Ухвала

від 16.05.2014 по справі 664/261/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-ц/791/1493/2014р. Головуючий в І інстанції Бойко В.П.

Категорія: 56 Доповідач - Радченко С.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2014 року травня місяця 16 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого: Радченка С.В.

Суддів: Вербицької Л.І., Слюсаренко О.В.

при секретарі: Герасименко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Реєстраційної служби Цюрупинського районного управління юстиції на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 20 березня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області та Реєстраційної служби Цюрупинського районного управління юстиції про звільнення майна з-під арешту, -

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом в якому зазначив, що відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку та земельних ділянок від 26.07.2008 року він є власником будівлі АДРЕСА_1 та земельних ділянок площею 0,0612 га. - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із кадастровим номером 6525080500:01:023:0019, земельної ділянки площею 0,1704 га. - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із кадастровим номером 6525080500:01:023:0021 та земельної ділянки площею 0,3810 га. - для ведення особистого селянського господарства. На вказаній земельній ділянці позивачем побудовано будівлю готелю, загальною площею 148,8 кв.м., що підтверджується свідоцтвом про право власності від 10.02.2013 року. Постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області по кримінальній справі № 0603/1-21/11 від 16.08.2012 року накладено арешт на майно попереднього власника спірного майна ОСОБА_2. Посилаючись на те, що накладення арешту на вищезазначені домоволодіння та земельні ділянки є незаконним, оскільки дане майно належить йому на праві власності, просив суд звільнити майно з-під арешту.

Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 20 березня 2014 року позов задоволено. Звільнено з під арешту та виключено з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна:

- житловий будинок з господарськими будівлями і споруд за адресою АДРЕСА_3.

- земельну ділянку площею 0,0612 га. - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_3 із кадастровим номером 6525080500:01:023:0019,

- земельну ділянку площею 0,1704 га. - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_3 із кадастровим номером 6525080500:01:023:0021,

- земельну ділянку площею 0,3810 га. - для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_3 із кадастровим номером 6525080500:01:023:0006, що належать ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку та земельних ділянок від 26.07.2008 року, накладені ухвалою (постановою) Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області по справі № 0603/1-21/11, провадження № 1/603/16/12 від 16.08.2012.

Не погоджуючись із рішенням суду, Реєстраційна служба Цюрупинського районного управління юстиції подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 26.07.2008 року є власником житлового будинку та готельного комплексу за адресою АДРЕСА_3, а також земельної ділянки площею 0,0612 га. - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із кадастровим номером 6525080500:01:023:0019, земельної ділянки площею 0,1704 га. - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із кадастровим номером 6525080500:01:023:0021 та земельної ділянки площею 0,3810 га. - для ведення особистого селянського господарства за тією ж адресою (а.с.5) Постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області по кримінальній справі № 0603/1-21/11 від 16.08.2012 року накладено арешт на майно ОСОБА_2, який був попереднім власника вказаного майна, а саме: житловий будинок та земельні ділянки за адресою АДРЕСА_3 (а.с.15-16).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач як власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження ним.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи в межах наданих сторонами і досліджених в судовому засіданні доказів та нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його невизнання та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості.

На підставі ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. З Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав є обов'язковою, а інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Відповідно до ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрував своє право власності в передбаченому законом порядку (а.с.6), а тому набув право власності з моменту його державної реєстрації, його право власності в передбаченому законом порядку не оспорене.

За таких обставин, враховуючи всі вище зазначені обставини та докази, висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог є правильним і законним.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про те, що дана справа підлягає розгляду в порядку кримінального судочинства.

Оспорювання правомірності накладення арешту на конкретне майно зацікавлені особи здійснюють у судовому порядку шляхом пред'явлення відповідного позову до боржника та особи (фізичної чи юридичної) в інтересах якої накладено арешт на майно. Враховуючи, що дії державного виконавця, пов'язані з накладенням арешту на майно, є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до вимог ст.15 ЦПК України справа за цим позовом підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

До цього зводяться роз'яснення надані Пленумом Верховного Суду України у п.4 постанови «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» від 27.08.76 року №6.

До такого ж висновку прийшла судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в постанові від 15.05.2013 року в справі №6-26цс13 і цей висновок в силу ст.360-7 ЦПК України є обов'язковим для судів України при розгляді аналогічних справ.

Оскільки порушень норм матеріального і процесуального права, що можуть слугувати підставою для скасування чи зміни судового рішення, колегією суддів не встановлено, то підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається, рішення законне та обґрунтоване, а тому скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303,307,308,315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Реєстраційної служби Цюрупинського районного управління юстиції відхилити.

Рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 20 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності після проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ у касаційному порядку.

Головуючий:

Судді: