Постанова

від 19.05.2014 по справі 908/69/14

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

19.05.2014 справа №908/69/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: М'ясищева А.М., Москальової І.В.

Секретар: Лебеденко В.В.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промін», м. Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області від 03.03.2014р. (повний текст від 06.03.2014р.) у справі №908/69/14 (суддя Смірнов О.Г.)

за позовом Запорізької міської ради, м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промін», м. Запоріжжя

про внесення змін до п.п.5, 9 договору оренди земельної ділянки від 29.03.2007р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Запорізька міська рада, м. Запоріжжя, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Промін», м. Запоріжжя, про внесення змін до п.5 договору оренди землі від 17.05.2007р. за №040726100306, укладеного між Запорізькою міською радою та ТОВ «Промін», щодо земельної ділянки площею 0,2846га, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Макаренка, 9, для розташування цеху ізоляції, шляхом викладення його в наступній редакції: « 5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1348491,72грн. в цінах 2013 року», а також про внесення змін до п.9 вказаного договору шляхом викладення його наступним чином: « 9. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 40454,75грн., що складає трикратний розмір земельного податку за календарний рік в цінах 2013 року».

Рішенням від 03.03.2014р. господарський суд Запорізької області позовні вимоги задовольнив у повному обсязі з огляду на їх відповідність вимогам чинного земельного та податкового законодавства в частині здійснення розрахунків за оренду землі, а також нормативним актам Запорізької міської ради.

Не погодившись з винесеним рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 03.03.2014р. у справі №908/69/14 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, змінити п.5 спірного договору шляхом викладення його наступним чином: « 5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1086858,94грн. в цінах 2014 року», та п.9 вказаного договору шляхом його викладення в наступній редакції: « 9. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 32605,77грн., що складає трикратний розмір земельного податку за календарний рік в цінах 2014 року».

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції припустився порушення норм процесуального права, оскільки залишив поза увагою доводи відповідача відносно того, що ним було подано клопотання до уповноваженого органу для отримання витягу про нормативну грошову оцінку орендованої земельної ділянки, який станом на час винесення рішення ще не було підготовлено. Проте суд в порушення приписів ст.77 ГПК України не відклав розгляду справи для отримання відповідних відомостей та всебічного і об'єктивного розгляду спору. В той же час, згідно отриманих відповідачем відомостей (витяг з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки №1449/05/05 від 25.02.2014р., нормативна грошова оцінка орендованої відповідачем земельної ділянки складає 1086858,94грн., тобто є меншою, ніж зазначено у витягу, наданому позивачем разом із позовною заявою. Виходячи з викладеного, завищеним є і розрахунок розміру орендної плати здійснений позивачем та прийнятий до уваги судом першої інстанції.

Вищевикладене, на думку скаржника, свідчить про незаконність та необґрунтованість рішення господарського суду та є підставою для його часткового скасування.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає викладені в ній доводи необґрунтованими, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Крім того, 05.05.2014р. на адресу апеляційного господарського суду надійшли пояснення позивача на апеляційну скаргу, в яких останній підтримує викладену у відзиві позицію з приводу предмету спору.

У письмових поясненнях від 05.05.2014р. ГУ Держземагентства у Запорізькій області викладена позиція відносно розбіжності у даних витягів про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, наданих позивачем і відповідачем у справі.

Представники сторін у судове засідання не з'явились з невідомих підстав, про час та місце його проведення були повідомлені належним чином. Враховуючи, що ухвалами про порушення апеляційного провадження та відкладення розгляду справи явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 29.03.2007р. між Запорізькою міською радою (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промін» (орендарем) було укладено договір оренди землі (зареєстрований 17.05.2007р. за №040726100306), за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове (10 років) платне користування земельну ділянку площею 0,2846га для розташування цеху ізоляції, яка знаходиться у м. Запоріжжя, вул. Макаренка, 9.

Відповідно до п.5 договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 390727,34грн. в цінах 2007 року.

Згідно п.9 договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 5860,91грн., що складає 1,5% від нормативної грошової оцінки за календарний рік в цінах 2007 року.

Пунктом 12 договору сторони передбачили, що розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: - зміни умов господарювання, передбачених договором оренди землі; - зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; - погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; - прийняття орендодавцем рішення про збільшення або зменшення орендної плати; - в інших випадках, передбачених законом.

У відповідності з п.32 договору, зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розглядається у судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що зазначена у договорі земельна ділянка була передана орендарю за актом приймання-передачі.

В подальшому, з набранням чинності Податковим кодексом України, відповідно до рішень Запорізької міської ради №79 від 03.03.2008р. «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», №16 від 27.07.2011р. «Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжя» та №37 від 26.06.2012р. «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.07.2011р. №16 «Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжя», позивач, керуючись ст. 188 ГК України, звернувся до відповідача з пропозицією №01/02-21/00944 від 02.04.2013р. про внесення змін до договору оренди землі від 17.05.2007р. №040726100306 шляхом викладення п.9 договору наступним чином: «Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 40454,75грн., що складає трикратний розмір земельного податку за календарний рік в цінах 2013 року». До вказаного листа позивачем було додано розрахунок орендної плати та додатковий договір.

Відсутність дій орендаря щодо внесення відповідних змін до спірного договору оренди землі зумовила звернення Запорізької міської ради до суду з відповідним позовом.

Як вже зазначалось вище, суд першої інстанції заявлені позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія погоджується з таким висновком з наступних підстав.

Статтею 206 Земельного кодексу встановлено, що використання землі у Україні є платним. Згідно ст. 126 вказаного кодексу, оренда землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, ст.1 Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст.21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України визначає, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно п.п. 288.5.1-2 п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; та не може перевищувати: а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; б) для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів - чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом; в) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Пунктом 274.1 ст. 274 вказаного Кодексу визначено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

В силу перехідних положень Земельного кодексу України (чинні на момент укладання спірного договору), до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні та міські ради. Отже, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах щодо земель, які перебувають у державній та комунальній власності, є Запорізька міська рада, яка має повноваження щодо розпорядження цією земельною ділянкою.

З матеріалів справи вбачається, що 03.03.2008р. Запорізькою міською радою було прийнято рішення №79 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», яким впроваджено оподаткування земель міста на підставі нової нормативної грошової оцінки з 01.03.2008р. В матеріалах справи відсутні докази внесення змін до вказаного рішення, його скасування або втрати ним чинності.

27.07.2011р. Запорізькою міською радою було прийнято рішення №16 «Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжі». Разом з цим, рішенням Запорізької міської ради №37 від 26.06.2012р. до вказаного рішення №16 було внесено зміни, зокрема, в частині визначення розміру орендної плати за всі земельні ділянки, крім пунктів наведених нижче, з урахуванням коефіцієнту 3.

З матеріалів справи вбачається, що нормативна грошова оцінка наданої відповідачу в оренду земельної ділянки складає 1348491,72грн. (витяг з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 15.02.2013р.), з огляду на що розмір орендної плати за вищевказаним договором у відповідності з приписами чинного законодавства та актів органу місцевого самоврядування повинен складати 40454,75грн. (1348491,72*1%*3).

Апеляційний господарський суд не приймає до уваги відомості, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі, як і дані витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки №1449/05/05 від 25.02.2014р., оскільки згідно вимог чинного законодавства при розрахунку нормативної грошової оцінки кожної конкретної земельної ділянки за основу береться базова нормативна грошова оцінка, яка затверджена рішенням відповідної ради, та застосовуються локальні коефіцієнти. Відсутність договірних відносин між відповідачем та Концерном «Міські теплові мережі», ПАТ «Запоріжгаз» не підтверджує наявність чи відсутність забезпечення спірної земельної ділянки інженерно-інфраструктурними комунікаціями та не впливає на вартість земельної ділянки. До того ж, в матеріалах справи наявні листи Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради №1546 від 07.04.2014р. та ГУ Держземагентства у Запорізькій області №21-8-0.5-1230/2-14 від 04.04.2014р., відповідно яких достовірність забезпеченості інженерно-інфраструктурних факторів земельної ділянки перевірялась згідно схеми обмежень та обтяжень, яка є невід'ємною частиною технічної документації землеустрою щодо складання договору оренди земельної ділянки з ТОВ «Промін», та за даними якої було надано витяг з технічної документації від 15.02.2013р. (наданий до матеріалів справи позивачем). Витяг №1449/05/05 від 25.02.2014р. було підготовано Держземагентством на підставі заяви ТОВ «Промін», при цьому відсутність забезпечення центрального газопостачання та теплопостачання на спірній земельній ділянці було підтверджено відповідачем листами Концерну «Міські теплові мережі» та ПАТ «Запоріжгаз».

Таким чином, за висновком судової колегії, пункти 5 та 9 договору оренди, укладеного між позивачем та відповідачем 29.03.2007р., не відповідають вимогам Податкового кодексу України та вказаних актів Запорізької міської ради в частині визначення розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки та, відповідно, розміру орендної плати.

Згідно з матеріалами справи, Запорізька міська рада зверталась до відповідача з пропозицією про приведення договору оренди землі у відповідність з вимогами чинного законодавства, проте матеріали справи не містять доказів вирішення цього питання у досудовому порядку.

Відповідно до приписів ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

У пункті 2.19. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» (зі змінами і доповненнями) викладено правову позицію про те, що у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Згідно зі статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У визначених законом випадках застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Статтею 30 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору за наявності спору (тобто за відсутності згоди відповідача на зміну умов договору).

При цьому згідно з частиною третьою статті 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

За таких обставин, оскільки з наявних в матеріалах справи рішень Запорізької міської ради вбачається про затвердження коефіцієнтів, які використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, за наявності в договорі оренди землі умов про можливість перегляду розміру орендної плати, враховуючи приписи чинного земельного та податкового законодавства, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині внесення змін до пунктів 5 та 9 договору та необхідність їх задоволення.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами та обставинами справи, тому судовою колегією до уваги не приймаються.

З огляду на наведене, відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Запорізької області від 03.03.2014р. у справі №908/69/14 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги згідно ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на заявника.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Запорізької області від 03.03.2014р. (повний текст від 06.03.2014р.) у справі №908/69/14 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промін», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 03.03.2014р. (повний текст від 06.03.2014р.) у справі №908/69/14 - залишити без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко

Судді: А.М. М'ясищев

І.В. Москальова

Надруковано примірників - 5

1-у справу

1-позивачу

1-відповідачу

1-господарському суду

1-ДАГС