Рішення

від 05.06.2009 по справі 18/72

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/72

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "05" червня 2009 р.Справа №  18/72

 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Горлової М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 18/72

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг", м. Київ  

до відповідача: Фермерського господарства "Максимова Бориса Григоровича", с. Високі Байраки Кіровоградського району Кіровоградської області     

про стягнення  30 688,40 грн.  

Представники сторін:

від позивача - Крамар О.Г., довіреність № 5/12 від 05.05.09;

від відповідача - Максимов Б.Г. - керівник.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (далі по тексту - ТОВ "Хімагромаркетинг") подано позовну заяву про стягнення з фермерського господарства "Максимова Бориса Григоровича" 30 688,40  боргу,  з якого: 15 020,00 грн. заборгованості за поставлений товар,  2 106,52 грн. пені, 1 316,04 грн. -  15%  річних, 10 596,19 грн. штрафу, 1 649,65 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем умов договору поставки № Ап-01-0118 від 04.02.2007 р. щодо оплати вартості отриманого товару.

В судовому засіданні 05.06.2009 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач позов заперечив в частині стягнення штрафних санкцій і 15% річних та подав відзив на позовну заяву № 20/01 від 06.05.2009 року (а.с. 61).

02.06.2009 року на адрес господарського суду Кіровоградської області надійшло клопотання фермерського господарства "Максимова Бориса Григоровича" № 33/01 від 02.06.2009 року про зменшення розміру штрафних санкцій (а.с. 68).

Позивач подане клопотання заперечив.

В судових засіданнях оголошувалась перерва з 13.05.2009 р. до 03.06.2009 р. та з 03.06.2009 р. до 05.06.2009 р.

В судовому засіданні 05.06.2009 р. за згодою присутніх представників сторін оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, наведенні обґрунтування позовних вимог та спростувань проти позову, господарський суд

                                                               ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Хімагромаркетинг" згідно його Статуту, зареєстрованого 10.11.2008 р. Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією, створено шляхом перетворення приватного підприємства "Хімагромаркетинг Агро" та є правонаступником його прав та обов'язків, про що зазначено в статуті позивача (а.с. 34-35).

04.02.2007 р. між приватним підприємством "Хімагромаркетинг Агро" (Продавець) та фермерським господарством "Максимова Бориса Григоровича" (Покупець) укладено договір поставки № Ап-01-0118  (Договір, а.с.10).

За умовами укладеного договору Продавець зобов'язався передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язувався прийняти й оплатити засоби захисту рослин (Товар) за переліком, викладеним в пункті 1.1. договору, загальною вартістю 53 673,84 грн.

Пунктом 1.4. договору сторони передбачили можливість збільшення кількості та асортименту Товару шляхом оформлення додаткових угод.

В подальшому між сторонами було укладено додаткові угоди до договору поставки № Ап-01-0118 від 04.02.2007 р. (а.с. 11-17), за якими сторони домовились доповнити договір поставки додатковим переліком засобів захисту рослин на загальну суму 41 539,83 грн., а саме:

додаткова угода № Ап-01-0118ДС1 від 02.04.2008 р. на суму 21 465,00 грн.;

додаткова угода № Ап-01-0118ДС2 від 10.04.2008 р. на суму 929,20 грн.;

додаткова угода № Ап-01-0118ДС3 від 26.05.2008 р. на суму 883,75 грн.;

додаткова угода № Ап-01-0118ДС4 від 04.06.2008 р. на суму 441,88 грн.;

додаткова угода № Ап-01-0118ДС5 від 02.09.2008 р. на суму 5 280,00 грн.;

додаткова угода № Ап-01-0118ДС8 від 13.10.2008 р. на суму 5 220,00 грн.;

додаткова угода № Ап-01-0118ДС9 від 16.10.2008 р. на суму 7 320,00 грн..

Додатковою угодою № Ап-01-0118ДС6 від 13.10.2008 р. сторони зменшили кількість товару на суму 19 722,40 грн., а додатковою угодою № Ап-01-0118ДС7 від 13.10.2008 р. сторони домовились повернути товар на суму 4 800,00 грн. (а.с. 18, 19).

Згідно з пунктом 2.1. договору поставки та пунктами 2 додаткових угод сторони обумовили наступні строки розрахунків за поставлений товар:

не пізніше 15.03.2008 р. - 16 102,15 грн.;

не пізніше 01.10.2008 р. - 37 571,69 грн.;

не пізніше 08.04.2008 р. - 4 293,00грн.;

не пізніше 01.10.2008 р. - 17 172,00 грн.;

не пізніше 15.04.2008 р. - 278,76 грн.;

не пізніше 01.10.2008 р. - 650,00 грн.;

не пізніше 30.05.2008 р. - 265,13 грн.;

не пізніше 01.10.2008 р. - 618,62 грн.;

не пізніше 09.06.2008 р. - 132,56 грн.;

не пізніше 01.10.2008 р. - 309,32 грн.;

не пізніше 05.09.2008 р. - 5 280,00 грн.;

не пізніше 15.10.2008 р. - 5 220,00 грн.;

не пізніше 20.10.2008 р. - 7 320,00 грн.

Датою виконання зобов'язання по оплаті товару вважається день надходження коштів на розрахунковий рахунок Продавця (пункту 2.5. Договору).

Згідно пункту 7.1. Договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.01.2008 року, а в частині розрахунків - до повного виконання Покупцем зобов'язань за цим Договором.

Договір укладено в письмовій формі, підписано та скріплено печатками обох сторін.

Згідно статті 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

В силу статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу, якими, зокрема, є юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Згідно з частиною 6 статті 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до приписів статті 655 Цивільного кодексу України за договором  купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору поставки № Ап-01-0118 передано, а відповідачем прийнято обумовлений Договором та додатковими угодами до нього товар на загальну суму 75 441,27 грн. за видатковими накладними (а.с. 22-31, 72):

№Ап-01-0081 від 13.03.2008 р. на суму 17 662,38 грн.;

№Ап-01-0140 від 28.03.2008 р. на суму 3 863,70 грн.;

№Ап-01-0255 від 10.04.2008 р. на суму 21 465,00 грн.;

№Ап-01-0284 від 11.04.2008 р. на суму 929,20 грн.;

№Ап-01-0402 від 25.04.2008 р. на суму 4 193,76 грн.;

№Ап-01-0518 від 26.05.2008 р. на суму 2 727,20 грн.;

№Ап-01-0533 від 27.05.2008 р. на суму 4 974,55 грн.;

№Ап-01-0590 від 05.06.2008 р. на суму 1 805,48 грн.;

№Ап-01-0837 від 05.09.2008 р. на суму 5 280,00 грн.;

№Ап-01-0969 від 14.10.2008 р. на суму 5 220,00 грн.;

№Ап-01-0981 від 20.10.2008 р. на суму 7 320,00 грн.

Товар за названими вище накладними отримано особою, уповноваженою з боку відповідача на отримання товару згідно довіреностей (а.с. 22-31,72):

ЯОЗ № 332795 від 13.03.2008 р.;  

ЯОЗ № 332796 від 28.03.2008 р.;

ЯОЗ № 332800 від 09.04.2008 р.;  

ЯПА №633401 від 11.04.2008 р.;  

ЯПА № 633403 від 25.04.2008 р.;  

ЯПА № 633407 від 26.05.2008 р.;

ЯПА № 633408 від 27.05.2008 р.;

ЯПА № 633409 від 05.06.2008 р.;

ЯПА № 633444 від 05.09.2008 р.;

ЯПА № 939317 від 14.10.2008 р.;

ЯПЛ № 939319 від 20.10.2008 р.

Вказане оформлення документів відповідає Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей затвердженої наказом Міністерства фінансів України за № 99 від 16.05.1996р. за вимогами пункту 2 якої сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.   

Фермерське господарство "Максимова Бориса Григоровича" (Покупець за договором) факт отримання від ТОВ "Хімагромаркетинг" (Продавець за договором) товару  не заперечує.

За прибутковою накладною № Ап-01-0018 від 13.10.2008 р. відповідачем повернуто позивачеві товар на загальну суму 4800 грн. (а.с. 20).

Таким чином, фермерське господарство "Максимова Бориса Григоровича" зобов'язано було оплатити ТОВ "Хімагромаркетинг" вартість отриманого товару у  у розмірі 70 641,27 грн. у строки, визначені Договором та додатковими угодами.

Між тим, як повідомляє позивач, відповідач на час звернення до суду свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, за отриманий товар розрахувався частково, сплативши лише 55 621,27 грн. (а.с. 42-47), а саме:

21.03.2008 р. - 5 300,00 грн.;

15.04.2008 р. - 7 900 грн.;

08.08.2008 р. - 1 805,48 грн.;

19.08.2008 р. - 22 615,79 грн.;

26.09.2008 р. - 2 000,00 грн.;  

14.11.2008 р. - 11 000,00 грн.;

19.02.2009 р. - 5 000,00 грн.

Залишок несплаченої відповідачем заборгованості за отриманий товар становить 15020,00 грн.

За приписами статей 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України та статей 174, 193 Господарського кодексу України, договір є підставою для виникнення зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу статей 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В процесі розгляд справи представником відповідача надано до суду докази сплати фермерським господарством "Максимова Бориса Григоровича" заборгованості в сумі 15 020,00 грн. (а.с. 59-60). Вказану заборгованість відповідачем сплачено після звернення позивача до суду, а саме:

10 020,00 грн. - 05.05.2009 р.

5 000,00 грн. - 08.04.2009 р.

Відповідач  здійснену відповідачем сплату суми основного боргу не заперечив.

Таким чином, предмет спору в частині стягнення з відповідача 15 020,00 грн. основного боргу за договором № Ап-01-0118 від 04.02.2007 р. припинив своє існування у зв'язку зі сплатою вказаної суми, а тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню в сумі 2 106,52 грн., 15% річних в сумі 1 316,04 грн., штраф у розмірі 10 596,19 грн. та збитки за встановленим індексом інфляції на суму 1 649,65 грн.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.2. Договору  Покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару (порушення п. 2.1. Договору) відповідно до діючого законодавства України й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період нарахування пені. Начислення пені здійснюється з дня прострочення, але Продавець має право застосовувати штрафну санкцію лише у випадку прострочення оплати Покупцем понад 30 днів.

За пунктом 5.4. Договору у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених п. 2.1. Договору, більш ніж на 30 днів Покупець додатково сплачує Продавцеві штраф у розмірі 15% від ціни договору.

Крім того, в пункті 5.5. Договору сторони дійшли згоди щодо зміни розміруя процентної ставки, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, і встановили її  в розмірі 15%.

У відповідності до зазначених правових норм та умов Договору відповідачу нараховано:

пеню в розмірі 2 106,52 грн. за період з 21.10. по 13.11.2008 р. із суми боргу 31 020,00 грн., за період з 14.11.2008 р. по 18.02.2009 р. із суми боргу 20 020,00 грн. та за період з 19.02. по 25.03.2009р. із суми боргу 15 020,00 грн.

15% річних в сумі 1 316,04 грн. з розрахунку, аналогічного розрахунку пені;

штраф у розмірі 10 596,19 грн. що становить 15% від вартості поставленого товару 70 641,27 грн.;

втрати від встановленого індексу інфляції на суму 1 649,65 грн. за період з листопада 2008 р. по лютий 2009 р.

Відповідний розрахунок додано до матеріалів справи ( а.с. 33).

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2 106,52 грн. пені, 1 316,04 грн. - 15% річних, 10 596,19 грн. штрафу, 1 649,65 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Відповідач в клопотанні від №33/01 від 02.06.2009 року (а.с. 68) просить зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій, мотивуючи подане клопотання скрутним фінансовим становищем боржника та відсутністю вини через збитковість підприємства.

За приписами статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. У частині 2 цієї статті зазначено, що суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема,  відсутність у боржника необхідних коштів.

Частина 1 статті 229 Господарського кодексу України конкретизує, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Аналогічні приписи містять положення Цивільного кодексу України.

Так, стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно статті 550 цього Кодексу право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшено за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За приписами пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В силу статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за  правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Між тим, фермерським господарством "Максимова Бориса Григоровича" не надано до суду доказів, які б свідчили про наявність виняткових обставин для зменшення розміру штрафних санкцій (штрафу і пені).

Підстав для задоволення клопотання фермерського господарства "Максимова Бориса Григоровича" та зменшення розміру штрафних санкцій господарський суд  не вбачає.

При цьому, господарським судом враховано співрозмірність заявленої до стягнення суми пені і штрафу, з реальними наслідками негативного характеру, яких зазнав позивач. Добросовісність позивача, що полягає у належному виконанні ним, як Продавцем, своїх зобов"язань за договором та поставці відповідачу у повному обсязі обумовленого договором товару. Недотримання відповідачем узгодженого між сторонами графіку розрахунку за поставлений товар. Відсутність в матеріалах справи доказів, які б свідчили про вжиття відповідачем усіх залежних від нього заходів до виконання зобов'язання належним чином у встановлений строк та недопущення його порушення.

З урахуванням наведеного вище, позовні вимоги ТОВ "Хімагромаркетинг" підлягають частковому задоволенню на суму 15 668,40 грн. боргу, з якого: 2 106,52 грн. пені, 1 316,04 грн. 15% річних, 1 649,65 грн. інфляційних та 10 596,19 грн. штрафу. Провадження у справі в частині стягнення 15 020,00 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України  у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Згідно частини 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

З огляду на те, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій фермерського господарства "Максимова Бориса Григоровича" та керуючись статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд покладає судові витрати на відповідача.  

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 80, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України,  господарський  суд

                                                                        ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з фермерського господарства "Максимова Бориса Григоровича" (27601, Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Високі Байраки, вул. Леніна, 4, р/р 26007276 в АКБ "Легбанк" м. Кіровоград, МФО 323680, ідентифікаційний код 24711314) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (02160, м. Київ, проспект Возз'єднання, 15, р/р 260081609301 в СФ ВАТ "Банк" "Фінанси та кредит"  м. Севастополь, МФО 384812, ідентифікаційний  код 30262667) - 15 668,40грн. боргу, з якого: 2 106,52 грн. пені, 1 316,04 грн. 15% річних, 1 649,65 грн. інфляційних та 10 596,19 грн. штрафу, а також 306,88 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Провадження у справі в частині стягнення з фермерського господарства  "Максимова Бориса Григоровича" заборгованості за поставлений товар в сумі 15 020 грн. припинити.

Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

    Суддя                                                                                                         В.В. Тимошевська