Постанова

від 21.05.2014 по справі 905/9138/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.05.2014р. справа №905/9138/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Принцевської Н.М., Скакуна О.А. при секретарі судового засідання Задорожній А.Г. за участю представників сторін: від позивача: не прибув від відповідача:не прибув розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Пілон», смт.Олександрівка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 12.02.2014р. по справі№905/9138/13 (суддя Подколзіна Л.Д.) за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Марбет», с.Рогозів Київської області до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Пілон», смт.Олександрівка Донецької області простягнення суми основного боргу у розмірі 92 298,92грн., 3% річних 1183,67грн. та пені 5129,24грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Марбет», с.Рогозів Київської області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пілон», смт.Олександрівка Донецької області про стягнення суми основного боргу у розмірі 92 298,92грн., 3% річних 1183,67грн. та пені 5129,24грн.

Заявою від 10.01.2014р. позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пілон» суму основного боргу у розмірі 92 298,92грн., 3% річних - 933,33грн. та пені - 4044,41грн. Заявою від 28.01.2014р. уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 92 298,92грн., 3% річних - 1077,47грн. та пені - 4669,00грн. Позовні вимоги суд розглянув остаточно з урахуванням заяви від 11.02.2014р., в якій позивач просив стягнути суму основного боргу у розмірі 92298,92грн, 3% річних - 1183,67грн. та пені - 5129,24грн. Зазначені заяви були прийняті господарським судом до розгляду.

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.02.2014р. позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пілон», смт.Олександрівка Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Марбет», с.Рогозів Київської області заборгованість у розмірі 92 298,92грн., 3% річних 1183,67грн., пені у сумі 5129,24грн., 1972,24грн. - витрат по сплаті судового збору.

Відповідач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права. На думку скаржника, сторони не узгоджували у договорі вид, асортимент та ціну товару. Апелянт зазначає, що ціна є істотною умовою господарського договору, тому при її відсутності договір вважається неукладеним. Специфікацій продавець не складав та сторонами вони не підписувалися., тому між сторонами не було досягнуто усіх істотних умов договору. Крім того, заявник зазначив, що акти приймання-передачі також сторонами не підписувались. Вважає, що підставою оплати є рахунок, а не підписана накладна, тому, оскільки до теперішнього часу позивач не передав відповідачу жодного рахунку, прострочка відповідача по зобов'язанням не настала. У зв'язку з тим, що позивачем не доведено факту прострочення виконання відповідачем обов'язку з поставки товару, тобто факту порушення зобов'язань, відповідач вважає, що слід також відмовити у стягненні пені та 3% річних.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, витребувані судом документи не надав.

Представник позивача у судове засідання не прибув, надав відзив, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечував. Надіслав телеграму про відкладення розгляду справи, яка судом залишена без задоволення, у зв'язку зі спливом строків розгляду апеляційної скарги, передбачених ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутності представників сторін за наявними матеріалами справи, оскільки сторони були повідомлені про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

З матеріалів справи вбачається, що 16 вересня 2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Марбет", с. Рогозів Київської області (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пілон", смт.Олександрівка Донецької області (покупець) був укладений договір поставки №16/09/2011, згідно умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти декоративні вироби з пінополістиролу.

Відповідно до п. 2.3 договору приймання товару по кількості, якості, а також перевірка відповідності товару характеристикам здійснюється повноважним представником покупця в момент завантаження товару.

Перехід права власності та ризиків на товар відбувається після прийняття його Покупцем, підписання видаткової накладної та/або акту приймання-передачі (п.2.6 договору).

Згідно з п. 2.7 договору підписані видаткова накладна та/або акт приймання-передачі засвідчують відсутність у покупця будь-яких претензій щодо кількості та якості переданого товару.

Ціна кожної партії товару зазначається у відповідній видатковій накладній (п.3.1. договору).

Покупець зобов'язаний оплатити партію товару протягом 30-ти. календарних днів з моменту переходу до покупця права власності на товар (п.3.4 договору).

Відповідно до п. 6.2 при порушенні строків оплати, передбачених в пункті 3.4 договору винна сторона сплачує на користь іншої сторони пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочки.

У пункті 8.1 договори сторонами визначено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та діє на протязі календарного року.

10.01.2013р. між сторонами була укладена додаткова угода №1, згідно якої покупець та продавець продовжили строк дії договору до 31.12.2013р., а в частині виконання грошових зобов'язань до повного його виконання.

Оцінивши зміст спірного договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що останній за правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Згідно з статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 155 298,92грн., що підтверджується видатковими накладними від 12.08.2013р. №694 на суму 105 384,72грн. та від 27.08.2013р. №746 на суму 49 914,20грн., які підписані та засвідчені печатками з боку обох сторін без зауважень, містять всі необхідні відомості про товар, а також містять відомості про фактичне отримання товару. Зазначений товар було отримано повноважною особою відповідача.

В матеріалах справи не міститься доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого товару, а також порядку поставки та інших зауважень, на момент фактичної його передачі. Письмові повідомлення стосовно відмови від прийняття або оплати продукції відповідачем позивачу не надавались.

Відповідачем було частково оплачено отриманий товар на суму 63 000грн., що підтверджується наданими сторонами банківськими виписками. Тобто, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 92 298,92грн.

Крім того, за період з 01.09.2011р.-09.01.2014р. відповідач підтвердив наявність боргу перед позивачем за спірними видатковими накладними, про що свідчить підписаний та скріплений печаткою підприємства акт звірки розрахунків зі сторони відповідача.

Доводи апелянта відносно того, що позивач порушив умови договору, у зв'язку з тим, що не були узгоджені асортимент, кількість, ціна та не складалися специфікації, судовою колегію не приймаються до уваги з огляду на наступне.

Сторонами відповідно до вимог п.1.2 договору не складалися та не підписувались специфікації до договору поставки №16/09/2011 від 16.09.2011р. Однак, асортимент товару чітко було визначено умовами договору, а саме: декоративні вироби з пінополістиролу. Крім того, кількість та ціна товару узгоджені сторонами у видаткових накладних №694 від 12.08.2013р., №746 від 27.08.2013р., до того ж відповідно до п.3.1 договору ціна партії товару зазначається у відповідній видаткові накладній.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами в добровільному порядку, без заперечень та зауважень був підписаний договір поставки №16/09/2011 від 16.09.2011р., відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар.

Відповідно до частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальними правилами викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Сторони в договорі узгодили всі істотні умови договору поставки: предмет договору; порядок розрахунків; умови поставки, приймання товару; відповідальність сторін; строк дії договору. До того ж представники сторін не надали в судовому порядку доказів визнання недійсним укладеного договору.

У зв'язку з вищевикладеним, судова колегія зазначає, що господарський суд дійшов правильного висновку відносно того, що сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору поставки та цей договір є укладеним. Крім того, не складення та не підписання сторонами специфікацій, не звільняють відповідача від виконання взятих на себе зобов'язань з оплати одержаного товару.

Посилання скаржника на те, що підставою оплати за поставлений товар є рахунки, які позивачем не виставлялися, тому прострочка відповідача по зобов'язанням не настала, спростовується з огляду на наступне.

Сторонами у договорі було визначено порядок розрахунку за поставлений товар, а саме: протягом 30-ти календарних днів з моменту переходу до покупця права власності на товар.

З умов договору вбачається, що передача товару здійснюється за видатковими накладними, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, які містить відомості про господарську операцію, підтверджують її здійснення та є належними доказами у справі. Зобов'язання по передачі товару вважаються виконаними продавцем після приймання обумовленої договором кількості та якості товару покупцем, а саме підписанням накладних.

Скріпивши своєю печаткою видаткові накладні відповідач прийняв вказаний товар, отже саме накладними, підписаними з боку відповідача, підтверджується факт поставки позивачем та отримання відповідачем товару. Також, з матеріалів справи вбачається, що в подальшому відповідач не відмовився від поставленої продукції, доказів того, що вказана продукція ним не отримана та не знаходиться в бухгалтерському обліку суду не надав.

Твердження апелянта відносно того, що доказом отримання товару є акт-приймання передачі не ґрунтується на умовах договору, оскільки, відповідно до п.п. 2.5, 2.6 та 2.7 після завантаження товару представник покупця підписує видаткову накладну; перехід права власності на товар відбувається після прийняття його покупцем, підписання накладної та/або акту приймання-передачі; підписані видаткова накладна та/або акт приймання-передачі засвідчують відсутність у покупця будь-яких претензій щодо кількості та якості переданого товару.

До того ж, відповідач після завантаження товару жодним чином не висловив зауважень щодо відсутності актів приймання-передачі товару, натоміть підписав видаткові накладні, які є первинними документами.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Таким чином, до відповідача перейшло право власності на товар в момент підписання видаткових накладних.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що матеріалами справи доведено, факт прострочення виконання відповідачем обов'язку з оплати товару, тому господарський суд правомірно дійшов висновку щодо стягнення з останнього боргу у розмірі 92 298,92грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача за період з 11.09.2013р. по 11.02.2014р. та з 26.09.2013р. по 11.02.2014р. пеню у розмірі 5 129,24грн.

Згідно п.1, п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2 договору визначено, що при порушенні строків оплати, передбачених в пункті 3.4 договору винна сторона сплачує на користь іншої сторони пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочки.

Колегія суддів перевіривши арифметичний розрахунок суми пені, погоджується з висновком господарського суду Донецької області про задоволення даної вимоги. Разом з тим, у рішенні зазначено період розрахунку пені з 11.09.2013р. по 28.01.2014р. замість вірного по 11.02.2014р., що є технічною опискою, оскільки фактично розмір суми пені не змінився та це не вплинуло на законність прийнятого рішення.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за період з 11.09.2013р. по 11.02.2014р. та з 26.09.2013р. по 11.02.2014р. 3% річних у сумі 1 183,67грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, перевіривши арифметичний розрахунок, наданий позивачем, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов вірного висновку щодо задоволення вимоги про стягнення з відповідача 3% річних.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

При таких обставинах доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 12.02.2014р. по справі №905/9138/13 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пілон», смт.Олександрівка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 12.02.2014р. по справі №905/9138/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 12.02.2014р. по справі №905/9138/13 - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Н.М. Принцевська

О.А.Скакун

Надруковано 6 прим.:

1прим.-Позивачу;

2прим.-Відповідачу;

1прим.-У справу;

1прим.-ДАГС;

1прим.-ГСДО.