Ухвала

від 07.05.2014 по справі 818/336/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2014 р.Справа № 818/336/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Старостіна В.В. , Шевцової Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.03.2014р. по справі № 818/336/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагростандарт"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерагростандарт", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкових повідомлень - рішень від 06.09.2013 року №№ 0000262203, 0000272203, 0000282203.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 05.03.2014р. по справі № 818/336/14 адміністративний позов задоволено. Скасовані податкові повідомлення - рішення від 06.09.2013 року № 000262203, яким збільшено суму зобов'язання з податку на прибуток на 381125 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 69123 грн.; № 000272203, яким збільшено суму зобов'язання з податку на додану вартість на 168208 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 26887 грн.; № 00028223, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на 8476 грн.

Відповідач, Державна податкова інспекція у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.03.2014р. по справі № 818/336/14 та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Виходячи з приписів ст. 197 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 27.05.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 23.08.2013р. №439/2203/37052520/3 (а.с. 9-74).

Під час перевірки відповідачем зроблено висновок про реалізацію позивачем товарів за ціною нижчою від ціни придбання, такі дії не направлені на отримання доходу, а тому податковий кредит по таких операціях та витрати, що враховуються при визначенні доходу, що підлягає оподаткуванню податком на прибуток, сформовано безпідставно.

На підставі вищезазначеного акту відповідачем 06.09.2013 року було прийнято податкові повідомлення - рішення: № 000262203, яким збільшено суму зобов'язання з податку на прибуток на 381125 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 69123 грн.; № 000272203, яким збільшено суму зобов'язання з податку на додану вартість на 168208 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 26887 грн.; № 00028223, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на 8476 грн. (т.1 а.с. 6-8).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано по господарських відносинах з контрагентами валові витрати та податковий кредит, а тому позовні вимоги визнав обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Обгрунтовуючи порушення позивачем вимог податкового законодавства при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а саме: заниження доходів від реалізації товарів за 4 квартал 2010 року на суму 30534,43 грн., за 1 квартал 2011 року на суму 14299,73 грн., податковим органом зроблено висновок, що TOB «Інтерагростандарт» реалізовано товари за межі митної території України за ціною нижчою, ніж вартість, за якою було придбано даний товар. Тобто, TOB «Інтерагростандарт» здійснювало продаж товарів за межі митної території України за ціною, нижчою за ціну придбання, у зв'язку з чим вбачається здійснення збиткові діяльності.

Між тим, колегія суддів не погоджується з вказаними висновками відповідача, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що TOB «Інтерагростандарт» відповідно до контракту №5111 від 05.11.2010 року з Компанією «HIGHWAY INVESTMENT PROCESSING LLP» реалізовано товар на адресу: TOB «Агросферо-Гурджаани», м. Гурджаані, Грузія (вантажоотримувач) згідно ВМД №805000009/2010/12193 від 19.11.2010 року загальною фактурною вартістю 220985,57 грн.

Товар, відвантажений на експорт, придбано у TOB «Сумиторгресурс» (м. Суми, код за ЄДРПОУ 36898003) на загальну суму 251520 грн., у тому числі податок на додану вартість - 41920 грн.

TOB «Інтерагростандарт» відповідно до контракту №2611 від 21 січня 2011 року з Компанією «VERYLUX COMPANY LLP» реалізовано товар на адресу підприємства «Sachi LTD, м. Руставі, Грузія (вантажоотримувач) згідно ВМД №805000009/2011/002039 від 22.02. 2011 року загальною фактурною вартістю 116878,27 грн.

Товар, відвантажений на експорт, придбано у TOB «Сумиторгресурс» на загальну суму 131178 грн., у тому числі податок на додану вартість становить 21863 грн.

