Постанова

від 16.05.2014 по справі 821/1204/14

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/1204/14 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Каланчацький маслозавод" до Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

До Херсонського окружного адміністративного суду звернулося Публічне акціонерне товариство «Каланчацький маслозавод» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.12.2013 року №0000662200.

Адміністративний позов мотивований тим, що відповідачем при проведенні перевірки не з'ясовано усіх фактичних обставин здійснення позивачем господарських операцій, односторонньо та не в повному обсязі дослідженно первинні документи, що підтверджують придбання послуг, невірно застосовано до спірних правовідносин норми чинного законодавства, що призвело до помилкових висновків та визначення позивачу грошових зобов'язань та застосування санкцій.

Від представника позивача надійшло до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату час і місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Разом з тим, відповідач письмових заперечень проти позову не надав, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату , час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути адміністративну справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Публічне акціонерне товариство «Каланчацький маслозавод» зареєстроване 02.01.1995 року Каланчацькою районною державною адміністрацією Херсонської області №14911050008000046. Станом на 09.12.2013 року перебуває на обліку в Скадовській ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області. З 10.07.1997 року є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 22.03.2011 року №100328397.

У період у період з 06 грудня 2013 року по 09 грудня 2013 року було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПАТ «Каланчацький маслозавод» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин щодо придбання товару від ПП «Торговий дім «Інком - Юг» за вересень 2011 року, та від ТОВ «Полімер - Універсал» за квітень 2012 року за період з 01.09.2011 року по 30.04.2012 року.

За результатами даної перевірки складено акт 123/22/00447652 від 09.12.2013 року (далі - акт). (а.с. 12-25).

З наведеного вище акта перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення ч.1 ст. 203, 215, 216, 228, 626, 629, 901, 902, 903, 905 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах здійсненних ПАТ «Каланчацький маслозавод» з постачальниками ПП «Торговий Дім «Інком-Юг» і ТОВ «Полімер - Універсал» за період з 01.09.2011 року по 30.04.2012 року.

Також, встановлено порушення п. 198.1 ст. 198, п. 198.2 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, внаслідок чого підприємством занижено суму податку на додану вартість на суму 50051,00 грн., у т.ч. у наступних податкових періодах: вересень 2011 року у сумі 47431,00 грн., квітень 2012 року у сумі 2620,00 грн. (с. акта 24, а.с. 25).

Підставою для встановлення таких порушень слугувало те, що перевіркою неможливо підтвердити достовірність фактичного вчинення господарських операцій позивача з ПП «Торговий Дім «Інком-Юг» і ТОВ «Полімер - Універсал», що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків та направлені на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування податкового кредиту. ( с.акта10, а.с.21).

На підставі вищенаведеного акта перевірки позивача, відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення від 18.12.2013 року №0000662200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 62563,75 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 50051,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 12512,75 грн. ( а.с. 27).

Не погоджуючись з вищенаведеними податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

З огляду на те, що відповідач стверджував про те, що у ПАТ «Каланчацький маслозавод» відсутні документи щодо придбання товару від ПП «Торговий Дім «Інком-Юг» і ТОВ «Полімер - Універсал», судом досліджено реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами та подальше використання придбаного товару у власній господарській діяльності та встановлено наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється господарська діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь- яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Між позивачем та ПП «Торговий Дім «Інком-Юг» було укладено генеральний договір поставки нафтопродуктів (бензин та дизельне пальне) № 2608-25 від 26.08.2011 року (а.с. № 72-76).

На виконання умов даного договору позивачем надано суду наступні докази, а саме: видаткові накладні №РН 020902 від 02.09.2011 року на суму 44817,50 грн. у т.ч. ПДВ 7469,58 грн., №РН0080904 від 08.09.2011 року на суму 45310,00 грн. у т.ч. ПДВ 7551,66 грн., №РН-090901 від 09.09.2011 року на суму 74574,50 грн. у т.ч. ПДВ 12429,08 грн., №РН092202 від 22.09.2011 року на суму 74574,50 грн. у т.ч. ПДВ 12429,08 грн., №РН-092602 від 26.09.2011 року на суму 45310,00 грн. у т.ч. ПДВ 7551,66 грн.; податкові накладні №13 від 02.09.2011 року на суму 44817,50 грн. у т.ч. ПДВ 7469,58 грн., №48 від 08.09.2011 року на суму 45310,00 грн. у т.ч. ПДВ 7551,66 грн., №52 від 09.09.2011 року на суму 74574,50 грн. у т.ч. ПДВ 12429,08 грн., №116 від 22.09.2011 року на суму 74574,50 грн. у т.ч. ПДВ 12429,08 грн., №130 від 26.09.2011 року на суму 45310,00 грн. у т.ч. ПДВ 7551,66 грн. (а.с. 28-32, 39- 43).

Також, судом встановлено, що бензин та дизельне паливо позивач отримував на своєму підприємстві від перевізника ФОП ОСОБА_1, що підтверджується наданими суду товарно - транспортними накладними: №ІЮ-02-09-2 від 02.09.2011р., №ІЮ-08-09-4 від 08.09.2011 р., №ІЮ-09-09-1 від 09.09.2011 року, №ІЮ-22-09-2 від 22.09.2011 р., №ІЮ-26-09-2 від 26.09.2011 р. Як вбачається з зазначених товарно - транспортних накладних, товар перевозився із м. Херсона ( з підприємства ПП «Торговий дім «Інком - Юг» позивачу у смт. Каланчак. (а.с. 34-38).

