Рішення

від 07.04.2009 по справі 33/145

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

33/145

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  33/145

07.04.09

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом           страхового товариства з додатковою відповідальністю «Авіва»

до                            товариства з обмеженою відповідальністю «Перестраховий брокераж»

про                           стягнення неустойки в розмірі 36 033,00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача:      Смоль О.В. –представник за довіреністю № П/01-50-0/ЮР-44 від 30.09.08;

від відповідача:  Шиденко С.Ю. –представник за довіреністю № б/н від 01.04.09.

встановив :

Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Авіва»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Перестраховий брокераж»про стягнення неустойки в розмірі 36 033,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 05.01.2004 року між ним та відповідачем було укладено договір страхування про надання фінансових послуг у галузі страхування, перестрахувавння та співстрахування страховиком для страхового брокера, брокерська та агентська угода.

17.04.2006 року директор позивача надіслав лист, в якому йшла мова про те, що страхове товариство з додатковою відповідальністю «Авіва»розриває в односторонньому порядку договір страхування про надання фінансових послуг у галузі страхування, перестрахувавння та співстрахування страховиком для страхового брокера, брокерська та агентська угода від 05.01.2004 року з посиланням на Рішення ДКРРФПУ №212-л від 16.04.2006 року.

Відповідач не погодившись з листом позивача від 17.04.2006 року звернувся до Господарського суду м. Києва.

26.10.2006 року Господарський суд м. Києва виніс рішення по справі № 18/438 про визнання чинним договору та зобов'язав страхове товариство з додатковою відповідальністю «Авіва»виконувати даний договір. На виконання зазначеного рішення 06.11.2006 року винесено наказ Господарського суду м. Києва по справі № 18/438

28.01.2007 року на виконання наказу між сторонами було підписано додаток до вищевказаної угоди.

Пунктом 1 додатку передбачено, що страхове товариство з додатковою відповідальністю «Авіва»на виконання угоди приймає платежі від товариства з обмеженою відповідальністю «Перестраховий брокераж»у встановленому законодавством порядку, так як зазначено у договорі, товариство з обмеженою відповідальністю «Перестраховий брокераж»направляє 100% платежів до страхового товариства з додатковою відповідальністю «Авіва».

Згідно вищевказаного договору відповідач прийняв на себе зобов'язання перерахувати позивачу протягом 2007 року за цим договором платежів, що в переводі на грошову суму складає 400 млн. грн.

Протягом 2007 року відповідач перерахував на користь позивача грошову суму у розмірі 39 660 921,55 грн.

10.01.2007 року сторони домовились скласти акт в порядку цивільного законодавства до договору № 11 від 04.05.2005 року в якому відповідач дав зобов'язання розрахуватись з позивачем простим векселем та погасити його в строк до 01.12.2008 року, а в разі невиконання зобов'язання в відведений строк, товариство з обмеженою відповідальністю «Перестраховий брокераж»сплачує неустойку в розмірі 0,01%.

Станом на момент звернення до суду відповідач відмовляється розрахуватися за виданий ним простий вексель та сплатити неустойку в розмірі 36 033,91 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.02.2009 року порушено провадження у справі № 33/145, розгляд справи призначити на 07.04.2009 року.

У судовому засіданні 07.04.2009 року представник позивача подав документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі від 23.02.2009 року, підтримав свої позовні вимоги, просив позов задовольнити, стягнути з відповідача неустойку в розмірі 36 033,91 грн. та витрати по сплаті державного мита в сумі 360,33 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Представник відповідача надав відзив на позов відповідно до якого заперечував проти позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що п.3 актового правочину не в повній мірі відповідає його статутним цілям щодо неустойки, згідно статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили та в даному випадку відповідач не може виплатити неустойку у зв'язку зі світовою економічною кризою.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом, 10.01.2007 року між страховим товариством з додатковою відповідальністю «Авіва»та товариством з обмеженою відповідальністю «Перестраховий брокераж»було укладено акт (актовий правочин).

Згідно з ч.1 акту від 10.01.2007 року товариство з обмеженою відповідальністю «Перестраховий брокераж»(сторона-1) не виконало умов договору від 05.11.2005 року, а саме у частині перерахування коштів страховому товариству з додатковою відповідальністю «Авіва»(сторона-2) на загальну суму 400 (чотириста) млн. грн. Протягом 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю «Перестраховий брокераж»перерахувало на користь страховому товариству з додатковою відповідальністю «Авіва»грошову суму у розмірі 39 660 921,88 грн.

Таким чином на 10.01.2008 року у товариства з обмеженою відповідальністю «Перестраховий брокераж»виник борг у сумі 360 339 078,12 грн.

Відповідно до ч.2 акту від 10.01.2007 року сторона-1 домовилась розрахуватися зі стороною-2 у строк до 01.12.2008 року простим векселем та погасити його в строк.

Частиною 3 акту від 10.01.2007 року передбачено, що у разі невиконання договірного зобов'язання у вищезазначений строк сторона-1 (ТОВ «Перестраховий брокераж») сплачує стороні-2 (СТДВ «Авіва») неустойку у розмірі 0,01% від суми заборгованості.

Згідно з ч.1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, товариством з обмеженою відповідальністю «Перестраховий брокераж»не проведено розрахунок по виданому ним простому векселю.

Відповідно до ч.1 стаття 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно з ч.1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Суд не може погодитись з твердженням позивача зазначеному в у відзиві, що згідно статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили та в даному випадку відповідач не може виплатити неустойку у зв'язку зі світовою економічною кризою.

Оскільки, відповідно до абз.2 ч.1 статті 617 ЦК України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч.1.статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене вимога позивача щодо стягнення з відповідача неустойки в розмірі 36 033,91 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 33, ч.2 ст.34, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Перестраховий брокераж»(03040, м. Київ, вул. Ломоносова, 8-Б; код ЄДРПОУ 31901110) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь страхового товариства з додатковою відповідальністю «Авіва»(03040, м. Київ, вул. Ломоносова, 8-Б; п/р 26509026445191 в Печерському відділенні КМФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012, код ЄДРПОУ 30518702) неустойку в розмірі 36 033 (тридцять шість тисяч тридцять три) грн. 91 коп., витрати  по сплаті державного мита в сумі 360 (триста шістдесят) грн. 33 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

       Суддя                                                                                                               С.М.Мудрий

Дата підписання повного тексту рішення 17.06.2009 року.