Рішення

від 12.05.2014 по справі 910/4139/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4139/14 12.05.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс Гарант» до Дочірнього підприємства «Строй - Маркет Груп» простягнення 128 934,49 грн. Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача Жук Ю.В. - представник від відповідача Сук О.В. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанс Гарант» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства «Строй - Маркет Груп» про стягнення 124 234,10 грн., з яких: 123 962,41 грн. заборгованості за договором оренди від 27.08.2007 (за січень 2014 року), 50,94 грн. 3% та 220,75 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору оренди від 27.08.2007 в частині сплати орендної плати за січень 2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2014 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/4139/14 та призначено розгляд справи на 23.04.2014.

16.04.2014 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з відповідача суму коштів у розмірі 139 727,71 грн., в тому числі 123 962,41 грн. заборгованості за договором оренди від 27.08.2007 (за січень 2014 року), 631,70 грн. 3% річних, 2 737,36 грн. пені та 12 396,24 грн. штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2014 заяву позивача про збільшення позовних вимог, подану 16.04.2014, прийнято в частині вимог про стягнення основного боргу, 3% річних та пені та відмовлено в прийнятті до розгляду наведеної заяви в частині стягнення з відповідача штрафу.

В судовому засіданні 23.04.2014 оголошувалась перерва до 12.05.2014.

23.04.2014 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує.

30.04.2014 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з відповідача суму коштів у розмірі 141 330,73 грн., в тому числі 123 962,41 грн. заборгованості за договором оренди від 27.08.2007 (за січень 2014 року), 825,28 грн. 3% річних, 4 146,80 грн. пені та 12 396,24 грн. штрафу.

В судове засідання, призначене на 12.05.2014, представник позивача з'явився, подану 30.04.2014 заяву підтримав та просив суд задовольнити позовні вимоги з урахуванням наведеної заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

При цьому, як зазначено в п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою , яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи, що в позовній заяві вимогу про стягнення штрафу позивачем заявлено не було, в прийнятті до розгляду заяви позивача про збільшення позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу суд відмовляє.

В іншій частині (щодо вимог про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 123 962,41 грн., 3 % річних у розмірі 825,28 грн. та пені у розмірі 4 146,80 грн., а всього - 128 934,49 грн.) заява позивача про збільшення позовних вимог приймається судом до розгляду.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти задоволення позовних вимог заперечив.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.08.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінанс Гарант» (орендодавець) та Дочірнім підприємством «Строй-Маркет групп» (орендар) укладено договір оренди (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування цілісну нежитлову будівлю (їдальня), розташовану за адресою: м. Херсон, вул. Робоча, 66 (далі - будівля).

Згідно з п. 1.2 Договору загальна площа будівлі складає 5 089,3 кв. м, в тому числі: приміщень першому поверсі будівлі - 1 738,5 кв. м, приміщень на другому поверсі будівлі - 1783,5 кв. м, приміщень цокольного поверху будівлі - 1 567,3 кв. м.

У відповідності до п. 2.1 Договору будівля передається орендарю протягом 75 календарних днів після укладення цього договору, за актом приймання-передачі № 1, в якому сторони зазначають площу будівлі, технічні характеристики, її стан на момент передачі, перелік внутрішніх мереж та/чи устаткування (в тому числі дахова котельня, вантажопідйомні механізми), покази лічильників та стан пломб на них.

На підставі акту приймання-передачі від 26.12.2007 орендодавець передав, а орендар прийняв у користування цілісну нежилу будівлю, розташовану за адресою: м. Херсон, вул. Робоча, 66, загальною площею 5 089,3 кв. м., в тому числі: приміщень першому поверсі будівлі - 1 738,5 кв. м., приміщень на другому поверсі будівлі - 1 783,5 кв. м., приміщень цокольного поверху будівлі - 1 567,3 кв. м.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором найму (оренди).

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 789 за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п. 1.6 Договору будівля буде використовуватись орендарем для здійснення оптової та/чи роздрібної торгівлі продовольчими товарами, виробами народного споживання та товарами широкого вжитку, а також для складування товарів, надання соціально-побутових послуг населенню, організації пунктів харчування, для здійснення діяльності з переробки продовольчих товарів у фабрикати та напівфабрикати і розміщення офісів.

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Як встановлено у п. 6.1 Договору останній набирає чинності після підписання його уповноваженими представниками сторін, нотаріального посвідчення та моменту державної реєстрації і діє до 20 грудня 2017 року.

Статтею 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 4.1 Договору орендар виплачує орендодавцю місячну орендну плату за користування будівлею в наступних розмірах:

а/ з моменту підписання акта приймання-передачі, впродовж перших восьми місяців, в розмірі 28 913,58 грн.

б/ за дев'ятий та наступні, до закінчення строку оренди, місяці в розмірі 77 102,89 грн.

