Рішення

від 12.05.2009 по справі 32/83

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

32/83

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.09                                                                                           Справа№ 32/83

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Палюх Г.І., розглянувши матеріали справи

за позовом: Закритого акціонерного товариства «Чернігівський автозавод», м.Чернігів

до відповідача: Приватного підприємства «ДЕЛЬФІН-БАЗ», м.Львів

про: стягнення 92 443,04 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Вешкурцева А.А. –юрисконсульт (довіреність № 533 від 08.05.2009р.).

від відповідача: не з»явився

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: У провадженні господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом Закритого акціонерного товариства «Чернігівський автозавод», м.Чернігів до Приватного підприємства «ДЕЛЬФІН-БАЗ», м.Львів про стягнення 92 443,04 грн. заборгованості з яких 67 000,00 грн. основний борг, 15 069,28 грн. пеня, 1 883,66 грн. 3% річних, 8 290,10 грн. інфляційних нарахувань.

Ухвалою суду від 30.03.2009р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 12.05.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву № 534 від 08.05.2009р. в якій вказав, що відповідач частково сплатив суму основного боргу, а саме  6 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, в зв»язку з чим зменшив позовні вимоги та підтримав їх в частині стягнення 61 200,00 грн. основного боргу, 8 763,26 грн. пені, інфляційних нарахувань в сумі 8 328,61 грн. та 1 878,14 грн. 3% річних.

В судове засідання відповідач участі повноважного представника не забезпечив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, відзиву на позовну заяву не скерував, а відтак справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, суд встановив:

Між ЗАТ «Чернігівський автозавод»(комітент) та ПП «ДЕЛЬФІН-БАЗ»(комісіонер) від 20.10.2006р. був укладений договір комісії № 05-К/06 на реалізацію автобусів виробництва ЗАТ «Чернігівський автозавод»(далі - договір), згідно якого комісіонер зобов»язується за дорученням комітента в інтересах і за рахунок останнього здійснити від свого імені угоду з продажу нових автомобілів малого класу моделі БАЗ-2215 виробництва комітента (далі –автобуси).

Конкретна кількість, якість та мінімальна ціна продажу, а також інші умови та вказівки комітента визначаються додатковими угодами до цього договору, які підписуються сторонами і є обов»язковими у виконанні та невід»ємними частинами цього договору                 (п.1.2. договору).

Згідно п.1.3. договору виступаючи від свого імені, комісіонер самостійно укладає угоду купівлі-продажу з третьою особою ( надалі –покупець).

Відповідно до п.6.1. договору грошові кошти комітенту виплачуються комісіонером протягом 5 банківських днів з моменту продажу коштів на його рахунок за кожний проданий автобус.

На виконання п.1.2. договору між сторонами 12.03.2008р.  було укладено додаткову угоду № 13 (далі –додаткова угода), згідно якої комісіонер прийняв на комісію автобус виробництва ЗАТ «Чернігівський автозавод»моделі БАЗ 2215 з наступними ознаками: колір - жовтий з двигуном типу ЗМЗ 405, № двигуна 40522Р73168186, № кузова У6Р2215408Р000759.

Ціна продажу кінцевому покупцю відповідно до 1.2. договору і п.3 додаткової угоди склала 118 000,00 (сто вісімнадцять тисяч,00) грн.

Згідно пунктів 2.5, 2.6., 5.2. 6.1. договору, комісіонер зобов'язаний був повідомити комітента про продаж автобусу шляхом надання звіту комісіонера протягом 3-х днів з моменту продажу кожного автобусу покупцю, а також перерахувати всю суму грошових коштів за винятком вказаної у додатковій угоді  суми винагороди комісіонера -  3 540,00 грн., на розрахунковий рахунок позивача протягом 5 днів після надходження  коштів на рахунок комітента від покупця.

Згідно наданого відповідачем звіту комісіонера від 23.04.2008р., кошти від продажу автобусу моделі - БАЗ 2215, № двигуна 40522Р73168186, № кузова У6Р2215408Р000759, в сумі 118 000,00 грн. надійшли на рахунок комісіонера    16.04. 2008р.

У відповідності із п. 6. 1 договору, відповідач зобов'язаний був перерахувати позивачу кошти за автобус у сумі 114 460,00 грн. (118 000 грн. - 3 540,00 грн.) у строк не пізніше 21.04.2008р. Натомість відповідач перерахував кошти лише частково - в сумі 47 260,00 грн., в наступні терміни: 41 460,00 грн. –23.04.2008р.; 2 800,00 грн. - 30.10.2008р.; 3 000,00 грн. –20.11.2008р.

Відтак, основний борг відповідача на момент подання позовної заяви становив                           67 200,00 (шістдесят сім тисяч двісті) грн. 00 копійок.

11.02.2009р. відповідачу було направлено претензію щодо сплати заборгованості за проданий автобус. У відповіді за № 1/03 від 03.03.2009р. він визнав борг перед позивачем в сумі 67 200,00 грн., підтвердив заборгованість у акті звірки розрахунків, але  борг не сплатив.

Враховуючи подану позивачем заяву від 01.05.2009р. № 534 про зменшення позовних вимог в зв»язку із сплатою відповідачем 6 000,00 грн., основний борг відповідача станом на 12.05.2009р. складає 61 200,00 грн.

Позивач керуючись п.8.2. договору та Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним  та зміненого розрахунку становить 8 763,26 грн.

Крім того, позивач на підставі ст.625 ЦК України за порушення відповідачем виконання грошового зобов»язання нарахував втрати від інфляції, що згідно уточненого розрахунку становлять  8 328,61грн.  та 3% річних в сумі 1 878,14 грн.

Відтак станом на 12.05.2009р. заборгованість відповідача становить   80 170,01 грн., з яких 61 200,00 грн. основний борг, 8 763,26 грн. пеня, 8 328,61 грн. інфляційні нарахування та 1 878,14 грн. 3% річних.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов»язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або декілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, ст.202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Факт виконання позивачем зобов'язань по договору підтверджується актом приймання-передачі автобусів № 13 від 12.03.2008р.; факт продажу переданих на комісію автобусів підтверджується звітом комісіонера № 18 від 23.04.2008р.; факт часткової сплати відповідачем коштів підтверджується виписками банку доданими позивачем до матеріалів справи.

Суд, враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, заяву позивача про зменшення позовних вимог, прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в сумі 61 200,00 грн. основного боргу.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов”язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов”язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов”язання мало бути виконано.

Пунктом 8.2. договору передбачено, за прострочення виконання грошових зобов»язань, згідно цього договору, винна сторона сплачує іншій стороні пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Відтак, позивач правомірно нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним розрахунку у заяві про зменшення вимог становить 8 763,26 грн.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, з відповідача на користь позивача правомірно підлягає стягненню згідно поданого ним розрахунку у заяві про зменшення вимог 1 878,14 грн. - три відсотки річних та 8 328,61 грн. інфляційних нарахувань.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи і підлягають до задоволення, а саме: 61 200,00 грн. основного боргу,  8 763,26 грн. пені, 8 328,61 грн. інфляційних нарахувань та 1 878,14 грн. 3% ріних.

Враховуючи той факт, що борг був частково сплачений відповідачем після порушення провадження у справі, з нього підлягають до стягнення судові витрати сплачені позивачем при подачі позовної заяви.

Керуючись ст.ст.11, 525, 526, 530, 549, 599, 610-612, 625, 1011 ЦК України, ст.ст.174, 193, 202, 230-232 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити  повністю з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

2. Стягнути з приватного підприємства «ДЕЛЬФІН-БАЗ», вул.Трильовського, 29 кв.94  м.Львів (р/р 26001041793200 у АКІБ «УкрСиббанк»м.Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 34306917) на користь Закритого акціонерного товариства «Чернігівський автозавод», проспект Миру, 312 м.Чернігів (р/р 2600600015503 в ВАТ «Укрексімбанк», МФО 353649, код ЄДРПОУ 32601556) 61 200,00 грн. основного боргу, 8 763,26 грн. пені, 8 328,61 грн. інфляційних нарахувань, 1 878,14 грн. 3-х % річних, 924,43 грн. держмита, 118,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку                    ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

        Суддя                                                                                             Сухович Ю.О.