Постанова

від 21.05.2014 по справі 810/5729/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2014 року 810/5729/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромарт» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними дій та визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ромарт» (далі - ТОВ «Ромарт» або позивач») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Ірпінська ОДПІ або відповідач) про визнання протиправними дій відповідача, які полягали у проведенні позапланової невиїзної перевірки та визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 15.07.2013 №0000882204 та №0000892204.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказ Ірпінської ОДПІ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки отримано ним засобами поштового зв'язку вже після проведення перевірки, що є порушенням норм податкового законодавства, оскільки контролюючому органу надається право на проведення документальної позапланової перевірки платника податку лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано поштою копію наказу.

Крім цього в обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо поставки товарів та виконання робіт (надання послуг) між ним та Малим приватним підприємством - фірма «Андромеда» (далі - МППФ «Андромеда») мали реальний характер - товар поставлено, отримано, роботи виконано й оплачено. Зазначені факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності.

Як зазначає позивач, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження фіктивності (безтоварності) договорів, укладених між позивачем та МППФ «Андромеда», а викладені в акті перевірки висновки ґрунтуються виключно на матеріалах перевірок МППФ «Андромеда», без надання оцінки наданих позивачем до перевірки первинних документів.

Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представники сторін у судове засідання, призначене на 15.05.2014, не з'явились. Водночас, матеріали справи містять письмові клопотання сторін про подальший розгляд справи за відсутності їх уповноважених представників.

Керуючись положеннями частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін та свідка, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ «Ромарт», ідентифікаційний код 37076358, місцезнаходження: Київська область, м. Ірпінь, вул. Мінеральна, буд. 18, кв. 49, зареєстроване як юридична особа 10.02.2011. Як платник податків узятий на податковий облік у податковому органі з 14.02.2011 за № 146.

Позивач з 01.09.2012 зареєстрований платником податку на додану вартість, що підтверджується наявним у матеріалах справи Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200062541, виданого 01.09.2012 Ірпінською ОДПІ (том І а.с.205).

Основними видами діяльності ТОВ «Ромарт» є роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет; виробництво інших машин і устаткування загального призначення, н.в.і.у.; ремонт комп'ютерів і периферійного устаткування; ремонт побутових приладів, домашнього та садового обладнання; неспеціалізована оптова торгівля.

Як вбачається із матеріалів справи у період з 21.06.2013 по 01.07.2013 на підставі наказу Ірпінської ОДПІ від 20.06.2013 № 356, повідомлення про проведення перевірки від 20.06.2013 № 2217, посадовою особою Ірпінської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Ромарт».

Як зазначив позивач, наказ Ірпінської ОДПІ від 20.06.2013 № 356 він отримав 02.07.2013, на підтвердження чого надав суду довідку Центру поштового зв'язку № 12 Київської обласної дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 19.07.2013 № 106, з якого вбачається, що рекомендований лист № 0820502483720 вручено директору ТОВ «Ромарт» 02.07.2013 (том І а.с.107).

Із змісту вказаної довідки також вбачається, що рекомендований лист № 0820502483720 надійшов до поштового відділення 21.06.2013.

Відповідачем не заперечувався той факт, що рекомендованим листом № 0820502483720 позивачеві був направлений саме наказ Ірпінської ОДПІ від 20.06.2013 № 356. А відтак, суд констатує, що наказ Ірпінської ОДПІ від 20.06.2013 № 356 був отриманий позивачем 02.07.2013.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок врегульовано статтею 78 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Вказана норма законодавства є загальною.

Разом з цим, відповідно до пункту 78.5 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Тобто, положеннями статті 79 Податкового кодексу України встановлено особливості проведення документальних позапланових невиїзних перевірок.

Так, згідно пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

З аналізу пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України вбачається, що право посадових осіб контролюючого органу на початок проведення документальної невиїзної перевірки визначено законодавством альтернативно, а саме, таке право виникає або за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що сторонами не заперечувався факт надіслання позивачеві рекомендованим листом із повідомленням про вручення копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача, які полягали у проведенні позапланової невиїзної перевірки позивача, а відтак, про необґрунтованість позовної вимоги у цій частині.

Як встановлено судом, за результатами перевірки складений акт від 03.07.2013 № 796/22-4/37076358 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки про порушення позивачем пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 1600,00 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2012 року на суму 679,00 грн. та за ІVквартал 2012 року на суму 921,00 грн.; пунктів 198.2, 198.6 статті 198 (з урахуванням пункту 187.9 статті 187), пункту 198.3 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1524,00 грн., у тому числі за вересень 2012 року на суму 647,00 грн. та за грудень 2012 року на суму 877,00 грн.

Висновок податкового органу про заниження суми податкового зобов'язання, за його твердженням, пов'язується із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту за операціями з придбання товарів, робіт (послуг) у МППФ «Андромеда» та безпідставне віднесення позивачем до витрат, витрати на придбання товарів, робіт (послуг) у вищевказаного контрагента, що ґрунтується на актах про неможливість проведення у квітні 2013 року зустрічних звірок МППФ «Андромеда».

В обґрунтування правомірності прийнятих спірних рішень відповідач зазначив, що податковий орган позбавлений можливості провести у 2013 році зустрічну звірку МППФ «Андромеда», що підтверджується відповідними актами, довідками щодо встановлення місцезнаходження МППФ «Андромеда» та довідкою форми 18-ОПП від 19.04.2013 за № 29.

Крім цього, на адресу відповідача надійшов лист СВ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 19.04.2013 №1091/07-09/086 про порушення кримінальної справи за ознаками складу злочинів, передбачених частиною другою статті 205 та частиною третьою статі 212 Кримінального кодексу України, щодо ряду фіктивних підприємств, у тому числі МППФ «Андромеда».

У зв'язку з неможливістю проведення зустрічної звірки МППФ «Андромеда» та його контрагентів по ланцюгу постачання товарів, робіт (послуг), податковий орган дійшов висновку про відсутність у МППФ «Андромеда» первинних документів бухгалтерського та податкового обліку по взаємовідносинах із ТОВ «Ромарт», відсутність факту поставки товарів, робіт (послуг) контрагентам покупцям та про «фіктивність» діяльності вказаного підприємства, та, як наслідок про фіктивність (безтоварність) усіх укладених ним договорів.

Тобто, право позивача на формування податкового кредиту та витрат поставлено у залежність від добросовісності осіб по ланцюгу постачання МППФ «Андромеда» із своїми контрагентами, з якими позивач навіть не перебував у будь-яких правовідносинах.

На підставі Акта перевірки, відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, Ірпінською ОДПІ прийняті податкове повідомлення-рішення від 15.07.2013: № 0000892204, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1905,00 грн., у тому числі, за основним платежем - 1524,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 381,00 грн. та № 0000882204, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 2000,00 грн., у тому числі, за основним платежем - 1600,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 400,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач скористався своїм правом оскаржити їх у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

У ході з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що між покупцем - ТОВ «Ромарт» та продавцем - МППФ «Андромеда» укладений договір купівлі-продажу від 17.09.2012 № б/н, відповідно до якого продавець зобов'язується продати, а покупець купити товар в асортименті, кількості та за цінами вказаних у накладних (пункт 1 договору) (том І а.с.74-75).

Крім цього між замовником - ТОВ «Ромарт» та підрядником (виконавцем) - МППФ «Андромеда» укладений усний договір підряду.

Відповідно до пояснень представника позивача, перед укладенням договорів з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісними суб'єктами господарювання він учинив низку дій щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності та добросовісності МППФ «Андромеда», а саме, позивачем було запитано та отримано від контрагента документи про наявність державної реєстрації та стан юридичної особи контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; наявність державної реєстрації як платника податку на додану вартість.

Лише після отримання всіх документів позивачем були укладені відповідні договори.

У зв'язку з цим, судом встановлено, що позивачем було вжито всіх необхідних від нього заходів стосовно перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності МППФ «Андромеда», наявності дефектів у правовому статусі його контрагента (відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо) в офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, що ведеться Державною податковою службою України.

На підтвердження поставки товару (музичний центр Samsung MM D330D/RU - у кількості 2 шт.; стіл письмовий 1200; стіл письмовий 1400) від МППФ «Андромеда» та надання МППФ «Андромеда» на користь позивача послуг (ремонт KMA Sharp-M160), позивачем до перевірки та матеріалів справи надані: видаткові накладні від 18.09.2012 № 45 на суму 3235,00 грн., у тому числі ПДВ на суму 647,00 грн.; від 21.12.2012 № 64 на суму 3432,00 грн., у тому числі ПДВ на суму 572,00 грн. та акт надання послуг від 21.12.2012 № 65 на суму 1830,00 грн., у тому числі ПДВ на суму 305,00 грн. (том І а.с.72, 84).

