14/69
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"16" червня 2009 р. Справа № 14/69
за позовом Приватне підприємство -Фірма "ТЕЛЕТУР"
до відповідача Рівненське обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Рівнетурист"
про стягнення в сумі 7 731 грн. 22 коп.
Суддя
Представники:
Від позивача : представник по довіреності Герасимчук С.П.
Від відповідача : представник по довіреності Климець І.О.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснена
СУТЬ СПОРУ : Приватне підприємство -Фірма "ТЕЛЕТУР" (надалі ППФ "Телетур" або Позивач) звернулося в господарський суд з позовом до Рівненського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Рівнетурист" (надалі ЗАТ "Рівнетурист" або Відповідач) в якому просить стягнути з останнього грошові кошти в сумі 5760, 00 грн., які надавалися, як безпроцентна позика на основі договору позики №11 від 01.06.2004 року, 736,52 грн. інфляційних за період з липня 2008р. по березень 2009 року, штрафні санкції в сумі 1234,70 грн. за період з 09.06.2008р. по 30.04.2009 року та судові витрати.
До винесення рішення зі спору представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог в якій зменшує розмір нарахованих штрафних санкцій та просить стягнути їх з відповідача в сумі 691, 20 грн. за період з 09.06.2008р. по 09.12.2008 року.
Відповідач надав суду відзив на позов в якому вимог позивач не визнає посилаючись на те, що ЗАТ "Рівнетурист" коштів від ППФ "Телетур" не отримував, а про існування договору позики №11 від 01.06.2004 року дізнався тільки з листа-вимоги останнього за №3 від 16.12.2009 року.
Відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи в зв"язку з тим, що його повноважний представник не зможе взяти участь в судовому засіданні.
Вказане клопотання не приймається судом до розгляду, так як представник відповідача з"явився в судове засідання.
Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу та зібрані судом, заслухавши пояснення предстаників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини на яких грунтуються їх вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
При цьому суд керувався наступним.
01 червня 2004 року між Приватним підприємством-фірмою "ТЕЛЕТУР" та Рівненським обласним закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Рівнетурист" укладено договір позики (надалі - Договір), за умовами якого ППФ "ТЕЛЕТУР" надала Відповідачу фінансову допомогу на зворотній основі в якості взаємодопомоги, а Відповідач отримав безпроцентну позику в розмірі 5 760 (п'ять тисяч сімсот шістдесят гривень) грн. на строк до 4-х років для викупу санаторних путівок (розділ 1 Договору).
На виконання положень Договору Позивач надав Відповідачу фінансову допомогу в розмірі 5 760 грн., що стверджується платіжним дорученням № 44 від 07 червня 2004 року, відтак Відповідач зобов'язаний був повернути Позивачу грошові кошти в сумі 5760 грн. до 07 червня 2008 року.
Однак Відповідач не виконав свого зобовязання за Договором та грошові кошти Позивачу не повернув.
Вимога Позивача за вих. № 03 від 16.02.2009 року про повернення грошових коштів, направлена Відповідачу, залишена останнім без відповіді та задоволення.
Відповідно до положень ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Дана норма Закону кореспондується з положеннями ст.526 Цивільного кодексу України.
Частина 1 ст 1049 ЦК України містить норму, в якій зазначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Таким чином, з огляду на вищенаведене правомірною є вимога Позивача про стягнення з Відповідача грошових коштів в сумі 5760, 00 грн., які надавалися, як безпроцентна позика на основі договору позики №11 від 01.06.2004 року.
Заперечення відповідача про те, що він грошових коштів від Позивача не отримував є необгрунтованим та спростовується вищенаведеним, зокрема, факт отримання коштів підтверджуєьться платіжним дорученням № 44 від 07 червня 2004 року, оригінал якого було досліджено в судовому засіданні.
В частині 1 ст.1050 ЦК України закріплено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язується сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно приписів ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та за весь час прострочення, а також: три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи наведені вище положення Закону, Позивач правомірно нарахував Відповідачу інфляційні за невиконання останнім грошових зобов'язань за період з липня 2008 року по березень 2009 року.
Однак неправомірним є нарахування позивачем штрафних санкцій в сумі 691,20 грн. за невиконання Відповідачем умов Договору в частині повернення в строк позики з огляду на наступне.
За умовами розділу 3 Договору в разі невиконання Відповідачем обов"язків по поверненню позики, в т.ч. і по достроковому поверненню, останній сплачує штраф у розмірі подвійної ставки НБУ від невиплаченої суми за кожен день прострочки. Позивач нарахував штрафні санкції за наступною формулою:
Сума боргу * кількість днів прострочки (з 09.06.08 р. по 09.12.09 р.)* 24 % (подв. обл.ставка НБУ) : 365 (кількість днів у році)
5760 * 326 * 24 % : 365 = 1234,70 (грн.).
Однак суд зазначає, що відповідно до пункту 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Таким чином нарахування Позивачем штрафу за кожень день прострочки суперечить вищеназваній нормі Закону.
Крім того в розділі 3 Договору, на який посилається позивач, як на підставу нарахування штрафних санкцій, не встановлено від якої саме ставки НБУ нараховується штраф, а відтак нарахування позивачем штрафу від облікової ставки НБУ не грунтується на договорі.
Відповідно до п.1 статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до п.2 цієї ж статті - правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Таким чином суд приходить до висновку, що при укладенні сторонами договору позики №11 від 01.06.2004 року недодержано письмової форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання неустойкою, а відтак правочин в цій частині є нікчемним і, відповідно до п.1 ст.216 ЦК України такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов"язані з його недійсністю.
На основі ст.49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати, так як спір виник внаслідок його неправильних дій.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49,82-85 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задоволити частково.
Стягнути з рахунку Рівненське обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Рівнетурист" вул. Київська 36,Рівне,33027 р/р 260083003800 РФ АКБ "БрокбізнесБанк" м. Рівне МФО 333788 ЗКПО 02651374 на користь Приватне підприємство -Фірма "ТЕЛЕТУР" (вул. Замкова 10-в офіс 30,Рівне,33000, код ЄДРПОУ 30712222) грошові кошти в сумі 5760, 00 грн., які надавалися, як безпроцентна позика на основі договору позики №11 від 01.06.2004 року, 736,52 грн. інфляційних за період з липня 2008р. по березень 2009 року, 102 грн. витрат по держмиту та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
2. В решті позову відмовити в задоволенні.
Суддя
підписано "18" червня 2009 р.
Суд | Господарський суд Рівненської області |
Дата ухвалення рішення | 16.06.2009 |
Оприлюднено | 23.06.2009 |
Номер документу | 3880277 |
Судочинство | Господарське |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні