Рішення

від 12.05.2014 по справі 910/4113/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4113/14 12.05.14

За позовом виконувача обов'язків прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі:

Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (позивач-1)

Середньої загальноосвітньої школи №306 І-ІІІ ступеня Деснянського району м. Києва (позивач-2)

до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

про виизнання недійсним договору оренди та зобов'язання звільнити приміщення

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від прокурора: Одуденко А.В. (посвідчення №006616 від 27.09.2012);

від позивача 1: Кавун І.М. (посвідчення №791);

від позивача 2: Роговська М.Р. (за довіреністю №136 від 12.05.2014);

від відповідача: Тіхов О.С. (посвідчення №10-304 від 01.12.2010).

В судовому засіданні 12 травня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

13.03.2014 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява №936вих від 11.03.2014 виконувача обов'язків прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (позивач-1), Середньої загальноосвітньої школи №306 І-ІІІ ступеня Деснянського району м. Києва (позивач-2) до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання звільнити приміщення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2014 суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 07.04.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2014 розгляд справи відкладено на 12.05.2014.

В судове засідання, призначене на 12.05.2014 з'явились представники сторін та надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду.

Позивачі підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Проведеною прокуратурою Деснянського району м. Києва перевіркою законності використання комунального майна територіальної власності м. Києва встановлено, що на підставі розпорядження Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації від 31.12.2009 за №1229, додаток 13 пункт 38, укладено Договір №306-1 від 01.01.2010 «Про передачу майна комунальної власності територіальної громади Деснянського району м. Києва в оренду».

В позовній заяві зазначено, що відповідно до змісту Договору, Середньою загальноосвітньою школою №306 І-ІІІ ступеня надано Відкритому акціонерному товариству «Укртелеком» в особі директора ЦТП №3 Київської міської філії ВАТ «Укртелеком» в оренду нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Лисківська, 4-А, загальною площею 118,2 кв.м.

Прокурор наголошує на тому, що об'єктом оспорюваного договору є нежитлове приміщення навчального закладу, що передане Відкритому акціонерному товариству «Укртелеком» в оренду. Оскільки відповідно до норм чинного законодавства приміщення навчальних закладів дозволено передавати в оренду лише для провадження освітньої діяльності, а діяльність відповідача не пов'язана з навчально-виховним процесом та наданням освітніх послуг, Договір №306-1 від 01.01.2010, на думку процесуального позивача, підлягає визнанню недійсним, так як укладений з порушенням чинного законодавства.

Враховуючи, що передача в оренду приміщення Середньої загальноосвітньої школи №306 І-ІІІ ступеня негативно впливає на реалізацію державної політики щодо збереження достатньої для задоволення потреб населення мережі навчальних закладів, використання орендованого майна територіальної громади міста Києва, яким є майно навчального закладу порушує інтереси держави в особі Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, яка уповноважена здійснювати управління даним майном та Середньої загальноосвітньої школи №306 І-ІІІ ступеня, яка є стороною договору оренди та балансоутримувачем приміщеня, на підставі чого, керуючись Законом України «Про прокуратуру», виконувач обов'язків прокурора Деснянського району м. Києва звернувся з позовною заявою до Господарського суду міста Києва за захистом порушених прав та просить суд визнати недійсним Договір №306-1 від 01.01.2010 та звільнити займані приміщення за адресою: м. Київ, вул. Лисківська, 4-А.

Позивачі у справі надали усні та письмові пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримують позовні вимоги у повному обсязі, та просять суд задовольнити позов.

Відповідач, не погоджуючись з обставинами, викладеними у позовній заяві, керуючись правом, наданим чинним законодавством України, звернувся до суду із відзивом, відповідно до якого не погоджується з позовними вимогами та просить суд відмовити у задоволенні позову з огляду на наступне. Відповідач зазначає, що при забудові Ватутінського району державними установами розроблялися та погоджувалися схеми і проекти інженерного обладнання та благоустрою, до яких належить обладнання радіофікації та телефонізації та по закінченню будівництва за адресою вул. Лисківська, 4А було складено та затверджено Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 14.08.1997 №6802 (розширення АТС-530, яка використовується для надання телекомунікаційних послуг, оповіщення і зв'язку у надзвичайних ситуаціях). Оскільки збудовані об'єкти зайняли 118,2 кв. м приміщення за адресою вул. Лиськівська, 4А та на них також проводяться навчання Центром післядипломної освіти ПАТ «Укртелеком», між відповідачем та позивачем для того щоб урегулювати відносини укладалися договори оренди, останній з яких було укладено 01.01.2010 №306 «Про передачу майна комунальної власності територіальної громади Деснянського району м. Києва в оренду», який було укладено за Розпорядженням Деснянської районної у м. Києві адміністрації від 31.12.2009 №1229.

Крім того, відповідач зазначає, що приміщення за адресою: м. Київ, вул. Лисківська, 4А використовується у відповідності до Закону України «Про освіту» та за своїм призначенням.

Також, відповідач стверджує, що інженерне обладнання, що належить ПАТ «Укртелеком» та встановлені на орендованій площі за адресою: м. Київ, вул. Лисківська, 4А, не може бути переміщеним без його знецінення та становить собою ланку цілісної інженерної інфраструктури, а тому являється нерухомим майном.

На підставі вищезазначеного відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2010 між Середньою загальноосвітньою школою №306 І-ІІІ ступеня (орендодавець) та ВАТ «Укртелеком» (орендар) було укладено Типовий Договір №306-1 про передачу майна комунальної власності територіальної громади Деснянського району м. Києва в оренду.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що за своєю правовою природою вказаний Договір є договором оренди.

Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Пунктом 1.1. вказаного Договору передбачено, що орендодавець на підставі розпорядження Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації від 31.12.2009 №1229 додаток 13 пункт 38 передає, а орендар приймає в оренду нежитлове приміщення (будівлю, споруду) за адресою м. Київ, вул. Лисківська, 4А, загальною площею 118,2 кв.м, з них: 113,2 кв.м для розміщення виносних концентраторів та 5,0 кв. м розміщення обладнання охоронної сигналізації.

Статтею 760 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживча річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму.

Відповідно до п.2.3. Договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади Деснянського району і знаходиться на балансі Середньої загальноосвітньої школи №306 І-ІІІ ступеня, який є орендодавцем.

Згідно з п.9.1 Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє з 01.01.2010 до 31.12.2010.

На виконання умов Договору між сторонами було укладено Акт прийому-передачі приміщення орендаря за адресою м. Київ, вул. Лисківська, 4А, площею 118,2 кв.м, скріплений підписами та печатками сторін.

15.07.2011 між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору, відповідно до якої внесено зміни до Договору в частині строку дії та продовжено строк дії Договору до 31.03.2012.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна та ч.1 ст. 284 Господарського кодексу України передбачено, що істотними умовами договору оренди, зокрема є об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації).

Згідно з ч. 1 ст. 63 Закону України «Про освіту» матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

Крім того, п. 5 ст. 63 вказаного Закону передбачено, що об'єкти освіти і науки, що фінансується з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та з науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Судом встановлено, що Середня загальноосвітня школа №306 І-ІІІ ступеня, як заклад загальної середньої освіти, належить до об'єктів освіти, і відповідно до ст. 63 Закону України «Про освіту» не може використовуватися не за призначенням, а може бути передане в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним процесом.

Згідно з п.3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється. Вказані норми затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України №63 від 14.08.2001 та розповсюджуються на загальноосвітні навчальні заклади І, І-ІІ, І-ІІІ ступенів, спеціалізовані школи І, ІІ, ІІІ ступенів, гімназії, ліцеї, колегіуми, які проектуються, будуються, реконструюються та ті, що функціонують незалежно від типу, форм власності та підпорядкованості.

Проте, зі змісту спірного Договору вбачається, що орендоване приміщення передане для розміщення виносних концентраторів та для розміщення обладнання охоронної сигналізації, тобто використовується для діяльності, не пов'язаної з навчально-виховним процесом.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України), а відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Постановою пленуму Верховного суду України № 9 від 6 листопада 2009 року зазначено, відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено, у зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205- 210, 640 ЦК тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, об'єктом оспорюваного договору є нежитлове приміщення навчального закладу, що передане ВАТ «Укртелеком» в оренду.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що приміщення навчальних закладів дозволено передавати в оренду лише для провадження освітньої діяльності, а діяльність відповідача не пов'язана з навчально-виховним процесом та наданням освітніх послуг, з огляду на що вказаний Договір є таким, що підлягає визнанню недійсним, оскільки укладений з порушенням чинного законодавства України.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

За змістом п.2.10 Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» у силу припису ст.204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (прокурора - в разі подання ним відповідного позову).

Обставини, викладені у відзиві на позовну заяву є необгрунтованими та недоведеними, та такими що не відповідають обставинам справи. Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували обставини, викладені у позовній заяві.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем належними доказами доведено наявність підстав для визнання спірного Договору недійсним, з огляду на що позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме Договір №306-1 від 01.01.2010 підлягає визнанню недійсним, а орендоване приміщення за адресою м. Київ, вул. Лисківська, 4А, загальною площею 118,2 кв. м, шляхом звільнення та підписання Акту приймання-передачі.

Згідно частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги в частині зобов'язання ПАТ «Укртелеком» в особі Київської міської філії повернути Середній загальноосвітній школі №306 І-ІІІ ступеня орендоване приміщення за адресою: м. Київ, вул. Лисківська, 4А, загальною площею 118,2 кв. м шляхом звільнення та підписання Акту приймання-передачі також підлягають задоволенню.

Згідно ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Недотримання відповідачем умов договору оренди завдає шкоди економічним інтересам територіальної громади Київської області, а відтак, у спірних правовідносинах інтереси держави та позивачів збігаються.

Пред'явлення даної позовної заяви виконувачем обов'язків прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі: Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, Середньої загальноосвітньої школи №306 І-ІІІ ступеня Деснянського району м. Києва є безпосереднім захистом інтересів держави в частині реалізації державної політики щодо збереження достатньої для задоволення потреб населення мережі навчальних закладів, створення належних умов реалізації права громадян на здобуття повної загальної середньої освіти.

З огляду на вищезазначене, виконувач обов'язків прокурора Деснянського району міста Києва правомірно звернувся до Господарського суду міста Києва на захист інтересів держави в особі Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, Середньої загальноосвітньої школи №306 І-ІІІ ступеня Деснянського району м. Києва.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

З огляду на зазначене, судові витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 2 436,00 грн. (з розрахунку 1 218,00 грн. + 1 218,00 грн.) відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги виконувача обов'язків прокурора Деснянського району міста Києва задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним Типовий Договір №306-1 «Про передачу майна комунальної власності територіальної громади Деснянського району міста Києва в оренду» від 01.01.2010, укладений між Середньою загальноосвітньою школою №306 І-ІІІ ступеня (02097, м. Київ, вул. Лисківська, 4А, код ЄДРПОУ 22906505) та Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» (01030, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766).

3. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» (01030, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Київської міської філії повернути Середній загальноосвітній школі №306 І-ІІІ ступеня орендоване приміщення за адресою: м. Київ, вул. Лисківська, 4А, загальною площею 118,2 кв. м, шляхом звільнення та підписання акту приймання-передачі.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01030, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766, п/р 2600938 ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Києва, МФО 300335) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду в дохід Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору у сумі 2 436,00 грн. (дві тисячі чотириста тридцять шість гривень 00 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 19.05.2014.

Суддя Ю.В. Цюкало