Постанова

від 10.06.2009 по справі 19/37/09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

19/37/09

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 10 червня 2009 р.                                                                                    № 19/37/09  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоТкаченко Н.Г.

суддівКатеринчук Л.Й.Яценко О.В. (доповідач у справі)

розглянувши касаційну скаргуЛіквідатора Мартиненко Н.М.

на постановуЗапорізького апеляційного господарського суду від 17.03.2009р.

у справігосподарського судуза заявою

пров судовому засіданні взяли участь представники сторінвід АКБ "Індустріалбанк"ліквідатор№ 19/37/09Запорізької областіТовариства з обмеженою відповідальністю "АЛДК ГРУП", м. Запоріжжявизнання банкрутом

Миронова Л.О. дов.№28 від 16.01.2009р.

Мартиненко Н.М.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.01.2009 року порушено провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "АЛДК ГРУП", в порядку ст.51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Запорізької області від 27.01.2009р. у справі №19/37/09 визнано товариство з обмеженою відповідальністю "АЛДК ГРУП", м. Запоріжжя банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Мартиненко Н.М.

          Не погоджуючись з постановою господарського суду Запорізької області від 27.01.2009р. у справі №19/37/09 АКБ "Індустріалбанк", подав апеляційну скаргу в якій просив постанову господарського суду Запорізької області від 27.01.2009р. у справі №19/37/09 скасувати.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 17.03.2009р. (судді Кричмаржевський В.А.; Колодій Н.А.; Хуторний В.М.) апеляційну скаргу Акціонерного комерційного банку "ІНДУСТРІАЛБАНК", м. Запоріжжя, задоволено. Постанову господарського суду Запорізької області від 27.01.2009 року у справі № 19/37/09 скасовано. Провадження у справі припинено.

          Не погоджуючись з постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 17.03.2009р. по даній справі ліквідатор Мартиненко Н.М. подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати вищезазначену постанову, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

          Судова колегія, заслухавши доповідь судді  Яценко О.В., розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом попередньої інстанції норм процесуального та матеріального права дійшла висновку, про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

          Відповідно до вимог частини 1 статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

          Згідно з частиною 4 статті 105 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 60 Господарського Кодексу України комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

          Відповідно до ч.1 ст.110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі, у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягнення мети, для  якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

          Частиною 3 статті 110 ЦК України передбачено, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому Законом "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

          Відповідно до ч.1 ст.111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія після закінчення строку, встановленого для пред'явлення вимог кредиторами, складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Згідно з ч.5 ст.60 Господарського кодексу України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.

            Суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку, що тільки після оцінки вартості наявного майна боржника  в порядку статті 60 Господарського кодексу України,  публікації комісією з припинення юридичної особи повідомлення в порядку статті 105 ЦК України для виявлення кредиторів, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та складання проміжного ліквідаційного балансу можливо з'ясувати питання про недостатність вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів та можливе звернення до господарського суду після закінчення строку, який передбачений ст.105 ЦК України, з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка передбачає спрощену процедуру банкрутства.

            Однак, боржником на момент порушення справи про банкрутство не подані докази публікації оголошення про ліквідацію згідно з вимогами статті 105 ЦК України та 60 ГК України, відсутнє повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї, не подані оцінка майна, докази повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства у встановленому порядку, докази подання складеного проміжного ліквідаційного балансу до органу державної податкової служби для його перевірки, які необхідні для з'ясування наявності чи відсутності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство за правилами статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Вказані обставини, виходячи з вимог Закону, повинні бути в наявності на момент порушення провадження у справі про банкрутство за спрощеною процедурою. Звернення до суду з такою заявою можливо лише після закінчення двомісячного строку, передбаченого статтею 105 ЦК України.

           Апеляційний суд встановив, що надані Банком документальні докази свідчать про те, що у боржника у власності є будівля (свідоцтво про право власності САА №959966 від 21.04.2005р.), що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя вул. Горького, 71, а її ринкова вартість згідно з договором застави нерухомого майна (іпотеки) №КЛ31/0100/6/06 від 11.04.2006р. складає –17.039.336грн. З урахуванням вартості цієї будівлі загальна вартість майна (активів) боржника складає: 18.876.929,86грн. = (дебіторська заборгованість - 1.801.234,38грн. + залишок товарно-матеріальних цінностей згідно з інвентаризаційним описом - 26.634,90грн. + вартість будівлі - 17.039.336грн. + залишок коштів на поточному рахунку боржника –9.724,58грн.).

            Вартість майна (активів), що залишається після погашення вимог кредиторів становить –804.959,7грн.  

             Суд апеляційної інстанції дійшов до обгрунтованого висновку, що  вартості майна боржника достатньо для задоволення вимог кредиторів, а тому у місцевого господарського суду не було підстав для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.  

             Апеляційним судом встановлено, що із копії Бюлетеня державної реєстрації, вбачається, що засновниками прийнято рішення щодо припинення юридичної особи. Але це оголошення опубліковане не до моменту порушення справи про банкрутство, як цього вимагають вищезгадані норми Цивільного та Господарського кодексів України, а після порушення провадження у справі –26.01.2009р. Так само й проведена оцінка майна боржника –станом на 15.01.2009р., тоді як справа про банкрутство порушена 12.01.2009р.  

               Про вищенаведене свідчить й судова практика Верховного Суду України (постанова від 10.06.2008р. у справі №15/682-б про банкрутство ТОВ. "Макс Лайн").

За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права, доводи скаржника не спростовують законності прийнятої у справі постанови. У зв'язку з наведеним колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для скасування постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 17.03.2009р. у справі №19/37/09.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5,111-7,111-9,111-11 ГПК України Вищий господарський суд України –

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу Ліквідатора Мартиненко Н.М. на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 17.03.2009р. у справі № 19/37/09 залишити без задоволення.

2.Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 17.03.2009р. у справі № 19/37/09 залишити без змін.

Головуючий                                                                              Н.Г. Ткаченко

Судді                                                                                                     Л.Й. Катеринчук

            О.В. Яценко