Ухвала

від 24.04.2014 по справі 2а-1702/10/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" квітня 2014 р. м. Київ К/800/9997/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Шипуліної Т.М.

Федорова М.О.

за участю:

секретаря Гончар Н.О.

представника відповідача Шпака В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Державної податкової служби

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.04.2011

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013

у справі № 2а-1702/10/1370

за позовом Приватного підприємства «Колядки»

до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Державної податкової служби

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Колядки» (далі по тексту - позивач, ПП «Колядки») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Сихівському районі м. Львова ДПС) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000552321/0 від 03.04.2009, №0000552321/1 від 23.06.2009, №0000552321/2 від 07.09.2009, №0000552321/3 від 02.12.2009.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.04.2011, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013, позовні вимоги задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі направлень від 25.02.2009 №90 та від 12.03.2009 №154 працівниками ДПІ у Сихівському районі м. Львова ДПС проведено планову виїзну перевірку ПП «Колядки» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 по 30.09.2008, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.09.2008, за результатами якої складено акт перевірки №572/23-209/32262248 від 23.03.2009.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 , п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що потягло заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся всього у сумі 2849206,75 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2007 року в сумі 2656306,75 грн., за IV квартал 2007 року в сумі 192900,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000552321/0 від 03.04.20009, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 5698413,50 грн., у тому числі основний платіж - 2849206,75 грн. та штрафні санкції - 2849206,75 грн.

За результатами адміністративного оскарження даного рішення відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000552321/1 від 23.06.2009, №0000552321/2 від 07.09.2009 та № 0000552321/3 від 02.12.2009.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору комісії від 26.06.2007 №26/07/07, укладеному між ПП «Колядки» (Комісіонер) та ТОВ «Бімаркет» (Комітент), Комітент доручає Комісіонерові, а Комісіонер зобов'язується укласти від свого імені та за рахунок Комітента зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу ягід заморожених, заготовлених в Україні, в кількості, асортименті, та за цінами, обумовленими в додатках до договору, та передати все одержане за договором купівлі-продажу Комітентові.

Договором передбачено, що Комісіонер зобов'язаний при виконанні договору купівлі-продажу забезпечити митне оформлення товару, сплатити відповідні митні платежі та оформити необхідні для експорту сертифікати. Також передбачено, що Комісіонер зобов'язаний після виконання доручення подати комітентові звіт і передати йому всі документи за виконаним дорученням.

За виконання доручення відповідно до умов договору Комітент сплачує Комісіонерові комісійну плату в розмірі 1% від загальної фактурної вартості товару та відшкодовує Комісіонерові транспортні витрати.

Судами встановлено, що на виконання доручення Комітента ПП «Колядки» були укладені із фірмою «ІМ РЕ КО» GmbH», Німеччина та із фірмою «SVZ Poland Sp.z.o.o.», Польща контракти: №28/06/07 від 27.06.2007, №01/10/07-1 від 01.10.2007, №14/07/07 від 14.07.2007, №10/07/07 від 10.07.2007, №14/07/07-1 від 14.07.2007, №14/07/07-1 від 14.07.2007, №14/07/07-1 від 14.07.2007, №14/07/07-1 від 14.07.2007.

Предмет контрактів: Продавець - ПП «Колядки» приймає на себе обов'язок продати та поставити, а Покупець - фірма «SVZ Poland Sp.z.o.o.» та фірма «ІМ РЕ КО» GmbH» , приймає на себе обов'язок прийняти та оплатити ягоди чорниці мороженої для промислової переробки. На виконання даних контрактів позивачем здійснено експорт товару чорниці замороженої на підставі вантажних митних декларацій.

Відповідно до договорів комісії від 05.06.2007 №05/06-07, 18.06.2007 №18/06-07, від 12.07.2007 №12-07-01, від 16.07.2007 №16-07-01, 10.07.2007 №1007-01, 26.06.2007 №26/06-07 укладеними ПП «Колядки» (Комісіонер) та СП АТЗТ «Волиньпак» (Комітент), ТОВ «ГІППО Л» (Комітент), ТОВ «Хюндай Центр» (Комітент), ТОВ «Мега Моторс» (Комітент), ТОВ «Мрія Авто» (Комітент), ЗАТ «Волиньпак-Фор» (Комітент), Комітент передає Комісіонерові, а Комісіонер приймає від Комітента ягоди на комісію і зобов'язується реалізувати його на експорт третім особам нерезидентам.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з п. 7.11 ст. 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Пунктом 5.1 ст. 5 цього Закону встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

За змістом п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 згаданого Закону необхідною умовою для кваліфікації витрат платника податку як валових витрат є зв'язок таких витрат з його власною господарською діяльністю.

Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, за своїм змістом наведені норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Судами встановлено, що в бухгалтерському обліку витрати були відображені в 2-му кварталі 2007 року на підставі рахунків, факсових копій актів, довідок про транспортні витрати по доставці вантажу, які надавалися транспортними організаціями для здійснення розмитнення імпортованих ПП «Колядки» товарів. Ці документи не були законодавчо визначеною підставою для включення витрат по перевезенню імпортованих товарів та інших витрат до складу валових витрат в податковому обліку 2-го кварталу 2007 року, а тому були включені до складу валових витрат у податковому обліку 3-го кварталу 2007 року після отримання права на таке включення, а саме, після отримання необхідних оригіналів документів: актів виконаних робіт, міжнародних транспортних накладних СМR, наявних в матеріалах справи.

Крім цього, ПП «Колядки» також додатково долучено до матеріалів справи Порівняльну таблицю відображення валових витрат в бухгалтерському та податковому обліку за 1 півріччя 2007 року та 3 квартал 2007 року. Згідно Порівняльної таблиці відображення валових витрат в податковому та бухгалтерському обліку в 1 півріччі 2007 року позивачем відображено в бухгалтерському обліку витрати на придбання товарів, робіт, послуг у сумі 3252038,50 грн., а в р. 04.1 Декларації з податку на прибуток суму валових витрат 3052011,50 грн., при цьому позитивна різниця складає 200027,00 грн., яка знайшла відображення в податковому обліку 3 кварталу 2007 року.

Таким чином судами вірно зазначено, що оскільки оригінали первинних документів, на підставі яких до складу валових витрат за 3 квартал 2007 року було включено валові витрати в сумі 200027,00 грн., були отримані позивачем саме в 3 кварталі 2007 року, отже дотримуючись вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ПП «Колядки» отримало право на включення цих витрат до складу валових витрат тільки в 3 кварталі 2007 року, що і було відображено в декларації за цей період.

Отже, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що позивач надав достатньо доказів, які засвідчують умови приймання-передачі товару та його транспортування, підтверджується договорами комісії та специфікаціями; міжнародними товарно-транспортними накладними CMR, які підтверджують факт транспортування чорниці замороженої; актами прийому передачі товару; вантажно-митними деклараціями форми МД-2 , які свідчать про те, що товар перетнув митний кордон України, звітами Комісіонера; актами про проведення митного огляду товарів, що переміщуються за вантажно-митними деклараціями , тому позов підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.04.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)Т.М. Шипуліна (підпис)М.О. Федоров