4.1.1. Відповідно до ст. 284 Господарського кодексу України орендна плата, зазначена у п. 4.1. даного договору, підлягає щомісячній індексації шляхом множення величини орендної плати, зазначеної в п. 4.1. даного договору, на коефіцієнт індексації (Кі), який розраховується за наступною формулою:

Кі = К1хК2 … Кn,

Де Кі - коефіцієнт індексації

К1 - коефіцієнт інфляції за перший місяць оренди

К2 - коефіцієнт інфляції а другий місяць оренди

Кn - коефіцієнт інфляції за звітний місяць оренди.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що на протязі п'яти банківських днів з моменту нотаріального оформлення договору орендар перераховує орендодавцю орендну плату за два перші місяці оренди в сумі 57 827,16 грн. Починаючи з третього місяця оренди за даним договором орендна плата сплачується на підставі наданого орендодавцем рахунку в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. 3.3.4 Договору орендодавець зобов'язався не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, надавати орендарю рахунки на оплату орендної плати та відшкодування орендарем вартості спожитих комунальних послуг, до моменту підписання орендарем прямих договорів з постачальниками таких послуг, а також акт наданих послуг з оренди та акт розрахунку спожитих комунальних послуг.

Згідно з положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як свідчать матеріали справи, у відповідності до умов п. 3.3.4 Договору позивачем було виставлено відповідачу рахунок № СФ-0000003 від 07.02.2014 на суму 123 962,41 грн. на сплату орендної плати за січень 2014 року. Наведений рахунок було надіслано відповідачу поштою, що підтверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення у цінний лист № 027505528 від 10.02.2014 та відповідне повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення.

З урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та приписів п. 4.3 Договору строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по сплаті орендної плати за січень 2014 року настав 20.02.2014.

Відповідно до п. 3.2.8. договору орендар зобов'язався вчасно і в повному обсязі сплачувати орендодавцю орендну плату (з урахуванням індексації) та відшкодувати вартість використаних ресурсів згідно показників лічильників (спожитих послуг) згідно виставлених рахунків протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку, доки орендар не укладе прямі договори з відповідними службами/організаціями на надання відповідних послуг/ресурсів.

Однак, свого зобов'язання зі сплати орендної плати за січень 2014 року відповідачем виконано не було, внаслідок чого в останнього перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 123 962,41 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів погашення наведеної заборгованості в добровільному порядку відповідачем не подано.

В обґрунтування заперечень проти позову з посиланням на ст. 612 Цивільного кодексу України, відповідач стверджує, що прострочення позивачем обов'язку із зміни цільового призначення земельної ділянки, дає право відповідачу відмовитись від поновлення робіт з облаштування об'єкту оренди відповідно до мети оренди. Наведене, на думку відповідача, унеможливило використання ним об'єкта оренди за визначеним в договорі призначенням, що згідно ст. 762 Цивільного кодексу України є підставою для звільнення відповідача від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане.

Положеннями ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Тобто, приписами закону визначено підстави звільнення наймача від плати за оренду на період дії обставин, за які він не відповідає і внаслідок яких тимчасово позбавляється можливості користуватися найнятим майном.

Предметом розгляду у справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за користування орендованою згідно договору від 27.08.2007 будівлею в січні 2014 року в сумі 123 962,41 грн., що не відповідає періоду існування тих обставин про які зазначає відповідач (2008, 2010 роки).

Окрім того, суду не надано належних доказів того, що відсутність у орендаря інформації про отримання орендодавцем у 2010 році державного акту на право власності на земельну ділянку із зміненим цільовим призначенням (відповідно до умов розпорядження Херсонської міської ради за вих. № 1266р від 04.12.2007) унеможливлювала використання орендованого приміщення відповідачем у січні 2014 році.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за орендну плату за січень 2014 року у розмірі 123 962,41 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 825,28 грн. та пеню у розмірі 4 146,80 грн., нараховані за період прострочення з 21.02.2014 по 12.05.2014.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.2 Договору встановлено, що у кожному випадку несвоєчасного та/або не в повному обсязі перерахування орендної плати з вини орендаря, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, а у разі прострочення перерахування орендної плати більше ніж на 20 календарних днів - також штраф у розмірі 10 відсотків від розміру місячної орендної плати.

Положеннями ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання зі сплати орендної плати за січень 2014 року, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 4 146,80 грн. та 3 % річних у розмірі 825,28 грн., нараховані за період з 21.02.2014 по 12.05.2014, підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Таким чино позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 123 962,41 грн. основної заборгованості, 3% річних у розмірі 825,28 грн. та пеня у розмірі 4 146,80 грн.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

При цьому, суд відзначає, що позивачем було сплачено судовий збір у загальному розмірі 2 826,62 грн. (з урахуванням здійснених доплат судового збору у зв'язку зі збільшенням позовних вимог). Оскільки предметом розгляду справи є стягнення суми коштів у розмірі 128 934,49 грн., то сума судового збору у розмірі 247,93 грн. сплачена позивачем надмірно та підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Строй - Маркет Груп» (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 56-А, ідентифікаційний код 33104229) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс Гарант» (73000, м. Херсон, вул. Комсомольська, 20, ідентифікаційний код 30768940) заборгованість у розмірі 123 962 (сто двадцять три тисячі дев'ятсот шістдесят дві) грн. 41 коп., 3 % річних у розмірі 825 (вісімсот двадцять п'ять) грн. 28 коп., пеню у розмірі 4 146 (чотири тисячі сто сорок шість) грн. 80 коп. та судовий збір у розмірі 2 578 (дві тисячі п'ятсот сімдесят вісім) грн. 69 коп.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс Гарант» (73000, м. Херсон, вул. Комсомольська, 20, ідентифікаційний код 30768940) надмірно сплачений судовий збір у розмірі 247 (двісті сорок сім) грн. 93 коп.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 19.05.2014.

Суддя Ю.М. Смирнова