Ухвала

від 02.09.2014 по справі 821/882/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

02 вересня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/882/14

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Лук'янчук О.В.

- Танасогло Т.М.

при секретарі - Посторонка І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Медіа", Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15 травня 2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Медіа" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юг-Медіа" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.03.2014 року №0000942200 та №0000952200.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 15 травня 2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Медіа" задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області №0000942200 від 06.03.2014 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Юг-Медіа" визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 633633,75 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 506907,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 126726,75 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Медіа" ставиться питання про скасування судового рішення в частині відмови в задоволенні позову, в зв'язку з тим, що воно у вказаній частині постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області ставиться питання про скасування судового рішення в частині задоволення позову, в зв'язку з тим, що воно у вказаній частині постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Медіа", Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №100216235 виданого ДПІ у м. Херсоні 16.03.2009 року. Індивідуальний податковий номер 364194121035. Основними видами діяльності позивача є оптова та роздрібна торгівля комп'ютерами, периферійними устаткуваннями і програмним забезпеченням, електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворення звуку й зображення.

У період з 20.01.2014 року по 14.02.2014 року посадовими особами відповідача проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року. За результатами даної передвіки складено акт №60/21-03-22-01/36419411.

Згідно висновків вищенаведеного акта, перевіркою встановленні порушення, а саме п. 44.1 ст. 44 , п. 135.2 ст. 135 , п. 138.2ст. 138 , п.п. 139.1.1 , п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України , що призвело до заниження податку на прибуток підприємства на загальну суму 506907 грн., в тому числі за 3 квартал 2012 року в сумі 284270, 00 грн., 4 квартал 2012 року в сумі 222637, 00 грн.; п. 187.1 ст. 187 , п. 198.6 ст. 198 п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України , що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 65642, 00 грн., в тому числі за серпень 2012 року в сумі 23607, 00 грн., за вересень 2012 року в сумі 1318, 00 грн., за листопад 2012 року в сумі 40717, 00 грн.; п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» , а саме, не забезпечення щоденного друкування на РРО фіскальних звітних чеків у кількості 2 шт.

На підставі вищенаведеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000942200 від 06.03.2014 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 633630, 75 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 506907, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 126726, 75 грн.

Також, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000952200 від 06.03.2014 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 98416, 00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 65642, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 32821, 00 грн.

Частково задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції дійшов до наступних висновків, з якими погоджується колегія суддів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 08 жовтня 2010 року між ТОВ «ЮГ-МЕДІА» (Покупець) та ТОВ «ЕКТ-СЕРВІС» (Постачальник) було укладено договір поставки № 426 Б, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити і передати товар у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити на умовах і у порядку, визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, погодженими сторонами та зазначеними у документах (накладних, деклараціях і т.д.), що підтверджують факт отримання товару і являються невід'ємною частиною договору.

На виконання умов договору, позивачем від ТОВ «ЕКТ-СЕРВІС» була отримана комп'ютерна техніка, периферія та комплектуючі у кількості, відповідно до накладних: від 01.03.2011р. № 10104, на загальну суму 357069,96 грн., в т.ч. ПДВ 59511,66 грн.; від 01.04.2011р. № 14084, на загальну суму 95200,02 грн., в т.ч. ПДВ 15866,67 грн.; від 04.05.2011р. № 17323, на загальну суму 63064,02 грн., в т.ч. ПДВ 10510,67 грн.

Зазначений товар був отриманий ТОВ «ЮГ-МЕДІА» та оплачений в повному обсязі, що підтверджується відповідними банківськими виписками.

Позивачем від ТОВ «ЕКТ-СЕРВІС» були отримані податкова накладна № 67 від 01.03.2011р., на загальну суму з ПДВ 357069,96 грн., ПДВ 59511,66 грн.; податкова накладна № 73 від 01.04.2011р., на загальну суму з ПДВ 95200,02 грн., ПДВ 15866,67 грн.; податкова накладна № 89 від 04.05.2011р., на загальну суму з ПДВ 63064,02 грн., ПДВ 10510,67 грн.

Факт поставки товару підтверджується договором найму (оренди) транспортного засобу, а також товарно-транспортними накладними (наявними в матеріалах справи).

