Рішення

від 18.06.2009 по справі 25/72-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25/72-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.06.09р.

Справа № 25/72-09

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Білагропродукт", м. Полтава 

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Династія", м. Кривий Ріг 

про стягнення 183 068,91 грн.

Суддя  Чередко А.Є.

Представники:

  від позивача: директор Тарас А.А. - наказ №6 від 01.10.07р.

                        Тер-Вартанова Т.В. - дов. №22 від 19.03.09р.

                        Васюта А.І. - дов. №50 від 01.06.09р.

від відповідача: Якобенчук Т.Ю. - дов. № б/н від 23.12.08р. 

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього по договору поставки № 28 від 06.03.2008р. суми основного боргу у розмірі 168 289,42 грн., пені у розмірі 10 180,35 грн., інфляційних втрат у розмірі 3326,61 грн. та 3 % річних у розмірі 1272,53 грн., а всього - 183 068,91 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані посиланням на не виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань по оплаті поставленого товару по договору поставки № 28 від 06.03.2008р. та ст.ст. 526, 625, 688, 692 ЦК України.  

Відповідач проти позову заперечує посилаючись при цьому на постачання товару за відсутності специфікації, отже не визначення сторонами ціни товару та не надання позивачем товаротранспортних накладних на товар, що згідно з п. 3.2. договору є підставою для затримання оплати товару. Також, відповідач зазначає, що договір поставки № 28 від 06.03.2008р., накладні та довіреності на одержання товару зі сторони відповідача були підписані не уповноваженими особами, тому договір поставки не має юридичної сили.

У судовому засіданні по справі оголошувалась перерва з 02.06.2009р. по 09.06.2009р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

                                                                                ВСТАНОВИВ:

Відповідно до договору поставки № 28 від 06.03.2008р. (договір), укладеному між сторонами,  позивач (постачальник) зобов'язався передати у власність відповідача (покупець) товар (масло сливочне, масло шоколадне, спреї в асортименті), а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах, визначених договором.

За п. 2.1. договору, кількість постачає мого товару, ціна за одиницю товару, асортимент, встановлюються в Специфікації та вказуються в товарній накладній при постачанні, складеної на підставі письмової заявки покупця.

На виконання своїх зобов'язань по договору позивач поставив відповідачу в строк передбачений договором та за період з 24.03.2008р. по 26.11.2008р. товар на загальну суму 828398,61 грн.

Факт постачання товару на суму 828398,61грн. та отримання його відповідачем підтверджується видатковими накладними, які підписані сторонами, відповідними довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, виданих відповідачем, копії яких долучені до матеріалів справи та не заперечується відповідачем.  

Згідно п.3.1 договору поставки № 28 від 06.03.2008р. покупець зобов'язаний оплатити поставлений товар на протязі 21 календарного дня з моменту поставки товару.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідачем свої зобов'язання по постачання товару були виконані частково та сплачено на користь позивача за одержаний товар 660109,19грн., що підтверджується відповідними копіями виписок з банківського рахунку позивача та актами звірки взаємних розрахунків по договору станом на 30.09.2008р. та 12.12.2008р., які підписані сторонами.

Отже, заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар станом на час розгляду справи становить 168289,42 грн. (доказів сплати відповідачем не надано), тобто має місце факт невиконання відповідачем своїх грошових зобов'язань, передбачених договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, Договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічну норму містить і ст. 526 ЦК України.

Згідно із ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором». За ч. 7 ст. 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов 'язання.

Відповідно до пункту 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 6 статті 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих чинним Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

В силу ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 1 ст. 611 ЦК  України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.1 договору поставки № 28 від 06.03.2008р., у випадку несвоєчасної оплати товару покупець (відповідач) зобов'язаний сплатити постачальнику (позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки.

На підставі зазначеної норми договору позивачем нарахована відповідачу пеня за період прострочки оплати поставленого товару з 18.12.2008р. по 19.03.2009р., що складає 10180,35 грн., згідно з розрахунком наданим позивачем.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, відповідач також зобов'язаний сплатити позивачу суму, на яку збільшилась сума основного боргу у зв'язку з інфляцією, в розмірі 3326,61грн. за період грудень 2008р. - лютий 2009р. та 3% річних за період прострочення з 18.12.2008р. по 19.03.2009р. у сумі 1272,53 грн.

Посилання відповідача в якості підстави для відмови у позові на постачання Товару без відповідної специфікації, тобто без погодження ціни, суд вважає безпідставними з огляду на те, що відповідачем був прийнятий товар та частково оплачений, що свідчить про погодження умов його постачання. Не надано відповідачем і доказів повернення прийнятого товару, або звернення до позивача з відповідними претензіями.

Також, суд враховує, що за поясненнями позивача погодження умов постачання товару за договором відбувалося шляхом направлення відповідачем заявок в електронному вигляді або по факсу, як передбачено п.п. 2.1.1. договору, та які не збереглися у зв'язку із давністю часу.

Окрім того, відповідачем у відзиві від 21.05.2009р. зазначалося про наявність відповідної Специфікації до договору, яка була ним підписана. Позивач же зазначає, що підписаний ним примірник Специфікації не було повернуто відповідачем.

Наведене, також свідчить про погодження сторонами умов поставки товару по договору.

Не обґрунтованими є і посилання відповідача на п. 3.2. договору щодо права затримання оплати товару внаслідок не надання позивачем товарно-транспортних накладних, оскільки п. 2 договору, яким врегульовано умови постачання товару, зокрема п. 2.4., не було передбачено надання постачальником покупцю товарно-транспортної накладної.     

Заперечення відповідача проти позову щодо не відповідність договору поставки вимогам закону внаслідок його підписання не уповноваженою особою суд вважає безпідставними з огляду на приписи ст. 204 ЦК України.

Окрім того, згідно з ст.. 241 ЦК України, правочин,   вчинений    представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє,  лише  у  разі  наступного  схвалення правочину  цією  особою. Правочин  вважається схваленим зокрема у разі,  якщо особа,  яку він представляє,  вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину  особою,  яку  представляють, створює,  змінює  і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України, орган або особа,  яка відповідно до установчих  документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в  інтересах  юридичної  особи,  добросовісно  і  розумно  та   не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах  із  третіми  особами обмеження повноважень щодо представництва  юридичної  особи  не  має  юридичної  сили,   крім випадків,  коли юридична особа доведе,  що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

З поданих сторонами доказів вбачається, що договір поставки, довіреності та накладні містять відбитки печатки ТОВ ТД „Династія”, якими посвідчені підписи представників їх підписавши. Відповідачем, також здійснено часткову оплату по договору. Наведене свідчить про схвалення договору ТОВ ТД „Династія” та виникнення в останнього відповідних обов'язків передбачених договором.  

Не надано відповідачем і доказів щодо знання позивача про будь-які обмеження повноважень представників ТОВ ТД „Династія” щодо укладення та виконання договору поставки № 28 від 06.03.2008р.

Таким чином, обставини наведені відповідачем в обґрунтування заперечень спростовуються матеріалами справи та є безпідставними.     

Враховуючи усе вищевикладене, суд вважає позовні вимоги позивача правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати понесені позивачем за розгляд справи по сплаті держмита у сумі 1830,68грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00грн. згідно з ст.ст. 44, 49 ГПК України слід віднести на відповідача у повному обсягу, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій останнього.  

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 92, 204, 241, 526, 530, 611, 625, 692 ЦК України, ст.ст. 193, 265 ГК України, ст.ст. 44, 49, 78, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

                                                                                 ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Династія" (50086, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Телевізійна, 3, п/р 26005104137000 в акціонерному банку «Укрсиббанк», МФО 351005, ЄДРПОУ 34811816) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Білагропродукт»(36007, м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, 476 м. Полтава,  п/р 260024778 в акціонерному банку «Полтавабанк», МФО 331489, ЄДРПОУ 34411833) основний борг у розмірі 168 289,42 грн., пеню у розмірі 10 180,35 грн., інфляційні втрати у розмірі 3326,61 грн. та 3 % річних у розмірі 1272,53 грн., а всього - 183 068,91 грн., а також судові витрати по сплаті держмита у сумі 1830,68грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00грн.,  видати наказ.

Суддя

 А.Є. Чередко

Рішення підписано