В акті перевірки зазначено, що дані операції не свідчать про дотримання підприємством основної мети підприємницької діяльності - одержання прибутку, оскільки позивачем здійснено ці операції із завідомо від'ємним результатом, а саме витрати на придбання товару за контрактом №5111 від 05.11. 2010р. становлять 251520 грн., а доходи від продажу становлять 220985,57 грн., результат проведених операцій - збиток у сумі 30534,43 гривні, також витрати на придбання товару за контрактом №2611 від 21.01.2011 року становлять 131178 грн., доходи від продажу становлять 116878,27 грн., результат проведених операцій - збиток у сумі 14299,73 гривні.

Досліджуючи питання правомірності відображення доходів у перевіреному періоді за вказаними господарськими операціями, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Не включаються до складу валових витрат витрати на сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, установлених пунктами 7.8, 10.2 і статтею 13 цього Закону; сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання (п.п. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону)

Отже, позивач, сплативши суму коштів за отриманий товар згідно з контрактом №5111 від 05.11.2010р. в розмірі 251520 грн. (у т.ч. ПДВ - 41920 грн.), поніс витрати в розмірі 209600 грн. та відобразив у бухгалтерському обліку:

Дт. Рах. 281 «Товари», Кт. Рах. 631 «Розрахунки з постачальниками» - 209600 грн.

Дт. Рах. 641 «Податковий кредит» Кт. Рах. 631 «Розрахунки з постачальниками» - 41920 грн.

Сплативши суму коштів за отриманий товар згідно з контрактом №2611 від 21.01. 2011 року в розмірі 131178 грн. (у т.ч. ПДВ - 21863 грн.), позивач поніс витрати в розмірі 109315 грн. та відобразив у бухгалтерському обліку:

Дт. Рах. 281 «Товари», Кт. Рах. 631 «Розрахунки з постачальниками» - 109315 грн.

Дт. Рах. 641 «Податковий кредит» Кт. Рах. 631 «Розрахунки з постачальниками» - 21863 грн.

Відповідно до п. 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №9 «Запаси», затвердженого Наказом Міністерсчтва фінансів України від 20.10.1999, № 246, придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Згідно з п. 9 Положення первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат, зокрема: суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству/установі.

Отже, з огляду на те, що податок на додану вартість є непрямим податком та відшкодовується підприємству з державного бюджету, визначення ціни придбаного товару встановлюється за вирахуванням суми, ПДВ сплаченій покупцю за придбання товару.

Так, загальна первісна вартість товару, придбаного за контрактом №5111 від 05.11. 2010р. в розмірі становить 209600 грн., за контрактом №2611 від 21.01.2011 року становить 109315 грн.

Реалізація зазначеного товару за межі митної території України відбулася у тих же періодах на загальну суму 220985,57 грн. та 116878,27 грн. відповідно. Зазначені суми було відображено позивачем у податковому обліку у складі доходів.

Відповідно до п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість, який діяв до 01.01.2011 року, при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування. Відповідно до абз. "а" п.п. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту.

У відповідності до вказаних норм реалізація товарів за межі митної території України здійснювалась позивачем без нарахування податку на додану вартість.

За змістом п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу(п. 135.2 ст. 135 Кодексу).

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що реалізуючи товар на експорт, позивач отримав прибуток у розмірі 11385,57 грн. та 7563,27 грн. відповідно, що відображено у податковому обліку платника податків на підставі первинних документів бухгалтерського обліку та не заперечується відповідачем.

Вказані обставини спростовують висновок податкового органу про проведення позивачем збиткової діяльності та недотримання основної мети господарської діяльності - одержання прибутку від операцій з постачання товарів (мінеральних добрив) за межі митної території України.

При цьому, колегія суддів зазначає, що укладання позивачем договорів купівлі-продажу (контрактів), свідчить про направленість діяльності на отримання доходу, яка визначає останню як господарську. Однак господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є нормальним процесом здійснення господарської діяльності.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

TOB «Інтерагростандарт» при укладенні зовнішньоекономічних контрактів з нерезидентами мало на меті отримання прибутку і здійснювало свою діяльність у відповідності з визначеними цілями, що спростовує висновки відповідача про здійснення Підприємством негосподарської діяльності, тобто такої що не передбачає мети отримання прибутку. Збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю.

Інших доводів щодо неправомірного заниження доходів від реалізації товарів за 4 квартал 2010 року та за 1 квартал 2011 року ДПІ у м. Сумах не наведено.

Таким чином, TOB «Інтерагростандарт» обгрунтовано включив до складу доходів за перевірений період суму коштів, отриманих від нерезидентів за реалізацію мінерального добрива.

У відповідності до ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, інших витрат, визначених в порядку передбаченому Податковим кодексом України.

З акту перевірки встановлено, що відповідачем зроблено висновок про безпідставність формування позивачем валових витрат по операціях з ТОВ "Техцентр "Вектор" в зв'язку з недоведеністю дійсного вчинення господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.10.2010 року позивачем було укладено з ТОВ "Техцентр "Вектор" договір купівлі-продажу соняшнику на загальну суму 89708 грн., в тому числі ПДВ 14951 грн. 33 коп. На підтвердження виконання умов договору позивачем надано копії видаткової накладної від 21.10.2010 року, податкової накладної від 20.10.2010 року, виписку з рахунку банку про оплату товару.

Придбаний товар реалізовано позивачем ТОВ "Кернел-трейд" за договором від 21.10.2010 року, що підтверджується податковою накладною від 21.10.2010 року, видатковою накладною від 21.10.2010 року та випискою з рахунку в банку (т. 1 а.с. 149-155). Транспортування соняшнику від ТОВ "Техцентр "Вектор" до позивача не відбувалось, товар одразу було відвантажено на адресу ТОВ "Кернел-трейд". Самим відповідачем в ході перевірки встановлено та відображено в акті, що позивачем зазначені операції належним чином відображено в бухгалтерському обліку, розрахунки проведено в безготівковому порядку, заборгованість відсутня.

Для підтвердження правомірності висновків про відсутність доказів реального здійснення позивачем операцій з придбання товарів у ТОВ "Техцентр "Вектор" відповідач посилається на акт перевірки ТОВ "Техцентр "Вектор" від 01.04.2011 року. Відповідно до акту документальної планової перевірки ТОВ "Техцентр "Вектор" в ході її проведення податковим органом досліджувались відносини підприємства з його контрагентом ПП "Сарі", з яким позивач ніяких відносин не мав, таким чином колегія суддів вважає посилання відповідача на вищезазначений акт безпідставним.

Також колегія суддів зазначає, що відповідачем в акті перевірки 23.08.2013р. №439/2203/37052520/3 зроблено висновок про безпідставність формування позивачем валових витрат на оплату інформаційно-консультаційних та посередницьких послуг, що надані за договором з позивачем ОСОБА_4 в 3-4 кварталі 2010 року, 1 кварталі 2011 року, 1-4 кварталах 2012 року на загальну суму 1075684 грн. в зв'язку з відсутністю доказів реального виконання робіт за договорами, та лише їх документальне оформлення.

З матеріалів справи встановлено, що 02.06.2010 року позивачем було укладено з ОСОБА_4 договір № 02/06-2010 інформаційно-консультаційних та посередницьких послуг у сфері реалізації товарів, та договори № 16/12-2011 від 16.12.2011 року, № 01/03-2012 від 01.03.2012 року, № 01/10/2012 від 01.10.2012 року про надання посередницьких послуг. На підтвердження виконання сторонами умов договору надано акти надання послуг та звіти посередника, виписки з рахунку в банку про сплату коштів (т. 1. а.с. 158- 218).

Відповідачем не подано ніяких доказів, що спростували б наявну у поданих позивачем документах інформацію про виконання робіт та фактичну сплату коштів. Крім того, рішенням господарського суду Сумської області від 23.04.2013 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 до ТОВ "Інтерагростандарт" про стягнення коштів в зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань про оплату послуг по договорах від 01.03.2012 року, 01.10.2012 року, та від 02.06.2010 року. Судом першої інстанції був зроблено вірний висновок про виконання ОСОБА_4 обов'язків за договорами та неповну оплату послуг ТОВ "Інтерагростандарт" (т. 1. а.с. 156-157).

Відповідно до ст. 72 ч. 1 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З матеріалів справи встановлено, 15.07.2011 року позивачем укладено з ТОВ "Валета" договір про надання послуг з дослідження ринку збуту № 15/07-2011 року. На підтвердження факту виконання умов договору позивачем надано копії акту приймання-передачі виконаної роботи, податкову накладну, виписку з рахунку в банку про сплату коштів за договором (т. 2 .а.с. 1-4).

Посилання відповідача на висновки акту документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Валета" від 15.03.2013 року про відсутність у товариства необхідних для ведення господарської діяльності основних фондів, виробничих та складських приміщень, транспортних засобів є безпідставними. В акті перевірки зазначено, що на момент її проведення місце знаходження товариства не встановлено, відповідно, первинні документи податковим органом не досліджено. В акті відсутні будь-які висновки про відносини ТОВ "Валета" з позивачем (т. 2 а.с. 42-47). Крім того, як було зазначено, позивачем укладено з контрагентом договір про надання послуг з дослідження ринку збуту. На переконання суду, виконання таких робіт не потребує значних основних фондів, виробничо-складських приміщень, транспорту, а тому навіть у випадку доведення таких фактів не є доказом неможливості виконання умов договору з позивачем.

07.11.2011 року позивачем укладено договір про надання посередницьких послуг з ТОВ "Сигма-Універсал". На підтвердження виконання умов договору позивачем надано акти виконаних робіт, звіти посередника, виписки з рахунку в банку про оплату виконаних робіт (т. 2 а.с. 24-34). Відповідачем зроблено висновок про недостовірність вказаних документів без будь-якого посилання на первинні документи, що підтверджують вчинення такого порушення та без посилання на будь-які інші докази, а лише на підставі власного тлумачення умов договору та порядку оформлення документів на підтвердження виконання його умов.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем 24 березня 2011 року, 06 квітня 2011 року, укладено з ТОВ "ВД "Вибір" договори купівлі-продажу карбаміду. На підтвердження виконання умов договорів надано копії видаткових та податкових накладних, виписки з рахунку в банку про сплату коштів за товар, товарно-транспортні накладні (т. 2 а.с. 9-23).

Також з матеріалів справи встановлено, що 25.07.2011 року позивачем було укладено договір № 25/07-2011 про надання посередницьких послуг з ТОВ "Аркада-Т", 01.03.2012 року тими ж сторонами укладено договір про надання посередницьких послуг № 01/03-2012, 03.01.2012 року договір № 03/01-2012. На підтвердження виконання умов договорів позивачем надано копії актів виконаних робіт, звіти посередника, податкові накладні, виписки з рахунку в банку про сплату позивачем коштів за надані послуги (т. 1. а.с. 219-247).

Посилання відповідача на акти про неможливаість проведення звірки з ТОВ "Аркада-Т" колегія суддів вважає безпідставним. З наданих актів вбачається, що звірка проведена не була і порівняння відомостей, відображених в звітності позивачем з відомостями, зазначеними контрагентом, не відбувалось. Первинні документи ТОВ "Аркада-Т" по відносинах з позивачем не досліджувались (т. 2 а.с. 48-57).

Колегія суддів зазначає, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування валових витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання формування валових витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що валові витрати та податковий кредит підтверджені відповідними платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку та наявний зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності своїх рішень.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи та всупереч вимогам чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Сумського окружного адміністративного суду від 05.03.2014р. по справі № 818/336/14 суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.03.2014р. по справі № 818/336/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М. Судді (підпис) (підпис) Старостін В.В. Шевцова Н.В.