Постанова

від 15.05.2014 по справі 821/882/14

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/882/14

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Войтович І.І.,

при секретарі - Сердюк О.О.

за участю:

представників позивача - Івченко О.О., Тавакалової Н.В.

представників відповідача - Белінської Ю.О., Кузенкіна Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Медіа"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮГ-МЕДІА» (далі - позивач) звернулося до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.03.2014 року №0000942200 та №0000952200.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали з підстав викладених в позовній заяві та пояснили, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті на підставі акта відповідача від 21.02.2014 року №60/21-03-22-01/36419411 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «ЮГ-МЕДІА» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року». Даною перевіркою встановлено наступні порушення, а саме: п.44.1 ст.44, п.135.2 ст.135, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.1, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємства на загальну суму 506907 грн., в тому числі за 3 квартал 2012 року в сумі 284270, 00 грн., 4 квартал 2012 року в сумі 222637, 00 грн.; п.187.1 ст.187, п.198.6 ст.198 п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 65642, 00 грн., в тому числі за серпень 2012 року в сумі 23607, 00 грн., за вересень 2012 року в сумі 1318, 00 грн., за листопад 2012 року в сумі 40717, 00 грн.; п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме, не забезпечення щоденного друкування на РРО фіскальних звітних чеків у кількості 2 шт. Зазначили, що вважають такі висновки необґрунтованими, а прийняті на підставі їх оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправним. Просили позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили та пояснили, що за результатами планової виїзної перевірки позивача було складено акт в якому встановлено порушення вимог податкового законодавства. На підставі висновків перевірки були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Вважають, що підстави для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відсутні, так як вони прийняті на підставі та у відповідності до вимог чинного податкового законодавства. Просили в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши позовну заяву, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази та допитавши свідка, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований Виконавчим комітетом Херсонської міської ради. Дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі 03.03.2009 року, 14991020000010672. Взятий на податковий облік в органах державної податкової служби 04.03.2009 року за №34621.

Позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №100216235 виданого ДПІ у м. Херсоні 16.03.2009 року. Індивідуальний податковий номер 364194121035.

Основними видами діяльності позивача є оптова та роздрібна торгівля комп'ютерами, периферійними устаткуваннями і програмним забезпеченням, електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворення звуку й зображення.

Також, судом встановлено, що у період з 20.01.2014 року по 14.02.2014 року посадовими особами відповідача проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року. За результатами даної передвіки складено акт №60/21-03-22-01/36419411.

Згідно висновків вищенаведеного акта, перевіркою встановленні наступні порушення, а саме п.44.1 ст.44, п.135.2 ст.135, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.1, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємства на загальну суму 506907 грн., в тому числі за 3 квартал 2012 року в сумі 284270, 00 грн., 4 квартал 2012 року в сумі 222637, 00 грн.; п.187.1 ст.187, п.198.6 ст.198 п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 65642, 00 грн., в тому числі за серпень 2012 року в сумі 23607, 00 грн., за вересень 2012 року в сумі 1318, 00 грн., за листопад 2012 року в сумі 40717, 00 грн.; п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме, не забезпечення щоденного друкування на РРО фіскальних звітних чеків у кількості 2 шт.

На підставі вищенаведеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000942200 від 06.03.2014 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 633630, 75 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 506907, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 126726, 75 грн.

Також, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000952200 від 06.03.2014 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 98416, 00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 65642, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 32821, 00 грн.

Не погоджуючись з вищенаведеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000942200 від 06.03.2014 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 633630, 75 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 506907, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 126726, 75 грн., суд зазначає наступне.

Встановлення недійсності правочинів, вчинених без мети реального настання правових наслідків. Перевірка правових відносин ТОВ «ЮГ-МЕДІА» з постачальником ТОВ «ЕКТ-СЕРВІС» (код 37139302), на суму 429445,00 грн.

Не спростовуючи наявність первинних документів, щодо придбання у березні, квітні та травні 2011 року товару у ТОВ «ЕКТ-СЕРВІС», на загальну суму з ПДВ 515334,00 грн. відповідач прийшов до висновку, що ТОВ «ЮГ-МЕДІА» неправомірно віднесено до складу витрат за ІІІ квартал 2012 року собівартість реалізованої продукції, в сумі 429445,00 грн., які не підтвердженні первинними документами, що в свою чергу не підтверджує здійснення платником податку витрат в результаті не підтвердження реальності здійснення господарської операції по взаємовідносинам з ТОВ «ЕКТ-СЕРВІС».

Суд не погоджується із таким висновком відповідача, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 08 жовтня 2010 року між ТОВ «ЮГ-МЕДІА» (Покупець) та ТОВ «ЕКТ-СЕРВІС» (Постачальник) було укладення договір поставки № 426 Б, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити і передати товар у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити на умовах і у порядку, визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, погодженими сторонами та зазначеними у документах (накладних, деклараціях і т.д.), що підтверджують факт отримання товару і являються невід'ємною частиною договору.

На виконання умов договору, позивачем від ТОВ «ЕКТ-СЕРВІС» була отримана комп'ютерна техніка, периферія та комплектуючі у кількості, відповідно до накладних: від 01.03.2011р. № 10104, на загальну суму 357069,96 грн., в т.ч. ПДВ 59511,66 грн.; від 01.04.2011р. № 14084, на загальну суму 95200,02 грн., в т.ч. ПДВ 15866,67 грн.; від 04.05.2011р. № 17323, на загальну суму 63064,02 грн., в т.ч. ПДВ 10510,67 грн.

Зазначений товар був отриманий ТОВ «ЮГ-МЕДІА» та оплачений в повному обсязі, що підтверджується відповідними банківськими виписками.

Накладну від 01.03.2011р. № 10104 (рахунок № 10104 від 01.03.2011р.) на загальну суму 357069,96 грн. сплачено наступним чином: банківські виписки від 02.03.2011р. на суму 1000,00 грн., 03.03.2011р. на суму 100002,00 грн., 09.03.2011р. на суму 41250,00 грн., 18.03.2011р. на суму 36090,00 грн., 21.03.2011р. на суму 22896,00 грн., 25.03.2011р. на суму 23688,00 грн., 28.03.2011р. на суму 41850,00 грн., 30.03.2011р. на суму 60894,00 грн. та 31.03.2011р. на суму 29400,00 грн.

Накладну від 01.04.2011р. № 14084 (рахунок № 14084 від 01.04.2011р.) на загальну суму 95200,02 грн. сплачено наступним чином: банківські виписки від 01.04.2011р. на суму 1000,00 грн. та 05.04.2011р. на суму 94200,00 грн.

Накладну від 04.05.2011р. № 17323 (рахунок № 17323 від 04.05.2011р.) на загальну суму 63064,02 грн. сплачено наступним чином: банківські виписки від 05.05.2011р. на суму 1000,00 грн., 18.05.2011р. на суму 32064,00 грн. та 20.05.2011р. на суму 30000,00 грн.

Від ТОВ «ЕКТ-СЕРВІС» були отримані наступні податкові накладні: податкова накладна № 67 від 01.03.2011р., на загальну суму з ПДВ 357069,96 грн., ПДВ 59511,66 грн.; податкова накладна № 73 від 01.04.2011р., на загальну суму з ПДВ 95200,02 грн., ПДВ 15866,67 грн.; податкова накладна № 89 від 04.05.2011р., на загальну суму з ПДВ 63064,02 грн., ПДВ 10510,67 грн.

Факт поставки товару підтверджується наявним в матеріалах справи договором найму (оренди) транспортного засобу, а також товарно-транспортними накладними.

Крім того факт поставки товару від ТОВ «ЕКТ-СЕРВІС» до позивача підтверджується показанням свідка ОСОБА_5, який безпосередньо здійснював перевезення товару в межах даної господарської операції.

Всі первинні документи, по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «ЕКТ-СЕРВІС», були наданні відповідачу при проведенні податкової перевірки.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно зі статтею 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За правилами статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1. ст.. 134 ПК України, передбачено, що об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Пунктом 135.2 статті 135 Податкового кодексу України встановлюється, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно з пунктом 137.1. Податкового кодексу України, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій позивача щодо формування валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ «ЕКТ-СЕРВІС».

