Постанова

від 28.05.2009 по справі 11/124-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

11/124-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 28 травня 2009 р.                                                                                    № 11/124-08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,

суддівГоголь Т.Г.,

Швеця В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Споживчого товариства "Час"

на постанову

Житомирського апеляційного господарського суду від 29  грудня 2008 року

у справі№ 11/124-08

господарського судуВінницької області

за позовомСпоживчого товариства "Час"

до Теплицької районної спілки споживчих товариств

провизнання рішення позачергових зборів недійсним

          Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України № 02.03–10/265 від 27.05.09, у зв'язку з виходом з відпустки судді Добролюбової Т.В., для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В.- головуючого, Гоголь  Т.Г., Швеця В.О.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.05.09 розгляд касаційної скарги Споживчого товариства "Час" було відкладено до 28.05.09 о 13 год. 00 хв. У зв'язку зі зміною складу колегії суддів згідно з Розпорядженням Вищого господарського суду України № 02.03–10/265 від 27.05.09, розгляд касаційної скарги у даній справі розпочинався заново.

за участю представників сторін від:

позивача: Черевко А.С. (керівник), Богданов О.В. (дов. від 01.02.09), Черевко С.А. (дов. від 11.03.09),

відповідача: Тартачний В.М. (гол. правління),

Горовий С.І. (дов. від 03.01.08),

ВСТАНОВИВ:

Споживче товариство "Час" у липні 2008 року звернулося з позовом до Теплицької районної спілки споживчих товариств (далі –Райспоживспілка) про визнання недійсним рішення позачергових зборів Теплицької районної спілки споживчих товариств від 26.08.05, вказуючи на те, що прийняте зборами ради рішення суперечить нормам статей 23 та 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також порушує права та охоронювані законом інтереси позивача як члена Райспоживспілки.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 01.10.08, ухваленим суддею Матвійчук В.В. позовні вимоги задоволено. Рішення вмотивоване  посиланнями на положення статей 1, 23, 25 Закону України  "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вказуючи на те, що під час проведення позачергових зборів ради Теплицької райспоживспілки 26.08.05 на відповідача поширювалась дія вказаного Закону. Суд вказав, що оскільки відповідач на час прийняття спірного рішення був визнаний банкрутом та перебував у стадії ліквідації із застосуванням процедур та обмежень, встановлених Законом, повноваження його органів управління щодо розпорядження його майном припинилися, відтак прийняття загальними зборами Райспоживспілки будь-яких рішень щодо  обрання керівних органів Райспоживспілки, внесення змін і доповнень до Статуту на думку господарського суду  є протиправним.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 29.12.08 (колегія суддів у складі: Вечірка І.О. –головуючого, Зарудної Л.О., Ляхевич А.А.) перевірене рішення Господарського суду Вінницької області від 01.10.08 скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові Споживчого товариства "Час" відмовлено. Приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний суд послався на приписи статті 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається. При цьому суд виходив з того, що позивачем не доведено належними засобами доказування включення Споживчого товариства "Час" до складу членів Теплицької районної споживчої спілки, відтак суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого позову.

Не погоджуючись з постановою Житомирського апеляційного господарського суду від  29.12.08, Споживче товариство "Час" звернулося до Вищого господарського суду України  з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Житомирського апеляційного господарського суду  від 29.12.08, а рішення господарського суду  Вінницької області від 01.10.08 –залишити в силі. Касатор вважає, що постанова апеляційного суду винесена з порушенням норм матеріального права, зокрема, статей 23, 25 Закону України  "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та статті 8 Закону України  "Про споживчу кооперацію".

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Як установлено судами обох інстанцій та підтверджено матеріалами справи, предметом заявленого позову є вимога Споживчого Товариства "Час"  до Теплицької районної спілки споживчих товариств про визнання недійсним рішення позачергових зборів Теплицької районної спілки споживчих товариств від 26.08.05. Судами установлено, що в силу пункту 2 Статуту Теплицької районної спілки споживчих товариств відповідач створений на добровільних засадах Теплицьким сільським споживчим товариством, Коопторгом, Комбінатом громадського харчування, Комбінатом кооперативної промисловості, Центральним ринком, Соболівським радгоспробкоопом, Правлінням райспоживспілки Теплицького району Вінницької області, які є її членами і мають дотримуватися вимог Статуту. До складу райспоживспілки можуть входити на договірних засадах як асоційовані члени й інші кооперативні, державні та громадські організації, господарські товариства та підприємства різних форм власності. Відповідно до пункту 8 Статуту Теплицької райспоживспілки членство в райспоживспілці є добровільним. Прийняття в члени райспоживспілки проводиться її Радою або правлінням з наступним затвердженням рішення правління зборами Ради. Для вступу до райспоживспілки споживче товариство подає відповідну заяву, копію  рішення свого вищого органу управління про вступ до райспоживспілки та свій статут. В аналогічному порядку приймають до складу райспоживспілки як асоційовані члени кооперативу, підприємства, організації, інших форм власності, взаємовідносини з якими визначаються укладеними угодами. Рішенням позачергових зборів ради Теплицької районної спілки споживчих товариств, оформленим протоколом від 26.08.05 внесено зміни і доповнення до статуту райспоживспілки, на яких розглядались питання обрання керівних органів та внесення змін до Статуту Теплицької районної спілки споживчих товариств (а.с. 17-23).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції і відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що СТ "Час" належними засобами доказування не довів його членство у Теплицькій райспоживспілці,  відтак суд дійшов висновку, що прийняття позачерговими зборами Райспоживспілки спірного рішення від 26.08.05 не призвело до порушення його права і охоронюваних законом інтересів. Проте, колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з вказаними висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.                                           

Відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. Як вбачається з матеріалів справи, суд апеляційної інстанції переглядаючи справу в апеляційному порядку не спростував висновків суду про те, що прийняте загальними зборами рішення ради Теплицької райспоживспілки від 26.08.05 порушує корпоративні права СТ "Час" як члена Теплицької райспоживспілки, відтак порушено його корпоративне право на участь у управлінні райспоживспілкою. В той же час, відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що прийняття відповідачем спірного рішення не призвело до порушення корпоративних прав позивача як члена райспоживспілки, оскільки СТ "Час" не надано доказів прийняття радою Теплицької райспоживспілки рішення про прийняття позивача до складу членів райспоживспілки, а також того, що до статуту Теплицької райспоживспілки внесено відповідні зміни стосовно членства СТ "Час", як обов'язкових підстав для набуття позивачем статусу члена райспоживспілки. Проте,  колегія суддів визнає такий висновок суду передчасним. Зі змісту оскаржуваного судового акта вбачається, що суд апеляційної інстанції  в основу свого висновку поклав покази свідка, а саме: пояснення колишнього голови Теплицької райспоживспілки Нікітенка М.М. Відповідно до приписів статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці обставини встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому  процесі, мають бути викладені письмово. За приписами статті 34 цього ж Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Наведена норма містить принципи належності та допустимості доказів на яких ґрунтуються вимоги та заперечення учасників господарського процесу. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування. Рішення господарського суду не може ґрунтуватися лише на свідченнях свідків, оскільки  Господарський процесуальний кодекс України не містить такого виду доказів. Таким чином, доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права знайшли своє підтвердження, тому постанова у справі підлягає скасуванню.

Водночас, не може бути залишене в силі і рішення господарського суду першої інстанції. Статтею 11110 Господарського процесуального кодексу України визначено підстави для скасування або зміни рішення або постанови. Згідно з цією нормою підставами для скасування або зміни рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального і процесуального права. Задовольняючи позовні вимоги і визнаючи недійсним рішення позачергових зборів ради Теплицької райспоживспілки від 26.08.05, господарський суд виходив з того, що на час проведення вказаних зборів на відповідача поширювалася дія Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки останній перебував у стадії ліквідації із застосуванням процедур та обмежень, встановлений даним Законом. Суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення з обрання керівних органів Теплицької райспоживспілки, прийнятими загальними зборами ради Теплицької райспоживспілки від 26.08.05 є протиправними, посилаючись на те, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління та розпорядження його майном. Разом з цим, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, господарський суд дійшов таких висновків без дослідження ухвали Господарського суду Вінницької області від 04.04.06 у справі № 386/5-359, якою припинено провадження у справі про банкрутство відповідача.

Вирішуючи даний спір, судами обох інстанцій не було з'ясовано обставин, пов'язаних з наявністю чи відсутністю підстав, передбачених законом для визнання рішення загальних зборів недійсним. Відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України  обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Статтею 38 Господарського процесуального кодексу України унормовано, якщо подані сторонами  докази є недостатніми, господарський суд  зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для  вирішення спору. Однак, суд першої інстанції, як і суд апеляційної інстанції наведеного не врахували та не витребували у позивача належних документів, які б свідчили про те, що останній є членом Теплицької райспоживспілки, а тому наділений певними корпоративними правами, в тому числі правом брати участь у загальних зборах райспоживспілки. При цьому, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині судового рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.  Викладення у судовому акті лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судові рішення у дані справі цим вимогам не відповідають.

Господарські суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових актів, всупереч вимогам статті 43 Господарського процесуального кодексу України, не дослідили повно і всебічно всі обставини справи, чим порушили основний галузевий принцип здійснення правосуддя - принцип змагальності, згідно з яким  господарський суд створює сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і, відповідно, правильного застосування законодавства. Викладене свідчить про те, що господарськими судами попередніх інстанцій не вжито заходів для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, а тому судові акти прийняті за неповно з'ясованими обставинами справи. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.76 № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних  правовідносин. Переглянута постанова цим вимогам не відповідає. Доводи касаційної скарги в частині неповноти судового дослідження, підтверджуються матеріалами справи. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні  або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази,  рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області. При новому розгляді справи судові необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями  1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

                                                                                                                    ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Споживчого товариства "Час" задовольнити частково.

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 29 грудня 2008 року і рішення Господарського суду Вінницької області від 01 жовтня 2008 року у справі № 11/124-08 скасувати. Матеріали справи скерувати для нового розгляду до Господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя:                                                                   Т. Добролюбова

Судді:                                                                                           Т. Гоголь

                                                       В. Швець