Рішення

від 09.06.2009 по справі 14/71

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/71

09.06.09  

Україна

Господарський суд    Чернігівської  області

м.Чернігів,пр.Миру,20                                                                                                                                   Тел.77-99-18

Іменем України

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

21 травня 2009р.                                                                                                       справа №14/71

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Металоцентр” (юридична адреса: пр.Миру,53, м. Чернігів, 14005), поштова адреса: вул.Г.Полуботка,20, кв.1, м. Чернігів

До відповідача: Приватного підприємства „АБС”, м. Чернігів пр.Миру,68, кім.908

Про  стягнення  43911грн. 42коп.  

                                                                                                                        Суддя   Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача:  Шевченко О.А. юрист довіреність №2 від 24.04.09р.

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача суми грошових коштів набутих без достатньої правової підстави у розмірі 40000грн. та 3911,41грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на досягнення попередньої домовленості між сторонами щодо укладання договору купівлі-продажу металобрухту на суму 40000,00грн., що у подальшому жодного договору на вказану суму або певну її частину між сторонами не було укладено, а також посилається на перерахування на рахунок відповідача попередньої оплати в сумі 40000грн. згідно платіжного доручення №278 від 06.06.08р.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення від 21.05.09р., в якому зазначив, що адреса відповідача вул.Панфілівців,6, м. Седнів була визначена у якості місцезнаходження відповідача ґрунтуючись на усній інформації отриманій від Чернігівської філії АКБ «Укрсоцбанк», що за наявними у позивача відомостями ця адреса була визначена ПП «АБС»як місцезнаходження підприємства при оформленні кредитного договору у вказаній банківській установі, місцезнаходження певних виробничих потужностей, що за цією адресою певний проміжок часу було зареєстровано одного із засновників ПП «АБС». Окрім того, в поясненні вказано про те, що договір №06/06/08 від 06.06.08р. сторонами ніколи не укладався, що відсутність даного правочину обумовила виникнення у позивача необхідності звернутися до господарського суду з вимогою про стягнення коштів, здобутих відповідачем без належної правової підстави.

Відповідач відзив на позов не надав, повноважного представника в судове засідання не направив. Заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило.

Представник позивача в судовому засіданні 06.05.09р. надав станом на 30.04.09р. довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно запису 12 якої Приватне підприємство „АБС” (ідентифікаційний код 33110782) зареєстровано за адресою м. Чернігів, пр.Миру,68, кім.908, дата проведення реєстраційної дії 10.02.09р.

У відповідності до ст.18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідач у справі вважається повідомленим про час і місце її розгляду судом, оскільки ухвала про відкладення розгляду справи від 06.05.09р., направлена на адресу відповідача зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та отримана останнім 08.05.09р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №1258155.

З огляду на викладене, суд вважає, що матеріалами справи підтверджується виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, оскільки направлення відповідачу копії ухвал про відкладення розгляду справи відбулося за адресою вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (м. Чернігів, пр.Миру,68, кім.908).

Відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та участь своїх представників у судовому засіданні. Нез'явлення відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті. Рішення приймається за наявними у справі матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 №102104 місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Металоцентр»(ідентифікаційний код 30295046) м. Чернігів, проспект Миру, 68.

Розглянувши подані матеріали, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Позивач платіжним дорученням №278 від 06.06.08р., оригінал якого додано до матеріалів справи, перерахував на рахунок відповідача 40000,00грн., з призначенням платежу: “за металобрухт зг.дог.№06/06/08 від 06.06.08р. без ПДВ.” Вказане платіжне доручення має відмітку Чернігівської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк»про проведення банком платежу 06.06.08р. Окрім того, в підтвердження проведення платежу на суму 40000,00грн. на рахунок відповідача позивачем подано банківську виписку за 06.06.08р., копія якої додана до позовної заяви.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Загальний порядок укладення господарських договорів визначено в ст.181 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

В матеріалах справи відсутні докази укладення між позивачем та відповідачем договору №06/06/08 від 06.06.08р., на який йдеться посилання позивача в призначенні платежу платіжного доручення №278 від 06.06.08р. на суму 40000,00грн.

У відповідності до приписів ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України сторонами на час розгляду справи в суді не подано доказів укладення договору №06/06/08 від 06.06.08р., на який йдеться посилання позивача в призначенні платежу платіжного доручення №278 від 06.06.08р. на суму 40000,00грн.

Окрім того, позивач в позовній заяві від 06.04.09р. та в письмовому поясненні від 21.05.09р. стверджує про не укладення між сторонами будь-якого договору на суму 40000,00грн. або на певну її частину.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

В позовній заяві позивач посилається на досягнення попередньої домовленості між сторонами щодо укладання договору купівлі-продажу металобрухту на суму 40000,00грн., на перерахування позивачем вказаної ціни майбутнього договору у якості попередньої оплати на розрахунковий рахунок відповідача платіжним дорученням від 06.06.08р.

Матеріалами справи не підтверджується виникнення між сторонами зобов'язань на суму 40000,00грн. стосовно купівлі-продажу металобрухту, у розумінні ст.509 та 11 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що між сторонами ну було укладено угоди №06/06/08 від 06.06.08р. у відповідності до ст.ст. 179, 180, 181 Господарського кодексу України щодо купівлі-продажу металобрухту, та відповідно виникнення у позивача зобов'язань щодо його оплати, а тому кошти в сумі 40000,00грн. отримані відповідачем від позивача без достатньої правової підстави.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Як вбачається із матеріалів справи, 13.03.09р. позивачем було направлено відповідачу за адресою вул. Панфіловців, 6, м. Седнів, Чернігівської області вимогу щодо перерахування безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 40000грн. та процентів за користування чужими коштами у розмірі 3661,56грн.

Згідно письмових пояснень позивача, адреса відповідача вул.Панфілівців,6, м. Седнів була визначена у якості місцезнаходження відповідача ґрунтуючись на усній інформації отриманій від Чернігівської філії АКБ „Укрсоцбанк” (адреса була зазначена при оформленні банківського кредиту). Позивачем не подано суду документального підтвердження місцезнаходження відповідача по вул.Панфілівців,6, м. Седнів.

Копія листа від 13.03.09р. направлена позивачем на адресу відповідача м. Чернігів, проспект Миру,68 к.908, про що свідчить опис вкладення у цінний лист від 05.05.09р.

На день розгляду справи в суді, відсутні докази повернення відповідачем позивачу безпідставно отриманих коштів у сумі 40000,00грн.

Оскільки відповідач в порушення вимог чинного законодавства в добровільному порядку безпідставно отримані кошти позивачеві не повернув, а тому суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача 3911,41грн. процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 07.06.08р. по 31.03.09р. розрахованих у розмірі облікової ставки НБУ –12%, яка діє з 30.04.08р., посилаючись на ст.8, 536, 1214 Цивільного кодексу України, на застосування положень ст.1048 Цивільного кодексу України за аналогією закону до зобов'язань з повернення безпідставно одержаного (збереженого) майна (коштів) для визначення розміру процентів, що нараховуються за користуванням такими коштами.

Частина 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України частина передбачає, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Згідно ст.536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 8 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною1 ст. 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Слід зазначити, що позикові відносини виникають за взаємною згодою учасників, здійснюються на диспозитивних, горизонтально-рівноправних за характером засадах, суть позикових відносин зумовлена характером обов'язку боржника в грошовому зобов'язанні, що існує між кредитором і боржником. Позикові відносини –різновид цивільно-правових грошових зобов'язань, які виникають на підставі спеціального договору позики або оформлюються іншими правовими формами кредитних відносин, що виступають підставами позикових зобов'язань. Підставами виникнення позикових правовідносин є цивільно-правові угоди, видача векселя, емісія боргових цінних паперів.

В той же час зобов'язання з безпідставного придбання або збереження майна –один із видів позадоговірних зобов'язань.

З огляду на викладене суд доходить до висновку, що цивільні відносини, які виникають із договору позики та цивільні відносини, які виникають у зв'язку з безпідставністю набуття майна особою, є різними за змістом цивільними відносинами, а тому відсутні підстави для застосування положень ст.1048 Цивільного кодексу України за аналогією закону у розумінні ст.8 Цивільного кодексу України до зобов'язань з повернення безпідставно одержаного (збереженого) майна (коштів) для визначення розміру процентів, що нараховуються за користуванням такими коштами.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3911,41грн. процентів за користування чужими грошовими коштами є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України державне мито в сумі 400грн.00 коп. та 107,49грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 8, 11, 509, 536, 1048, 1212,1214 Цивільного кодексу України, 175, 179, 181 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства „АБС” (м. Чернігів пр.Миру,68, кім.908, р/р26009935719700 в Чернігівській обласній філії АКБ „УСБ” МФО 353014, код 33110782) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Металоцентр” (вул.. Полуботка, 20 кв.1, м. Чернігів, р/р 26009935055000 в Чернігівській обласній філії АКБ „УСБ”, МФО 353014, код 32095046) 40000грн.00коп. безпідставно отриманих коштів, 400грн.00коп. державного мита та 107грн.49коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Суддя                                                                                             Н.Ю.Книш

Рішення підписано 25.05.09р.

Суддя                                                                                             Н.Ю.Книш