Постанова

від 13.05.2009 по справі 48/399-11/65

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

48/399-11/65

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 13.05.2009                                                                                           № 48/399-11/65

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Іваненко  Я.Л.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Кирик О.В., довіреність № б/н від 26.02.2009 року

 від відповідача -Кракова В.М.,  директор, паспорт серія СН 669878

Серпутько Г.М., довіреність № б/н від 12.01.2009 року

від третьої особи - Кривенко О.О., довіреність № б/н від 14.01.2009 року

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України

 на рішення Господарського суду м.Києва від 14.11.2008

 у справі № 48/399-11/65 (суддя  

 за позовом                               Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України

 до                                                   Малого приватного підприємства "Юрій"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача           Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроресурс"

 про                                                   визнання договору оренди розірваним, стягнення заборгованості та виселення

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2008 року у справі                        № 48/399-11/65 позов Державного житлово – комунального підприємства Національної академії наук України (далі по тексту – позивач, ДЖКП НАН України) до Малого  приватного підприємства „Юрій” (далі по тексту – відповідач) про визнання  договору оренди розірваним, стягнення заборгованості та виселення залишено без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. № 02-4.1/1028 від 24.02.2008 року), в якій просить суд відновити строк для подання апеляційної скарги, прийняти апеляційну скаргу, скасувати  рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2008 року у справі № 48/399-11/65 та прийняти нове рішення, яким  позовні вимоги  Державного житлово – комунального підприємства Національної академії наук України задовольнити  повністю.

Скарга мотивована неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що при винесенні рішення  Господарським судом  міста Києва від 14.11.2008 року у справі № 48/399-11/65 нежитлові приміщення  по вул. Б. Хмельницького, 42, які займає  відповідач  та є предметом  спірного договору  оренди, фактично не перейшли  у власність  третьої особи (ТОВ „Євроресурс”) і перебувають у власності на балансі  позивача. Вважає, що  судом першої інстанції невірно застосовані норми  матеріального права, що регулюють  правовідносини  у сфері  державної  реєстрації, набуття  та припинення  права власності, зокрема норми  Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” та Тимчасового  положення  „Про порядок  державної реєстрації прав власності  на нерухоме майно”, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України      № 7/5 від 07.02.2002 року, оскільки  нежитлові приміщення, які є предметом  спірного договору оренди, є власністю ДЖКП НАН України, отже, ДЖКП НАН України, як власник, правомірно заявило позов до МПП „Юрій”.

Крім того, позивач зазначає, що місцевий господарський суд визнав в якості належного доказу у справі наданий відповідачем примірник спірного договору оренди, а також акт прийому-передачі орендованого приміщення, складений без зазначення дати на підставі додатку від 01.08.2001р. до договору № 23 від 01.01.1997р., що втратив чинність у зв'язку з укладенням нового договору оренди від 01.02.2002р.

Скаржник відмічає, що судом першої інстанції  не надано правової  оцінки  копії  Касової книги ДЖКП НАН  України за 2004 рік, згідно якої  протягом  січня – лютого 2004 року  відповідач  вніс в касу  позивача лише 10 000,00 грн. Натомість  судом прийнято в якості  належних  доказів  надані  відповідачем копії квитанцій  до  прибуткових касових ордерів за січень – лютий  2004 року  на загальну суму 38 000, 00 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2008 року у справі № 48/399-11/65 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2009 року у справі    № 48/399-11/65 вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.03.2009 року о 14 год. 10 хв.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2009 та 07.04.2009 року розгляд справи було відкладено у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників сторін та необхідністю витребування додаткових доказів у справи.

В судовому засіданні 21.04.2009 року була оголошена перерва до 13.05.2009 року.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2009 року № 01-23/3/337 склад колегії змінено та доручено розглядати апеляційну скаргу у справі № 48/399-11/65 колегії суддів в наступному складі: головуючий суддя – Іваненко Я.Л., судді Гарник Л.Л., Пантелієнко В.О.

В судовому засіданні 13.05.2009 року представник позивача підтримав вимоги викладені в апеляційні скарзі,  відповідач просив суд залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, а повноважний представник третьої особи  в усних поясненнях підтримав вимоги позивача, викладені в апеляційній скарзі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Малого  приватного підприємства „Юрій” про визнання договору оренди нежитлових приміщень № 23 від 01.02.2002 року розірваним, стягнення з відповідача заборгованості у сумі          31 123,76 грн. та виселення відповідача з орендованого приміщення загальною площею 311,00 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ. вул. Б.Хмельницького, 42.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.10.2007 року  у справі № 48/399 позов задоволено частково. Визнано розірваним договір оренди нежитлових приміщень НАН України № 23 від 01.02.2002 року. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати та експлуатаційних платежів у сумі 15 853,48 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 158,54 грн. та 60,11 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Виселено відповідача з нежилого приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ. вул. Богдана Хмельницького, буд. 42, загальною площею 311,0 кв.м.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2008 року у справі № 48/399 рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2007 року скасовано, в позові відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.07.2008  року у справі              № 48/399 постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2008 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2007 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Відмовляючи згідно оскаржуваного рішення у позові  Державному житлово – комунальному підприємству Національної академії наук України місцевий господарський суд встановив, що 01.02.2002 року позивач, як орендодавець  та Мале приватне підприємство „Юрій”, як орендар уклали договір оренди нежитлових приміщень НАН України № 23 (далі  по тексту – Договір).

Однак у процесі розгляду спору судом першої інстанції було встановлено наявність двох примірників Договору, які є не тотожними за змістом, а саме:

- у пункті 1.1 Договору примірника відповідача наявне виправлення щодо типу наданого в оренду приміщення (замість „кімната” виправлено на „підвал”), яке у примірнику позивача відсутнє; невідповідність щодо загальної площі приміщення (у позивача – 311  кв.м.. у відповідача 251,2  кв.м.) та вартості майна, визначеного оцінкою на 01.02.2001 року (у позивача  371 473,00 грн., а у відповідача 508 829,00 грн.);

- у пункті 4.2. Договору примірника відповідача оренду плату за 1 кв.м. площі встановлено у розмірі 8,46 грн., при цьому у позивача  7,96 грн., у зв'язку з чим орендна плата за місяць (в т.ч. ПДВ) у примірнику відповідача визначена у розмірі 2 549,1 7 грн., а у примірнику позивача    2 970,67 грн.

Як встановлено  судом першої інстанції, поданий примірник відповідача прошитий та на зворотній стороні його останнього аркушу скріплений печаткою позивача, що свідчить про особисте засвідчення позивачем змісту Договору і, відповідно, його умов. Натомість примірник позивача скріплено лише канцелярською скобою.

У Додатку № 2 до  постанови   Бюро  Президії НАН   України № 319  від 26.12.2001 року позивачу було надано дозвіл на передачу приміщення відповідачу в оренду на тривалий час (до 31.12.2008 року), що розташоване за адресою: м. Київ.                         вул. Б. Хмельницького, 42 загальною площею саме 251,2 кв.м., а не 311 кв.м., як вказується у примірнику  договору, наданого позивачем.

Згідно акту приймання-передачі орендованого приміщення (підвалу будинку по    вул. Б. Хмельницького. 42) відповідачу за Договором було передано в оренду з боку      вул. Б. Хмельницького (2 під'їзд) підвальне приміщення площею 114,1 кв.м. та з боку вул. Франко (1 під'їзд) підвальне приміщення площею 137,01 кв.м. Разом 251,2 кв.м.

В листі позивача № 118 від 10.05.2006 року про розірвання Договору також зазначений розмір   орендованої площі, визначений у примірнику Договору відповідача, а саме 251,2 кв.м.

Отже доказами, наявними в матеріалах справи, підтверджується розмір загальної площі орендованих приміщень, визначений у пункті 1.1. Договору примірника відповідача, а також тип приміщення.

На підставі викладеного вище, місцевий господарський суд враховуючи те, що примірник Договору, наявний у відповідача, належним чином засвідчений саме позивачем, дійшов висновку про відсутність  підстав про його суперечність дійсному волевиявленню сторін при вчиненні правочину. Тому, примірник Договору позивача не  був прийнятий до уваги  судом в якості допустимого доказу у відповідності ст. 34 Господарського процесуального кодексу України. В свою чергу, примірник спірного Договору оренди, наданий відповідачем, було визнано судом належним доказом, який підтверджується фактичними обставинами справи та наявними в ній доказами, і як наслідок, місцевий господарський суд вважає, що спірний Договір сторонами було укладено саме на умовах, які викладені у примірнику відповідача.

