Ухвала

від 31.07.2014 по справі 810/5729/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5729/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

31 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ромарт» до Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - по тексту - відповідач, податковий, контролюючий орган) про визнання протиправними дій відповідача, які полягали у проведенні позапланової невиїзної перевірки та визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 15.07.2013 №0000882204 та №0000892204.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 15.07.2013 № 0000882204 та № 0000892204. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням в частині про задоволення позову, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами відповідача в період з 21.06.2013 по 01.07.2013 на підставі наказу Ірпінської ОДПІ від 20.06.2013 № 356, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Ромарт» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на прибуток за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2012 р. та податку на додану вартість за період з 01.09.2012 р. по 30.09.2012 р., з 01.12.2012 р. по 31.12.2012 р. по розрахунках з МПП - фірма «Андромеда» (код ЄДРПОУ 14020271).

Результати перевірки відображено в акті перевірки від 03.07.2013 № 796/22-4/37076358 (далі по тексту - акт перевірки), в якому податковим органом встановлено порушення позивачем вимог пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 1600,00 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2012 року на суму 679,00 грн. та за ІVквартал 2012 року на суму 921,00 грн.; пунктів 198.2, 198.6 статті 198 (з урахуванням пункту 187.9 статті 187), пункту 198.3 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1524,00 грн., у тому числі за вересень 2012 року на суму 647,00 грн. та за грудень 2012 року на суму 877,00 грн.

15.07.2013 року на підставі акта перевірки Ірпінською ОДПІ прийняті податкове повідомлення-рішення № 0000892204, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1905,00 грн., у тому числі, за основним платежем - 1524,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 381,00 грн. та № 0000882204, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 2000,00 грн., у тому числі, за основним платежем - 1600,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 400,00 грн.

Вважаючи дії посадових осіб щодо проведення перевірки та вказані податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з його контрагентом МППФ «Андромеда» за період, що перевірявся, є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари, що придбавалися позивачем у вказаного суб'єкта господарювання, отримувались з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій та безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій та неправомірне віднесення понесених за наслідками таких операцій витрат до валових.

Відмовляючи у задоволенні вимог адміністративного позову про визнання дій контролюючого органу щодо проведення перевірки, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскаржувані дії вчинені відповідачем, на підставі, у спосіб та в межах повноважень, передбачених законодавством.

В цій частині рішення суду першої інстанції відповідачем не оскаржується та згідно з вимогами ч. 1 ст. 195 КАС України судом апеляційної інстанції не переглядається.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в частині про задоволення позову, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, розглядаючи справи щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, за висновками контролюючого органу не підлягають відшкодуванню, оскільки господарські операції позивача з його контрагентом МППФ «Андромеда» не мали реального характеру у зв'язку з відсутністю факту реального здійснення господарської діяльності цим суб'єктом господарювання, діяльність якого має ознаки фіктивності та спрямована на отримання податкової вигоди.

До таких висновків контролюючий орган прийшов на підставі актів про неможливість проведення у квітні 2013 року зустрічних звірок МППФ «Андромеда».

Відповідач зазначив, що податковий орган позбавлений можливості провести у 2013 році зустрічну звірку МППФ «Андромеда», що підтверджується відповідними актами, довідками щодо встановлення місцезнаходження МППФ «Андромеда» та довідкою форми 18-ОПП від 19.04.2013 за № 29.

Крім цього, на адресу відповідача надійшов лист СВ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 19.04.2013 №1091/07-09/086 про порушення кримінальної справи за ознаками складу злочинів, передбачених частиною другою статті 205 та частиною третьою статі 212 Кримінального кодексу України, щодо ряду фіктивних підприємств, у тому числі МППФ «Андромеда».

У зв'язку з неможливістю проведення зустрічної звірки МППФ «Андромеда» та його контрагентів по ланцюгу постачання товарів, робіт (послуг), податковий орган дійшов висновку про відсутність у МППФ «Андромеда» первинних документів бухгалтерського та податкового обліку по взаємовідносинах із ТОВ «Ромарт», відсутність факту поставки товарів, робіт (послуг) контрагентам покупцям та про «фіктивність» діяльності вказаного підприємства, та, як наслідок про фіктивність (безтоварність) усіх укладених ним договорів.

Таким чином, висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються виключно на порушеннях податкового законодавства контрагентом позивача: МППФ «Андромеда» та його постачальниками.

Наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Перевіряючи реальність здійснення позивачем господарських операцій у спірний період, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що основними видами діяльності ТОВ «Ромарт» є роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет; виробництво інших машин і устаткування загального призначення, н.в.і.у.; ремонт комп'ютерів і периферійного устаткування; ремонт побутових приладів, домашнього та садового обладнання; неспеціалізована оптова торгівля.

З матеріалів справи вбачається, що між покупцем - ТОВ «Ромарт» та продавцем - МППФ «Андромеда» укладений договір купівлі-продажу від 17.09.2012 № б/н, відповідно до якого продавець зобов'язується продати, а покупець купити товар в асортименті, кількості та за цінами вказаних у накладних (пункт 1 договору) (том І а.с.74-75).

Крім цього між замовником - ТОВ «Ромарт» та підрядником (виконавцем) - МППФ «Андромеда» укладений усний договір підряду.

На підтвердження поставки товару (музичний центр Samsung MM D330D/RU - у кількості 2 шт.; стіл письмовий 1200; стіл письмовий 1400) від МППФ «Андромеда» та надання МППФ «Андромеда» на користь позивача послуг (ремонт KMA Sharp-M160), позивачем до перевірки та матеріалів справи надані: видаткові накладні від 18.09.2012 № 45 на суму 3235,00 грн., у тому числі ПДВ на суму 647,00 грн.; від 21.12.2012 № 64 на суму 3432,00 грн., у тому числі ПДВ на суму 572,00 грн. та акт надання послуг від 21.12.2012 № 65 на суму 1830,00 грн., у тому числі ПДВ на суму 305,00 грн. (том І а.с.72, 84).

За результатами господарських операцій МППФ «Андромеда» видано на користь ТОВ «Ромарт» податкові накладні від 18.02.2012 № 45, від 21.12.2012 № 64 та від 21.12.2012 № 65 (том І а.с.73, 85, 96).

Розрахунки між позивачем та МППФ «Андромеда» здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями від 04.10.2012 № 3, від 10.01.2013 № 1 та виписками по рахунку ТОВ «Ромарт» (том І а.с.81, 82, 93, 94).

Передання товару підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, копії яких містяться в матеріалах справи.

Суми податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних МППФ «Андромеда», включені позивачем до податкового кредиту відповідних періодів, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ.

Придбані у МППФ «Андромеда» товари були використані позивачем у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку, а саме реалізовані відділу культури і туризму Ірпінської міської ради.

Замовлення у МППФ «Андромеда» послуг (робіт) по ремонту KMA Sharp-M160 було обумовлено замовленням вказаних робіт (послуг) відділом культури і туризму Ірпінської міської ради у позивача, який, у свою чергу, замовив виконання вказаних робіт (послуг) у МППФ «Андромеда».

На підтвердження зазначеного надав суду відповідні договори, видаткові накладні, податкові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, акт про виконання робіт, акт звірки та докази оплати відділом культури і туризму Ірпінської міської ради вартості товарів та робіт (том І а.с.76-80, 83, 86-92, 97-102).

Правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Враховуючи те, що постачання позивачу товарів та надання послуг МППФ «Андромеда» підтверджено дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, доведеність використання придбаних товарів і послуг у власній господарській діяльності, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту та валових витрат за наслідками таких операцій.

Окрім того, згідно з ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагента позивача на момент укладення чи виконання договору або відсутності у нього статусу платника ПДВ.

Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період, що перевірявся, оскільки визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем.

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Враховуючи те, що постачання позивачу товарів в сукупності підтверджено дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, доведеність подальшого використання придбаних товарів і послуг у власній господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту та валових витрат за наслідками таких операцій.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача з МППФ «Андромеда» мали реальний характер, а податковий кредит по вказаних операціях сформовано позивачем правомірно, що підтверджується наступним.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, первинні документи, оформлені на виконання господарських операцій, відповідають встановленим вимогам та видам господарської діяльності позивача.

Фактичне здійснення господарських операцій підтверджується також подальшим використанням придбаних у товарів в межах господарської діяльності позивача, як того вимагає п.198.3 ст. 198 ПК.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 185.1 ст.185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України внаслідок завищення від'ємного значення з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, не відповідає дійсним обставинам справи.

Перевіряючи висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 138.1 ст. 138, п.п. 139. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізований товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.1 даної статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на основі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами, ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II даного Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що витрати, понесені позивачем за період, що перевірявся, при веденні фінансово-господарської діяльності з МППФ «Андромеда» повинні приймати участь у формуванні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства за цей період, оскільки підтверджуються відповідними первинними документами, що містяться в матеріалах справи.

Колегія суддів вважає помилковими посилання відповідача на матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню за ознаками складу злочинів, передбачених частиною другою статті 205 та частиною третьою статі 212 Кримінального кодексу України, щодо ряду фіктивних підприємств, у тому числі МППФ «Андромеда», з яких вбачається, що МППФ «Андромеда» є фіктивним підприємством, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню не є допустимими та належними у справі доказами у розумінні вимог ст. ст. 70 та 72 КАС України. По кримінальній справі на момент ухвалення судом першої інстанції оскаржуваної постанови, відсутній вирок, який би встановлював вину певних осіб у вчиненні злочину та відповідні фактичні дані, які б мали значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що доводи органу державної податкової служби не свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість позивачу та формування валових витрат, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішенні прийняті податковим органом без достатніх підстав.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про часткове задоволення вимог адміністративного позову.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).

Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді О.О. Беспалов О.А. Губська

.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Беспалов О.О.

Губська О.А.