За результатами господарських операцій МППФ «Андромеда» видано на користь ТОВ «Ромарт» податкові накладні від 18.02.2012 № 45, від 21.12.2012 № 64 та від 21.12.2012 № 65 (том І а.с.73, 85, 96).

Розрахунки між позивачем та МППФ «Андромеда» здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями від 04.10.2012 № 3, від 10.01.2013 № 1 та виписками по рахунку ТОВ «Ромарт» (том І а.с.81, 82, 93, 94).

У ході розгляду справи представник відповідача жодних заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем письмових документів не висловив. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам відповідач суду не надав.

Всі зазначені двосторонні документи підписані уповноваженими особами сторін та скріплені їх печатками.

Тобто, позивачем відповідачеві під час проведення перевірки надані усі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які встановлюють факт здійснення господарських операцій щодо придбання товарів, робіт (послуг) у МППФ «Андромеда» та їх оплати.

Крім того, судом встановлено, що перелічені вище первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили та доказовості.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень в діях позивача відповідачем не виявлено. Надані позивачем до перевірки документи відповідачем не проаналізовано.

Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Ромарт» та МППФ «Андромеда» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання податкових накладних.

А відтак, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, позивач та його контрагент були платниками податку на додану вартість, які зареєстровані відповідно до положень статті 183 Податкового кодексу України.

Статус позивача та його контрагента, як платників податку на додану вартість, не заперечувався сторонами.

Відповідач не заперечував та не спростував той факт, що податкові накладні, виписані контрагентом позивача, відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України та наказу Міністерства фінансів України 01.11.2011 № 1379 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1333/20071.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що сума податкового кредиту позивачем сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Згідно з даними Акта перевірки, суми податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних МППФ «Андромеда» включені позивачем до податкового кредиту відповідних періодів, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ.

На неодноразову вимогу суду відповідач не надав жодних доказів того, що контрагент позивача не звітувався до податкового органу, не відображав результати господарських операцій з позивачем та не сплатили до бюджету обов'язкових платежів.

У зв'язку з цим, у суду не виникає сумнівів щодо належного відображення результатів господарських операцій між позивачем та його контрагентом у податковій звітності.

У силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Крім цього, в силу положень пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Згідно підпунктів139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не належать до складу витрат будь-які витрати не пов'язані з провадженням господарської діяльності, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, за змістом положень Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат, за наявності необхідних підтверджувальних документів первинного бухгалтерського обліку.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання було визначено позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум податку, сплачених контрагенту у складі вартості придбаних товарів, а також віднесення до складу витрат, витрати на їх придбання.

Оскільки, на думку податкового органу, товари фактично не поставлялись, роботи не виконувались, а учасниками правочину переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, угоди є безтоварними, а тому формування податкового кредиту та витрат за ними вчинено позивачем незаконно.

Водночас, відповідач не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем математичного розрахунку податкового кредиту та витрат за первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, які покладено в основу висновків Акта перевірки та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд зазначає, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

З метою забезпечення повного та об'єктивного розгляду справи суд відповідно до ухвали від 26.03.2014 про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду витребував у відповідача, серед іншого, письмову інформацію про наявність у МППФ «Андромеда» основних фондів виробництва (власних чи орендованих), управлінського персоналу тощо; форму № 1ДФ МППФ «Андромеда».

Однак, відповідачем вказаних вимог ухвали суду не виконано, запитуваних документів не надано та не повідомлено про причини неможливості їх надання.

Разом з цим, як вбачається із змісту Акта перевірки, податковим органом не перевірялося МППФ «Андромеда» на предмет наявності господарсько-правових відносин з іншими суб'єктами господарювання у зв'язку з укладанням договорів оренди основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів; наявність правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей; по перевезенню матеріальних цінностей із залученням сторонніх перевізників; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання, щодо надання послуг або виконання робіт.

А відтак, суд констатує, що відповідачем не надано жодного доказу неможливості здійснення позивачем та його контрагентами зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Вивчивши надані документальні підтвердження, судом не встановлено відсутності мети у позивача щодо реального настання правових наслідків та укладення правочину задля заниження об'єкту оподаткування і несплати податків.

Факт придбання позивачем товарів, робіт та послуг підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних товарів, робіт, послуг посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

Наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського та податкового обліку містять усі дані стосовно змісту операції. Вказані документи містять всі необхідні реквізити, які передбачені положеннями статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксують факт здійснення господарської операції позивача.

Суд звертає увагу також на те, що податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку.

Як вбачається з Акта перевірки, позивачем до перевірки були надані посадовим особам відповідача всі необхідні документи та регістри, які підтверджують фактичний рух активів позивача.

Суд звертає увагу також на те, що факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлено з урахуванням якісних характеристик товарів, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів, робіт для використання в господарській діяльності платника податків та відповідали б змісту цієї діяльності.

Документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Водночас, факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Як встановлено судом, усі наявні у матеріалах справи документи дають змогу визначити, які саме товари поставлялись, роботи виконувались, за якою ціною, між якими контрагентами та надано належні докази використання та обліку придбаних товарів, робіт (послуг) у власній господарській діяльності.

Суду не надано також жодних доказів того, що музичні центри Samsung MM D330D/RU; стіл письмовий 1200; стіл письмовий 1400, який було придбано позивачем у МППФ «Андромеда» придбавалися у інших контрагентів або обліковувались на складах позивача до укладення правочину, який, на думку відповідача, містить ознаки безтоварності.

Суд також звертає увагу на те, що відповідачем не заперечувався факт наявності у позивача товару та його використання у власній господарській діяльності, зазначеної у КВЕД, шляхом подальшого продажу третій особі.

Як вбачається з матеріалів справи податковим органом не надано доказів на підтвердження відсутності зв'язку придбаних товарів, робіт (послуг) з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції або неможливістю їх використання в господарській діяльності позивача, а також не надано беззаперечних доказів про відсутність у позивача мети використання у своїй господарській діяльності товарів, робіт, послуг, що ним придбані.

Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, придбаний у МППФ «Андромеда» товар (музичні центри Samsung MM D330D/RU; стіл письмовий 1200; стіл письмовий 1400) були в подальшому реалізовані (продані) Відділу культури і туризму Ірпінської міської ради.

Замовлення у МППФ «Андромеда» послуг (робіт) по ремонту KMA Sharp-M160 було обумовлено замовленням вказаних робіт (послуг) Відділом культури і туризму Ірпінської міської ради у позивача, який, у свою чергу, замовив виконання вказаних робіт (послуг) у МППФ «Андромеда».

На підтвердження зазначеного надав суду відповідні договори, видаткові накладні, податкові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, акт про виконання робіт, акт звірки та докази оплати Відділом культури і туризму Ірпінської міської ради вартості товарів та робіт (том І а.с.76-80, 83, 86-92, 97-102).

Факт поставки товарів та виконання робіт також підтвердив у судовому засіданні свідок - посадова особа Відділу культури і туризму Ірпінської міської ради вартості товарів та робіт, а саме, завідувач господарської служби Білостоцька Олена Семенівна.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури.

З Акта перевірки позивача вбачається, що посадові особи податкового органу факти поставки товарів та виконання робіт не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а відобразили в акті перевірки лише суб'єктивні висновки посадових осіб податкового органу щодо контрагента позивача та інших осіб по ланцюгу постачання товарів контрагенту позивача.

А відтак, суд вважає, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентом є формальними та не об'єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на неможливості проведення самої звірки з контрагентом позивача та інших обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Ураховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладені між позивачем та МППФ «Андромеда» правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Водночас, позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт придбання товарів, робіт (послуг). Надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції та використання придбаних товарів, робіт (послуг) у власній господарській діяльності з урахуванням видів діяльності за КВЕД.

Слід також зазначити, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Таким чином, в основу притягнення позивача до податкової відповідальності не може бути покладено висновок акта перевірки його контрагента без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості; твердження про відсутність факту поставки товарів, виконання робіт спростовується наявними матеріалами справи; суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту та витрат, не доведено його недобросовісності суд дійшов висновку про часткове обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, поверненню підлягає судовий збір за позовні вимоги майнового характеру.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 15.07.2013 № 0000882204 та № 0000892204.

У задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромарт» понесені судові витрати у формі судового збору у розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 71 коп. згідно платіжного доручення від 21.10.2013 № 6.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Постанову виготовлено у повному обсязі та підписано 21.05.2014