Постанова

від 14.05.2014 по справі 812/1488/14

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.2.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 травня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/1488/14

приміщення суду за адресою: 91055, м. Луганськ, вул. Поштова, 1

Луганський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Агевича К.В.,

при секретарі судового засідання Ліпко Т.М.,

за участю:

представника позивача: не прибув

представника відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Красному Лучі Головного управління Міндоходів у Луганській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерліс" про накладення арешту на кошти та інші цінності, які знаходяться у банках, обслуговуючих такого платника, -

ВСТАНОВИВ:

03 березня 2014 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Державної податкової інспекції у м. Красному Лучі Головного управління Міндоходів у Луганській області (далі - ДПІ у м. Красному Лучі ГУ Міндоходів у Луганській області) до товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерліс" (далі - ТОВ "Інтерліс") про накладення арешту на кошти та інші цінності, які знаходяться у банках, обслуговуючих такого платника.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ "Інтерліс" має статус юридичної особи та діє на підставі статуту зареєстрованого виконавчим комітетом Краснолуцької міської Ради від 14.02.2000. Згідно довідки державного комітету статистики підприємство внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за адресою: м. Красний Луч, вул. Ярославського, 1. Згідно довідки від 06.05.2000 №572 платник перебуває на обліку В ДПІ у м. Красному Лучі. У зв'язку з несвоєчасною сплатою податкового зобов'язання у ТОВ "Інтерліс" станом на 25.02.2014 утворився податковий борг перед бюджетом з податку на прибуток у розмірі 3060,00 грн.

Згідно п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Позивач зазначив, що проведеними відповідними діями встановлено, що зареєстрованих споруд на праві власності у підприємства не має (довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо суб'єкта), транспортні засоби не зареєстровані, самохідна та прицепна техніка відсутня. Отже відсутнє будь-яке майно у боржника при наявності податкового боргу.

На підставі наведеного позивач просив накласти арешт на кошти та інші цінності ТОВ "Інтерліс", що знаходяться у банках.

Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. 13 травня 2014 року до Луганського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, був повідомлений належним чином, причини не явки суду не відомі. Заяви про розгляд справи без участі представника відповідача до суду не надходило.

Оскільки відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у разі повторного неприбуття в судове засідання відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, тому справу розглянуто та вирішено за відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів.

Судом було вирішено питання про можливість проведення судового засідання без участі сторін.

Відповідно до частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до наступного.

Судом встановлено, що ТОВ "Інтерліс" зареєстровано Виконавчим комітетом Краснолуцької міської ради 14.02.2000 за № 04051945Ю0010086, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи (арк. справи 12), перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Красному Лучі ГУ Міндоходів у Луганській області з 05.05.2000, що підтверджується довідкою від 06.05.2000 № 572 про взяття на облік платника податків (арк. справи 14).

Станом на 25.02.2014 за відповідачем утворився податковий борг з податку на на прибуток приватних підприємств у розмірі 3060,00 грн., що підтверджується податковими повідомленнями - рішеннями, розрахунком суми податкового боргу та довідкою (арк. справи 5, 17-20).

Згідно листа Державної інспекції сільського господарства в Луганській області від 17.02.2014 № 2, вбачається що за ТОВ "Інтерліс" самохідної або причіпної техніки не зареєстровано (арк. справи 21-22).

Відповідно до листа ВРЕВ ДАІ з обслуговування м. Красний Луч та Антрацитівського району, (підпорядкованого УДАІ) від 12.02.2014 № 65, зазначено що згідно бази даних комп'ютерних даних центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Красний Луч та Антрацитівського району станом на 12.02.2014 за ТОВ "Інтерліс" транспортних засобів не зареєстровано (арк. справи 23-24).

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, позивачем вживалися заходи щодо розшуку майна, яке належить відповідачу, для погашення податкової заборгованості, але було встановлено, що будь-якого рухомого або нерухомого майна за відповідачем не зареєстровано.

У зв'язку з наявністю податкового боргу на адресу ТОВ «Юридична фірма «Юраспект» була надіслана перша податкова вимога №1/81 від 02.06.2010 на суму 598,00 грн. та другу податкову вимогу №2/113 від 05.08.2010 на суму 938,00 грн. (арк. справи 15).

Відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачем винесено рішення №18 від 06.09.2010 про стягнення з ТОВ "Інтерліс" коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу (арк. справи 25).

Згідно п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ст. 20 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011, визначено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

При цьому, Податковим кодексом України визначено особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунку платника податків.

Згідно із п.94.4 ст.94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Застосування адміністративного арешту коштів на рахунки платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду (пп. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.7.1. Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 10.10.2013 № 568, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за № 1839/24371, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу доходів і зборів до суду.

Згідно з п.7.3 наведеного Порядку, для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган доходів і зборів подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Таким чином, реалізація права контролюючого органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків в день прийняття відповідного рішення про накладення арешту на майно платника податку.

В даному випадку позивачем до суду не надані докази прийняття позивачем рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податку в день подачі позову до суду, а отже порушений порядок накладення такого виду арешту.

Відповідно до п.94.1 ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника контролюючого органу). Разом з тим, підстави його застосування, що визначені п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, є загальними як для керівника контролюючого органу так і для суду.

Так, згідно із п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Аналогічні норми містить Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 10.10.2013 № 568, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за № 1839/24371, відповідно до п. 3.1. якого арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з вищезазначених обставин.

Із досліджених доказів по справі, судом встановлено, що вищенаведені обставини для застосування адміністративного арешту у позивача відсутні. Наявність у відповідача податкового боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку. Адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом.

Суд погоджується з посиланням позивача на те, що за умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, встановлена п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ст. 20 Податкового кодексу України норма, надає право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Проте, зауважує, що реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України.

Стаття 8 КАС України зазначає, що принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є: верховенство права; законність; рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; гласність і відкритість адміністративного процесу; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, установлених цим Кодексом; обов'язковість судових рішень.

Зокрема, стаття 10 КАС України визначає рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, а відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч.2 ст.71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Будь-яких належних доказів в розумінні ст.70 КАС України вжиття заходів щодо стягнення податкового боргу у спосіб, визначений Податковим кодексом України позивачем до суду надано не було, як не було надано і доказів наявності існування хоча б однієї з обставин, передбачених п.94.2 ст.94 ПК України.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Красному Лучі Головного управління Міндоходів у Луганській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерліс" про накладення арешту на кошти та інші цінності, які знаходяться у банках, обслуговуючих такого платника, задоволенню не підлягає.

Враховуючи вимоги ч.4 ст.94 КАС України, а також те, що позивач від сплати судового збору звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у м. Красному Лучі Головного управління Міндоходів у Луганській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерліс" про накладення арешту на кошти та інші цінності, які знаходяться у банках, обслуговуючих такого платника - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд у порядок і строки, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанову складено у повному обсязі 19 травня 2014 року.

Суддя К.В. Агевич