Рішення

від 15.06.2009 по справі 27/22-09(25/157-08(10/53-07))

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

27/22-09(25/157-08(10/53-07))

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.06.09р.

Справа № 27/22-09(25/157-08(10/53-07))

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ 

до Дніпропетровського обласного об'єднання профспілок, м. Дніпропетровськ

Третя особа-1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», м. Дніпропетровськ

Третя особа-2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ 

за участю прокурора Дніпропетровської області, м. Дніпропетровськ

про визнання права державної власності на нерухоме майно

                                                                                          Суддя Татарчук В.О.

                                                                                          Секретар Дякун А.І.

Представники:

від позивача: Янушкевич Т.В. дов. від 05.03.09р. №20.

від відповідача: Васильченко М.П. дов. №12/05/09 від 12.05.09р., Скляров Г.С. дов. №01-25/01-185 від 22.05.09р.

від третьої особи-1: Попов О.О. дов. №14627 від 14.11.08р.

від третьої особи-2: Ревякіна Н.М., дов. №7/11-2464 від 08.01.09р. 

В засіданні приймає участь: прокурор Зіма В.Б. посвід. №117

СУТЬ СПОРУ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (далі РВ ФДМУ по Дніпропетровській області) звернулось з позовом до Дніпропетровського обласного об'єднання профспілок про визнання права державної власності на нерухоме майно - Будинок Союзів, розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 93.

Позовні вимоги, обґрунтовані наступним:

-          майно колишніх профспілкових організацій після 24.08.1991р. було і на даний час залишається державною власністю, оскільки до набуття чинності Конституцією України, відповідно до Закону України «Про власність», державна власність поділялася на загальнодержавну та комунальну власність (власність адміністративно-територіальних одиниць);

-          після прийняття Конституції України поняття «державна власність»є тотожним поняттю «загальнодержавна власність», яке застосовувалось раніше;

-          право власності на спірне майно зареєстроване за відповідачем 06.10.1997р. за № 712-74 з порушенням ст.328 ЦК України;

-          аналіз чинного законодавства свідчить про належність вказаного майна саме державі;

-          з 1910 року (рік створення спірного нерухомого майна) по 1991 рік, коли вступив в дію Закон України «Про власність», вся власність була або державною або кооперативно-колгоспною і статус державного майна не змінився;

-          право власності на спірне майно було зареєстроване за Дніпропетровським обласним об'єднанням профспілок на підставі рішення виконкому Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 29.06.1979р. №420, однак вказаним рішенням майно передавалося на баланс, а не у власність;

-          до початку 70-х років спірна будівля за своїм технічним станом потребувала комплексного капітального ремонту і рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради від 25.01.1972р. було дозволено Дніпропетровській обласній раді профспілок надбудову 5-го поверху, прибудову до Будинку Союзів зали засідань на 450 місць, їдальні на 150 місць та двоповерхову прибудову приміщення товариства охорони природи та служби парку;

-          рішенням виконкому від 29.06.1979р. №420 затверджено акт державної комісії від 29.06.1979р. про прийняття в експлуатацію закінченого реконструкцією та розширенням будівлі Будинку Союзів, побудованого БУ «Металургбуд»тресту «Дніпроважбуд»та дозволено відділу капітального будівництва обласної ради профспілок експлуатувати зазначену будівлю, передавши її на баланс;

-          державне майно, незалежно від того на балансі якої організації воно знаходиться, не втрачає статусу державної власності;

-          з урахуванням Порядку фінансування будівництва, затвердженого в 1965р. постановою Ради Міністрів Союзу РСР можна вести мову лише про державні капіталовкладення в реконструкцією цієї будівлі;

-          спірна будівля, була побудована у дорадянські часи, а згідно Декрету ВЦВК «Про скасування права приватної власності на нерухомість у містах»від 20.08.1918р. всі будівлі, вилучені із приватної власності, були передані в розпорядження місцевих рад, як об'єкти права державної власності;

-          під час первісної передачі цієї будівлі у 1922 році окружній раді профспілок державні органи розпорядилися державною власністю шляхом передачі у користування, а не у власність, на виконання вимог статті 26 Конституції УРСР 1919 року;

-          під час дії Конституції УРСР від 15.05.1929 року, згідно акту від 8 травня 1932 року виконавчого комітету міськвиконкому, який діяв як державний орган місцевої радянської влади, спірна будівля була передана обласному бюро професійних союзів, що додатково свідчить про належність цієї будівлі до державної форми власності;

-          здійснення повторної передачі цієї будівлі обласному бюро професійних союзів державними органами у 1932р. підтверджується листом міжміського бюро технічної інвентаризації від 24.10.1991р. №209;

-          фактично була зроблена реконструкція будівлі, яка знаходилася з 1922 року та на час проведення цієї реконструкції у державній власності, а не будівництво нової будівлі;

-          згідно ст.7 Закону України «Про управління об'єктами державної власності»Фонд державного майна України відповідно до законодавства забезпечує захист майнових інтересів держави на території України.

