Ухвала

від 14.04.2014 по справі 248/901/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 248/901/14-ц Номер провадження 22-ц/775/3604/2014

Категорія 53 Головуючий в 1 інстанції Демидова В.К.

Доповідач Ларіна Н.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Зінов'євої А.Г.

суддів Ларіної Н.О., Азевича В.Б.

при секретарі Стефановій Я.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу комунального підприємства „Служба єдиного замовника м. Зугрес" на рішення Харцизького міського суду Донецької області від 18 березня 2014 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до комунального підприємства „Служба єдиного замовника м. Зугрес" про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, грошової компенсації та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 18 березня 2014 року позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з КП „Служба єдиного замовника міста Зугрес" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 21 672грн. 49 коп., моральну шкоду у розмірі 1000 грн. та грошову компенсацію у сумі 14 360 грн. 34 коп., а всього 37 032 грн. 83 коп.; вирішено питання про стягнення судового збору.

Зазначене рішення оскаржив відповідач, в апеляційній скарзі просив рішення суду першої інстанції скасувати, оскільки воно не відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначає, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем, працював на підприємстві директором та був звільнений на підставі розпорядження міського голови від 12 липня 2013 року № 60-л. На підставі рішення Харцизького міського суду Донецької області від 15 жовтня 2013 року у справі № 2/248/2311/2013 за позовом ОСОБА_1 до Зугреської міської ради, КП „Служба єдиного замовника міста Зугрес" про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди позивача було поновлено на посаді директора підприємства розпорядженням міського голови від 08 листопада 2013 року № 95-л. Відповідач та Зугреська міська рада, не погодившись із зазначеним рішенням суду, оскаржили його, та 20 грудня 2013 року апеляційним судом Донецької області було прийнято рішення про скасування рішення суду першої інстанції та виключення з розпорядження міського голови Зугреської міської ради від 12 липня 2013 року № 60-л „Про звільнення та розірвання контракту з директором КП „Служба єдиного замовника міста Зугрес" ОСОБА_1." посилання на ч. 1-1 ст. 41 КЗпП України. На виконання зазначеного рішення апеляційного суду Донецької області розпорядженням міського голови Зугреської міської ради № 115-л, 116-л від 23 грудня 2013 року запис про звільнення визнано недійсним та розпорядженням № 117-л від 23 грудня 2013 року позивач звільнений за п. 8 ст. 36 КЗпП України.

Також зазначає, що в оскаржуваному рішенні вказано, що, відповідно до п.п. 5.4 контракту від 29 грудня 2012 року, укладеного з ОСОБА_1, при достроковому припиненні контакту не з вини директора йому сплачується грошова компенсація у розмірі двох місячних окладів, саме з цієї підстави суд першої інстанції зобов'язав відповідача сплатити позивачу 14 360,34 грн. У той же час, згідно з п. 2.2 контракту директор зобов'язаний, зокрема, забезпечувати виконання показників ефективності використання комунального майна, забезпечувати отримання прибутку, враховувати при формуванні штатного розкладу посадові оклади працівників фінансово-господарської діяльності підприємства, заробітна плата підприємства не повинна перевищувати 70 % від фактичного надходження від абонентів за надані послуги, забезпечувати своєчасне та повне перерахування підприємством податків і зборів у бюджет, внесення інших обов'язкових платежів згідно з встановленим порядком, забезпечувати систематичне здійснення заходів щодо удосконалення нормування та оплати праці, забезпечувати своєчасну (згідно з колективним договором і чинним законодавством) видачу заробітної плати, виплату встановлених соціальних допомог.

Суд першої інстанції не врахував рішення апеляційного суду Донецької області від 20 грудня 2013 року, у якому визначений факт законного звільнення позивача з посади директора КП „Служба єдиного замовника міста Зугрес" та в цьому ж рішенні судом вже було встановлено, що звільнення мало місце з вини директора, оскільки останнім було допущено незабезпечення своєчасної виплати заробітної плати працівникам підприємства, як факт невиконання позивачем умов контракту. Враховуючи викладене, відповідач не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині зобов'язання сплати ОСОБА_1 грошової компенсації у сумі 14 360,34 грн.

Крім того, зазначає, що позивач, вимагаючи зобов'язати відповідача сплатити компенсацію за моральну шкоду, жодним фактом або посвідченим документом не підтверджує, яким чином відповідач спричинив йому моральну шкоду. З урахуванням вимог чинного законодавства суд повинен врахувати ступень спричинених позивачу несвоєчасною виплатою заробітної плати моральних страждань, їхній характер та тривалість, глибину душевних страждань позивача, вимоги розумності та справедливості, те, що невиплата заробітної плати вимагала від нього додаткових зусиль для організації свого життя, що потребувало матеріальних затрат. Таким чином, на думку апелянта, оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди є необґрунтованим.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення суду скасувати в частині стягнення грошової компенсації в розмірі двомісячного окладу та стягнення моральної шкоди.

Позивач в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про дату, час та місце слухання скарги повідомлений належним чином - листом з повідомленням та телефонограмою № 296 від 08 квітня 2014 року, яка зареєстрована у журналі телефонограм № 4, доказів поважності причини відсутності суду не надав, тому на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України справу розглянуто за відсутністю позивача.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, доводи представника відповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Рішення суду в частині стягнення середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 21 672 грн. 49 коп. не оскаржено, тому в зазначеній частині не перевіряється.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно визначив правовідносини, які склалися між сторонами і надав їм відповідну оцінку.

За вимогами ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У відповідності до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст. 238 КЗпП України при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи (ст. 235), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах із КП „Служба єдиного замовника м. Зугреса", працював на підприємстві в якості директора та був звільнений на підставі наказу № 60-л від 12 липня 2013 року за п.1.1 ст.41 КЗпП України, але розпорядженням міського голови № 115-л, 116-л від 23 рудня 2013 року запис про звільнення визнано недійсним та розпорядженням міського голови № 117-л від 23 грудня 2013 року позивач звільнений за п. 8 ст. 36 КЗпП України.

З довідки відповідача, судом першої інстанції встановлено, що заборгованість по заробітній платі позивача станом на 24 вересня 2013 року складає 7261 грн. 96 коп., за видатковим касовим ордером від 11 жовтня 2013 року позивачу сплачено заробітну плату за липень 2012 року в сумі 4261 грн. 96 коп.

Судом першої інстанції також встановлено, що після звільнення ОСОБА_1 з КП „Служба єдиного замовника м. Зугреса" адміністрація підприємства не здійснила виплату належних йому сум при звільненні, а саме, по заробітній платі у сумі 7261 грн. 96 коп., у тому числі за 4 робочих дні 1002 грн. 96 коп., за день перебування у відрядженні 314 грн. 15 коп., компенсації за відпустку у сумі 4642 грн. 78 коп. та заборгованість з тимчасової непрацездатності у сумі 1302 грн. 07 коп.

Також судом встановлено, що адміністрація КП „Служба єдиного замовника м. Зугреса" під час звільнення позивача з підприємства не здійснила з ним остаточний розрахунок, тому відповідач повинен виплатити позивачу його середній заробіток за весь час затримки розрахунку - з 12 липня 2013 року (станом на яке склалась заборгованість) по 11 жовтня 2013 року (всього за 67 днів) в сумі 21 672 грн. 49 коп. (згідно із розрахунком: 323.47 грн. - середньоденний заробіток х 67 днів).

Згідно п. 5.4 Контракту від 29 грудня 2012 року, укладеному між позивачем та відповідачем, при достроковому припиненні контракту не з вини директора йому сплачується грошова компенсація в розмірі двох місячних окладів.

Згідно довідки відповідача № 373 від 11 березня 2014 року середній заробіток за період праці ОСОБА_1 на підприємстві складає 7180 грн. 17 коп. У зв'язку з порушенням відповідачем вимог контракту він повинен сплатити позивачу 14 360,34 грн. (7180, 17 грн. х 2 міс.).

Також, судом першої інстанції встановлено, що у зв'язку з порушенням відповідачем трудових прав позивача, у останнього порушився нормальний спосіб його життя через виниклу необхідність на звернення до суду за захистом свого порушеного права, так як відповідач у добровільному порядку не сплатив належні суми позивачу при звільнені, позивач переніс моральні страждання.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні позивача відповідачем не був проведений остаточний розрахунок чим змінено його звичний уклад життя і спричинена моральна шкода та відповідно п. 5.4 Контракту при припиненні Контракту не з вини директора йому сплачується грошова компенсація в розмірі двох місячних окладів.

З зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду, оскільки він відповідає вимогам ст.ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України. При цьому, позивачем суду доведені підстави для стягнення з відповідача грошової компенсації відповідно до п. 5.4. Контракту та доведено що не проведення розрахунку з позивачем при звільненні змінило його звичайний уклад життя, тобто спричинило моральну шкоду.

Доводи апеляційної скарги щодо помилкового стягнення грошової компенсації (п. 5.4 Контакту) з підстав не врахування судом першої інстанції рішення апеляційного суду Донецької області від 20 грудня 2013 року яким визначено факт законного звільнення позивача, апеляційний суд приймає критично, оскільки суду не доведено припинення Контакту позивача з підстав, які залежать від нього як Директора. Так, мотивувальною частиною зазначеного рішення апеляційного суду Донецької області встановлено лише «що підставою для припинення контракту є лише встановлення факту невиконання обов'язків з виплати заробітної плати», при цьому апеляційним судом не встановлена наявність вини Директора у невиплаті заробітної плати чи залежність цих обставин лише від Директора. Суду апеляційної інстанції також не надано доказів вини Директора-позивача у не виплаті заробітної плати, при цьому з пояснень представника відповідача судом встановлено, що заробітна плата працівників КП «СЄЗ м. Зугрес» складається з комунальних послуг і дотації бюджету та не повинна перевищувати 70% комунальних послуг від фактично отриманих. Тобто, відсутні підстави задоволення апеляційної скарги та скасування рішення в частині стягнення грошової компенсації відповідно до п. 5.4. Контракту .

Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності позивачем факту спричинення моральної шкоди, апеляційний суд приймає критично, оскільки позивачем суду доведено, що в зв'язку з порушенням відповідачем його законних прав щодо виплати сум при звільненні порушився нормальний спосіб життя позивача (із за виниклої необхідності звернення до суду за захистом прав. Стягнення грошової компенсації моральної шкоди у розмірі 1 000 грн. на користь позивача судом вмотивована та визначена з врахуванням характеру та ступеню моральних страждань позивача та конкретних обставин справи із врахування принципу розумності та справедливості.

Доводи апеляційної скарги відносно неналежної правової оцінки наданим сторонами доказам, є непереконливими та спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що, ухвалюючи рішення, суд, відповідно до вимог ст.212 ЦПК України, надав оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, їх достатності, взаємному зв'язку доказів у їх сукупності, а також навів мотиви, з яких він дійшов висновку про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303-304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу комунального підприємства „Служба єдиного замовника м. Зугрес" відхилити.

Рішення Харцизького міського суду Донецької області від 18 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: