Постанова

від 16.06.2009 по справі 33/104-08-5045

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

33/104-08-5045

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 16 червня 2009 р.                                                                                    № 33/104-08-5045  

Вищий господарський суд України у складі: суддя Бенедисюк І.М. –головуючий, судді Львов Б.Ю. і Мирошниченко С.В.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група", м. Київ (далі –ТОВ "Українська музична видавнича група")

на рішення господарського суду Одеської області від 19.02.2009

зі справи № 33/104-08-5045

за позовом  ТОВ "Українська музична видавнича група"

до закритого акціонерного товариства "Фоззі-Юг", м. Одеса (далі –ЗАТ "Фоззі-Юг")

про стягнення компенсації у розмірі 1 575 000 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

ТОВ "Українська музична видавнича група" – Немерюка О.А.,

ЗАТ "Фоззі-Юг" –Гуцол Н.М.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Українська музична видавнича група" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом (з урахуванням подальших уточнень до нього) про стягнення з ТОВ "Фоззі-Юг" 1 575 000 грн. компенсації за неправомірне публічне виконання музичного твору "Она не твоя" (автор музики Дробиш В.Я., автор тексту Арсеньєв К.Б.) у виконанні Стаса П'єхи і Григорія Лепса.

Рішенням названого господарського суду від 19.02.2009 (суддя           Мазур Д.Т.) у задоволенні позову відмовлено. Рішення мотивовано тим, що ТОВ "Українська музична видавнича група" не доведено факту порушення відповідачем майнових авторських прав позивача.  

ТОВ "Українська музична видавнича група" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду з цієї справи скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позову. Скаргу мотивовано, зокрема, тим, що господарським судом першої інстанції порушено норми матеріального і процесуального права, в тому числі Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі –Закон) та Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України), оскільки названий суд не оцінив належним чином наявні у справі докази, а тому не мав правових підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Фоззі-Юг" заперечує проти доводів скарги і просить рішення господарського суду Одеської області від 19.02.2009 залишити без змін, а скаргу –без задоволення.  

Перевіривши на підставі встановлених господарським судом першої інстанції обставин справи правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Господарським судом Одеської області у справі встановлено:

- згідно з договором від 19.07.2007 № 61/07 Дробиш Віктор Якович (автор) передав товариству з обмеженою відповідальністю "Первое музыкальное издательство" (далі –ТОВ  Первое музыкальное издательство") виключні майнові авторські права на музику, зокрема, до музичного твору з текстом "Она не твоя";

- за договором від 09.01.2007 Арсеньєв Костянтин Борисович (автор) передав ТОВ  Первое музыкальное издательство" виключні майнові авторські права на текст, зокрема, музичного твору "Она не твоя";

- 22.12.2006 ТОВ "Первое музыкальное издательство" і ТОВ "Українська Музикальна видавнича група" укладено договір №4001/07 про передачу виключних авторських прав (субвидавничий договір), за умовами якого позивачеві передані виключні майнові авторські права на твори з каталогу видавця;

- з акта перевірки від 20.09.2008, складеного представником асоціації "Файненшл.Протекшн.Ло" Немерюком О.А., вбачається, що 20.09.2008 у приміщенні магазину "Сільпо" (мережа магазинів ЗАТ "Фоззі-Юг") за допомогою мобільного телефону зафіксовано факт використання з 8 год. 25 хв. по 8 год. 55 хв. музичного твору "Она не твоя" у виконанні Стаса П'єхи і Григорія Лепса; акта підписано,зокрема, фізичною особою Сивковим К.Ю. як відвідувачем магазину;      

- на підтвердження знаходження представника асоціації  "Файненшл.Протекшн.Ло" у зазначений час у магазині "Сільпо", розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Французький бульвар, 16, та здійснення в ньому використання вказаного музичного твору, позивач надав фіскальний чек та CD-R диск з відео та аудіо записом;

- наданий позивачем відеозапис не дає можливості ідентифікувати час та джерело походження звукових сигналів у місці проведення запису.

Причиною спору в даній справі стало питання про наявність правових підстав для стягнення з відповідача компенсації за порушення виключних майнових авторських прав ТОВ "Українська музична видавнича група" на спірний об'єкт авторського права.

Відповідно до статті 440 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Згідно з статтею 443 ЦК України використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до пункту "а" статті 50 Закону порушенням авторського права, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують майнові права суб'єктів авторського права, визначені статтею 15 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями  21-25 цього Закону обмежень майнових прав.

Згідно  з  частиною першою статті 15 Закону до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору; виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Як встановлено судовими інстанціями, позов мотивовано тим, що відповідачем, на думку позивача, неправомірно здійснювалося публічне виконання музичного твору "За весной опять приходит лето...", виключні майнові авторські права на який належать ТОВ "Українська музична видавнича група".

Статтею 1 Закону встановлено, що публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

Так, судом першої інстанції правильно взято до уваги, що факт неправомірного використання об'єкта авторського права має доводити позивач, а відсутність такого використання чи його недоведеність виключають настання відповідальності для відповідача.

Згідно з частиною першою статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною першою статті 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, господарський суд Одеської області у прийнятті судового рішення зі справи дійшов правильного висновку про те, що наданий позивачем відеозапис не є належним доказом у справі.

В оцінці ж акта фіксації публічного виконання твору від 20.09.2008 місцевий господарський суд виходив, зокрема, з того, що такий акт не є належним доказом у справі, оскільки його складено не інспектором з питань інтелектуальної власності. Проте у згаданих статті 440 ЦК України та статті 15 Закону наведено право особи, яка має виключні майнові авторські права на твір, перешкоджати неправомірному використанню твору (у тому числі шляхом уповноваження іншої особи на здійснення перевірки та за її результатами складання акта фіксації порушення). Як вбачається з встановлених господарським судом Одеської області обставин, у даній справі саме ТОВ "Українська музична видавнича група" (власник майнових авторських прав на спірний музичний твір) уповноважила на здійснення перевірки асоціацію "Файненшл.Протекшн.Ло", яка і склала зазначеного акта. Втім, наведена помилка не вплинула на правильність здійсненої місцевим господарським судом оцінки обставин справи в цілому. Відтак з огляду на недоведеність позивачем своїх позовних вимог місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позову.

Таким чином, передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119 –11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 19.02.2009 зі справи        № 33/104-08-5045 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група" – без задоволення.

Суддя                                                                                            І. Бенедисюк

Суддя                                                                                            Б. Львов

Суддя                                                                                            С. Мирошниченко