Рішення

від 15.06.2009 по справі 11/99

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/99

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів                                                                                                       тел. 77-44-62

проспект Миру, 20                                                                                          

                                                              Іменем  України

РІШЕННЯ

”09” червня 2009 року                                                                                                 справа № 11/99

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Шилз”

вул. Волоська, 51/27, кв. 74, м. Київ, 04070

Відповідач: Закрите акціонерне товариство „Маслозавод „Прилуки”

вул. Дружби народів, 36, м. Прилуки, Прилуцький район, Чернігівська область, 17500

Про стягнення 359 700,00 грн. заборгованості    

                                                                                                     Суддя Ю.М.Бобров

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН :

Від Позивача: Кравець А.А. –директор, Кулик А.О., довіреність № 1/02.04.2009 від 02.04.2009 р.  

Від Відповідача: Паламарчук О.А., довіреність № б/н від 02.06.2009 р.

СУТЬ СПОРУ:

          Позивачем –Товариством з обмеженою відповідальністю “Шилз” м. Київ подано позов до Закритого акціонерного товариства „Маслозавод „Прилуки” м.Прилуки про стягнення  заборгованості за договором поставки № 5 від 23.10.2009 р. в сумі 359 700,00 грн.

          Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 ГПК України.

          В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та їх обґрунтування, викладені у позовній заяві та у письмових поясненнях до відзиву ЗАТ „Маслозавод „Прилуки”.

          У позовній заяві позивач посилається, зокрема, на те, що відповідач, в порушення умов укладеного між сторонами договору поставки № 5 від 23.10.2008 р., не повністю розрахувався за поставлений ТОВ „Шилз” товар.

          Позивач просить стягнути з відповідача 300 000,00 грн. основного боргу, 32025,00 грн. пені, 4 575,00 грн. 3 % річних, 23 100,00 грн. інфляційних збитків та судові витрати.

          Представник відповідача у відзиві на позовну заяву не визнає позовні вимоги у повному обсязі.

          У відзиві представник зазначає, що позовні вимоги не можуть ґрунтуватися на договорі поставки № 5 від 23.10.2008 р., оскільки зі сторони ЗАТ „Маслозавод „Прилуки” цей договір підписано не головою правління Товариства, а невідомою особою. Отже, цей договір є недійсним.

          Крім того, довіреність на отримання товару також видана невідомою особою. У видатковій накладній містяться відмітки про отримання за вказаною довіреністю товару, одна містить підпис зовсім іншої особи, ніж тієї особи, підпис якої засвідчено у довіреності.

          Таким чином, на думку представника відповідача наданий позивачем договір поставки, довіреність та видаткова накладна не можуть бути належними доказами у даній справі.

          Нарахування санкцій, інфляційних та річних теж не може мати місце у даному випадку, оскільки немає моменту виникнення основного зобов'язання.

          Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заперечення на позов з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

          Представником відповідача в судовому засіданні заявлено письмове клопотання про призначення по справі судово-почеркознавчої експертизи.

          Представники позивача проти призначення експертизи заперечують, вважаючи, що бажання представника позивача призначити по справі експертизу спрямовано на затягування                  судового процесу і свідчить про несумлінне користування ним своїми процесуальними правами.

          Розглянувши клопотання, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін та після подання представником позивача додаткових доказів, суд клопотання відхилив.

                  Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

          Як вбачається із матеріалів справи, між ТОВ „Шилз” (Постачальником) та ЗАТ „Маслозавод „Прилуки” (Покупцем) укладено договір поставки № 5 від 23.10.2008 р. (далі –Договір), відповідно до п.1.1 якого та Специфікації № 1 від 24.10.2008 р. до Договору (далі –Специфікація) Постачальник зобов'язався поставляти у зумовлені Договором строки товар –Молоко Сухе Знежирене у кількості 25,0 тон на загальну суму 325 000,00 грн., а Покупець зобов'язався прийняти вказаний товар і сплатити за нього з відстрочкою платежу в 1 тиждень після відвантаження товару зі складу Постачальника.

          Договір та Специфікація підписані директором ТОВ „Шилз” та Головою правління ЗАТ „Молокозавод „Прилуки” та скріплено печатками товариств.

          ЗАТ „Молокозавод „Прилуки” було отримано згідно Договору від ТОВ „Шилз” 25,0 тон Молока Сухого Знежиреного на суму 325 000,00 грн. (ПДВ –54 166,67 грн.), що підтверджується Довіреністю ЯПМ № 546312  від 29.10.2008 р., виданою ЗАТ „Молокозавод „Прилуки” Ящуку М.В., підписаною керівником підприємства, головним бухгалтером і скріпленою печаткою Товариства (а.с.17) та видатковою накладною № РН –0000027 від 30.10.2008 р., підписаною представниками ТОВ „Шилз” та ЗАТ „Молокозавод „Прилуки” і скріпленою печатками товариств (а.с.16).

          Але Відповідачем за отриманий товар було сплачено лише 25 000,00 грн., що підтверджується випискою банку з особового рахунку за 14.11.2008 р. (а.с.18). Решта вартості отриманого відповідачем товару позивачу не сплачена.

