Ухвала

від 29.04.2014 по справі 2а-4890/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4890/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

29 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Епель О.В.,

при секретарі - Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Київметробуд» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 01.12.2011р., -

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство «Київметробуд» (далі - позивач або ПАТ «Київметробуд») звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 01.12.2011р. №0008672303.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2012 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 198 , ч.1 ст. 200 КАС України , суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанова суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва проведено перевірку Публічного акціонерного товариства «Київметробуд» за результатами якої 01.11.2011р. складено акт №2292/23-03/1387432 про результати позапланової виїзної документальної перевірки в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ПП «Анталія груп» (код ЄДРПОУ 36925754) за період червень 2011 року (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 статті 198 , п. 185.1 статті 185 , п. 188.1 статті 188 , п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України , п. 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» , в результаті чого підприємством занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду всього на суму 155 450грн., а саме за червень на суму 155 450 грн.

На підставі встановлено порушення відповідачем 01.12.2011р. прийнято податкове повідомлення - рішення №0008672303, яким за порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України позивачу збільшено ПДВ в розмірі 155 451 грн., в тому числі -155 450 грн. - основний платіж та 1грн. - штрафні (фінансові санкції).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів входить з наступного.

Підпунктом 14.1.181 . пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .

Пунктом 198.1 . статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Як встановлено судом першої інстанції та випливає з матеріалів справи, між позивачем та ПП «Анталія груп» (код ЄДРПОУ 36925754) укладено договір поставки товару №5 від 16.06.2011р.

На підтвердження виконання умов даного договору ПП «Анталія груп» (код ЄДРПОУ 36925754) виписані податкові накладні на загальну суму 333 333грн.

Крім того, факт поставки товарів від ПП «Анталія груп» за вказаним договором підтверджується видатковими накладними, що містяться в матеріалах справи.

Поряд з цим, позивачем на підтвердження реальності укладеного з ПП «Анталія груп» договору, надано копію штатного розпису ПП «Анталія груп», відповідно до якого на підприємстві працює 21 700 чоловік; Договори поставки №6 від 23.06.2011р. та №005 від 30.06.2011р. укладених між ПП «Анталія груп»та MULTIPLAN YALITIM SISTEMLERI SAN TIC A.S. та YAPI TEKNIK INSAAT TAAHHUT SANAYI VE TICARET LTD.STI (Туреччина), а також вантажну митну декларацію, відповідно до яких ПП «Анталія груп» отримувало товар з Туреччини; декларації з податку на прибуток ПП «Анталія груп»; Договори оренди нежитлових приміщень №02/АС/2011 від 25.06.2011р. та від 01.03.2011р. укладених між ПП «Анталія груп»та ЗАТ «Страхова компанія «В. і П.» та ТОВ «СВ Траст Інвест», відповідно до яких підтверджується наявність у ПП «Анталія груп» складських приміщень; акти приймання - передачі виконаної роботи (надання послуг) №26, 24, 23, відповідно до яких ТОВ «СВ Траст Інвест» виконало, а ПП «Анталія груп» прийняті роботи; Договір №13 про надання транспортних послуг від 21.06.2011р., укладений між ПП «Анталія груп» та ТОВ «СВ Траст Інвест», відповідно до якого Виконавець (ТОВ «СВ Траст Інвест») зобов'язується за завданням Замовника (ПП «Анталія груп») надати послуги з навантаження та вивантаження, перевезення брусу, в порядку та на умовах, визначених цим Договором; акт №5 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2011 року; локальний кошторис №2-2-15-БР; інвентаризаційний опис від 01.10.2011р. та платіжні доручення від 25.10.2011р. №2123, від 26.08.2011р. №1589, від 06.12.2011р. №2482, від 23.06.2011р. №569, від 25.10.2011р. №1250.

Таким чином, колегією суддів встановлено факт виконання умов за зазначеним договором, що підтверджується документально.

Колегія суддів звертає увагу, що акт перевірки не містить доказів невідповідності наданих позивачем під час перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку приписам п.2 ст. 3 , ст. 4 , п.1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Досліджені документи бухгалтерського та податкового обліку мають обов'язкові реквізити відповідно до нормативних документів, які регламентують порядок їх складання.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять інформацію про здійснення господарської операції.

Між тим, колегія суддів звертає увагу, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу акта перевірки контрагента позивача, на який посилається апелянт в своїй апеляційній скарзі, на переконання судової колегії є необґрунтованими, оскільки результати аналізу фінансово-господарської діяльності контрагента, відповідно до вимог податкового законодавства України, не можуть бути підставами для застосування санкцій щодо позивача.

Крім того, чинне, станом на час виникнення спірних правовідносин, законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування.

Зазначена позиція судової колегії узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, діючи у порушення вимог статті 70 та частини 2 статті 71 КАС України, не довів правомірності винесених оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно наявності підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення і приходить до висновку про те, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, із дотриманням вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 червня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Епель О.В.