Відповідач заперечує проти позову з посиланням на те, що:

-          в порушення ст.33 ГПК України позивачем не доведені викладені в заяві обставини;

-          доводи позивача є надуманими та суперечать конституційним гарантіям права власності та міжнародним зобов'язанням України;

-          рішення виконкому Дніпропетровської міської ради народних депутатів №420 від 29.06.1979р. «Про затвердження акту державної комісії про прийняття в експлуатацію завершеної реконструкцією і розширенням будівлі Будинку Спілок по пр. К. Маркса, 93а в Кіровському районі»не було рішенням про передачу державою спірної будівлі обласній раді профспілок, а стосувалося виключно затвердження акту прийняття в експлуатацію вказаної будівлі, яким підтверджувалася відповідність будинку будівельним нормам і правилам;

-          згідно з матеріалами справи стара будівля не збереглася в натурі;

-          вказане рішення фіксувало створення відповідно до архітектурно-будівельних норм нової речі, а фінансування зазначеного будівництва здійснювалось з профспілкового бюджету;

-          в Цивільному кодексі УРСР в редакції 1963 року, який діяв станом на 1979р. (коли було затверджено акт введення в експлуатацію будинку), містилася окрема глава 9 в якій профспілкові та інші громадські організації розглядалися як самостійні суб'єкти права власності;

-          в ст.10 Конституції УРСР 1978 року була прямо передбачена власність профспілок на майно, необхідне їм для здійснення статутних завдань, як одна з форм соціалістичної власності;

-          профспілки в Україні ніколи не підпорядковувалися і не входили до системи загальносоюзних державних органів, а завжди зберігали статус республіканської (Укрпрофрада - нині ФПУ), чи регіональної (міжгалузевої) громадської організації, що виключає можливість поширення на їх майно правового режиму майна організації союзного підпорядкування чи державного;

-          РВ ФДМУ по Дніпропетровській області є неналежним позивачем, оскільки не має повноважень щодо управління об'єктами державної власності;

-          позивачем пропущений строк позовної давності, що є підставою для відмови у позові;

-          до спірних правовідносин не можуть бути застосовані Закон України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України», постанова Верховної Ради УРСР «Про захист суверенних прав власності Української РСР»від 29.11.1990р. №506, постанови Верховної Ради України від 10.04.1992р. №2268-ХІІ «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР»і від 04.02.1994р. №3943-ХІІ «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР»;

-          введений постановою ВР УРСР «Про захист суверенних прав власності Української РСР»від 29.11.1990р. №506 мораторій на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону УРСР про роздержавлення майна не стосується спірного будинку, оскільки він ніколи не був об'єктом державної власності;

-          спірна будівля була зареєстрована за відповідачем під час дії Закону УРСР «Про власність»саме на праві колективної власності;

-          18.11.1990р. загальна Конфедерація профспілок СРСР і Федерація незалежних профспілок України уклали договір, яким закріпили за останньою на праві власності майно згідно переліку (в якому є і спірна будівля), чим підтверджено відсутність прав загальносоюзних профспілкових органів на майно українських профспілок;

-          спірна будівля не знаходилася у державній власності, а тому Закон України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України»не може застосовуватися до спірних правовідносин.  

Третьою особою-1 письмові пояснення по суті позовних вимог не надано.

Третя особа-2 вказує на необхідність прийняття рішення по справі у відповідності з чинним законодавством з посиланням на те, що:

-          06.10.1997р. КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»зареєструвало право власності на спірну будівлю за відповідачем;

-          згідно з п.5 ст.34 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», позбавлення профспілок права власності, а також права володіння та користування майном, переданим їм у господарське відання, може мати місце лише за рішенням суду на підставах, визначених законом;

-          випадки позбавлення права власності визначені ст.55 Закону України «Про власність».

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2007р. у справі №10/53-07, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.07.2007р., відмовлено у задоволенні позову РВ ФДМУ по Дніпропетровській області до Дніпропетровського обласного об'єднання профспілок про визнання права державної власності на нерухоме майно - Будинок Союзів, розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 93.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.11.2007р. у справі №10/53-07 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.07.2007р. у справі №10/53-07 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 19.02.2008р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2007р., постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.07.2007р. та постанову Вищого господарського суду України від 19.11.2007р. у справі №10/53-07 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2008р. у справі №25/157-08(10/53-07) залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.08.2009р., у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.12.2009р. у справі №25/157-08(10/53-07) скасовані наведені рішення і постанова судів першої і апеляційної інстанцій з направленням справи на новий розгляд.

          Підставою для скасування були наступні обставини.

          Касаційною інстанцією зазначено, що господарські суди не звернули увагу, що пунктом 2 рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №420 від 29.06.1979р. дозволено «ОКСу облсовпроса»ввести до експлуатації будівлю «Будинку Союзів»та передано будівлю на баланс «Облсовпросу».

Колегія суддів Вищого господарського суду України звернула увагу суду на те, що знаходження майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності.

Баланс суб'єкта є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні).

Колегія суддів Вищого господарського суду України також врахувала, що одним з основних критеріїв визначення законності володіння майном і відображення його на балансі є джерела фінансування (централізоване або власні кошти суб'єкта), передача у володіння майна безпосередньо власником (уповноваженим ним органом), який володіє майном.

Крім того, апеляційний господарський суд зазначив, що відповідач створив нове майно (шляхом реконструкції будівлі та добудови приміщень), а старої будівлі, яка належала державі на даний час не існує. Даний висновок господарського суду є передчасним.

Господарським судам потрібно було з'ясувати чи дійсно старої будівлі чи її елементів взагалі не існує, а також перевірити яка дійсна вартість старої будівлі та нової, відсоток перебудови будівлі (з урахуванням реконструкції та добудови приміщень), а в разі необхідності, господарському суду доцільно було призначити з цього питання судову експертизу у порядку, визначеному ст.41 Господарського процесуального кодексу України.

При новому розгляді справи сторони і треті особи підтримали свої вимоги та заперечення.  

14.05.2009р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшло повідомлення прокурора Дніпропетровської області від 13.05.2009р. 305/2-965вих-09 про вступ у справу.

Прокурор погодився з вимогами РВ ФДМУ по Дніпропетровській області з посиланням на обставини, викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні 09.06.2009р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третіх осіб і прокурора, господарський  суд, -

встановив:

Згідно з реєстраційним посвідченням на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам Дніпропетровського бюро технічної інвентаризації від 06.10.1997р. основна будівля літ. «А-5», що розташована в м. Дніпропетровську по пр. К. Маркса №93 зареєстрована за об'єднанням профспілок Дніпропетровської області на праві колективної власності. Як підставу вказаної реєстрації зазначено рішення виконавчого комітету Дніпропетровської ради народних депутатів №420 від 29.06.1979р.

Суд вважає за необхідне відмовити в позові з огляду на наступне.

          Аналіз законодавства та матеріалів справи свідчить про відсутність підстав для визнання права державної власності на спірну будівлю.  

Відповідно до ст.16 ЦК України, визнання права є одним із способів захисту цивільних прав і інтересів.

Згідно ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як зазначалось вище, РВ ФДМУ по Дніпропетровській області стверджує про неправомірність реєстрації за відповідачам права власності на спірну будівлю з огляду на те, що вказана будівля належить до державної власності.

Згідно з ч.1 ст.33 ГПК України,  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, обов'язок доведення того, що власником спірного майна є держава, покладений на позивача і саме останній повинен довести належність спірного майна до державної власності.

Однак, в ході вирішення спору позивачем не доведена неправомірність реєстрації за Дніпропетровською обласною радою профспілок права власності на будівлю «Будинку Союзів»згідно реєстраційного посвідчення на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам Дніпропетровського бюро технічної інвентаризації від 06.10.1997р.

Встановлено, що 25.01.1972р. виконавчим комітетом Дніпропетровської міської Ради депутатів трудящих було прийнято рішення №39 «Про дозвіл Дніпропетровській обласній раді професійних спілок надбудови 5-го поверху і прибудови до будівлі Будинку Союзів по пр. К. Маркса, 93». Пунктом 1 наведеного рішення надано дозвіл Дніпропетровській обласній раді профспілок здійснити надбудову 5 поверху будівлі «Будинку Союзів», прибудову до будівлі зали засідань на 450 місць та їдальні на 150 місць та двоповерхову прибудову приміщень товариства охорони природи та служб парку.

           Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської Ради депутатів трудящих №449 від 11.07.1974р. було надано дозвіл Дніпропетровській обласній раді профспілок на знесення житлового будинку місцевих Рад, сараїв та гаражів по пр. К. Маркса, 93.

29.06.1979р. вказаним виконкомом прийнято рішення №420 «Про затвердження акту державної комісії про прийняття в експлуатацію завершеної реконструкцією і розширенням будівлі «Будинку Союзів» по пр. К. Маркса, 93а в Кіровському районі».

Відповідно до наведеного рішення, виконком затвердив акт державної комісії від 29.06.79р. про прийняття до експлуатації закінченого реконструкцією та розширенням Будинку Союзів по пр. К. Маркса, №93а, а також дозволив відділу капітального будівництва обласної ради профспілок ввести до експлуатації будівлю «Будинку Союзів»з передачею на баланс обласній раді профспілок.

          Також, зазначені рішення виконкому та акт комісії від 29.06.1979р. дають підстави стверджувати, що спірна будівля була побудована будівельним управлінням «Металургбуд»тресту «Дніпроважбуд»для відділу капітального будівництва Обласної ради профспілок. Тобто, замовником будівництва виступала Обласна рада профспілок в особі свого структурного підрозділу - відділу капітального будівництва.

                 Виходячи із положень Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої 31.01.1966р. Міністерством комунального господарства Української РСР, яка діяла на час прийняття вказаного рішення виконкому міської ради №420 від 29.06.1979р., останнє стосувалося затвердження акту прийняття в експлуатацію спірної будівлі, тобто, затверджувався документ, яким підтверджувалася відповідність спірного будинку будівельним нормам і правилам.

Суд погоджується з твердженням відповідача про те, що дане рішення фіксувало створення відповідно до архітектурно-будівельних норм нової нерухомої речі - будівлі Будинку профспілок, реконструкція і розширення якого були завершені у 1979р., та придатність даної речі до експлуатації і наведене рішення не може розглядатися як доказ перебування будівлі в державній власності.

Перебування майна на балансі підприємства не може свідчити про відсутність у такого підприємства права власності на дане майно, оскільки баланс суб'єкта є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Майно може перебувати на балансі як у власника, так і у користувача. В даному випадку власником спірної нежитлової будівлі є Дніпропетровське обласне об'єднання профспілок, а перебування будівлі на балансі даної профспілки в будь-якому випадку не є доказом належності будівлі до державної власності.  

Реєстраційне посвідчення від 06.10.1997р. щодо реєстрації права власності відповідача на спірне майно було видано Дніпропетровським бюро технічної інвентаризації з урахуванням Правил державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.1995р. N56. Отримавши саме державну реєстрацію власності, відповідач встановив своє право на майно шляхом підтвердження цього права державою через органи державної реєстрації такого права.

Відповідно до п.п.5, 7 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна. Зареєстровані речові права та їх обмеження мають пріоритет над незареєстрованими в разі спору щодо нерухомого майна.

З урахуванням наведених положень закону, зареєстроване право власності відповідача має пріоритет перед незареєстрованим.

Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської Ради народних депутатів №1315 від 16.07.1998р. «Про надання земельної ділянки по пр. К. Маркса, 93 у постійне користування об'єднанню профспілок Дніпропетровської області (міжгалузевій раді профспілок), код 02657827, по фактичному розміщенню адміністративного будинку»було вирішено надати земельну ділянку площею 8032кв.м. по пр. Карла Маркса, 93 у постійне користування з видачею Державного акта об'єднанню профспілок Дніпропетровської області (міжгалузевій раді профспілок) для обслуговування адміністративного будинку по його фактичному розміщенню за рахунок земель громадської забудови. На підставі зазначеного рішення об'єднанню профспілок Дніпропетровської області (міжгалузевій раді профспілок) був виданий Державний акт на право постійного користування землею.

Як зазначалось вище, «Будинок Союзів»по пр. К. Маркса, 93, перебуває на балансі відповідача. Ще у 1955 році за проектним завданням реконструкції будинку, затвердженим постановою Секретаріату ВЦРПС №36 від 20.05.1955р., була проведена реконструкція його фасадів.

Зазначений будинок в процесі реконструкції, яка проводилася за період 1974-1979 років був повністю перебудований, про що свідчить лист державного підприємства «Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва «Дніпроцивільпроект»№145 від 06.03.2007р.

Згідно з вказаним листом:

-          існуючий будинок зазнав значної перебудови, починаючи з фундаментів та закінчуючи надбудовою додаткових поверхів;

-          навіть передбачене проектом посилення міжвіконних простінків і зовнішніх стін було скасоване та замінене на нову цегляну кладку, враховуючи недостатню міцність старої цегли;

-          на момент реконструкції будівля «Будинок Спілок»була непридатна до послідуючої експлуатації та фактично була побудована заново.

Також, в матеріалах справи міститься технічний висновок Придніпровської державної академії будівництва та архітектури від 12.03.2007р. щодо оцінки віку будівельних конструкцій будівлі, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 93. Відповідно до висновку, за результатами візуальних і інструментальних досліджень, хімічного аналізу і розрахунків вік конструкцій будівлі по пр. К. Маркса, 93 складає біля 25-40 років. Лише залишки стін підвалу мають значно більший вік.

Крім того, у висновку зазначено, що зовнішні стіни будівлі виконані з керамічної цегли на цементно-вапняково-пісковому розчині. Візуальне обстеження свідчить про те, що в підвалі до рівня 1,8м стіни виконані з кладки більш раннього строку будівництва. Вище цієї кладки спостерігається кладка більш пізнього періоду. В деяких місцях встановлені збірні фундаментні блоки. На «нову»кладку спираються збірні залізобетонні плити перекриттів. Спеціалісти зазначили, що виробництво збірних залізобетонних виробів було налагоджено в Україні у 60-х роках минулого століття. Тому максимальний вік стін підвалу, перекриттів і відповідно вищих конструкцій складає не більше 40 років.  

Суд приймає вказаний технічний висновок на підставі ст.ст.32, 36 ГПК України як доказ по справі.

Наявні матеріали справи дозволяють зробити висновок про те, що за результатами реконструкції була збудована нова будівля (від старої будівлі використані лише залишки кладки в підвалі).

Нова будівля будувалася повністю за рахунок коштів професійних спілок, що підтверджується наданими відповідачем документами, зокрема:

-          постановами Секретаріату Української республіканської ради профспілок від 24.01.1972р., 26.04.1977р. і 05.04.1979р. про плани фінансування  нецентралізованих капітальних вкладень на 1972р., 1977р., 1979р. по профспілковим організаціям Української РСР з додатками до них з визначенням списку будівництв, які  фінансуються у 1972, 1977, 1979 роках за рахунок профспілкового бюджету;

-          розшифровкою виконання плану капітальних робіт за 1972р. по Дніпропетровській обласній раді профспілок;

-          титульними списками будівництва на 1973р., 1975р., 1976р., 1979р. Української республіканської ради профспілок;

-          довідками про фінансування будівництва та витрат на будівництво на 1973р., 1975р., 1976р., 1977р., 1978р., 1979р.;

-          планом нецентралізованих капітальних вкладень на 1974р., 1975р., 1977р. по будівництву та проектуванню об'єктів профспілок Української республіканської ради профспілок;

-          звітами Дніпропетровської обласної ради профспілок про капітальне будівництво за 1975р., 1976р.;

-          договором від 05.06.1979р. №10096к, укладеним між державним проектним інститутом «Дніпроцивільпроект»та Дніпропетровською обласною радою профспілок на виконання проектних та пошукових робіт та додатками до нього;

-          актами приймання будівельних робіт за жовтень 1978р.;

-          відомістю витрат на нове будівництво за 1975 рік;

-          відомістю витрат на дольову участь в будівництві за 1977р.;

-          відомістю поправок до плану 1977 року по об'єктам управління капітального будівництва Української ради профспілок;

-          довідкою про безоплатно прийняті Українською республіканською радою профспілок від управління капітального будівництва ради основних фондів по введеним в експлуатацію профспілковим об'єктам за 1979 рік;

-          звітами виконання плану введення об'єктів в експлуатацію;

-          переліком управління капітального будівництва Української ради профспілок введених в дію об'єктів і переданих на баланс експлуатуючим організаціям за 1979р.  

Слід зазначити, що відповідно до наданих відповідачем документів та виходячи з наявності суб'єктного складу правовідносин будівельного підряду на спорудження будівлі Будинку профспілок замовником будівництва виступала обласна рада профспілок в особі свого відділу капітального будівництва, а підрядником - трест «Дніпроважбуд»в особі будівельного управлінням «Металургбуд».

Згідно ж з ст.ст.332, 345 ЦК УРСР (чинний на час здійснення реконструкції) саме на замовника покладено обов'язок оплатити виконану роботу.

Викладені обставини дозволяють стверджувати, що фінансування будівництва спірної будівлі було здійснено з профспілкового бюджету і наведене не спростовано позивачем.

Суд враховує, що позивачем взагалі не надано жодного доказу проведення реконструкції будівлі за рахунок коштів держави.

З огляду на наявні матеріали справи суд не вбачає підстав для призначення судової експертизи. Зазначені матеріали є цілком достатніми для вирішення спору по суті.  

Фактична відсутність старої будівлі виключає можливість встановлення її дійсної вартості.

