Рішення

від 12.05.2009 по справі 32/66

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

32/66

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.09                                                                                           Справа№ 32/66

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Палюх Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Спартак”, м.Львів.

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Інтермаркет”, м.Львів.

про: стягнення 49 654,90 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Маєвська М.В. –представник (довіреність б/н від 09.04.2009р.);               Іващишин Г.В. –директор.

від відповідача: не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Cуть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „Спартак”, м.Львів звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Інтермаркет”, м.Львів з позовом про стягнення 49 654,90 грн. з яких 47 374,54 основний борг, 818,70 грн. пеня, 1 279,12 грн. інфляційні нарахування та 182,51 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 17.03.2009р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 14.04.2009р. Ухвалою суду від 14.04.2009р. розгляд справи відкладено на 12.05.2009р. з підстав вказаних в даній ухвалі. Рішення прийнято 12.05.2009р.

В судовому засіданні 06.05.2009р. позивач збільшив позовні вимоги, просив  стягнути з відповідача грошові кошти на загальну суму 64 691,00 грн., з яких  59 041,43 грн. основна сума заборгованості, 2 284,22 грн. пені, 1 594,12 грн. індекс інфляції, 1 771,24 грн.                    3 % річних.  

Представник позивача в судовому засіданні 12.05.2009р. подав уточнений розрахунок до позовної заяви на суму 62 029,68 грн., згідно якого основний борг становить                      59 041,43 грн., пеня 843,97 грн.; інфляційні нарахування 2 038,78 грн., 3% річних                  105,50 грн.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, вимог ухвали суду не виконав, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час, дату, місце проведення судового засідання. Доказів звернення до позивача з проектом мирової угоди не представив.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд,-

                                                                   встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спартак»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Інтермаркет»(покупець) 02.01.2008р. та 02.01.2009р. було укладено договора № ТП-604 та № ТП-014 (далі по тексту –договір), згідно яких постачальник зобов»язується на умовах та в порядку, визначених цим договорами систематично поставляти покупцю (передавати у власність покупця) визначений цим договором товар, а покупець зобов»язуєтся на умовах та в порядку, визначених цим договором, приймати названий товар та оплачувати його. Предметом поставки за цим договором є кондитерські вироби (торти).

Згідно п.1.3. договору покупець складає замовлення постачальнику на підставі специфікацій (додаток № 1), затверджених сторонами, в яких вказано асортимент і ціна товарів, що поставляються за цим договором і які є невід»ємною частиною цього договору.

Згідно п.2.1 та п.2.4. договору  поставка здійснюється силами постачальника та за його рахунок; постачальник, який здійснює поставку товару власними силами, зобов»язаний поставити товари в усі торгові підрозділи до терміну та за адресами, вказаними в додатку № 2 до цього договору.

Замовлення покупця на поставку товарів є обов»язковими для виконання постачальником (п.2.2. договору).

За умовами п.2.7. договору постачальник зобов»язаний постявляти і передавати у власність товари з усією товаросупровідною документацією.

Відповідно до п.3.1. договору постачальник зобов»язується поставляти (передавати у власність покупця) товари за цінами зазначеними у специфікації затвердженій сторонами (додаток № 1). Ціна поставленого товару міститься у товарних накладних, які надаються постачальником покупцеві для проведення оплати, та складені на підставі кількості поставленого товару, що зазначено у транспортній накладній. Ціна товару включає вартість упаковки.

Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку один раз в 60 днів з моменту отримання товару від постачальника за умови своєчасного надання постачальником всіх передбачених даним договором та чинним законодавством України документів на товар, що постачається (п. 3.3. договору).

Постачальник зобов»язаний щомісячно проводити звірку взаєморозрахунків з покупцем (п. 3.5. договору).

Згідно п.6.2 договору за несвоєчасну оплату за поставлений  товар покупець сплачує постачальникові пеню за кожний протермінований день від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня. Сплата пені не звільняє покупця від виконання договірних зобов»язань.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання виконав повністю, поставив відповідачу товар згідно видаткових накладних, які містяться в матеріалах справи, за період з 13.11.2008р. по 31.01.2009р. на суму 59 041,43 грн.

Відповідач оплату за отриманий товар у строки визначені сторонами в                         п.3.3. договору, не провів, отже порушив свої зобов»язання згідно договору.

Позивач керуючись умовами п.6.2. договору нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним уточненого розрахунку становить 843,97 грн.  

Крім того, позивач на підставі ст.625 ЦК України нарахував 3% річних та інфляційні втрати, що згідно уточненого розрахунку позивача становлять 105,50 грн. та 2 038,78 грн.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, суд прийшов до висновку підставності позову до задоволення, при цьому суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт виконання позивачем зобов'язань по договору підтверджується накладними підписаним сторонами та скріпленим їх печатками  за період з 13.11.2008р. по 31.01.2009р. на загальну суму 59 041,43 грн. (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії знаходяться в матеріалах справи).

Відповідач станом на дату прийняття судом рішення, оплату не провів.

Відтак вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу є такими, що підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог про стягнення пені за прострочення платежу, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що  за несвоєчасну оплату за поставлений  товар покупець сплачує постачальникові пеню за кожний протермінований день від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня. Сплата пені не звільняє покупця від виконання договірних зобов»язань.

Відтак позивач правомірно нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним розрахунку становить 843,97 грн.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, з відповідача на користь позивача правомірно підлягає стягненню згідно поданого ним уточненого розрахунку 2 038,78  грн. інфляційних нарахувань та   105,50 грн. 3% річних.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позов обгрунтованим, який слід задоволити повністю з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог та уточнених розрахунків позовних вимог.

Судові витрати згідно умов ст.49 ГПК України слід віднести на відповідача.

Керуючись ст.ст.11, 526, 530, 611,612, 525, 712 ЦК України, ст.ст.174,193 ГК України, ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82-84,115,116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.   Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Інтермаркет», пл.Галицька,4, м.Львів (п/р № 2600900601403 в ЛФ «Укрексімбанк»м.Львів, МФО 325718, код ЄДРПОУ 13827416) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спартак»вул.Кап.Білинського, 39 м.Львів (р/р 26004301449 в Львівському міському ВОБ, МФО 385048, код ЄДРПОУ 20824832) 59 041,43 грн. боргу, 843,97 грн. пені, 2 038,78 грн. інфляційних нарахувань, 105,50 грн. 3% річних,  620,29 грн. держмита, 113,14 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку                    ст.116 ГПУкраїни.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя                                                                                             Сухович Ю.О.