Рішення

від 10.06.2009 по справі 57/105-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

57/105-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2009 р.                                                            Справа № 57/105-09

вх. № 3625/4-57

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Мизіна Н.М., дов. від 21.04.09р.

Відповідач - не з"явився;   

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства"Охоронно-консультаційна фірма "ВОСП", м. Харків  

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Росконтракт", м. Харків  

про стягнення 151217,96 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ПП „Охоронно- консультаційна фірма „ВОСП” звернувся до господарського суду Харківської області  з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача –ТОВ „Росконтракт” на свою користь 151217,96 грн. заборгованості, а також віднести на відповідача свої витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору про охорону об'єкту № 3/1 від 05.02.2007 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 травня 2009 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 25 травня 2009 року об 11:10 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 травня 2009 року, у зв'язку з неявкою у судове засідання відповідача, розгляд справи відкладено на 10 червня 2009 року о 10:10 год.

У призначеному судовому засіданні 10 червня 2009 року представник позивача позов підтримував та наполягав на його задоволенні.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, заборгованість не спростував, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення № 5363008.

Присутній в судовому засіданні 10 червня 2009 року представник позивача вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника  відповідача.

Суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представників позивача та відповідача судом встановлено наступне.

05 лютого 2007 року між ПП „Охоронно- консультаційна фірма „ВОСП” (далі – позивач) та ТОВ «Росконтракт» (далі – відповідач) укладено договір № 3/1 про охорону об'єкту, на підставі якого, виконавець (позивач по справі) зобов'язався надати послуги по забезпеченню охорони об'єкту, згідно додатку № 1 до договору, який розташований за адресою: м. Харків, вул.. Механізаторська, 6, а відповідач (замовник) зобов'язався оплатити надані послуги, які здійснюються відповідачем щомісячно, платіжними дорученнями замовника (відповідача), які здаються до установи банку до 10 числа поточного місяця. (п. 6.3 договору). У відповідності до пункту 7 договору сторони домовились, що  вартість послуг за охорону об'єкта встановлена додатком № 2 до договору; їх вартість може бути змінена на підставі поданого позивачем  обґрунтованого розрахунку, підписаного сторонами; у разі перевищення нормативів часу охорони об'єкта (додаток № 1 до договору) за ініціативою замовника (відповідача), замовник здійснює оплату у відповідності з розцінками, які зазначені у додатку №2 до Договору. При виникненні необхідності в додаткових послугах по забезпеченню охорони об'єкта замовник (відповідач заздалегідь повідомляє виконавця письмовою заявкою(п. 2.9 договору).

У відповідності до п. 9.1 договору договір укладено до 31 грудня 2007 року. Якщо сторони за 15 днів до закінчення строку дії договору письмово не повідомлять про припинення договірних відносин, договір автоматично продовжується на той же строк та на тих же умовах.

Як свідчать матеріали справи, сторони не домовлялись про припинення дії договору, а тому станом на момент розгляду справи, договір № 3/1 про охорону об'єкту від 05 лютого 2007 року є діючим.

Відповідач отримував від позивача охороні послуги, про що свідчать акти  наданих послуг по охороні об'єкту від 31 серпня 2008 року, 30 вересня 2008 року, 31 жовтня 2008 року, 30 листопада 2008 року, 31 грудня 2008 року, 31 січня 2009 року, 28 лютого 2009 року, проте, відповідач  порушив умови Договору щодо своєчасного внесення позивачу плати за виконані послуги, внаслідок чого, за період з серпня 2008 року по лютий 2009 року (включно) у відповідача виникла заборгованість  в сумі 70906,28 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надіслано претензію  від 01 березня 2009 року з вимогою погасити виниклу заборгованість, проте, як зазначає позивач, на направлену претензію відповідач не прореагував й, відповідно, ні яких дій щодо пред'явлених позивачем вимог не вчинив, що і стало підставою для звернення позивачу з позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених  цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України За договором про надання послуг одна сторона (виконавець)зобов'язується за завданням  другої сторони  (замовника)  надати послугу, яка  споживається  в  процесі  вчинення  певної  дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України передбачено, якщо  договором  передбачено  надання  послуг  за   плату, замовник  зобов'язаний  оплатити надану йому послугу в розмірі,  у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення домовленості сторін прийняті послуги за договором № 3/1 про охорону об'єкту від 05 лютого 2007 року за період  серпень 2008 року-лютий 2009 року(включно) не сплатив.

Як свідчить наданий позивачем акт звірки розрахунків між сторонами, заборгованість відповідача перед позивачем за надані охороні послуги за період 01 серпня 2008 року по 01 березня 2009 року  складає 70906,28 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання за надані послуги по договору № 3/1 про охорону об'єкту від 05 лютого 2007 року, який був укладений між сторонами по справі.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі  його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону,  а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги,  суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 70906,28 грн. заборгованості за надані послуги, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема  сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

У відповідності до п. 6.4 договору сторонами встановлено відповідальність за прострочку платежу або його сплату не у повному обсязі у вигляді неустойки у розмірі 1% від місячної вартості договору за кожен день прострочення.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми  несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день  прострочення виконання.

З наведених законодавчих приписів вбачається що неустойка, яка передбачена п. 6.4 договору № 3/1 про охорону об'єкту від 05 лютого 2007 року, є пенею.

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач необґрунтовано нарахував відповідачу неустойку у розмірі  1 % від суми простроченої заборгованості; пеня перерахована судом з урахуванням вимог законодавства і  вона складає 4568,08 грн.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов'язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку про стягнення з відповідача неустойки у вигляді пені у сумі 4568,08 грн.

В решті заявленої суми неустойки слід відмовити як безпідставно нарахованої.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних  для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.

Відповідно  до  ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання  грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов`язаний  сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем за прострочення відповідачем грошового зобов'язання за період серпень 2008 року - лютий 2009 року нараховано  3% річних у розмірі 654,71 грн. які є обґрунтованими.

За таких обставини, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню 70906,28 грн. основного боргу, 4568,08 грн. пені, 654 грн. 3% річних.

У відповідності до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  покладаються  на відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 11,15,16,525,526,530,546,548,549,598,610,611,612,625,629,901,903, Цивільного кодексу України,ст..ст..173,174,179,193,198,343,Господарського кодексу України  ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 75,ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

 Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Росконтракт” код 32030099, (місцезнаходження: 61124, м. Харків, пр. Гагаріна, 169А кв. 10; р/р 260095464 в ВАТ „Мегабанк”, МФО 351629) на користь Приватного підприємства „Охоронно консультаційна фірма „ВОСП”, код 33816415, ( 61037, м. Харків, вул.. Куп'янська, б. 12; р/р 26003101308721 в ЗАТ „ОТП Банк”, МФО 350750) 70906,28 грн. основного боргу, 4568,08 грн. пені, 654,71 грн. 3% річних; 761,29 грн. державного мита та157,32 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                            

Повний текст рішення підписано 15.06.2009 року

справа № 57/105-09