З приводу посилань РВ ФДМУ по Дніпропетровській області на Порядок фінансування будівництва, затвердженого в 1965р. постановою Ради Міністрів Союзу РСР щодо можливості лише державних капіталовкладень в реконструкцією спірної будівлі, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 Правил фінансування будівництва, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 08.10.1965р. №746 за цими правилами Будбанк СРСР фінансує капіталовкладення державних підприємств, організацій і установ.

Обласна рада профспілок до вказаного переліку не належала, а тому дані Правила не поширювалися на фінансування будівництва будівлі Будинку Спілок та не спростовують фінансування будівництва спірної будівлі відповідачем.

До того ж Правилами було передбачено, що фінансування будівництва може бути здійснене безпосередньо зацікавленими організаціями (нецентралізовані капіталовкладення) або через ради депутатів трудящих (державні капіталовкладення).

Як зазначалось вище будівництво спірного об'єкту здійснювалося із залученням нецентралізованих капіталовкладень (коштів профспілок).

З урахуванням наведеного, твердження позивача про те, що спірна будівля була націоналізована у 20-х роках ХХ століття і тому належить державі, не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки в процесі експлуатації будинку було створено нове майно за рахунок коштів профспілок, що підтверджується матеріалами справи. Будівля, яка була націоналізована державою та знаходилася на місці «Будинку Союзів»була знесена і не існує в натурі.

Таким чином, наведені позивачем обставини щодо належності раніше існуючої будівлі за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 93 до державної форми власності не впливають на вирішення спору щодо права власності на спірну будівлю.

Крім того, суд враховує наступне.

29.06.1922р. раніше існуючий будинок був переданий Окружній раді профспілок на підставі постанови ВУЦИК «О предоставлении помещений для «Дворцов Труда»від 12.02.1921р., яким були зобов'язані всі Губвиконкоми та Уєздвиконкоми надати Губпрофспілкам та Уєздпрофспілкам приміщення для «Дворцов Труда», вполне пригодные и достаточные для удобного размещения в них всех местных профорганизаций».

Також, була прийнята постанова Всеукраїнського ЦВК від 05.05.1922р. «Про Палаци Праці, палаци-комуни і Будинки робітників», якою теж передбачена передача цих будинків профспілкам.

08.05.1932р. будинок знову був переданий профспілкам одночасно із земельною ділянкою.

Підтвердженням тих обставин, що спірне майно не належить до державної власності є також постанова Федерації професійних спілок України від 29.01.1993р. №К-1-11 «Про власність професійних спілок»і постанова президії Федерації професійних спілок України від 24.03.1993р. №П-3-5 «Про переліки майна профспілок України». Зазначені постанови не скасовані і недійсними не визнавалися.

Необґрунтованими є і твердження позивача стосовно того, що майно колишніх профспілкових організацій у радянські часи, після 24.08.1991р. і на даний час було та залишається державною власністю, оскільки на його думку до набуття чинності Конституцією України, відповідно до Закону України «Про власність», державна власність поділялася на загальнодержавну та комунальну власність (власність адміністративно-територіальних одиниць).

Так, у Цивільному кодексі  УРСР в редакції 1963 року (чинний станом на 1979 рік, коли було затверджено акт введення в експлуатацію спірного будинку), містилася окрема Глава 9 «Власність профспілкових та інших громадських організацій», де останні розглядалися як самостійні суб'єкти права власності.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.10 Конституції УРСР 1978р., основу  економічної  системи  України становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності.

Соціалістичною власністю є також майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне  їм  для  здійснення  статутних завдань.

Отже, Конституція УРСР передбачала наявність лише соціалістичної власності у формі, як державної, так і колгоспно-кооперативної власності, тобто державна та соціалістична власність не є тотожними формами власності, а до складу соціалістичної власності віднесено і майно профспілкових та інших громадських організацій.  

За ст.11 Конституції УРСР, державна власність - спільне надбання всього радянського народу, основна форма соціалістичної власності.

              У виключній власності держави є: земля, її надра, води, ліси. Державі належать  основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві,  засоби транспорту і зв'язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави.

          Таким чином, статтею 11 Конституції УРСР було визначено саме зміст об'єктів державної форми власності та основних засобів виробництва, до яких спірна будівля «Будинку Союзів»не може бути віднесена, оскільки не була призначена та не використовувалася як засіб виробництва, а також була та є майном профспілкової організації.

Згідно з ст.87 ЦК УРСР (в редакції на час введення в експлуатацію спірного будинку – 1979р.) соціалістичною власністю є: державна (загальнодержавна), власність; власність колгоспів, інших кооперативних організацій, їх об'єднань, власність громадських організацій.

