Ухвала

від 14.05.2014 по справі 274/3314/13-а (2а/0274/135/13)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" травня 2014 р. м. Київ К/800/49154/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Зайця В.С.,

секретар судового засідання - Романишин О.Р.,

за участю представників:

від прокуратури - Чубенко В.В.,

від відповідача - не з'явився,

від третьої особи-1 - Верховський О.В., довіреність від 08.06.2012 року,

від третьої особи-2 - не з'явився,

від третьої особи-3 - не з'явився,

від третьої особи-4 - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокуратури Житомирської області

на постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26 червня 2013року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року

у справі №274/3314/13-а

за позовом Бердичівського міжрайонного прокурора

до Бердичівської міської ради Житомирської області,

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватного акціонерного товариства "Дніпровуд",

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору публічного акціонерного товариства "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес",

за участю третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_6,

за участю третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору товариства з обмеженою відповідальністю "Транзит-С",

про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2013 року Бердичівський міжрайонний прокурор звернувся до суду з позовом до Бердичівської міської ради Житомирської області, яким просив визнати протиправним та скасувати пункти 3, 4, 6, 14 рішення 27 сесії 6 скликання Бердичівської міської ради №587 від 07.02.2013 року «Про вилучення та передачу земельних ділянок у власність, постійне користування та оренду фізичним і юридичним особам».

Постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26 червня 2013 року у справі №274/3314/13-а, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року у зазначеній справі, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, місцевий та апеляційний адміністративні суди виходили з недоведеності прокурором своїх вимог, оскільки в процесі розгляду справи знайшов своє підтвердження факт прийняття відповідачем оскарженого рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, прокуратура Житомирської області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати вказані вище судові рішення, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Публічне акціонерне товариство "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" подало до Вищого адміністративного суду України заперечення на касаційну скаргу, в якому наголошувало на відповідність судових рішень обставинам справи та вимогам законодавства України. Третя особа-2 просила залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників прокуратури та третьої особи, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на сесії Бердичівської міської ради прийнято рішення № 587 від 07.02.2013 року яким:

- пунктом 3 пп. 3.1 ПрАТ "Дніпровуд" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки загальною площею 64420 кв. м (ділянка в„–1 - 12768 кв.м., ділянка в„– 2 - 51652 кв.м.), яка розташована за адресою вул. Піонтковського, 2а, м. Бердичів.

- пунктом 4 пп. 4.1 ПАТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право оренди на земельні ділянки загальною площею 2632 кв.м. (ділянка в„–1 - 2367 кв.м., ділянка в„–2 - 272 кв.м.), розташовану за адресою К. Лібкнехта, 79, м. Бердичів. Підпунктом 4.2, 4.3 п.4 рішення передано в оренду на 1 рік вказаному товариству земельну ділянку для виробничих потреб площею 2 632 кв.м., розташовану за адресою Карла Лібнехта, 79, м. Бердичів за рахунок земель комунальної власності.

- пунктом 6 пп. 6.1 ОСОБА_6 затверджено проект землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 332 кв.м. для комерційного використання (автотехобслуговування) по АДРЕСА_1.

- пунктом 14 пп. 14.1 затверджено ТОВ «Транзит-С» проект землеустрою (щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 127 кв. м для комерційного використання (магазин) по вул. Карла Лібкнехта, 8, м. Бердичів на п'ять років за рахунок земель комунальної власності.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На виконання частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, судами попередніх інстанцій досліджене оскаржене прокурором рішення органу місцевого самоврядування, йому надано юридичну оцінку.

Згідно частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до частини 1 статті 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нових земельних ділянок. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки. В такому випадку розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, уповноваженим здійснювати розпорядження цією земельною ділянкою.

Пунктом 5 Перехідних та прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» визначено, що державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно зі статті 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається і витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.

Відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

В касаційній скарзі прокуратура посилається на протиправність рішення Бердичівської міської ради Житомирської області, оскільки було здійснено розпорядження земельними ділянками до державної реєстрації права власності на них.

З такою позицією колегія суддів Вищого адміністративного суду України погодитись не може з огляду на наступне.

14.05.2013 року Управлінням Держземагенства у Бердичівському районі здійснено державну реєстрацію земельної ділянки за адресою вул. Карла Лібкнехта, 79 та присвоєно кадастровий номер - 1810400000:01:022:0290 та 1810400000:01:022:0289, що підтверджується витягами з Державного земельного кадастру. 05.03.2013 р. зареєстровано право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 за кадастровим номером 1810400000:01:014:0104. 30.04.2013 року та 13.05.2013 року зареєстровано право власності на земельні ділянки за адресою по вул. Піонтковського, 2а за кадастровими номерами 1810400000:01:007:0294, 1810400000:01:007:0295.

Судами попередніх інстанцій встановлена обставина укладення договорів оренди земельних ділянок між Бердичівською міською радою Житомирської області, з однієї сторони, та третіми особами у справі, з іншої сторони, впродовж липня 2013 року.

Судова колегія касаційної інстанції наголошує, що відповідачем розпорядження земельними ділянками відбулось після державної реєстрації права комунальної власності на такі ділянки та укладення договорів оренди.

В обґрунтування касаційної скарги прокуратурою фактично покладені доводи апеляційної скарги, які зводяться до переоцінки доказів у справі та не свідчать про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що адміністративними судами правозастосування відбулось із дотримання норм діючого законодавства та з повним, достовірним, неупередженим та об'єктивним з'ясуванням обставин справи.

Відповідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, вони ґрунтуються на вимогах норм матеріального та процесуального законодавства, підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу прокуратури Житомирської області - залишити без задоволення.

Постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26 червня 2013року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року у справі №274/3314/13-а - залишити без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України .

Судді: