укладання договорів земельного сервітуту. (2) визнання недійсними:

- Договору про встановлення земельного сервітуту від 13.05.2011 року, укладеного між Кіровською сільською радою та СГТОВ "Злагода" на земельну ділянку площею 2,4868 га, кадастровий № 5324081400:00:033:0014 (договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Полтавському районі про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.05.2013 року за №532400004000141);

- Договору про встановлення земельного сервітуту від 13.05.2011 року укладеного між Кіровською сільською радою та СГТОВ "Злагода" на земельну ділянку площею 4,9809 га, кадастровий № 5324081400:00:030:0025 (договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Полтавському районі про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.05.2013 року за №532400004000138);

- Договору про встановлення земельного сервітуту від 13.05.2011 року укладеного між Кіровською сільською радою та СГТОВ "Злагода" на земельну ділянку площею 6,2405 га, кадастровий № 5324081400:00:016:0119 (договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Полтавському районі про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.05.2013 року за №532400004000139);

- Договору про встановлення земельного сервітуту від 13.05.201 1 року укладеного між Кіровською сільською радою та СГТОВ "Злагода" на земельну ділянку площею 3,2875 га, кадастровий № 5324081400:00:034:0072 (договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Полтавському районі про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.05.2013 року.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 11.02.2014 року по справі №917/2292/13 в позові відмовлено.

Прокурор, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги прокурор посилається на те, що відповідачами не було доведено наявність у власності чи користуванні СГТОВ «Злагода» земельної ділянки - суміжної (сусідньої) із земельними ділянками, щодо якої встановлено земельний сервітут за спірним рішенням, які б підтверджували необхідність встановлення земельного сервітуту для СГТОВ «Злагода» як власника чи землекористувача суміжних (сусідніх) земельних ділянок, щоб усунути недоліки таких своїх земельних ділянок.

Також прокурор вважає, що Кіровською сільською радою за оспорюваним рішенням фактично було не встановлено сервітут щодо спірної землі, а надано СГТОВ «Злагода» зазначену земельну ділянку у строкове користування (оренду) без дотримання встановленої статтями 124, 134 Земельного кодексу України процедури та підстав.

При цьому, прокурор зазначає, що згідно з частиною 1 статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом . Однак, другим відповідачами не доведено неможливості задоволення його потреб у здійсненні сільськогосподарського товарного виробництва іншим способом, ніж встановлення сервітуту.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.06.2012 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.) апеляційну скаргу прокурора було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 09.04.2014 року на 12:00 год.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 року розгляд справи було відкладено на 23.04.2014 року на 09:30 год. у зв"язку із неявкою в судове засідання представників першого відповідача та третіх осіб, а також необхідністю поставлення колегією суддів відповідних питань з приводу обставин справи до Кіровської сільської ради.

Прокурор у судових засіданнях 09.04.2014 року та 23.04.2014 року підтримав апеляційну скаргу.

Перший відповідач у письмових поясненнях (вх. №2578 від 31.03.2014 року) та його представник у судовому засіданні 23.04.2014 року пояснили, що спірні земельні ділянки перейшли у власність територіальної громади села Кірове Полтавської областів порядку пункту 4 статті 83 Земельного кодексу України на підставі відповідного рішення суду і оспорювані договори про встановлення земельних сервітутів були зареєстровані у встановленому законодавством порядку.

Другий відповідач у відзиві на апеляційну скаргу (вх. №2254 від 17.03.2014 року) та його представник у судових засіданнях від 09.04.2014 року та 23.04.2014 року проти її доводів заперечують, вважають оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обгрунтовують тим, що оскільки спірні земельні ділянки не є новими земельними ділянками і їх цільове призначення не змінювалось, то, з урахуванням вимог статей 50, 55-1 Закону України "Про землеустрій", розроблення проекту землеустрою при наданні їх у користування на умовах сервітуту не вимагається, а достатньо лише розробити технічну документацію із землеустрою.

Також вказує на те, що на час укладення спірних договорів та встановлення сервітуту законодавством України не було врегульоване питання щодо порядку проведення земельних торгів на право оренди земельних ділянок.

Крім того, зазначає, що прокурором не було обгрунтоване порушення інтересів держави прийняттям оспорюваного рішення та укладанням спірних договорів.

Представник третьої особи - Biдділу Держземагенства у Полтавському районі Полтавської області в судове засідання 23.04.2014 року не з"явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення №6102212924031 про вручення їй копії ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Представник третьої особи - Державної Інспекції сільського господарства в Полтавській області в судове засідання 23.04.2014 року не з"явився, 18.04.2014 року на адресу Харківського апеляційного господарського суду від зазначеної третьої особи надійшло клопотання, в якому вона просила суд розглядати справу за її відсутності та вирішити спір на розсуд суду.

А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представників третіх осіб за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, а також прокурора, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції- скасуванню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до оспорюваного рішення 5 сесії Кіровської сільської ради 6 скликання від 15.04.2011 року було здійснено наступне:

-затверджено Технічну документацію із землеустрою із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право обмеженого користування землею (право земельного сервітуту) СГТОВ «Злагода» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Кіровської сільської ради Полтавського району Полтавської області;

-вирішено укласти між відповідачами договори про встановлення земельного сервітуту на земельні ділянки загальною площею 25,0285 га, з них рілля - 23, 2300 га, під господарськими будівлями і дворами - 1,7985 га,

-встановлено термін дії сервітуту в 10 років та плату за встановлення сервітуту в розмірі 22 879, 55 грн. щорічно,

-зобов'язано СГТОВ «Злагода» подати договори земельного сервітуту на державну реєстрацію.

При цьому, результатом рішення 5 сесії Кіровської сільської ради 6 скликання від 15.04.2011 року стало укладення 5 договорів про встановлення земельного сервітуту від 13.05.2011 року для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Кіровської сільської ради Полтавського району Полтавської області щодо земельних ділянок: площею 2,4868 га, кадастровий № 5324081400:00:033:0014, площею 4,9809 га, кадастровий № 5324081400:00:030:0025, площею 6,2405 га, кадастровий № 5324081400:00:016:0119, площею 3,2875 га, кадастровий № 5324081400:00:034:0072, площею 6,2343 га, кадастровий № 5324081400:00:015:0018, реєстрація щодо яких була здійснена відділом Держкомзему у Полтавському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.05.2013 року за №№ (відповідно) 532400004000141, №532400004000138, 532400004000139,532400004000140, 532400004000142.

Прокурор в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що рішення 5 сесії 6 скликання Кіровської сільської ради Полтавського району від 05.04.2011 року прийнято з порушенням вимог статті 401 Цивільного кодексу України, статті 98 Земельного кодексу України, у зв'язку з чим воно є незаконним та підлягає скасуванню в судовому порядку.

При цьому, прокурор зазначив, що Кіровською сільською радою за оспорюваним рішенням фактично було не встановлено сервітут щодо спірних земельних ділянок, а надано СГТОВ «Злагода» зазначені земельні ділянки у строкове платне користування (оренду) без дотримання встановленої статтями 124, 134 Земельного кодексу України процедури та підстав надання в оренду земельних ділянок комунальної власності, а спірні договори про встановлення сервітуту мають ознаки договору оренди землі.

До того ж, на думку прокурора, в порушення вимог статті 401 Цивільного кодексу України відповідачами не доведено неможливість задоволення потреб СГТОВ «Злагода» у здійсненні сільськогосподарського товарного виробництва іншим способом, ніж встановлення сервітуту.

Місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні позову, посилався на положення статей 1, 2, 33 ГПК України, статей 19, 99, 100, 135-137 Земельного кодексу України.

При цьому, місцевий господарський суд вказував на те, що прокуратурою не надано жодного належного доказу в підтвердження порушення будь-яких інтересів держави з боку відповідача як при прийнятті оспорюваного рішення, так і при укладенні спірних договорів .

Також, місцевий господарський суд зазначив, що спірні земельні ділянки, щодо яких було встановлено сервітут, не є новими земельними ділянками та їхнє цільове призначення не змінювалось, у зв"язку з чим виготовлення проекту землеустрою в порядку статті 50 Закону України «Про судоустрій» щодо таких земельних ділянок не вимагалось.

Окрім цього, місцевий господарський суд зазначив, що порядок проведення аукціонів (земельних торгів) був визначений статтями 135-137 Земельного кодексу України (в редакції Закону України №5077-УІ від 05.07.2012 р. «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо порядку проведення земельних торгів у формі аукціонів», який набрав чинності з 19.08.2012 року), тому відповідач в 2011 році не міг провести продаж права оренди землі на конкурентних засадах.

Однак, колегія суддів не може погодитися із такими висновками місцевого господарськогоо суду, зважаючи на таке.

Відповідно до статті 395 Цивільного кодексу України сервітут є речовим правом на чуже майно, яке полягає у обмеженому користуванні чужим майном для задоволення потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом.

Статтею 98 Земельного кодексу України встановлено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими.

Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею (частина 3 статті 98 Земельного кодексу України).

Частиною 1 статті 404 Цивільного кодексу України встановлено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Відповідно до частини 1 статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Крім того, слід зазначити, що перелік цілей, для яких можливо встановити земельний сервітут, визначений статтею 99 Земельного кодексу України.

Так, статтею 99 Земельного кодексу України встановлено, що власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів:

а) право проходу та проїзду на велосипеді;

б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;

в) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій;

г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку;

ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку;

д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми;

е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми;

є) право прогону худоби по наявному шляху;

ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд;

з) інші земельні сервітути.

Тобто, земельний сервітут може бути встановлений лише для задоволення певних потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом, ніж встановлення сервітуту.

Як зазначено у пункті 2.3 Довідки Вищого господарського суду України про узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов"язаних із земельними відносинами поняття, зміст та підстави встановлення і припинення земельного сервітуту визначається главою 32 Цивільного кодексу України (статті 401-406), главою 16 Земельного кодексу України ( статті 98-102).

З матеріалів справи вбачається, що спірні земельні ділянки, стосовно яких було встановлено сервітут, відносяться до категорії земель запасу та є землями сільськогосподарського призначення.

При цьому, відповідно до пункту 1.1 спірних договорів про встановлення земельного сервітуту метою укладення цих договорів є ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно із пунктом 5.1 цих договорів користування земельними ділянками, стосовно яких було встановлено сервітут, є платним.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Підстави та порядок передачі в оренду земельних ділянок комунальної власності встановлений статтями 124, 134 Земельного кодексу України та нормами Законом України "Про оренду землі".

Отже, враховуючи категорію та цільове призначення спірних земельних ділянок - землі запасу сільськогосподарського призначення, мету укладення спірних договорів - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а також оплатний характер цих договорів, колегія суддів вважає, що між сторонами вказаних договорів склалися правовідносини щодо платного володіння та користування земельними ділянками для ведення другим відповідачем підприємницької діяльності, що відповідає визначенню оренди землі, наведеному у статті 1 Закону України "Про оренду землі".

Крім того, як вже зазначалося вище, земельний сервітут може бути встановлений лише для задоволення певних потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом, ніж встановлення сервітуту.

Проте, у спірних договорах взагалі не зазначено потреб, для яких встановлюється сервітут, а вказано лише мету договорів - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка відповідає правовідносинам щодо оренди землі.

Отже суть правовідносин між сторонами договорів, їх зміст та мета отримання земельних ділянок не відповідає такому правовому інституту, як земельний сервітут.

Таким чином, зміст спірних договорів суперечить вищезазначеним положенням Цивільному кодексу України, Земельному кодексу України та Закону України "Про оренду землі, і ці договори не спрямовані на реальне настання наслідків, що ними обумовлені.

З цих же підстав є незаконним і оспорюване рішення, яким було вирішено укласти зазначені договори.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу

Відповідно до частини 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, колегія суддів ввжає, що позовні вимоги є законними та обгрунтованими, а місцевий господарський суд дійшов хибного висновку щодо відсутності достатніх правових підстав для задоволення позову.

Посилання другого відповідача на те, що прокурором не було обгрунтовано порушення інтересів держави прийняттям оспорюваного рішення та укладанням спірних договорів, на думку колегії суддів, є безпідставним, оскільки прокурором у позовній заяві було чітко вказано на те, що інтереси держави, яка здійснює особливу охорону землі як національного багатства в силу статті 14 Конституції України, порушуються недотриманням першим та другим відповідачами встановленої статтями 124, 134 Земельного кодексу України та Законом України "Про оренду землі" процедури передачі спірних земельних ділянок другому відповідачу у платне володіння та користування.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, неповністю дослідив обставини, які мають значення для справи, порушив норми матеріального права, а тому вказане рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення, яким позов слід задовольнити.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 11.02.2014 року по справі №917/2292/13 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати недійсним рішення 5 сесії Кіровської сільської ради 6 скликання від 15.04.2011 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право обмеженого користування землею (право земельного сервітуту) СГТОВ "Злагода" на земельні ділянки загальною площею - 23,2300 га (рілля) та укладання договорів земельного сервітуту.

Визнати недійсними:

- Договір про встановлення земельного сервітуту від 13.05.2011 року, укладений між Кіровською сільською радою та СГТОВ "Злагода" на земельну ділянку площею 2,4868 га, кадастровий № 5324081400:00:033:0014 (договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Полтавському районі про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.05.2013 року за №532400004000141);

- Договір про встановлення земельного сервітуту від 13.05.2011 року, укладений між Кіровською сільською радою та СГТОВ "Злагода" на земельну ділянку площею 4,9809 га, кадастровий № 5324081400:00:030:0025 (договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Полтавському районі про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.05.2013 року за №532400004000138);

- Договір про встановлення земельного сервітуту від 13.05.2011 року, укладений між Кіровською сільською радою та СГТОВ "Злагода" на земельну ділянку площею 6,2405 га, кадастровий № 5324081400:00:016:0119 (договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Полтавському районі про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.05.2013 року за №532400004000139);

- Договір про встановлення земельного сервітуту від 13.05.2011 року, укладений між Кіровською сільською радою та СГТОВ "Злагода" на земельну ділянку площею 3,2875 га, кадастровий № 5324081400:00:034:0072 (договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Полтавському районі про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.05.2013 року.

Стягнути з Кіровської сільської ради (Полтавська область, Полтавський район, с. Kipoвe, вул. Леніна, 6, ідентифікаційний номер 21045610) та Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Злагода" ( Полтавська область, Полтавський район, с. Kipoвe, вул. Леніна, 6, ідентифікаційний номер) на користь Державного бюджету України по 1377,00 грн. судового збору.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України

Повний текст постанови складено 28.04.2014 року.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Тихий П.В.

Суддя Россолов В.В.