Щодо завищення витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування за 3 квартал 2012 року. Перевірка взаємовідносин ТОВ «ЮГ-МЕДІА» з постачальником ПЗІІ ТОВ «ASBIS-Україна» (код 25274129) на суму 158074,01 грн.

На думку перевіряючих, ТОВ «ЮГ-МЕДІА» завищено витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування за 3 квартал 2012 року на суму 158074,01 грн., оскільки факт відвантаження продавцем ПЗІІ ТОВ «ASBIS-Україна» товару протягом грудня 2012 року на користь позивача підтверджується видатковими накладними, які не містять особистого підпису особи, яка відповідальна за здійснення операції від постачальника - накладні містять факсиміле, на загальну суму 189688,82 грн., в т.ч. ПДВ 31614,81 грн., а саме: видаткова накладна № РН-0001937 від 05.12.2012 року, на загальну суму 11226,00 грн., в т.ч. ПДВ 1871,00 грн.; видаткова накладна № РН-0002180 від 24.12.2012 року, на загальну суму 178462,82 грн., в т.ч. ПДВ 29743,81 грн.

З досліджених в судовому засіданні видаткових накладних №РН-0001937 від 05.12.2012 року та №РН-0002180 від 24.12.2012 року встановлено, що зазначені накладні містять особистий підпис особи контрагента, відповідальної за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, а тому висновок про відсутність таких підписів є необґрунтований та безпідставний.

Одночасно, суд звертає увагу на те, що частинами 1 та 3 статті 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Щодо завищення витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування за 3 квартал 2012 року. Перевірка взаємовідносин ТОВ «ЮГ-МЕДІА» з ПАТ «ОТП БАНК» та ПАТ «БАНК РУСКИЙ СТАНДАРТ» на суму 95618,20 грн.

Судом встановлено, що з метою підвищення попиту на продукцію ТОВ «ЮГ-МЕДІА» здійснює продаж товарів у кредит.

Для цього позивачем було укладено договори про співробітництво з наступними комерційними банками: ПАТ «ОТП БАНК», договір про співробітництво № ПК-Т-1741-11 від 02.07.2012р., з додатковими угодами; ПАТ «БАНК РУСКИЙ СТАНДАРТАТ», договір про організацію безготівкових розрахунків № u6-8-00001570086 від 02.09.2011р., з додатковими угодами.

Відповідно до умов зазначених договорів, банки здійснюють споживче кредитування покупців позивача, організовують безготівкові розрахунки відносно залучення кредитних коштів, за що отримують відповідну плату.

Щомісячно банки складають акти виконаних робіт, в яких відображається кількість та розмір наданих кредитів клієнтам ТОВ «ЮГ-МЕДІА».

По взаємовідносинам з ПАТ «ОТП БАНК» позивачем були надані наступні акти виконаних робіт: № б/н від 31.07.2012р. на суму 4595,35 грн., № б/н від 31.08.2012р. на суму 5932,35 грн., № б/н від 30.09.2012р. на суму 19843,64 грн., № б/н від 30.11.2012р. на суму 80,05 грн., № б/н від 07.12.2012р. на суму 8745,94 грн., № б/н від 11.12.2012р. на суму 5811,99 грн., № б/н від 31.12.2012р. на суму 19795,66 грн. Всього на суму 64795,98 грн.

По взаємовідносинам з ПАТ «БАНК РУСЬКИЙ СТАНДАРТ» позивачем були надані наступні акти виконаних робіт: № б/н від 31.07.2012р. на суму 5777,85 грн., № б/н від 30.09.2012р. на суму 9787,58 грн., № б/н від 31.10.2012р. на суму 15686,15 грн., № б/н від 30.11.2012р. на суму 1263,12 грн. Всього на суму 30822,22 грн.

Не заперечуючи факт взаємовідносин ТОВ «ЮГ-МЕДІА» з ПАТ «ОТП БАНК» та ПАТ «БАНК РУСЬКИЙ СТАНДАРТ» з метою підвищення попиту на продукцію позивача, відповідач робить висновок про неправомірність віднесення до складу витрат оплати винагороди банкам, як такі що не є пов'язаними із господарською діяльністю підприємства, оскільки здійснюються без мети отримання економічної вигоди.

Суд не погоджується із таким висновком відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають зокрема: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (п. 138.6, ст. 138 Кодексу).

Відповідно до пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, в тому числі інших витрат, до складу яких, відповідно до пункту підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 цього Кодексу включаються зокрема: витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу); платежі платника податку в сумі вартості товару на користь комітента, принципала тощо за договорами комісії, агентськими договорами та іншими аналогічними договорами, перераховані платником на виконання цих договорів; суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; витрати на погашення основної суми отриманих позик, кредитів (крім повернення поворотної фінансової допомоги, включеної до складу доходів відповідно до підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 цього Кодексу); витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144-148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу; суми податку на прибуток, а також податків, установлених пунктом 153.3 статті 153 та статтею 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу; витрати на утримання органів управління об'єднань платників податку, включаючи утримання материнських компаній, які є окремими юридичними особами; дивіденди; витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку; сума збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності, яка враховується у зменшення податкового зобов'язання платника податку в порядку, передбаченому пунктами 152.1 і 152.2 статті 152 цього Кодексу; суми штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, які підлягають сплаті платником податку; витрати, понесені (нараховані) у звітному періоді у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами (крім витрат, здійснених (нарахованих) на користь постійних представництв нерезидентів, які підлягають оподаткуванню згідно з пунктом 160.8 статті 160 цього Кодексу) в обсязі, що перевищує 4 відсотки доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного податку) за рік, що передує звітному, а для банків - в обсязі, що перевищує 4 відсотки доходу від операційної діяльності (за вирахуванням податку на додану вартість) за рік, що передує звітному; витрати, понесені (нараховані) у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з інжинірингу (крім витрат, нарахованих на користь постійних представництв нерезидентів, які підлягають оподаткуванню згідно з пунктом 160.8) у обсязі, що перевищує 5 відсотків митної вартості обладнання, імпортованого згідно з відповідним контрактом, а також у випадках, визначених підпунктом 139.1.15 пункту 139.1 статті 139 цього Кодексу; витрати, нараховані у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з інжинірингу, не включаються до складу витрат, якщо виконується будь-яка з умов: особа, на користь якої нараховується плата за послуги інжинірингу, є нерезидентом, що має офшорний статус з урахуванням положень пункту 161.3 статті 161 цього Кодексу; особа, на користь якої нараховується плата за такі послуги, не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такої плати за послуги.

Таким чином, суд вважає, що посилання відповідача на порушення ТОВ «ЮГ-МЕДІА» підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України є необгрунтованим, оскільки зазначені позивачем витрати не містяться у вичерпному переліку витрат, не пов'язаних з господарською діяльністю.

Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачем надані відповідні первинні документи по господарських взаємовідносинах із ПАТ «ОТП БАНК» та ПАТ «БАНК РУСЬКИЙ СТАНДАРТ», обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Щодо визначення відповідачем торгової націнки та завищення собівартості реалізованої продукції на суму 1730706,35 грн., суд зазначає таке.

Основні засади цінової політики і регулювання відносин, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення визначаються Законом України «Про ціни і ціноутворення».

Частиною 1 статті 10 цього Закону передбачено, що суб'єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують вільні ціни та державні регульовані ціни. При цьому, вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін (стаття 11 цього Закону). Державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (стаття 13 цього Закону).

Товарна політика підприємства - це діяльність, що спрямована на формування асортименту і управління ним з урахуванням внутрішніх та зовнішніх чинників впливу на товар. Основними цілями товарної політики є забезпечення прибутку, підвищення товарообороту, збільшення частки ринку, зниження витрат на виробництво та маркетинг, поліпшення іміджу та зниження ризиків.

Статтями 43 та 44 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом.

Аналогічна норма передбачена статтею 627 Цивільного кодексу України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що цей Закон поширюється зокрема на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до частини 2 статті 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частинами 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За таких обставин, суд не погоджується з висновком відповідача відносно розміру середньої торгівельної націнки на рівні 3,14% та встановлення її розміру на рівні 7,5%, виходячи з наступного, оскільки товари, які реалізовуються позивачем не є товарами, ціни на які підлягають державному спостереженню у сфері ціноутворення.

Крім вище викладеного, суд зазначає, що постановою від 24.04.2014 року старшого слідчого СУ ФР ГУ Міндоходів у Херсонській області лейтенанта міліції Погорєлова Т.О. закрито кримінальне провадження №32014230000000040 від 18.03.2014 року за фактом ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ «Юг-Медіа», за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.212 КК України на підставі ст.284 ч.1 п.2 КПК України, тобто у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000952200 від 06.03.2014 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 98416, 00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 65642, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 32821, 00 грн., суд зазначає таке.

Плановою перевіркою встановлено порушення п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем занижено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 1891, 76 грн. за серпень та вересень 2012 року.

Щодо суті порушення за серпень 2012 року на суму 573, 43 грн., суд зазначає таке.

Позивачем реалізовано на користь ПП «Інформаційні системи і технології», згідно даних рахунку 36 бухгалтерського обліку в розрізі контрагентів, продукцію на загальну суму 16134, 24 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 2689, 00 грн.). Згідно даних додатку 5 позивач задекларував взаємовідносини з ПП «Інформаційні системи і технології» в розмірі 12693, 42 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 2115, 57 грн.). Таким чином, позивачем занижено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 573, 43 грн.

Щодо суті порушення за вересень 2012 року на суму 1318, 33 грн., суд зазначає.

Судом встановлено, що позивачем виписані податкові накладні на реалізований ПФ «Амор» товар: від 17.09.2012 року №464 на суму 10000, 00 грн. ( в тому числі ПДВ 1666, 67 грн.) та від 30.09.2012 року на суму 7909, 98 грн. (в тому числі ПДВ 1318, 33 грн.).

Згідно додатку 5 до Декларації по ПДВ за вересень 2012 року та реєстру виданих податкових накладних позивачем до складу податкового зобов'язання віднесено ПДВ тільки по податковій накладній від 17.09.2012 року №464 на суму 10000, 00 грн. (в тому числі ПДВ 1666, 67 грн.), що підтверджується наданим до суду витягом із аналітичної систем співставлення ДПІ у м. Херсоні з якого вбачається наявність розбіжностей між податковим кредитом та податковими зобов'язаннями в сумі ПДВ 1318, 33 грн.

Також, суд зазначає, що позивач в порушення п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України віднесено до складу податкового кредиту в серпні 2012 року суму ПДВ по податковій накладній, строк складання якої перевищує 365 днів на суму 23034, 48 грн.

Так, судом встановлено, що позивач включило до складу податкового кредиту за серпень 2012 року суму ПДВ згідно податкової накладної від 30.08.2011 року №274 на загальну суму 138206, 88 грн. (в тому числі ПДВ 23034, 48 грн.) отриману від ТОВ «ASBIS-Україна». Крім цього, дана податкова накладна також зазначена у реєстрі отриманих податкових накладних за серпень 2012 року, який наданий до суду.

Крім цього, в порушення п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України підприємством завищено від'ємне значення по рядку 21 на суму 40717, 00 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість за листопад 2012 року на суму 40717, 00 грн.

Із наведених в акті перевірки даних (порівняльних таблиць) слідує, що при наданні звітної декларації по ПДВ за жовтень 2012 року позивачем не враховано надану уточнюючу декларацію від 01.11.2012 року №9067997995 за вересень 2012 року в якій змінився показник по р.21 «Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду», а саме відображено дані рядка 20.2 звітної декларації за вересень 2012 року від 10.10.2012 року №9055514985, яке становило 188396, 00 грн. замість 147679, 00 грн., які зазначені в уточнюючій декларації від 01.11.2012 року №9067997995.

За таких обставин, дане порушення призвело до завищення від'ємного значення рядка 21 «Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» за листопад 2012 року, що в свою чергу призвело до заниження суми ПДВ по рядку 23 Декларації за листопад на суму 40717, 00 грн.

Таким чином, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення №0000952200 від 06.03.2014 року є правомірним, а тому воно не підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, в відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов слід задовольнити частково.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив :

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області №0000942200 від 06.03.2014 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Юг-Медіа" визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 633633,75 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 506907,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 126726,75 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Медіа" ( код ЄДРПОУ 36419411) в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 1482,06 грн. (Одна тисяча чотириста вісімдесят дві гривні 06 коп.).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 19 травня 2014 р.

Суддя Войтович І.І.

кат. 8.3.1