Постанова

від 22.04.2009 по справі 12/187/21 (14/171)

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

12/187/21 (14/171)

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 22.04.2009                                                                                           № 12/187/21 (14/171)

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Іваненко  Я.Л.

 суддів:            Євдокимова  О.В.

          Пантелієнка  В.О.

 при секретарі:           Семеник Т.В.

 За участю представників:

 від позивача -не з'явився

 від відповідача -не з'явився

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Піаст Агро-Ніжин"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 15.01.2009

 у справі № 12/187/21 (14/171) (суддя Лавриненко Л.М.)

 за позовом                               Мале приватне підприємство Фірма "Ерідон"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Піаст Агро-Ніжин"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 253792,44 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 15.01.2009 року у справі                 № 12/187/21(14/171) позов Малого приватного підприємства Фірми “Ерідон” (далі-позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Піаст Агро-Ніжин” (далі-відповідач) про стягнення 253 792,44 грн. задоволено частково. Провадження у справі в частині стягнення 144 800, 16 грн. основного боргу припинено. З відповідача на користь позивача стягнуто 76 020, 08 грн. боргу, 2 208, 20 грн. державного мита та 102, 67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.01.2009 року та припинити провадження у справі. Вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, тому воно підлягає скасуванню.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на ту обставину, що під час розгляду справи в суді першої інстанції останній в усній формі просив суд надати можливість сторонам вирішити спір шляхом укладання мирової угоди, а також відкласти розгляд справи для остаточного з'ясування суми заборгованості. Крім того, апелянт не погоджується з розподілом судових витрат та вважає покладені на відповідача розмір державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу більшим, ніж передбачено ст. 49 ГПК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2009 року вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.04.2009 року.

В судове засідання 22.04.2009 року представники сторін не з'явились, при причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи те, що матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття законної та обґрунтованої постанови, колегія суддів, порадившись, ухвалила розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 04.04.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 520/08/54 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник (позивач) взяв на себе зобов'язання передати у власність покупця (відповідача) продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець - прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.

Розділом другим Договору передбачено, що асортимент, кількість, ціна продукції, загальна сума Договору, визначаються у Додатках та вказуються у накладних, рахунках-фактурах, що є невід'ємними частинами Договору.

Відповідно до п. 1.1 Додатку № 520/08/54-1МД від 04.04.2008 року до Договору, поставці підлягають мінеральні добрива - нітроамофоска 16-16-16 у кількості 128т, ціною 3 016, 67 грн. за тону на суму 386 133, 76 грн., ПДВ (20%) –77 226, 75 грн., а всього на 463 360, 51 грн.

Згідно з п. п. 3.1., 3.2. Договору умови оплати визначаються в Додатках, що є невід'ємною частиною Договору. Покупець при перерахуванні коштів за товар в платіжному дорученні (в графі “Призначення платежу”) повинен зазначити згідно якого договору та якого додатку перераховано даний платіж. В разі не зазначення цих даних, постачальник має право на свій розсуд віднести отримані суми за продукцію, в тому числі, за ту, що поставлена в минулі періоди.

Відповідно до п. 2.1. Додатку № 520/08/54-1МД від 04.04.2008 року до Договору покупець оплачує постачальнику в порядку попередньої оплати 100% вартості товару, зазначеної в п. 1.1. Додатку та рахунках – фактурах, шляхом її перерахування на розрахунковий рахунок постачальника в строк до 17.04.2008 року.

Пунктом 3.4. Додатку сторони також передбачили, що поставка товару здійснюється в строки, вказані в п. 1.1. Додатку, але не пізніше 20.04.2008 року за умови надходження всіх 100% його вартості, згідно Додатку.

Згідно з п. 4.1 Додатку , у випадку затримки попередньої оплати продукції на строк, який не перевищує 10 днів, строк поставки переноситься на кількість днів затримки оплати. При простроченні оплати на строк, що перевищує 10 календарних днів, сторони погоджують нові строки поставки.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач в порушення п. 2.1. Додатку                 № 520/08/54-1МД від 04.04.2008 року до Договору попередню оплату в строк до 17.04.2008 року не здійснив. Лише 22.04.2008 року та 23.04.2008 року відповідач перерахував позивачеві відповідно 80 000 грн. та 151 680, 26 грн. з призначенням платежу “оплата за нітроамофоску згідно рахунку № 32398 від 04.04.2008 року”.

Згідно видаткової накладної № 33223 від 29.05.2008 року позивачем було відпущено відповідачу товар на загальну суму 452 500, 50 грн.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується довіреністю серії ЯОЧ                  № 192557 від 29.05.2008 року, на ім'я Гевелюк Миколи Миколайовича, копія якої знаходиться в матеріалах справи, та підписом уповноваженої особи у видатковій накладній про отримання товару.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 та ч.3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру сторін

Частиною 1 ст. 693 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Таким чином, сторони своїми діями, а саме, позивач, поставивши товар без отримання всієї суми попередньої оплати, та відповідач, прийнявши товар, здійснили зміну зобов'язань щодо умов оплати товару після його отримання, які в укладеному Договорі не передбачені.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 2 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як встановлено судом першої інстанції , відповідач за отриманий товар розрахувався частково в сумі 231 680, 26 грн., тому заборгованість на дату звернення до суду становила 220 820, 24 грн.

Після порушення провадження у справі відповідачем було частково здійснено розрахунок з позивачем, шляхом повернення позивачу товару (нітроамофоска 16-16-16), згідно накладних: № 25 від 18.12.2008 року на суму 72 400, 08 грн. та № 26 від 19.12.2008 року на суму 72 400, 08 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Враховуючи зазначені вище обставини, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 76 020, 08 грн., а тому, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спір між сторонами в частині стягнення 144 800, 16 грн. основного боргу врегульовано, предмет спору відсутній, а отже провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 76 020, 08 грн. основного боргу.

Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі та вимога про припинення провадження у справі, колегією суддів відхиляються як необґрунтовані та такі, що спростовуються матеріалами справи в їх сукупності. При цьому, колегія суддів відмічає, що відповідачем не надано доказів погашення основної заборгованості в розмірі 76 020, 08 грн., розмір заборгованості не спростовано.

Крім того, позивач просив місцевий господарський суд стягнути з відповідача за прострочку оплати отриманого товару інфляційні втрати в розмірі 3 312, 30 грн. за період 01.05.2007 року по 01.09.2007 року ( як зазначено у розрахунку), пеню в сумі 20 827,09 грн. за період з 17.04.2008 року по 09.09.2008 року, розраховану відповідно до п. 7.1.1. Договору та річні в сумі 8 832,81 грн. за період з 17.04.2008 року по 09.09.2008 року, розраховані відповідно до п. 7.5. Договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання.

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) с грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 статті 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 7.1.1. Договору за несвоєчасну оплату продукції покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.5. Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 10% річних, якщо інший розмір штрафу не встановлено відповідним Додатком до Договору. Штраф нараховується на всю суму грошових коштів, на яку покупцю було надано відстрочку в оплаті вартості товару.

Відповідно до п. 7.6. Договору, сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, відсотків) за даним Договором відповідно до п. 6. ст. 232 ГК України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 ЦК України, продовжується до 3 (трьох) років.

Приймаючи до уваги те, що позивачем заявлені позовні вимоги щодо стягнення пені, річних та інфляційних втрат щодо прострочки оплати саме отриманого товару, а судом першої інстанції встановленою, що сторони своїми діями, а саме, позивач, поставивши товар без отримання всієї суми попередньої оплати, та відповідач, прийнявши товар, здійснили зміну зобов'язань щодо умов оплати товару після його отримання, а умовами договору не визначено кінцевий строк оплати після факту отримання товару, та вимога щодо оплати була направлена лише 09.09.2008 року, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що в даному випадку відсутня прострочка оплати саме товару за період з 17.04.2008 року по 09.09.2008 року, та за період з 01.05.2007 року по 01.09.2007 року.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 3 312, 30 грн., пені в сумі 20 827, 09 грн. та річних в сумі 8 832, 81 грн. є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 76 020, 08 грн. основного боргу, а провадження у справі в частині стягнення 144 800, 16 грн. основного боргу підлягає припиненню.

Крім того, місцевим судом пропорційно розміру задоволених позовних вимог було стягнуто з відповідача 2 208, 20 грн. державного мита та 102, 67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При цьому, колегія суддів відмічає, що з урахуванням положень ч. 2 ст. 49 ГПК України про покладення державного мита незалежно від результатів вирішення спору на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір та з урахуванням того, що частину основного боргу відповідачем було погашено після порушення провадження у справі, дії місцевого господарського суду щодо розподілу судових витрат є законними та такими, що відповідають нормам господарського процесуального законодавства.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.Рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.01.2009 року у справі № 12/187/21(14/171) залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Піаст Агро-Ніжин” - без задоволення.

2.Матеріали справи № 12/187/21(14/171) повернути до Господарського суду Чернігівської області.

 Головуючий суддя                                                                      Іваненко  Я.Л.

 Судді                                                                                          Євдокимов  О.В.

                                                                                          Пантелієнко  В.О.

 27.04.09 (відправлено)