Ухвала

від 15.05.2014 по справі 814/2924/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/2924/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Яковлева Ю.В,

судді - Жука С.І.

при секретарі: Топор О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року у справі за позовом дочірнього підприємства «Промжитлобуд-3» публічного акціонерного товариства «Будівельна фірма «Миколаївбуд» до державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївській області державної податкової служби про скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Дочірнє підприємство «Промжитлобуд-3» публічного акціонерного товариства «Будівельна фірма «Миколаївбуд» звернулося до суду з позовом до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 19 червня 2013 року № 0000812202, від 4 квітня 2013 року №№ 0000372202 та 0000382202.

Свої позовні вимоги ДП «Промжитлобуд-3» ПАТ «Будівельна фірма «Миколаївбуд» обґрунтувало незаконністю спірних рішень.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року вищенаведений позов було задоволено. Скасовано спірні рішення.

В апеляційній скарзі ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено перевірку позивача за період 2010-2011 років, результати якої відображені в акті від 19 березня 2013 року № 850/22-200/19296730 /т. 1, а.с. 22-36/.

В акті перевірки здійснено висновок про порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «про податок на додану вартість», п. 198.3 ПК України, наслідком чого стало заниження ПДВ на загальну суму у 185353 гривень та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за травень 2011 року на 28927 гривень; п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.1 ст. 138 ПК України наслідком чого стало заниження податку на прибуток на загальну суму у 255984 гривень.

Зміст порушень полягав у збільшенні валових витрат та податкового кредиту виключно на підставі первинної документації без реального отримання в натурі товарів та послуг від ТОВ «Вега-Групп», ТОВ «Соборне-1» та ТОВ «Віп-Строй-ЛТД» (безтоварні господарські операції).

На підставі вищенаведеного акту та за наслідками адміністративного оскарження відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 19 червня 2013 року № 0000812202 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму у 208725 гривень (основний платіж - 166980 гривень, штрафні санкції - 41745 гривень), від 4 квітня 2013 року № 0000372202 про зменшення позивачу від'ємного значення ПДВ за травень 2011 року на 28927 гривень та 0000382202 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму у 285863,25 гривень (основний платіж - 255984 гривень, штрафні санкції - 29879,25 гривень) /т. 1, а.с. 16, 18, 20/.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (редакція чинна на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року N 334/94-ВР передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 138.1 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Окрім того, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV передбачено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, наслідком реально здійсненої господарської операції є зміни майнового стану платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем, в якості генпідрядника, було укладено угоди з ТОВ «Южстрой», ЗАСТ «Зоря Інгулу», Міністерством оборони України, МОЦПЛС, ТОВ «Транс МК», ПП «Гарант-УТОГ», АОЗТ «НСУ-28», АТЗТ БК «Глиноземпромбуд» та військовою частиною 3039 ВВ МВС України на виконання будівельних робіт /т. 2, а.с. 38-122/.

В свою чергу, позивач уклав з ТОВ «Вега-Групп», ТОВ «Соборне-1» та ТОВ «Віп-Строй-ЛТД» договори субпідряду на виконання частини вищенаведених будівельних робіт. Окрім того, позивачем, з зазначеними субпідрядниками, було укладено договори постачання товарів необхідних для виконання наведених будівельних робіт /т. 1, а.с. 85-251, т. 2, а.с. 1-30/.

Позивачем було отримано вищенаведені будівельні послуги і матеріали від зазначених субпідрядників та, в свою чергу, в межах вищенаведених підрядних договорів, реалізовано іншим суб'єктам підприємницької діяльності /т. 1, а.с. 85-251, т. 2. а.с. 1-122/.

Наведені факти підтверджуються належним чином складеною первинною. Бухгалтерською та фінансовою документацією.

Отже, на думку колегії суддів, позивач отримав товари і послуги, які в подальшому реалізував іншим суб'єктам підприємницької діяльності (використання у власній господарській діяльності). Тобто, зазначені операції призвели до реальних змін майнового стану позивача, що виключає «безтоварність» зазначених господарських операцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що діюче законодавство жодним чином не пов'язує можливість збільшення податкового кредиту та валових витрат платників податків з будь-якими негараздами господарської діяльності їх контрагентів у разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням наявності у справі належних та допустимих доказів реального здійснення позивачем вищенаведених господарських операцій та того, що відповідач обґрунтував свої заперечення лише припущеннями, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість даного позову та наявність підстав для його задоволення.

Частиною 1 ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва головного управління Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року у справі за позовом дочірнього підприємства «Промжитлобуд-3» публічного акціонерного товариства «Будівельна фірма «Миколаївбуд» до державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївській області державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 19 червня 2013 року № 0000812202, від 4 квітня 2013 року №№ 0000372202 та 0000382202 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Ухвала у повному обсязі виготовлена 19 травня 2014 року

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /Ю.В. Яковлев/

/С.І. Жук/