Рішення

від 31.03.2009 по справі 2/52

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/52

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.09                                                                                           Справа№ 2/52

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С., за участю представника позивача Гриценко С.В., представника відповідача Грехової С.Ф. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Нова Пошта”, м. Полтава до Приватного підприємства Науково-технічна фірма “Дельта”, м. Львів про стягнення 14827 грн. 96 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Нова Пошта”, м. Полтава звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства Науково-технічна фірма “Дельта”, м. Львів про стягнення 14827 грн. 96 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 13.03.2009р. призначив розгляд справи на 31.03.2009р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено разові договори про надання транспортно-експедиторських послуг. На виконання умов, викладених в договорах, позивач надав відповідні послуги в повному обсязі. Однак відповідач свій обов'язок щодо оплати виконав частково, заборгованість на дату подання позову становить 14211 грн. 53 коп., яку і просить стягнути. Також за порушення строків оплати відповідачу нараховано пеню в розмірі 616 грн. 43 коп.

В судовому засіданні представник відповідача позов визнав, пояснив, що 18.03.2009р. борг частково в сумі 5809 грн. 14 коп. оплачено. У зв'язку з тяжким фінансовим становищем просив відстрочити виконання рішення на один місяць.

Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

Між позивачем та відповідачем з 11.12.2008р. по 29.12.2008р. було укладено разові договори про надання транспортно-експедиторських послуг –експрес-накладні №10001065915 від 11.12.2008р., №10001065917 від 11.12.2008р., №10001065916 від 11.12.2008р., №10001031966 від 16.12.2008р., №10001031965 від 16.12.2008р., №10001031964 від 16.12.2008р., №10001031963 від 16.12.2008р., №500070002661 від 19.12.2008р., №500070002660 від 19.12.2008р., №500070002658 від 19.12.2008р., №500070002657 від 19.12.2008р., №500070002656 від 19.12.2008р., №500070002655 від 19.12.2008р., №10001102310 від 15.12.2008р., №500070003030 від 29.12.2008р.

На виконання умов цих договорів, позивач надав відповідачу транспортно-експедиторські послуги, що підтверджується підписами уповноважених осіб на експрес-накладних, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №НП/7-6776 від 12.12.2008р., №НП/7-6868 від 17.12.2008р., №НП/7-6907 від 22.12.2008р., №НП/7-6955 від 24.12.2008р., №НП/7-7059 від 30.12.2008р.

Пунктом 2 разових договорів про надання транспортно-експедиторських послуг передбачено, що за надані послуги відправник (відповідач) сплачує виконавцю (позивачу) суму згідно діючих тарифів останнього, на пізніше двох банківських днів з моменту надання послуг з перевезення.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників сторін, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати за надані послуги виконав частково, на дату заявлення позову заборгованість відповідача перед позивачем становила 14211 грн. 53 коп.

На дату проведення судового засідання основний борг в сумі 5809 грн. 14 коп. відповідачем частково оплачено, що підтверджується платіжним дорученням №4 від 17.03.2009р., поясненнями представників позивача та відповідача. За таких обставин, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення 5809 грн. 14 коп. основного боргу, у зв'язку з відсутністю предмету спору відповідно до п. 11 ст. 80 ГПК України.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема  договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним  належним чином.  

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв  ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.   

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання  боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до пункту 10 разових договорів про надання транспортно-експедиторських послуг, за несвоєчасну сплату наданих послуг відправник (відповідач) сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми платежу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано пеню в розмірі 616 грн. 43 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 8402 грн. 39 коп. основного боргу, 616 грн. 43 коп. пені. В частині стягнення 5809 грн. 14 коп. основного боргу провадження припинити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

Стосовно заявленого клопотання про відстрочення виконання рішення, то враховуючи важкий фінансовий стан відповідача, пов'язаний з простоєм, спадом виробництва та заборгованістю перед бюджетом та цільовими фондами, суд приходить до висновку про доцільність відстрочення виконання судового рішення на один місяць.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства Науково-технічна фірма “Дельта”, м. Львів, просп. Червоної Калини, 35 (ідентифікаційний код 03590930) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Нова Пошта”, м. Полтава, вул. Фрунзе, 57 (ідентифікаційний код 31316718) 8402 грн. 39 коп. основного боргу, 616 грн. 43 коп. пені, 148 грн. 28 коп. державного мита, 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з відстроченням виконання судового рішення на один місяць.

3.          В частині стягнення 5809 грн. 14 коп. основного боргу провадження припинити.

4.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя                                                                                             Мазовіта А.Б.