Постанова

від 13.05.2009 по справі 26/451

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

26/451

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 13.05.2009                                                                                           № 26/451

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Гарник Л.Л.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Рудік А.І., дов. б/н від 23.12.2008 року,

Попович В.М., дов. б/н від 03.12.2008 року

 від відповідача -Грунський Г.У., протокол № 1 від 01.06.2005 року

Чапкін Б.М., дов. від 28.01.2009 року

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване виробничо-наукове підприємство "Київпроменерго"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 29.01.2009

 у справі № 26/451 (суддя  

 за позовом                               ТОВ "Проектний інститут "Гіпробум"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване виробничо-наукове підприємство "Київпроменерго"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 11697,43 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.01.2009 року у справі № 26/451 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Проектний інститут “ГІПРОБУМ” (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Спеціалізоване виробничо-наукове підприємство “Київпроменерго” (далі – відповідач) про стягнення 11 697, 43 грн. задоволено частково.

З відповідача на користь позивача стягнуто 9 016, 80 грн. основного боргу, 220, 85 грн. – 3% річних, 1 550, 89 грн. збитків від інфляції, 107, 88 грн. державного мита та 108, 83 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2009 року та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначає, що Акт робочої комісії про введення в експлуатацію газової котельної в електродепо “Харківське” не є доказом прийняття та використання відповідачем проектної документації, розробленої саме позивачем, оскільки в п. 4 останнього зазначено, що проектна документація розроблена ТОВ “Гіпробум”, а не ТОВ “Проектний інститут “Гіпробум”. Також зазначає, що накладна № 39 від 28.09.2007 року не є належним підтвердженням саме приймання-передачі комплекту розрахунків за договором № 51 на виконання проектних робіт від 29.08.2007 року, а інших доказів позивачем надано не було. Крім того, зазначає, що якість проектного рішення позивача не відповідає вимогам нормативних документів для такого виду робіт, а саме, Правил будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води (ДНАОП 0.00-1.11-98).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2009 року вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.04.2009 року.

14.04.2009 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 02-7.1/169 від 14.04.2009 року), в якому останній просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

В обґрунтування своїх заперечень позивач зазначає, що в Акті робочої комісії про введення в експлуатацію газової котельної в електродепо “Харківське”, який засвідчено підписом та печаткою замовника (відповідача), а всього 12 підписами уповноважених членів комісії, в п. 4 зазначено, що проектна документація розроблена ТОВ “Гіпробум”, оскільки на той період проводилась реорганізація, і ТОВ “Проектний інститут “Гіпробум” є правонаступником ТОВ “Гіпробум”.

Також позивач зазначає, що претензій до проектної документації у відповідача в процесі її використання при будові та здачі об'єкта в експлуатацію на виникало. Лише після того, як виконавець на підставі п. 2.8 договору звернувся до замовника з вимогою про оплату вартості виконаних проектних робіт листом № 144 від 04.12.2007 року, замовник виставив позивачеві претензії, посилаючись на невідповідність її встановленим нормативам. При цьому, згідно з ДБН, висновок для здійснення оцінки виконаної роботи має надаватись спеціальними ліцензійними установами, які здійснюють експертизу щодо правильності проведення розрахунків по об'єкту. Оскільки будь-яка експертиза технічної документації не проводилась, не має підстав стверджувати про її невідповідність вимогам будівельних норм.

В судовому засіданні 15.04.2009 року було оголошено перерву до 13.05.2009 року.

В судове засідання 13.05.2009 року зявились представники сторін та підтримали свої вимоги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 29.08.2007 року між позивачем та відповідачем був укладений договір на виконання проектних робіт № 51 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого замовник (відповідач) доручає, а підрядник (позивач) бере на себе зобов'язання виконати розрахунки та креслення по об'єкту: “Комплекс об'єктів на території електродепо “Харківське” СПЛ метрополітену в Дарницькому районі м. Києва. Котельня. Трубопроводи мережної води в межах котельної. Монтажні креслення. Розрахунки на міцність та самокомпенсацію“.

Згідно з п. 3.1 Договору вартість робіт за договором складає 18 033, 60 грн.

Відповідно до 3.2 Договору оплата робіт проводиться замовником у вигляді:

- авансу у розмірі 50%, що складає разом з ПДВ 9 016, 80 грн. ( сплачується після підписання договору у 5 - денній термін );

- остаточна оплата у розмірі 50%, що складає разом з ПДВ 9 016, 80 грн. сплачується після підписання акту здавання - приймання робіт у 5 - денній термін.

З матеріалів справи вбачається, що 31.08.2007 року  відповідач (замовник) здійснив оплату авансу за роботи передбачені Договором у розмірі 9 016,80 грн.

Відповідно до п. 2.2 вказаного договору, підрядник приступає до виконання проектних робіт за Договором не пізніше 2-х календарних днів з моменту виконання замовником умов, передбачених п. 2.1 Договору (замовник надає підряднику вихідні дані в повному обсязі щодо об'єкту в термін не пізніше 5-ти календарних днів після набуття чинності Договором) та оплати підряднику авансу, передбаченого розділом 3 договору.

На виконання умов п. 2.2. Договору, після отримання авансу, сплаченого відповідачем в розмірі 9 016, 80 грн., позивач виконав роботи передбачені вказаним договором в повному обсязі і передав виготовлену проектну документацію відповідачу (замовнику), що підтверджується накладною № 39 від 28.09.2007 року.

Відповідно до п. 2.8 вказаного Договору, у разі, якщо протягом 20-ти днів після одержання замовником проектної документації, підрядник не одержить підписаного замовником акту здачі-приймання робіт або мотивованої відмови, проектна документація вважається прийнятою замовником та підлягає оплаті.

Судом першої інстанції встановлено, що зазначена проектна документація була прийнята відповідачем та використана при будівництві газової котельної Харківського електродепо КП “ Київського метрополітену”, що підтверджується Актом робочої комісії про введення в експлуатацію газової котельної в електродепо “Харківське”, підписаним та засвідчений печаткою замовника (відповідача), в п. 4 якого зазначено, що проектна документація для будівництва розроблена ТОВ “ Гіпробум”.

Проте, відповідач за виконанні позивачем роботи передбачені Договором в повному обсязі не розрахувався.

На день подання позивачем позовної заяви до суду першої інстанції борг відповідача перед позивачем складав 9 016, 80 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 887 ЦК України передбачено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 889 ЦК України замовник, зокрема, зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання за Договором, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 9 016, 80 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 908, 89 грн., 3% - річних в сумі 220, 85 грн. та збитки від інфляції в розмірі 1 550, 89 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання.

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 5.1 договору  у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України. Порушення зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

А згідно  зі ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Враховуючи викладене вище та  положення п. 5.1 Договору, яким нарахування пені у випадку порушення зобов'язань відповідачем не передбачено, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем безпідставно нараховано відповідачу пеню, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 908, 89 грн. задоволенню не підлягають.

Разом з тим, позивач, відповідно до положень ст. 625 ЦК України, має право нарахувати відповідачу за прострочення виконання грошового зобов'язання 3% - річних та збитки від інфляції.

Згідно з наданим позивачем розрахунком розмір 3% річних складає 220, 85 грн. (з 01.12.2007 року по 23.09.2008 року, 298 днів), а розмір нарахованого індексу інфляції – 1 550, 89 грн. (з 01.12.2007 року по 23.09.2008 року, 298 днів).

Оскільки розрахунок 3% річних та збитки від інфляції позивачем проведено вірно, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 220, 85 грн. та індексу інфляції  в розмірі 1 550, 89 грн. підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме, в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного в сумі 9 016, 80 грн., 3% річних в розмірі 220, 85 грн. та індексу інфляції в розмірі 1 550, 89 грн., оскільки зазначені вимоги підтверджуються матеріалами справи.

При цьому, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, колегією суддів відхиляються як такі, що спростовуються матеріалами справи, а саме, умовами укладеного між сторонами Договору № 51 від 29.08. 2007 року, в пункті п. 2.8 якого зазначено, що у разі, якщо протягом 20-ти днів після одержання замовником проектної документації, підрядник не одержить підписаного замовником акту здачі-приймання робіт або мотивованої відмови, проектна документація вважається прийнятою замовником та підлягає оплаті. Крім того, доводи відповідача про те, що якість проектного рішення позивача не відповідає вимогам нормативних документів для такого виду робіт, а саме, Правил будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води (ДНАОП 0.00-1.11-98), апеляційним господарським суд також не приймаються, оскільки не підтверджені належними засобами доказування.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2009 року у справі № 26/451 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Спеціалізоване виробничо-наукове підприємство “Київпроменерго” - без задоволення.

2.Матеріали справи № 26/451 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 19.05.09 (відправлено)