Постанова

від 11.06.2009 по справі 4/1770-8/224

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

4/1770-8/224

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 11 червня 2009 р.                                                                                    № 4/1770-8/224  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Кочерової Н.О. (головуючий),

Харченка В.М.,

Черкащенка М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві

касаційну скаргуЛьвівського національного університету імені І.Франка

на постановувід 09.07.2008

Львівського апеляційногогосподарського суду

у справі№ 4/1770-8/224

господарського судуЛьвівської області

за позовомПідприємства –фірми "Львівтехпром"

доЛьвівського національного університету імені І.Франка

простягнення 190943,62 грн.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про час і місце слухання справи сторони були повідомлені належним чином.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2006 року підприємство –фірма "Львівтехпром" звернулося з позовом до Львівського національного університету імені І.Франка про стягнення з відповідача 166910,40 грн. основного боргу, 21358,08 грн. штрафних санкцій, 1001,46 грн. інфляційних та 1673,68 грн. річних.

Рішенням господарського суду Львівської області від 21.12.2006 у справі № 4/1770-8/224 позов задоволено. Стягнено з Львівського національного університету імені І.Франка на користь підприємства –фірми "Львівтехпром" 166910,40 грн. основного боргу, 21358,08 грн. штрафних санкцій, 1001,46 грн. інфляційних та 1673,68 грн. річних.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.07.2008, за тією ж справою, вищезазначене судове рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду від 09.07.2008, рішення суду першої інстанції від 21.12.2006, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Львівської області. Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 31, 74 ГПК України, ст.ст. 854, 857 ЦК України.

Відзиву на касаційну скаргу позивач до Вищого господарського суду України не надіслав.

Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування Львівським апеляційним господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України знаходить касаційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає.

До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 14.07.2005 між сторонами у справі був укладений договір на виконання робіт з проведення капітального ремонту басейну із заміною обладнання та устаткування за адресою; м. Львів, вул. Черемшини, 31, згідно умов якого загальна вартість робіт відповідно динамічної договірної ціни становить 305120,00 грн. При цьому, авансовий платіж складає 30% вартості робіт, тобто 91536,00 грн., який було здійснено відповідачем 31.08.2005.

Умовами договору сторони також встановили, що відповідач зобов'язується проводити прийомку робіт, виконаних згідно договору, та оформлювати це підписанням акта виконаних робіт протягом 3-х днів з моменту їх закінчення на даному етапі або виставити обґрунтовані заперечення щодо їх якості. При цьому, будівельно-експлуатаційний відділ відповідача здійснює технагляд, перевіряє та підписує оформлені належним чином акти виконаних робіт упродовж 10 днів з дня надання їх позивачем.

Відповідно до умов договору, позивач у вересні 2005 року виконав роботи загальною вартістю 138206,40 грн. Однак, оплату за ці роботи відповідач провів лише 16.03.2006 на суму 46670,40 грн. (з врахуванням авансу), тобто із простроченням платежу на 162 дні від граничного терміну визначеного договором - 04.10.2005.

Судами також встановлено, що на виконання умов укладеного 14.07.2005 договору позивачем у грудні 2005 року виконано роботи загальною вартістю 166910,40 грн., про що відповідач був повідомлений листом від 12.12.2005 з проханням про надання дозволу на забір води для проведення випробувальних робіт обладнання та призначення комісії для прийняття виконаних робіт, однак відповіді від відповідача позивач так і не отримав.

20.03.2006 позивачем на адресу відповідача було направлено акт № 2 приймання виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-2в, розрахунок загально - виробничих витрат до акту КБ-2в, підсумкову відомість та довідку про вартість виконаних підрядних робіт типової форми №КБ-3 за грудень 2005 року. Однак, відповідач на даний лист не дав відповіді, а згодом, 14.07.2006 позивач листом повторно надіслав відповідачу поштою ці ж документи, але відповіді знову не отримав.

Вищенаведеним обставинам, які повністю відповідають наявним матеріалам справи, суди дали належну оцінку, і, з урахуванням вимог ст.ст. 625, 853, 854, 882 ЦК України, ст. 231 ГК України, дійшли до правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову шляхом стягнення з відповідача 166910,40 грн. основного боргу, 21358,08 грн. штрафних санкцій, 1001,46 грн. інфляційних та 1673,68 грн. річних. При цьому, суди правильно прийняли до уваги, що вищезазначені обставини свідчать про ухилення замовником від виконання взятих на себе зобов'язань згідно укладеного договору.

Посилання відповідача на дефектні акти, якими зафіксовано неякісне виконання визначених договором робіт, апеляційний суд обґрунтовано не прийняв до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивача про складання таких актів чи докази їх отримання останнім.

В цілому ж доводи відповідача про те, що у грудні 2005 року обсяг робіт був виконаний  позивачем неякісно, були належним чином перевірені апеляційним судом. У цьому зв'язку висновкам експерта, що були отримані за результатами проведеної по справі судової будівельно-технічної експертизи, згідно якої обсяг виконаної позивачем спірної частини робіт відповідає проектній документації та умовам договору, апеляційний суд дав належну оцінку і обґрунтовано, у сукупності із іншими доказами, що були надані по справі, поклав їх в основу оспорюваної постанови.

Враховуючи вищезазначене, а також приймаючи до уваги, що інші наведені у касаційній скарзі доводи висновків попередніх судових інстанцій не спростовують, суд не приймає їх до уваги і вважає, що оскаржувана постанова відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Львівського національного університету імені І.Франка залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.07.2008 та рішення господарського суду Львівської області від 21.12.2006 у справі № 4/1770-8/224 залишити без змін.

Головуючий                                                                             Кочерова Н.О.

Суддя                                                                                         Харченко В.М.

Суддя                                                                                         Черкащенко М.М.