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Аналогічні положення закріплено Законом України від 28.12.94 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" , який діяв до 01.04.2011 року, а саме пп. 5.2.1. п. 5.2. та пп. 5.3.9 п.5.3. статті 5.

Відповідно до п. 135.2 ст. 135 Податкового кодексу України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу .

Згідно з пунктом 137.1. Податкового кодексу України , дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу , витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу .

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

З урахуванням наведених норм, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про не підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «ЕКТ-СЕРВІС», оскільки за наявності у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, які додані до матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість дій позивача щодо формування валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ «ЕКТ-СЕРВІС».

Доводи апеляційної скарги ДПІ у м. Херсоні про завищення позивачем витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування за 3 квартал 2012 року на суму 158074,01 грн. (оскільки видаткові накладні, отримані за здійсненням операцій з ТОВ «ASBIS-Україна», не містять особистого підпису особи, яка відповідальна за здійснення операції від постачальника - накладні містять факсиміле), колегія суддів також не приймає до уваги, оскільки суд першої інстанції правильно застосував до вказаних правовідносин норми частин 1 та 3 статті 207 Цивільного кодексу України , якими передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Крім того, судом першої інстанції перевірено матеріали справи та обґрунтовано встановлено, що видаткові накладні №РН-0001937 від 05.12.2012 року та №РН-0002180 від 24.12.2012 року містять особистий підпис особи контрагента, відповідальної за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, а тому висновок податкового органу про відсутність таких підписів є необґрунтований та безпідставний.

Також, відповідно до пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, в тому числі інших витрат, до складу яких, відповідно до пункту підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 цього Кодексу включаються зокрема: витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу , та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу ); платежі платника податку в сумі вартості товару на користь комітента, принципала тощо за договорами комісії, агентськими договорами та іншими аналогічними договорами, перераховані платником на виконання цих договорів; суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; витрати на погашення основної суми отриманих позик, кредитів (крім повернення поворотної фінансової допомоги, включеної до складу доходів відповідно до підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 цього Кодексу ); витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144-148 цього Кодексу , з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу ; суми податку на прибуток, а також податків, установлених пунктом 153.3 статті 153 та статтею 160цього Кодексу ; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу ; витрати на утримання органів управління об'єднань платників податку, включаючи утримання материнських компаній, які є окремими юридичними особами; дивіденди; витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку; сума збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності, яка враховується у зменшення податкового зобов'язання платника податку в порядку, передбаченому пунктами 152.1 і 152.2 статті 152 цього Кодексу ; суми штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, які підлягають сплаті платником податку; витрати, понесені (нараховані) у звітному періоді у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами (крім витрат, здійснених (нарахованих) на користь постійних представництв нерезидентів, які підлягають оподаткуванню згідно з пунктом 160.8 статті 160 цього Кодексу ) в обсязі, що перевищує 4 відсотки доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного податку) за рік, що передує звітному, а для банків - в обсязі, що перевищує 4 відсотки доходу від операційної діяльності (за вирахуванням податку на додану вартість) за рік, що передує звітному; витрати, понесені (нараховані) у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з інжинірингу (крім витрат, нарахованих на користь постійних представництв нерезидентів, які підлягають оподаткуванню згідно з пунктом 160.8) у обсязі, що перевищує 5 відсотків митної вартості обладнання, імпортованого згідно з відповідним контрактом, а також у випадках, визначених підпунктом 139.1.15 пункту 139.1 статті 139 цього Кодексу ; витрати, нараховані у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з інжинірингу, не включаються до складу витрат, якщо виконується будь-яка з умов: особа, на користь якої нараховується плата за послуги інжинірингу, є нерезидентом, що має офшорний статус з урахуванням положень пункту 161.3 статті 161 цьогоКодексу ; особа, на користь якої нараховується плата за такі послуги, не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такої плати за послуги.

Аналізуючи вказані норми, суд першої інстанції правильно зазначив, що посилання відповідача на порушення ТОВ «ЮГ-МЕДІА» підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України є необгрунтованим, оскільки зазначені позивачем витрати не містяться у вичерпному переліку витрат, не пов'язаних з господарською діяльністю.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, позивачем надані відповідні первинні документи по господарських взаємовідносинах із ПАТ «ОТП БАНК» та ПАТ «БАНК РУСЬКИЙ СТАНДАРТ», обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, що спростовує висновки ДПІ про неправомірність віднесення до складу витрат оплати винагороди банкам, як такі що не є пов'язаними із господарською діяльністю підприємства, оскільки здійснюються без мети отримання економічної вигоди.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про ціни і ціноутворення» суб'єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують вільні ціни та державні регульовані ціни. При цьому, вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін (стаття 11 цього Закону ). Державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (стаття 13 цього Закону ).

Товарна політика підприємства - це діяльність, що спрямована на формування асортименту і управління ним з урахуванням внутрішніх та зовнішніх чинників впливу на товар. Основними цілями товарної політики є забезпечення прибутку, підвищення товарообороту, збільшення частки ринку, зниження витрат на виробництво та маркетинг, поліпшення іміджу та зниження ризиків.

Відповідно до ст.ст. 43 , 44 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст.ст.2, 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» цей Закон поширюється зокрема на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1,2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ).

З урахуванням наведених норм та встановлених судом першої інстанції обставин щодо того, що товари, які реалізовуються позивачем не є товарами, ціни на які підлягають державному спостереженню у сфері ціноутворення, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги ДПІ у м. Херсоні щодо розрахунку торгової націнки на рівні 7,5%, та відповідно завищення позивачем собівартості реалізованої продукції на суму 1730706,35 грн..

Щодо доводів апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Медіа" колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачем реалізовано на користь ПП «Інформаційні системи і технології», згідно даних рахунку 36 бухгалтерського обліку в розрізі контрагентів, продукцію на загальну суму 16134, 24 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 2689, 00 грн.).

В свою чергу, згідно даних додатку 5 до декларації позивач задекларував взаємовідносини з ПП «Інформаційні системи і технології» в розмірі 12693, 42 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 2115, 57 грн.), у зв'язку з чим, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем занижено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 573, 43 грн.

Крім того, позивачем були виписані податкові накладні на реалізований ПФ «Амор» товар: від 17.09.2012 року №464 на суму 10000, 00 грн. ( в тому числі ПДВ 1666, 67 грн.) та від 30.09.2012 року на суму 7909, 98 грн. (в тому числі ПДВ 1318, 33 грн.).

Натомість, згідно додатку 5 до Декларації по ПДВ за вересень 2012 року та реєстру виданих податкових накладних позивачем до складу податкового зобов'язання віднесено ПДВ тільки по податковій накладній від 17.09.2012 року №464 на суму 10000, 00 грн. (в тому числі ПДВ 1666, 67 грн.), що було перевірено та зазначено судом першої інстанції з урахуванням наданого до матеріалів справи витягу із аналітичної систем співставлення ДПІ у м. Херсоні з якого, в свою чергу, вбачається наявність розбіжностей між податковим кредитом та податковими зобов'язаннями в сумі ПДВ 1318, 33 грн.

Також, судом першої інстанції встановлено, що позивач включив до складу податкового кредиту за серпень 2012 року суму ПДВ згідно податкової накладної від 30.08.2011 року №274 на загальну суму 138206, 88 грн. (в тому числі ПДВ 23034, 48 грн.) отриману від ТОВ «ASBIS-Україна». Дана податкова накладна також зазначена у реєстрі отриманих податкових накладних за серпень 2012 року.

Крім того, зазначаючи про порушення позивачем п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, суд першої інстанції обґрунтовано встановив та зазначив, що підприємством завищено від'ємне значення по рядку 21 на суму 40717, 00 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість за листопад 2012 року на суму 40717, 00 грн., оскільки при наданні звітної декларації по ПДВ за жовтень 2012 року позивачем не враховано надану уточнюючу декларацію від 01.11.2012 року №9067997995 за вересень 2012 року в якій змінився показник по р.21 «Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду», а саме відображено дані рядка 20.2 звітної декларації за вересень 2012 року від 10.10.2012 року №9055514985, яке становило 188396, 00 грн. замість 147679, 00 грн., які зазначені в уточнюючій декларації від 01.11.2012 року №9067997995.

З урахуванням наведеного, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Медіа", оскільки судом першої інстанції зроблено цілком обґрунтований висновок про правомірність податкового повідомлення-рішення №0000952200 від 06.03.2014 року.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Медіа", Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 03 вересня 2014 року.

Головуючий:

Судді: