Рішення

від 20.05.2009 по справі 25/87

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25/87

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.09                                                                                           Справа№ 25/87

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Адміністрації спеціальної економічної зони “Яворів” (м.Яворів)

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю “Зошит України” (смт.Шкло)

про :стягнення заборгованості в сумі  56 078,92 грн.

           Суддя :                                                                                          В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

Представники:

 від позивача:Рорат Є.С.-представник, довіреність від 27.04.2009 року

 від відповідача:Петришин І.М.-представник, довіреність від 30.04.2009 рокуШпонька І.В.-директор ТзОВ “Зошит Україна”

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Адміністрації спеціальної економічної зони “Яворів” (м.Яворів) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Зошит України” (смт.Шкло) про стягнення заборгованості в сумі  56 078,92  грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області  від 13.04.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 28.04.2009 року. Ухвалою від 28.04.2009 року розгляд справи відкладено до 06.05.2009 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 06.05.2009 року в судовому засіданні оголошено перерву до 14.05.2009 року, за клопотанням сторін. Ухвалою від 14.05.2009 року в судовому засіданні оголошено перерву до 20.05.2009 року, за клопотанням сторін.

Позивач вимог ухвали суду  про порушення провадження у справі від 13.04.2009 року, про відкладення від 28.04.2009 року, про оголошення перерви від 06.05.2009 року, від 14.05.2009 року виконав частково, явку повноважного представника  в судове засідання  забезпечив.

В судовому засіданні 14.05.2009 року позивач подав пояснення по суті спору.

В судовому засіданні 20.05.2009 року позивач подав пояснення по суті спору

Відповідач вимог ухвали суду  про порушення провадження у справі від 13.04.2009 року, про відкладення від 28.04.2009 року, про оголошення перерви від 06.05.2009 року, від 14.05.2009 року не виконав повністю, відзив на позов представив, явку повноважного представника  забезпечив.

27.04.2009 року за вх.№8570 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв”язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника.

05.05.2009 року за вх.№9063 відповідач подав відзив на позов.

В судовому засіданні 20.05.2009 року відповідач подав заперечння до пояснень позивача, в якому просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до ст. 85 ГПК України,  рішення виготовлено, підписано та оголошено 20.05.2009 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Відповідно до Закону України “Про спеціальну економічну зону “Яворів” №402-XIV від 15.01.1999 року була створена СЕЗ “Яворів” строком до 01.01.2020 року з метою залучення інвестицій для створення нових робочих місць та забезпечення працевлаштування працівників Яворівського державного гірничо-хімічного підприємства “Сірка”, що вивільняються у зв”язку з  скороченням виробництва, перепрофілювання вільних виробничих потужностей, вирішення екологічних проблем в Яворівському районі шляхом створення умов для відновлення земель, порушених техногенним впливом гірничо-хімічного виробництва, активізації підприємницької діяльності, збільшення обсягів виробництва товарів (робіт, послуг), постачань на внутрішний та зовнішний ринки високоякісної конкурентоспроможної продукції (послуг), а також впровадження нових технологій, ринкових методів господарювання та розвитку інфраструктури спеціальної економічної зони.

З метою реалізації інвестиційного проекту, відповідно до постанови Кабінету Міністрів україни “Про порядок затвердження та реєстрації інвестиційних проектів, які реалізуються на території СЕЗ “Яворів”  (№982 від 07.06.1999 року) було створено ТзОВ “Зошит України” за участю іноземної юридичної особи і отримано свідоцтво про затвердження інвестиційного проекту №074 від 21.12.2001 року.

21.12.2003 року між Яворівською райдержадміністрацією, адміністрацією СЕЗ “Яворів” (надалі –позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Зошит України” (надалі –відповідач) укладено договір №073 на реалізацію інвестиційного проекту “Виробництво зошитів”.

Згідно п.8.3 договору, відповідач зобов”язався щомісячно з 01.05.2002 року перераховувати кошти для забезпечення розвитку та функціонування СЕЗ “Яворів” в сумі еквівалентній 300 доларів США за офіційним обмінним курсом, встановленим Національним банком України, на дату проведення платежу.

На думку позивача, відповідач свої зобов”язання не виконує належним чином, тому 26.11.2008 року за №254 на його адресу було направлено претензію з вимогою сплатити борг у сумі 56 078,92 грн. станом на 24.11.2008 року, однак, відповідач вказану претензію залишив без відповіді.

Відповідно до п.6.1 договору, умови договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов”язковим складанням документа  у письмовій формі.

Оскільки жодна із сторін  не ставила питання про розірвання договору на реалізацію інвестиційного проекту №073 від 21.12.2001 року, за твердженням позивача, договір не втратив чинності.

За твердженням позивача, з початку реалізації інвестиційного проекту відповідач отримав 3 984 тис. грн. податкових та митних пільг, відповідно до Закону України “Про спеціальну економічну зону”.

За твердженням відповідача, засновниками товариства був розроблений довгостроковий стратегічний інвестиційний бізнес-план з врахуванням податкових пільг і преференцій, заснований на гарантіях держави Україна, які підтверджувалися законодавчою базою, що діяла на той момент:

-          Закон України “Про спеціальну економічну зону “Яворів” №402-XIV від 15.01.1999 року;

-          Постанова Кабінету Міністрів України “Про порядок затвердження та реєстрації інвестиційних проектів, які реалізуються на території СЕЗ “Яворів” (№982 від 07.06.1999 року);

-          Закон України “Про режим іноземного інвестування” (№93/96 від 19.03.1996 року);

-          Закон України “Про господарські товариства” (№1576-XII від 19.09.1991 року);

-          Закони України “Про власність”, “Про зовнішньоекономічну діяльність” та інші.

Позивач стверджує, що відповідно до розділу 3 (п.3.1, 3.2,3.3, 3.4) договору №073 від 21.12.2001 року на реалізацію інвестиційного проекту Яворівська райдержадміністрація та Адміністрація СЕЗ “Яворів” виконували і виконують всі взяті на себе зобов”язання, а саме:

-пошук інвестора;

-супровід інвестиційного проекту з початку реалізації (пошук приміщення для реалізації інвестиційного проекту, пошук проектної та підрядної будівельної організації, участь в погодженні проекту з різними організаціями);

-реклама продукції відповідача на міжнародних інвестиційних форумах та ярмарках;

-надання різних консультаційних послуг в процесі реалізації інвестиційного проекту;

-сприяння в позачерговому перетині кордону делегації підприємства.

Також, позивач стверджує, що всі питання, з якими зверталося ТзОВ “Зошит України”, вирішувалися райдержадміністрацією та адміністрацією СЕЗ “Яворів” в установленому законом порядку і в повному обсязі. Жодного листа чи претензій щодо невиконання своїх обов”язків з боку райдержадміністрації і адміністрації СЕЗ “Яворів” від відповідача не поступало.

Спеціальний пільговий режим оподаткування для суб”єктів спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку був встановлений Законом України “Про спеціальну економічну зону “Яворів”, а не договором на реалізацію інвестиційного проекту і скасований не Яворівською райдержадміністрацією і адміністрацією СЕЗ “Яворів”, а Верховною Радою України Законом України “Про державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів від 25.03.2005 року.

Позивач наголошує, що укладення договору на реалізацію інвестиційного проекту є обов”язковою умовою провадження інвестиційної діяльності суб”єктів СЕЗ “Яворів” відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 07.06.1999 року №982 “Про порядок затвердження та реєстрації інвестиційних проектів, що реалізуються на території спеціальної економічної зони “Яворів”. Договір №073 від 21.12.2001 року на реалізацію інвестиційного проекту було укладено трьохсторонній за участю Яворівської райдержадміністрації, Адміністрації СЕЗ “Яворів” та ТзОВ “Зошит України”.

Відповідно до п.7.1 даного договору, він вступив в силу з моменту його підписання і діє до 01.01.2010 року.

Крім того, позивач подав пояснення по суті спору, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 48 403,92 грн. Зауважень щодо розрахунку позивача щодо визнанчення розміру суми боргу з боку відповідача не надавалися.

Як стверджує відповідач, ТзОВ “Зошит України” повністю виконало узяті на себе інвестиційні обов”язки, було створено сучасне підприємство по виробництву паперово-білових виробів, яке освоїло випуск продукції світового рівня, а після внесення змін до Закону України “Про спеціальну економічну зону “Яворів” №402-XIV (№2505-IV від 25.03.2005 року) були повністю в однобічному порядку скасовані податкові пільги і преференції, порушені зобов”язання і початкові умови.

Відповідач стверджує, що договір №073 від 21.12.2007 року втратив свою юридичну силу з моменту набуття чинності ключових змін в Законі україни “Про спеціальну економічну зону “Яворів” №402-XIV від 15.01.1999 року, відповідно до якого було підписано договір №073.

При прийнятті рішення  суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України,  договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарський договорів в односторонньому порядку не допускаються,якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору,яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. Уразі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення  боргу.  

Як встановлено в ході розгляду справи, відповідачем не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що договір №073 від 21.12.2007 року втратив чинність, чи мала місце зміна його умов.

Крім того, обов”язок відповідача щодо перерахування коштів щомісячно на рахунок позивача, згідно п.8.3 договору, не обумовлений будь-якою обставиною. Жодною умовою договору не передбачено обов”язковість оформлення виконання зобов”язань сторонами актами виконаних робіт чи будь-якими іншими документами.

Також, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів звернення за час дії договору до позивача з претензією щодо виконання договору, або з пропозицією щодо зміни його умов чи розірвання.

Твердження відповідача, що п.8.3 договору є одностороннім зобов”язанням відповідача, від виконання якого в односторонньому порядку він може відмовитись у будь-який час, суперечить нормам чинного законодавства України.

Згідно ст.75 ГПК України, якщо витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз”яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позов Адміністрації спеціальної економічної зони “Яворів” (м.Яворів) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Зошит України” (смт.Шкло) в частині стягнення заборгованості в розмірі 48 403,92 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжні доручення №66 від 08.04.2009 року на суму 561,00 грн. про сплату державного мита, № 67 від 08.04.2009 року на суму 118,00 грн. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України,   ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України,  суд -   

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю “Зошит України” (81053, Львівська область, смт.Шкло ЯДГХП “Сірка”, фактична поштова адреса: 81053, а/с №43 м.Новояворівськ Яворівського району Львівської області в ЛФ Укрексімбанку, МФО 325718, код ЄДРПОУ 31803289) на користь Адміністрації спеціальної економічної зони “Яворів” (81000, м.Яворів Львівської області. Вул.І.Франка,8 р/р№26005301220 в Яворівському відділенні ощадбанку №6334 МФО 385286, ЗКПО 30480559)  –  48 403  (сорок вісім тисяч чотириста три) грн. 92 коп. боргу, 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 03 коп. сплаченого державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили

Суддя                                                                                             Пазичев В.М.