Рішення

від 12.06.2009 по справі 25/115

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25/115

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.09                                                                                           Справа№ 25/115

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю “М-ІНФО” (м.Київ)

до відповідача:Відкритого акціонерного товариства “Нафтопереробний комплекс-Галичина” (м.Дрогобич)

про :стягнення заборгованості в сумі  341 780,36 грн.

           Суддя :                                                                                          В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

Представники:

 від позивача:Білинський-Гроздь Ю.М.-представник, довіреність від 08.05.2009 року

 від відповідача:Не з”явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю “М-ІНФО” (м.Київ)  до Відкритого акціонерного товариства “Нафтопереробний комплекс-Галичина” (м.Дрогобич)  про стягнення заборгованості в сумі  341 780,36 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області  від 29.04.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 13.05.2009 року. Ухвалою від 13.05.2009 року розгляд справи відкладено до 21.05.2009 року,  у зв”язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 21.05.2009 року розгляд справи відкладено до 29.05.2009 року,  узв”язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 29.05.2009 року розгляд справи відкладено до 09.06.2009 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 09.06.2009 року розгляд справи відкладено до 12.06.2009 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду  про порушення провадження у справі від 29.04.2009 року, про відкладення від 13.05.2009 року, від 21.05.2009 року, від 29.05.2009 року, від 09.06.2009 року  не виконав повністю, явку повноважного представника  в судове засідання  забезпечив.

20.05.2009 року за вх.№10196 позивач надіслав на адресу суду клопотання про здійснення технічної фіксації судового засідання.

27.05.2009 року за вх.№10801 позивач подав уточнену позовну заяву, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 356 653,23 грн.

05.06.2009 року за вх.№11456 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

Відповідач вимог ухвали суду  про порушення провадження у справі від 29.04.2009 року, про відкладення від 13.05.2009 року, від 21.05.2009 року, від 29.05.2009 року, від 09.06.2009 року  не виконав, відзиву на позов не представив, явку повноважного представника  не забезпечив, хоча і був належним чином повідомлений, відповідно до ст.64 ГПК України, про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення №4274187 від 08.05.2009 року.

13.05.2009 року за вх.№10-5 відповідач надіслав на адресу суду телеграму про відкладення розгляду справи, у зв”язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника.

21.05.2009 року за вх.№81-5 відповідач надіслав на адресу суду телеграму про відкладення розгляду справи, у зв”язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника.

27.05.2009 року за вх.№10750 відповідач подав повідомлення про відкладення розгляду справи, у зв”язку з не можливістю забезпечити явку уповноваженого представника.

09.06.2009 року за вх.№10-6 відповідач направив на адресу суду телеграму про відкладення розгляду справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України,  рішення виготовлено, підписано та оголошено 12.06.2009 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Згідно з умовами договору поставки та виконання робіт №12Е-08 від 31.07.2008 року, укладеного між ТОВ “М-ІНФО” (надалі –постачальник, позивач) та ВАТ “Нафтопереробний комплекс-Галичина” (надалі –покупець, відповідач), відповідно до п.6.1 договору, постачальник зобов”язаний поставити покупцю товар та виконати роботу протягом терміну, згідно додатку №1 до договору, та за умовами виконання замовником п.5.2 цього договору.

Як стверджує позивач, відповідач отримав товар на загальну суму 257 499,00 грн. та виконану інсталяційну роботу разом з витратними матеріалами та комплектуючими постачальника на суму 15 000,00 грн., всього на загальну суму –272 499,00 грн.

Оплата, згідно умов договору (п.7.3), здійснюється безготівково, шляхом перерахування покупцем встановленої ціни на поточний рахунок постачальника, вказаний у розділі 13 даного договору, в строк, згідно додатку №1.

Згідно п.3 додатку №1 до договору, спосіб розрахунків –протягом 5 банківських днів від дати підписання сторонами акту виконання інсталяційних робіт.

Докази, представлені позивачем, свідчать, що відповідач отримав товар і послуги, однак, оплату в строк, обумовлений вищезазначеним договором, не провів.

Як стверджує позивач, останній, починаючи з 20.11.2008 року, неодноразово в усній та письмовій формі звертався до відповідача на предмет розрахунку за отриманий товар та виконану роботу, про що свідчить лист №281 від 20.11.2008 року, переданий за допомогою телефонно-факсимільного зв”язку.

03.12.2008 року на адресу відповідача було направлено рекомендований лист №298 від 02.12.2008 року про сплату заборгованості, який відповідач отримав 08.12.2008 року, про що свідчить повідомлення про вручення №01874007 від 09.12.2008 року.

11.12.2008 року відповідачу було повторно направлено лист з вимогою про сплату заборгованості.

18.12.2008 року відповідачу було направлено претензію вих.№322 від 16.12.2008 року, яку відповідач отримав 22.12.2008 року, однак, грошові кошти в строк, вказаний в претензії, не сплатив.

Як стверджує позивач, відповідач в усній формі зобов”язався сплатити заборгованість до 31.03.2009 року.

27.05.2009 року позивач надав уточнення до позовної заяви, згідно якого просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 353 005,18 грн., держмито в розмірі 3 530,05 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн.

Згідно п.9.4 договору, у випадку прострочення покупцем термінів оплати за поставлений товар, згідно цього договору, покупець сплачує постачальнику на його вимогу неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Отже, пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми боргу за отриманий товар та виконану роботу за період з 21.11.2008 року по 09.04.2009 року становить 34 334,87 грн.

Крім того, втрати позивача, з урахуванням індексу інфляції, становлять 29 264,87 грн.

Згідно п.9.5 договору, за односторонню необгрунтовану відмову від виконання своїх обов”язків протягом терміну дії цього договору, винна сторона сплачує іншій стороні, на її вимогу, штраф у розмірі 5% від ціни товару.

Згідно п.11.1. договору, цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2008 року включно, але в будь-якому випадку до моменту його повного виконання.

Отже, штраф за несвоєчасний розрахунок за отриманий товар складає 12 874,95 грн.

Крім того, позивачем нараховано 3% річних в розмірі 4 031,49 грн.

На час розгляду справи відповідач проти позовних вимог у встановленному чинним законодавством України порядку не заперечив, докази, що підтверджують погашення боргу, не подав.

При прийнятті рішення  суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні по сплаті штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобо”язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов”язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, які беруть участь у зобов”язанні,  що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов”язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з врахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Це положення доповнюється також і змістом ч.3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якого розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, а також положенням п.3 ст.83 ГПК України, згідно якого господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов”язання.

Враховуючи   відсутність збитків у позивача та великий розмір штрафних санкцій, суд приходить до висновку, що зазначені обставини є поважними для зменшення штрафних санкцій на 50%. Таким чином розмір пені, який підлягає стягненню, становить 17 167,44 грн., а штраф 5% - в розмірі 6 437,48 грн.

Згідно ст. 629 ЦК України,  договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення  боргу,  відзив на позовну заяву не представив,  явку повноважного представника в судове засідання  не забезпечив.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз”яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю “М-ІНФО” (м.Київ)  до Відкритого акціонерного товариства “Нафтопереробний комплекс-Галичина” (м.Дрогобич)  в частині стягнення боргу в розмірі 329 400,28 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжні доручення №500 від 10.04.2009 року на суму 3 417,80 та №736 від 25.05.2009 року на суму 112,25 грн. про сплату державного мита, та №501 від 10.04.2009 року на суму 118,00 грн про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України,   ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України,  суд -   

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути із Відкритого акціонерного товариства “Нафтопереробний комплекс-Галичина” (82103, м.Дрогобич, вул.Бориславська,82, ідент.код 00152388, р/р 26002053801787 в Дрогобицькому відділенні ЗГРУ “ПриватБанк”, МФО 325321) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “М-ІНФО” (04050, м.Київ, вул.Лермонтовська,4, ідент.код 24378950, р/р 26003060156756 в філії “Рохрахунковий центр” ЗАТ “ПриватБанк”) –329 400 (триста двадцять дев”ять тисяч чотириста) грн. 28 коп. боргу, 3 294 (три тисячі двісті дев”яносто чотири) грн. 00 коп. сплаченого державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили

Суддя                                                                                             Пазичев В.М.