Ухвала

від 27.05.2015 по справі 925/711/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"27" травня 2015 р. Справа №925/711/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

скаржника: не викликався, не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

від позивача: Усович О.І. - представник, дов. б/н від 21.07.2014;

від відповідача: не викликався, не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві

на рішення Господарського суду від Черкаської області 15.05.2014

у справі № 925/711/14 (суддя Гура І.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Геона"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексіст Україна"

про стягнення 395 183,53 грн.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 розгляд апеляційної скарги у справі № 925/711/14 відкладено на 27.05.2015.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.05.2014 у справі № 925/711/14 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 349 999,97 грн. основного боргу, 24 068,49 грн. пені, 7 481,36 грн. судового збору.

Рішення мотивовано тим, що наявність основного боргу підтверджується умовами договору № 2506-1 від 25.06.2012, актом виконання робіт (надання послуг) від 30.04.2013 № 4, актами звіряння взаємних розрахунків; вимоги про стягнення пені відповідають нормам ст.617 ЦК України, ст.218 ГК України.

В апеляційній скарзі скаржник просить рішення Господарського суду Черкаської області від 15.05.2014 у справі № 925/711/14 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовані наступними доводами.

Як вважає скаржник, тільки після повідомлення органу державної податкової служби про те, що підприємство перебуває у процедурі припинення (рішення власника про припинення боржника прийнято ще 18.07.2014), проведення податкової перевірки в порядку, передбаченому Податковим кодексом України, можливе прийняття рішення господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Скаржник вказує на те, що відповідно до відомостей, позивач займається таким видом діяльності, як 53.20 - інша поштова та кур'єрська діяльність, а не тими, які нібито надавались відповідачу; судом не з'ясовано, де, за якою адресою, якими працівниками (які відсутні у позивача) та на якому складі (у позивача відсутні основні активи) нібито здійснювалось приймання товару, маркування, зберігання, пакування, відвантажування та якого саме товару; ненадання такого договору та інших документів до ДПІ для проведення податкової перевірки, що перебуває у процедурі припинення, опосередковано також підтверджує його безтоварність.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скарги, посилаючись, зокрема, на те, що вказані скаржником обставини ніяким чином не відносяться до обставин справи, необхідних для вирішення даного господарського спору, а тому відповідно судом не встановлювалися; скаржник не обґрунтував яке саме має значення встановлення особи працівника позивача, який виконував роботу (надавав послуги), для вирішення спору, предметом якого є стягнення частково сплаченої заборгованості за надані послуги; що не надані які-небудь реальні докази безтоварності господарських операцій; що поряд з кодом КВЕД 53.20 позивач має й інші види діяльності, зокрема: 45.31, 45.32, 52.10, 52.24, таким чином, надані позивачем послуги повністю відповідали видам діяльності цього підприємства; скаржником не надано доказів на підтвердження вчинення ним дій щодо проведення податкової перевірки відповідача.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила.

Позивачем подано до суду першої інстанції позовну заяву про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 349 999,97 грн., пені у розмірі 45 183,56 грн., судових витрат у справі, пов'язаних зі сплатою судового збору в розмірі 7 903,67 грн.

У позовній заяві позивач обґрунтовує свої позовні вимоги невиконанням належним чином відповідачем договірних зобов'язань по оплаті наданих позивачем послуг відповідно до договору від 25.06.2012 № 2506-1, додатку № 1 та додаткової угоди від 24.12.2012 до зазначеного договору і акту надання послуг № 4 від 30.04.2013.

Як вбачається із матеріалів справи, договір про надання послуг № 2506-1 укладений 25.06.2012. Згідно із п.п.1.1, 1.2 договору № 2506-1 позивач, за договором виконавець, зобов'язується надати відповідачу, за договором замовнику, послуги згідно із переліком послуг і їх вартістю, який є невід'ємною частиною договору; відповідач зобов'язується прийняти такі послуги та оплатити їх.

Згідно із п.5.1 договору № 2506-1 договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012.

В додатковій угоді від 24.12.2012 до договору № 2506-1 сторони за договором домовились про те, що договір діє до 31.12.2013.

30.04.2013 позивачем та відповідачем складено акт надання послуг № 4 від 30.04.2013, відповідно до якого згідно із договором № 2506-1 позивачем були надані відповідачу послуги логістики всього з ПДВ на суму 349 999,00 грн.

Зазначена сума заборгованості відповідача перед позивачем відображена в актах звіряння взаємних розрахунків за квітень-грудень 2013р., квітень 2013р. - 08 травня 2014р., підписаних позивачем та відповідачем.

Відповідно до ст.91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

У розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав) повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі; якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права та обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження (п.5-2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" із змінами і доповненнями).

Доводи скаржника є такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи.

Статтею 83 ГПК України передбачені права господарського суду щодо прийняття рішення, перелік яких є вичерпним. Нормами ГПК України не надано право господарському суду виходити за межі підстав або предмету позову, заявлених позивачем.

Доводи апеляційної скарги не є такими, що відповідають матеріалам справи № 925/711/14 та доводять вирішення питання про права та обов'язки скаржника.

Скаржник не є стороною ані договору про надання послуг № 2506-1 від 25.06.2012, ані акту про надання послуг № 4 від 30.04.2013, і оскаржуваним судовим рішенням права скаржника не порушені та питання про права скаржника та обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися.

В апеляційній скарзі скаржник посилався на справи про банкрутство, проте у справі № 925/711/14 не вирішувались питання щодо банкрутства відповідача, а було прийняте рішення за результатом розгляду майнового спору між позивачем та відповідачем.

Згідно із ст.2 ГПК України господарський суд порушує справу про банкрутство за письмовою заявою будь-кого з кредиторів, боржника. Отже, заяви, пов'язані із питаннями банкрутства, належить подавати у справі про банкрутство у порядку, встановленому чинним законодавством.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про припинення апеляційного провадження, порушеного за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Керуючись п.1 ч.1 ст.80, ст.99 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Припинити апеляційне провадження, порушене за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Господарського суду Черкаської області від 15.05.2014 у справі № 925/711/14.

2. Справу № 925/711/14 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді Н.Ф. Калатай

В.І. Рябуха