За ст.97 ЦК УРСР (у відповідній редакції), профспілкові та інші громадські організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, що належить  їм  на  праві власності, відповідно до їх статутів (положень).

              Право розпорядження майном, що є власністю профспілкових та інших громадських організацій, належить виключно профспілковим та іншим громадським організаціям.

          Статтею 98 ЦК УРСР (у відповідній редакції), встановлено, що власністю профспілкових та інших громадських організацій є їх підприємства, будівлі, споруди, санаторії, будинки відпочинку, палаци культури, клуби, стадіони та піонерські табори з їх обладнанням, культурно-просвітницькі фонди та інше відповідне меті діяльності цих організацій майно.

Суд вважає безпідставними і посилання позивача на Закон України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України», постанову Верховної Ради УРСР від 29.11.1990р. №506 «Про захист суверенних прав власності Української РСР», постанови Верховної Ради України від 10.04.1992р. №2268-ХІІ «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР»і від 04.02.1994р. №3943-ХІІ «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР».

Так, введений постановою ВР УРСР від 29.11.1990р. №506 «Про захист суверенних прав власності Української РСР»мораторій на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону УРСР про роздержавлення майна не стосується спірного будинку, оскільки він не був об'єктом державної власності. З урахуванням викладених вище обставин будинок належав до об'єктів права власності профспілок, яке прямо передбачалося наведеними нормами ст.10 Конституції УРСР (1978р.) та ст.87 і Гл.9 ЦК УРСР (1963р.).

07.02.1991р. був прийнятий спеціальний закон, що визначав відносини власності –Закон УРСР «Про власність».

Відповідно до ст.20 цього Закону, професійні спілки були визнані суб'єктами права колективної власності, що і обумовило реєстрацію спірного майна за відповідачем під час дії цього закону саме на праві колективної власності (Реєстраційне посвідчення про об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам, від 06.10.1997р.).

З набранням чинності новим Цивільним кодексом України було введено наступні форми власності: власність народу України, право приватної власності, право державної власності,  право комунальної власності.

Отже, власність всіх юридичних осіб приватного права (в т.ч. і профспілок) була визнана приватною (ст.325 ЦК України). Саме на праві приватної власності відповідачу і належить спірне майно на даний час.

Так як дія постанови ВР УРСР від 29.11.1990р. №506 «Про захист суверенних прав власності Української РСР» поширювався лише на державне майно, то відповідний мораторій не розповсюджувався на спірний будинок, який не належав до державної власності.

Крім того, 18.11.1990р. (тобто до прийняття вищенаведених нормативних актів) Загальна Конфедерація профспілок СРСР і Федерація незалежних профспілок України уклали договір, яким закріпили за останньою на праві власності майно згідно переліку (в якому є і спірна будівля). Цим було підтверджено відсутність прав загальносоюзних профспілкових органів на майно українських профспілок.  

Не може бути застосовано до спірних правовідносин і Закон України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» від 10.09.1991р. №1540-ХІІ виходячи з наступного.

Даний закон регулює майнові відносини, що виникли у зв'язку з припиненням існування однієї держави (Союзу РСР) та виникненням на частині її території нової держави (України), яка є правонаступницею прав та майна свого правопопередника.

Тобто від моменту проголошення незалежності України згідно даного Закону до України переходить все майно, що раніше належало на праві державної власності вже неіснуючому Союзу РСР та знаходиться на території України (в тому числі майно підприємств, установ та організацій, що знаходилися на території України, але підпорядковувалися напряму союзного керівництву).

Закон не розкриває поняття «підприємства, установи та організації союзного підпорядкування». Однак, при його тлумаченні слід враховувати наступні положення Конституції (Основного Закону) Союзу РСР від 07.10.1977р.

Відповідно до п.7 ст.73 Конституції (Основного закону) СРСР, віданню Союзу Радянських Соціалістичних Республік в особі його найвищих органів державної влади і управління підлягають: керівництво галузями народного господарства, об'єднаннями і підприємствами союзного підпорядкування; загальне керівництво галузями союзно-республіканського підпорядкування;

          Частиною 3 статті 77 Конституції (Основного Закону) СРСР встановлено, що діяльність підприємств, установ і організацій союзного підпорядкування координує і контролює у питаннях, що належать до її відання, союзна республіка, тобто УРСР.

          Згідно з п.1 ст.131 Конституції (Основного Закону) СРСР Рада Міністрів СРСР у межах своїх організує управління промисловими, будівельними, сільськогосподарськими підприємствами і об'єднаннями, підприємствами транспорту і зв'язку, банками, а також іншими організаціями й установами союзного підпорядкування;

          Тобто з огляду на вказане, слід дійти висновку, що під поняттям «підприємства, установи та організації союзного підпорядкування»слід розуміти ті підприємства, установи та організації, які мали статус загальнодержавних (загальносоюзних), керувалися рішеннями найвищих органів державної влади і управління Союзу РСР, управління якими організовувала Рада Міністрів СРСР, діяльність яких координували і контролювали органи влади союзної республіки (УРСР) та майно яких належало державі СРСР на праві державної власності.

Відповідач, як профспілкова організація ніколи не був організацією союзного підпорядкування і його майно ніколи не було державною власністю, на що вказує і викладене вище, а також положення установчих документів радянських профспілок, наданих відповідачем до матеріалів справи, згідно яких профспілки ніколи не підпорядковувалися державі, а тільки взаємодіяли з нею у певних питаннях.

Враховуючи наведені обставини, не можуть застосовуватись до спірних правовідносин постанови Верховної Ради України:

- від 10.04.1992р. №2268-ХІІ «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР», згідно з якою, до визначення  правонаступників  загальносоюзних  громадських організацій  колишнього  Союзу  РСР  передати тимчасово Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси  розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій;

- від 04.02.1994р. №3943-ХІІ, якою було встановлено, що тимчасово, до законодавчого  визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій  колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

Об'єднання профспілок Дніпропетровської області, ні взагалі профспілки не є і не були організаціями союзного підпорядкування.

Так, відповідно до Статуту профспілок СРСР, профспілки це масова громадська непартійна організація, що об'єднує на добровільних засадах працівників, осіб, що навчаються у вищих, середніх спеціальних та професійно-технічних навчальних закладах, незалежно від раси національності статі, релігійних переконань. Всі керівні органи профспілок є виборними, а у відносинах з державою профспілки тільки взаємодіють у визначених у Статуті сферах.

Слід погодитись з твердженням відповідача про те, що профспілки в Україні ніколи не підпорядковувалися і не входили до системи загальносоюзних державних органів, а завжди зберігали статус республіканської (Укрпрофрада - нині ФПУ) чи регіональної (міжгалузевої) - Дніпропетровське обласне об'єднання профспілок. Наведене виключає можливість поширення на їх майно правового режиму майна організації союзного підпорядкування чи державного, а також майна загальносоюзної громадської організації.

Згідно з п.1.1 статуту Дніпропетровського обласного об'єднання профспілок (міжгалузева рада профспілок), воно є добровільним об'єднанням організацій всеукраїнських профспілок, що діють на території області, створене 08.02.1991р. на пленумі облпрофради на основі прийнятої Декларації та є правонаступником обласної ради профспілок.    

Слід, також зазначити, що вищенаведені постанови Верховної Ради України є підзаконними актами, якими згідно ст.92 Конституції України правовий режим власності регулюватися не може та були прийняті пізніше ніж відповідач набув право власності на спірну будівлю (по закінченню будівництва у 1979р., згідно з чинним на той час законодавством) і отже, не мають зворотної дії у часі та не можуть впливати на правовий режим спірного майна.

Стосовно посилань позивача на статті 141, 145 ГК України слід зазначити, що вказані норми регулюють відносини, які не пов'язані з предметом спору і поширюються на відносини, які виникли після набрання ним чинності (п.4 Прикінцевих та перехідних положень ГК України).

Також, суд вважає, що позивач звернувся з даним позовом по закінченню строку позовної давності, який встановлений ст.71 ЦК УРСР.

Так, згідно з ст.76 ЦК УРСР, перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Право власності на спірну будівлю було зареєстровано за відповідачем у 1997р. і отже, позивач як орган уповноважений здійснювати управління державним майном повинен був дізнатися про порушення прав власності держави ще у 1997р., але позов було пред'явлено лише у січні 2007р.

В силу ч.1 ст.80 ЦК УРСР, закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.   

При цьому, суд враховує, що відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2003р.), правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Строк пред'явлення даного позову закінчився до набрання чинності ЦК України, а тому до цього позову застосовуються правила про позовну давність, що встановлені ЦК УРСР.  

          Враховуючи викладене, в ході вирішення спору встановлена законність набуття відповідачем права власності на нерухоме майно –«Будинок Союзів», розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 93. Вимоги РВ ФДМУ по Дніпропетровській області є неправомірними як з точки зору законодавчого обґрунтування, так і з огляду на повну відсутність доказів належності спірного майна до державної власності.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,  –                                                                         

вирішив:

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.  

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

              Суддя                                                                                                   В.О. Татарчук  

Дата підписання рішення, оформленого у відповідності до ст.84 ГПК України –15.06.2009р.