          Станом на 07.04.2009 року борг відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 300 000,00 грн.

          У відзиві на позовну заяву представник відповідача посилається на те, що Договір підписано не Головою правління ЗАТ „Молокозавод „Прилуки”, а невідомою особою. Тому представником зроблено припущення, що ця особа (представник відповідача) не має належних повноважень на укладення Договору. Отже, представник відповідача вважає, що Договір є недійсним.

          Але суд не погоджується з такими висновками представника відповідача, оскільки вчинені у подальшому відповідачем дії, зокрема, часткова проплата в сумі 25 000,00 грн. за отриманий від позивача за Договором товар, вказують на наступне схвалення ЗАТ „Молокозавод „Прилуки” (юридичною особою) укладеного Договору (п. 9.2 Роз'яснення президії ВАСУ від 12.03.1993 р. № 02-5/111 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними”).

          Відповідачем не надано суду доказів, які б доводили, що проплата 25 000,00 грн. за товар здійснена за іншими зобов'язаннями ЗАТ „Молокозавод „Прилуки” перед ТОВ „Шилз”.

          Крім того, позивачем на доказ викладених у позові обставин, надано копію Довідки ДПІ у Подільському районі м. Києва від 22.04.2009 р. № 322/23-10 Про результати виїзної документальної перевірки ТОВ „Шилз” щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ЗАТ „Молокозавод „Прилуки” за період жовтень 2008 р.

          Суд вважає, що відповідачем не надано суду доказів, які б спростовували викладені позивачем у позовній заяві обставини.

          За таких обставин, суд відхилив клопотання представника відповідача про призначення по справі судово-почеркознавчої експертизи.

          Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки  виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

          Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання  та інші учасники господарських відносин  повинні виконувати  господарські зобов'язання належним чином  відповідно  до закону, інших правових  актів, договору, а за відсутності  конкретних вимог  щодо виконання зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).            Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).   

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

У випадку затримання проведення розрахунку Покупець сплачує пеню в розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ що діяла в період, за який сплачується пеня (п. 7.2 Договору).

          Враховуючи, що сума основного боргу не була своєчасно сплачена відповідачем, відповідно до поданого позивачем розрахунку відповідачу нараховано за період з 07.11.2008 р. по 07.04.2009 р. пеню в сумі 32 025,00 грн., 3% річних в сумі 4 575,00 грн. та інфляційних збитків в сумі 23 100,00 грн.

          Однак, суд вважає, що, при здійсненні розрахунку,  позивачем допущена помилка, а саме: завищено нарахування пені та 3 % річних, в зв'язку з чим суд здійснив власний розрахунок, з якого вбачається, що :

          - розмір пені повинен складати 30 052,27 грн. (1 278,68 грн. + 9 639,34 грн. + 19 134,25 грн.), де 1 278,68 грн. - пеня за період прострочки з 07.11.2008 р. по 12.11.2008 р.; 9 639,34 грн. - пеня за період прострочки з 13.11.2008 р. по 31.12.2008 р.; 19 134,25 грн. - пеня за період прострочки з 01.01.2009 р. по 07.04.2009 р.

          - розмір 3 % річних повинен складати 3 756,53 грн. ( 159,83 грн. + 1 204,92 грн. + 2 391,78 грн.), де 159,83 грн. –3 % річних за період прострочки з 07.11.2008 р. по 12.11.2008 р.; 1 204,92 грн. –3 % річних за період прострочки з 13.11.2008 р. по 31.12.2008 р.; 2 391,78 грн. –3 % річних за період прострочки з 01.01.2009 р. по 07.04.2009 р.          

          Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 356 908,80 грн. (300 000,00 грн. основного боргу, 30 052,27 грн. пені, 3 756,53 грн. 3% річних та 23 100,00 грн. інфляційних збитків), в решті позову має бути відмовлено.          

          Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.          

          Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

           1.   Позов задовольнити частково.

          2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Маслозавод „Прилуки” (17500, Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Дружби народів, 36, р/р 26009301175817 в філії „Відділення Промінвестбанк” в м. Житомир, МФО 311056, код ЄДРПОУ 30713561) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Шилз” (04070, м. Київ, вул. Волоська, 51/27, кв. 74,  р/р 26003150300101 в ЗАТ „Сведбанк Інвест”  м. Київ,  МФО 320650, код ЄДРПОУ 33639271) заборгованості в сумі  356 908,80 грн., в тому числі 300 000,00 грн. основного боргу, 30 052,27 грн. пені, 3 756,53 грн. 3% річних та 23 100,00 грн. інфляційних збитків; 3 569,09 грн. на відшкодування витрат по сплаті держмита та 117,08 грн. на відшкодування витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду у судах.          

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          3. В решті позову відмовити.

          В судовому засіданні 09.06.2009р., на підставі ст. 85 ГПК України,  за згодою представників сторін, оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення підписано 12.06.2009р.   

         Суддя                                                                                          Ю.М. Бобров

15.06.09