Оплата за отримані ТМЦ здійснювалась в безготівковому розрахунку, що підтверджується платіжними дорученнями №1159 від 08.09.2011 року на суму 44817, 50 грн. ( у т.ч. ПДВ 7469,58 грн.), №1169 від 09.09.2011 року на суму 45310,00 грн. у т.ч. ПДВ 7551,66 грн., №1215 від 22.09.2011 року на суму 74574,50 грн. у т.ч. ПДВ 12429,08 грн., №1221 від 26.09.2011 року на суму 45310,00 грн. у т.ч. ПДВ 7551,66 грн., № 1256 від 05.10.2011 року на суму 74574,50 грн. у т.ч. ПДВ 12429,08 грн. (а.с. 45 - 49).

Подальше використання ПАТ «Каланчацький маслозавод» придбаного товару (бензину та дизельного пального) у власній господарській діяльності підтверджується наданими суду Актами списання №СпТ-00131 від 30.09.2011 року на суму203116,98 грн. та 81469,52 грн. ( а.с. 90-91).

Крім цього, судом встановлено, що ПАТ «Каланчацький маслозавод» придбано у ТОВ «Полімер - Універсал» товар, а саме стакани для кришки для сирів плавлених, які позивач використовує у виробництві. 05 квітня 2012 року позивачем сплачено на користь ТОВ «Полімер - Універсал» 15 720,31 грн. (в тому числі ПДВ 2620,05 грн.) в якості передоплати за стакани. 27 квітня 2012 року ТОВ «Полімер - Універсал» відвантажив позивачу товар, що підтверджується видатковою накладною №73 від 27.04.2012 року на суму 15720,31 грн. у т.ч. 2620,05 грн. та податковою накладною №3 від 09.04.2012 року на суму 15720,31 грн. у т.ч. ПДВ 2620,05 грн. (а.с. 33, 44).

Виконання даного договору підтверджується наданими суду доказами, а саме: платіжним дорученням №362 від 05.04.2012 року на суму 15720,31 грн. у т.ч. ПДВ 2620,05 грн. (а.с. 50).

Суд зазначає, що позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо купівлі товару.

Враховуючи, що позивачем, як доказ здійснення господарської операції, були надані суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" фіксують факт здійснення господарської операції та подальшої її реалізації, суд вважає висновок контролюючого органу про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його котрагентами безпідставним.

Щодо встановлення відповідачем порушення ч.1 ст. 203, 215, 216, 228, 626, 629, 901, 902, 903, 905 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах здійсненних ПАТ «Каланчацький маслозавод» з постачальниками ПП «Торговий Дім «Інком-Юг» і ТОВ «Полімер - Універсал» за період з 01.09.2011 року по 30.04.2012 року, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а згідно із статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу статті 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.

Сторонами договору (правочину) можуть бути відповідні учасники цивільних відносин - фізичні особи та юридичні особи (стаття 2 Цивільного кодексу України).

У разі, якщо учасником правочину є юридична особа, в силу статті 92 Цивільного кодексу України, вона набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону, або шляхом представництва.

Згідно з частиною третьою статті 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 Цивільного Кодексу України).

Згідно з частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Таким чином, суд зазначає, що позивачем надано суду первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій. При цьому, суд звертає увагу на те, що контролюючий орган в Акті перевірки, не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, на час укладання та виконання правочинів, контрагент позивача був зареєстрований юридичною особою та був платником податку на додану вартість. Крім того, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість контрагента позивача були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання договорів, укладених між позивачем та його контрагентом, недійсними у судовому порядку.

В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ПП «Торговий Дім «Інком-Юг» таТОВ «Полімер - Універсал».

З огляду на викладене, висновок відповідача про нікчемність укладених між позивачем та ПП «Торговий Дім «Інком-Юг», ТОВ «Полімер - Універсал» договорів, є безпідставним та необґрунтованим.

Щодо встановлення контролюючим органом порушень п. 198.1 ст. 198, п. 198.2 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, внаслідок чого підприємством занижено суму податку на додану вартість на суму 50051,00 грн., у т.ч. у наступних податкових періодах: вересень 2011 року у сумі 47431,00 грн., квітень 2012 року у сумі 2620,00 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

В пункті 198.3 статті 198 ПКУ зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПКУ визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Враховуючи, те що позивачем, як доказ здійснення господарської операції, були надані суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" фіксують факт здійснення господарської операції, суд вважає висновок відповідача щодо порушень п. 198.1 ст. 198, п. 198.2 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, безпідставним.

Також, суд зазначає, що основною підставою для встановлення нереальності господарських операцій позивача з контрагентами слугували лише Акти перевірки від 01.04.2013 року №144/220/37431272 « Про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб'єкта господарювання ТОВ «Полімер - універсал» з контрагентами - постачальниками та покупцями за квітень 2012 року»; від 15.03.2012 року №16/232-00/356/73864 2Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Торговий Дім «Інком - Юг» з питань взаємовідносин з ТОВ «Южнефть» за вересень 2011 року».

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що податкові повідомлення-рішення від 18.12.2013 року №0000662200 прийнято відповідачем безпідставно, а тому підлягає скасуванню.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов є підставним та обґрунтованим, а тому його слід задовольнити.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив :

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області №0000662200 від 18.12.2013 року, яким Приватному акціонерному товариству "Каланчацький маслозавод" визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 62563,75 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 50051,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 12512,75 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Каланчацький маслозавод" (код ЄДРПОУ 00447652) судовий збір в сумі 1827,00 грн. (Одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Войтович І.І.

кат. 8.3.3