Рішення

від 15.05.2014 по справі 925/711/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2014 року Справа № 925/711/14

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Гури І.І., при секретарі Мирошниченко Б.В., за участю представників сторін: позивача - Майстренка Є.І. за довіреністю, відповідача - Охрименко Д.В. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Геона", м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Ексіст Україна", м. Черкаси про стягнення 395 183,53 грн., -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Геона" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Ексіст Україна", у якому просить суд стягнути з відповідача: 349999,97 грн. заборгованості та 45183,56 грн. пені, а всього: 395183,53 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 25.06.2012 сторони уклали договір про надання послуг №2506-1. Протягом квітня 2013 позивач надав відповідачу послуги на загальну вартість 535833,33 грн., ПДВ 107166,66 грн., а всього на суму 642999,99 грн., які були прийняті відповідачем, що підтверджується актом надання послуг № 4 від 30.04.2013. Відповідач в порушення умов договору розрахувався частково, за актом звіряння сторін взаємних розрахунків за договором за період квітень 2013-грудень 2013, відповідачем в рахунок за надані в квітні 2013 року послуги було сплачено 293000,00 грн., залишок в розмірі 349 999,97 становить суму заборгованості, яку відповідач не погасив. Пред'явлена претензія, яка отримана відповідачем 03.03.2014 залишилась без відповіді та задоволення.

У судовому засіданні:

- представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, подав документи на виконання вимог ухвали суду, зокрема акт звіряння взаємних розрахунків станом на 08.05.2014, щодо посилань відповідача про можливість сплати боргу на протязі року чи через рік, вказав, що й так тривалий час відповідач боргує перед позивачем, у справі є всі докази, просить винести рішення, позов задовольнити; на запитання головуючого щодо обґрунтування зазначеної позивачем дати настання строку оплати і відповідно дати, визначеної у розрахунку пені, початком періоду прострочення, надав після перерви у судовому засіданні новий розрахунок пені;

- представник відповідача заборгованість за договором визнав, повідомив, що відповідач претензію позивача отримав, написав відповідь, що погасить борг, однак нині скрутні часи, тому відповідач просив відстрочити платіж, відповідь на претензію при собі немає; послався на те, що відповідальність наступає за наявності вини, вина відсутня, борг відповідач погасить, не ухиляється, нині немає коштів, тому відсутні правові підстави для задоволення позову, просив відмовити у позові, перспектива сплати боргу - 1 рік; подав відзив на позовну заяву у письмовому вигляді, у якому вказано, що дійсно між сторонами був укладений зазначений договір, 30.04.2013 між сторонами був підписаний акт виконання робіт (надання послуг) за № 4, строк оплати скінчився 03.05.2013, зазначені послуги були оплачені частково на суму 293000,00 грн., в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 349999,97 грн.; актом звіряння розрахунків за згаданим договором , копія якого додана до позовної заяви, сторони визначили указану суму заборгованості станом на 31.12.2013; 03.03.2014 позивач звернувся до відповідача з претензією щодо погашення заборгованості , а також сплати штрафних санкцій 39219, 17 грн., у свою чергу, зважаючи на відсутність коштів, відповідач звернувся до позивача з проханням надати додатковий строк для погашення заявлених сум, однак позивач подав до суду позов; однак відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; наявність заборгованості не є наслідком винних дій відповідача, тому відсутні правові підстави на сьогоднішній день для задоволення позовної заяви.

Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

25 червня 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Геона" ( виконавець за договором, позивач у справі) та товариство з обмеженою відповідальністю "Ексіст Україна" (замовник за договором, відповідач у справі) уклали договір про надання послуг №2506-1 (далі - Договір), за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачу послуги згідно Переліку послуг і їх вартості, надалі - Переліку (додаток № 1), який є невід'ємною частиною договору, а відповідач зобов'язався прийняти такі послуги та сплатити їх.

Згідно Додатку № 1 до Договору перелік послуг - приймання товару, маркування товару, зберігання товару, пакування товару, пакування великогабаритного товару, відвантаження товару.

Договір містить такі, зокрема, умови:

- послуги сплачуються на підставі актів виконаних робіт за результатами кожного календарного місяця (п. 2.1.);

- акт виконаних робіт підписується сторонами до 5 числа місяця, наступного за календарним місяцем, в якому були надані такі послуги (п. 2.2.);

- замовник зобов'язується перерахувати суму, зазначену в акті виконаних робіт, протягом трьох банківських днів з моменту підписання такого акту (п. 2.3.);

- за несвоєчасну сплату, наданих виконавцем послуг, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення (п. 4.3.).

Позивач на виконання умов договору надав послуги, згідно акту надання послуг № 4 від 30.04.2013 на суму 349999, 98 грн. Станом на 08.05.2014 борг за надані в квітні 2013 року послуги становить 349999, 98 грн., що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за період: квітень 2013 р.- грудень 2013 р. та актом звіряння взаємних розрахунків за період: 01.04.2013-08.05.2014, що підписані та скріплені печатками обох сторін, дана сума боргу визнається відповідачем у письмовому відзиві.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Договір, на який посилається позивач, як на підставу позовних вимог, є договором про надання послуг, загальні положення про який встановлені главою 63 Цивільного кодексу України ( далі - ЦК України).

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

У ч. 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Наявність основного боргу, що заявлений до стягнення, підтверджується вищевказаними доказами.

Строк виконання зобов'язання настав, що випливає з п. 2.3. Договору.

Відповідач борг та настання строку оплати визнав у письмовому відзиві, однак послався на відсутність вини, оскільки не ухиляється від сплати, а не сплачує по причині відсутності коштів.

Згідно ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, суд вважає доведеним право позивача вимагати стягнення з відповідача 349999, 97 грн. основного боргу за надані послуги у квітні 2013 року згідно Договору.

Згідно п. 4.3. Договору позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 45 183,56 грн. за період з 04.05.2013 по 18.04.2014.

У судовому засіданні представник позивача визнав, що у розрахунку пені, невірно вказана дата початку періоду прострочення, не враховані вимоги закону щодо обмеження нарахування пені 6 місяцями, якщо інше не встановлено договором, надав суду новий розрахунок пені на суму 24 068,49 грн. за період з 14.05.2013 по 13.11.2013, при цьому не зменшивши позовні вимоги.

Суд, вважає вірним та обґрунтованим розрахунок пені позивача, що був поданий представником позивача у судовому засіданні 15.05.2013, а невірним розрахунок, доданий до позовної заяви, розрахована сума якого і була заявлена та не була змінена позивачем, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання з причин відсутності необхідних коштів.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п. 2.3. замовник зобов'язується перерахувати суму, зазначену в акті виконаних робіт, протягом трьох банківських днів з моменту підписання такого акту.

Акт надання послуг від 30.04.2013. Враховуючи, що строк оплати пов'язаний не з календарними днями, а саме з банківськими днями, враховуючи вихідні святкові дні, початком періоду прострочення оплати є 14.05.2013.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, вірним є розрахунок пені за період з 14.05.2013 по 13.11.2013 в розмірі подвійної облікової ставки НБУ і становить 24068,49 грн.

Тому позовна вимога про стягнення 45 183,56 грн. пені підлягає частковому задоволенню, з чим і погодився представник позивача у судовому засіданні, надавши новий розрахунок пені.

Відповідно до абз. 3 ст. 49 ГПК України судовий збір необхідно розподілити між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ексіст Україна", м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, ідентифікаційний код 36047792) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Геона", м. Київ, вул. Межигірська, 82-а, ідентифікаційний код 38232865 - 349999,97 грн. основного боргу, 24068,49 грн. пені та 7481,36 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 20 травня 2014 року.

Суддя І.І. Гура