Відповідно до п. 1.1 Договору позивач, на підставі постанови Бюро Президії НАН України № 319 від 26.12.2001 року, передав, а відповідач прийняв в орендне користування приміщення. розташоване за адресою: м. Київ. вул. Б. Хмельницького, 42. загальною площею 251,2 кв.м., вартістю 508 829,00 грн. (згідно з оцінкою на 01.02.2001р.), що не спричиняє передачі права власності.

На момент розгляду  місцевим господарським  судом,  в користуванні відповідача знаходилося лише приміщення площею 114,1 кв.м., що не заперечувалося сторонами та підтверджується актом приймання – передачі орендованих приміщень підвалу будинку по вул. Б.Хмельницького, 42 від 31.05.2006 року.

Пунктом 5.1. Договору встановлено строк його дії з 01.02.2002 року до 31.12.2008 року.

Згідно пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення  цього   кодексу  застосовуються   до  тих прав   і   обов'язків,   що   виникли   або продовжують існувати після набрання ним чинності.

З огляду на те, що правовідносини між сторонами не припинились а продовжують існувати місцевий господарський суд до спірних правовідносин застосовував Цивільний кодекс  України.

Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано Главою 53 Цивільного кодексу України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів встановлено Главою 20 Господарського кодексу України.

Пунктом 5.3. Договору сторони погодили, що договір може бути розірвано достроково (через арбітражний суд) у випадках, встановлених чинним законодавством, а також у наступних випадках:

- порушення однією із сторін своїх зобов'язань за цим Договором – з письмовим попередженням іншої сторони за місяць;

- навмисного  або  необережного  погіршення  стану  орендованого  приміщення  або іншого майна орендодавця з вини орендаря   з письмовим попередженням винної сторони за 2 тижні;

- у разі змін діючого законодавства, які погіршують інтереси однієї з сторін в порівнянні з попередніми домовленостями – письмовим попередженням за 1 місяць.

Листом № 118 від 10.05.2006 року позивач повідомив відповідача про відмову від договору оренди та визнання договору розірваним з дати отримання даного листа. Лист позивача про відмову від договору був отриманий гр. Духотою О.М. 16.05.2006 року, однак дана особа, як стверджує відповідач, не уповноважена на отримання адресованої відповідачу кореспонденції.

Як на підставу для дострокового розірвання Договору позивач посилається на несплату відповідачем орендної плати, тобто порушення відповідачем зобов'язань, встановлених п. 4.4 Договору.

Виходячи з положень п. 5.3 Договору, позивач мав письмово повідомити відповідача про припинення Договору за місяць. Однак всупереч п. 5.3 Договору позивач не попередив відповідача про дострокове розірвання договору в узгоджений сторонами термін, що є порушенням порядку, встановленого Договором.

Статтею 3 Договору визначені обов'язки сторін, зокрема позивач зобов'язаний надавати відповідачу рахунки платежів до 1 числа наступного місяця, повідомляти про зміни розмірів платежів до настання місяця платежу (п.3.14).

Серед обов'язків орендаря у п. 3.2 Договору передбачені наступні обов'язки, а саме, забезпечити виконання правил техніки безпеки, правил безпечної експлуатації будинків та споруд, правил безпечної експлуатації пристроїв, обладнання та інших засобів, санітарних та протипожежних норм, правил пропускного режиму, режимів роботи орендодавця, енерго- та водопостачання; забезпечити належний технічний стан систем тепло- та водопостачання, в орендованому приміщенні (п. 3.2.3); своєчасно і в повному обсязі здійснювати орендні платежі, передбачені цим договором (п. 3.2.5), протягом дії договору своєчасно і за власний рахунок проводити необхідний поточний ремонт орендованого приміщення (3.2.8); застрахувати приміщення в двотижневий термін на користь орендодавця на термін оренди (п. 3.2.11).

Згідно із п. 4.1. Договору за оренду майна орендар сплачує орендодавцю: орендну плату, податок на додану вартість, а також відшкодовує земельний податок, вартість окремих послуг, у тому числі комунальних, інші витрати, передбачені умовами договору.

Відповідно до п. 4.2 Договору орендна плата на 01.02.2002 року встановлюється у розмірі 8,46 грн. за 1 кв.м. площі за перший місяць. За місяць орендна плата становить 2 124,31 грн., крім того ПДВ 424,86 грн., всього до сплати 2 549,17 грн. У подальшому розмір орендної плати підлягає щомісячному перерахунку з урахуванням індексу інфляції.

Порядок сплати за оренду майна визначений п. 4.4 Договору, а саме: орендар зобов'язаний сплачувати платежі, встановлені договором, на розрахунковий рахунок орендодавця: орендну плату – до 5 числа поточного місяця, інші платежі – до 5 числа наступного місяця.

Пунктом 4.5 Договору встановлено, що порядок та розмір платежів, передбачених цим договором, може переглядатися у випадках зміни діючих цін та тарифів (ставок, коефіцієнтів), методик розрахунку, встановлених чинним законодавством, про що орендодавець повідомляє орендаря письмово.

Згідно розрахунку заборгованості по орендній платі і за період із січня 2004 року по червень 2006 року, наданого позивачем 22.01.2008 року останнім нарахована орендна плата із врахуванням інфляційної складової у розмірі 75 447,16 грн. Відповідно до розрахунку позивача відповідачем сплачено 68 212,24 грн. При цьому позивачем вказано, що здійснені відповідачем платежі у січні 2004 року на суму 6 000,00 грн. та у лютому 2004 року на суму 8 000,00 грн. до розрахунку не включені, оскільки в призначенні платежу зазначено – борг  по орендній платі.

Відповідач надав контррозрахунок орендної плати з якого вбачається, що всього за період з січня 2004 року по червень 2006 року  відповідачем  сплачено  84 211,24 грн.

Сплата відповідачем за період з січня 2004 року по червень 2006 року на виконання умов Договору коштів на суму 84 211,24 грн. підтверджується копіями квитанцій до прибуткових касових ордерів, наявними в матеріалах справи.

Факт здійснення відповідачем оплати за оренду приміщення в розмірі 84 211,24 грн. позивач не визнає, мотивуючи тим, що ці документи не відображено в касовій книзі позивача. Клопотань про призначення у справі судової експертизи на предмет достовірності цих документі позивачем не заявлено. Жодного доказу, якими б спростовувався факт внесення відповідачем готівки в касу позивача, позивача суду не надав.

За таких обставин, а також враховуючи, що квитанції до прибуткових касових ордерів у розумінні ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” є первинними документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій, ці квитанції були визнані судом першої інстанції належними та допустимими доказами на підтвердження сплати відповідачем орендної плати на користь позивача.

Таким чином, колегія суддів погоджується  з висновком суду першої інстанції про те, що заборгованість по орендній платі у відповідача за вищевказаний період відсутня, оскільки відповідно до розрахунку позивача нараховано орендної плати в розмірі                   75 447,16 грн., а відповідачем сплачено 84 211,24 грн., що свідчить про наявність переплати.

Колегія судів вважає, що місцевим господарським судом було правомірно не прийнято до уваги доводи позивача щодо не зарахування платежів у розмірі 14 000,00 грн., сплачених у січні 2004 року на суму 6 000,00 грн. та у лютому 2004 року на суму    8 000,00 грн. у зв'язку з тим, що в призначенні платежу вказано: „борг по орендній платі”, оскільки останній не довів наявність у відповідача станом на 01.01.2004 року заборгованості по орендній платі,  з урахуванням  довідки позивача № 11 від 30.01.2004 року про відсутність заборгованості у відповідача станом на 01.01.2004 року.

Виходячи із розміру орендної плати, зазначеного в Договорі (примірник відповідача), за період з січня 2004 року по травень 2005 року, як слідує з розрахунку позивача від 22.01.2008 року, відповідач повинен був сплатити орендну плату з урахуванням інфляції в розмірі 43 939,04 грн.; фактично сплачено відповідачем за цей період 48 062,24 грн. орендної плати. Тобто, станом на червень 2005 року у відповідача була переплата по орендній платі в розмірі 4 123,20 грн. Вказана сума мала зарахуватись орендодавцем в рахунок майбутніх платежів по орендній платі, тобто за червень 2005 року та липень 2005 року.

Тому, на підставі викладеного вище, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що твердження позивача про те, що відповідач з червня 2005 року по серпень 2005 року не здійснював перерахування орендної плати, є безпідставним.

Крім того, стосовно нарахування позивачем заборгованості по відшкодуванню комунальних платежів за період з січня 2004 року по червень 2006 року у розмірі                 12 034,40 грн., боргу з відшкодування податку на землю у розмірі 11 609,69 грн. місцевим господарським судом встановлено, що матеріали справи не містять додатку   № 1 до Договору, яким згідно з абз. 2 п. 4.3. Договору повинен бути визначений розмір додаткових платежів, як і відсутні докази надсилання (вручення) відповідачу рахунків на сплату комунальних платежів, експлуатаційних витрат, відшкодування податку на землю.

Отже, у зв'язку з відсутністю доказів на підтвердження узгодження вартості додаткових платежів будь-якою угодою, відсутні підстави для їх нарахування і стягнення з відповідача.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що  такого порушення договору найму, як невнесення плати за оренду приміщення протягом трьох місяців підряд (в даному випадку, як наголошує позивач, протягом червня - серпня 2005 року), наявність якого згідно з ст. 782 Цивільного кодексу України надає позивачеві право відмовитись від договору найму, відповідачем не допущено, а тому відсутні підстави для задоволення позову про визнання Договору оренди розірваним з 16.05.2006 року.

Оскільки підстави для визнання спірного договору розірваним з 16.05.2006 року відсутні, відповідач не втратив статусу орендаря.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з вказаним висновком місцевого господарського суду, що позов в частині виселення відповідача з орендованого приміщення задоволенню не підлягає.

Як встановлено судом першої інстанції на момент розгляду спору Договір оренди, укладений між сторонами, був чинним. Таким чином, в силу ст. 629 Цивільного кодексу України, цей договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 4 Договору оренди плата за користування приміщенням складається із орендної плати, що підлягає щомісячному перерахунку з урахуванням індексу інфляції, податку на додану вартість, а також відшкодування земельного податку та вартості комунальних та інших послуг. Порядок та розмір платежів, передбачених цим договором, змінюється та переглядається у випадках зміни діючих цін та тарифів (ставок, коефіцієнтів), методик розрахунку, встановлених чинним законодавством, про що орендодавець повідомляє орендаря письмово (п. 4.5).

Отже, з положень Договору випливає, що розмір орендних платежів не є сталим в кожному місяці і підлягає коригуванню.

У п. 3.1.4 Договору сторони погодили, що орендодавець зобов'язаний подавати орендарю рахунки платежів до 20 числа наступного місяця, а також повідомляти про зміну розмірів платежів до настання місяця платежу.

Таким чином, виникнення зобов'язання у відповідача з внесення плати за користування майном з урахуванням умов п. 3.1.4. ст. 4 спірного договору пов'язано з моментом одержання рахунків від позивача.

Рахунки з орендних платежів за кожен місяць, як це передбачено умовами Договору оренди, позивач на адресу відповідача не направляв, що представниками позивача в судових засіданнях не заперечувалось.

При цьому, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується сплата відповідачем орендної плати у розмірі 3 000,00 грн. без рахунку, виставленого позивачем, яку останній повернув платіжним дорученням № 1 від 02.01.2007 року. В платіжному дорученні позивач зазначив про помилковість перерахованої суми від відповідача, що свідчить про відмову позивача прийняти від відповідача орендну плату.

З огляду на вищевикладене,  суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність вини відповідача та неможливість виконання ним зобов'язання за договором у зв'язку із неналежним виконанням договірних зобов'язань позивачем.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно положень Закону України „Про оренду державного та комунального майна”                    від 10.04.1992р. № 2269-ХІІ (із змінами і доповненнями) (далі по тексту – Закон)                       орендою є засноване на договорі платне користування майном, необхідним орендареві                   для здійснення підприємницької та іншої діяльності (частина 1 статті 2).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі (ч. 3 ст. 19 Закону).

Частиною 3 ст. 26 Закону передбачено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 782 Цивільного кодексу України надає наймодавцеві в односторонньому порядку відмовитись від договору найму та вимагати повернення речі, за умови, що наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. Згідно з ч. 2 названої статті у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

При таких обставинах, коли матеріали справи не містять достатніх доказів наявності з боку відповідача порушень зобов'язань за договором оренди, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив позивачу у позові  про стягнення заборгованості, розірвання цього договору та виселення відповідача з орендованого приміщення на підставі частини 3 статті 26, частини 1 статті 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, відповідно до яких договір оренди може бути розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань з наступним поверненням орендодавцеві об'єкту оренди.

Відповідно до сі. 33 Господарською процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, правильності висновків  господарського суду першої інстанції не спростовують.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу – без  задоволення.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.Рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2008 року у справі № 48/399-11/65 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного житлово – комунального підприємства Національної академії наук України – без задоволення.

2.Матеріали справи № 48/399-11/65 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 19.05.09 (відправлено)