Постанова

від 20.05.2014 по справі 910/536/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2014 р. Справа№ 910/536/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю

представників сторін : від позивача - Цьомра В.Ю.

від відповідача - не з'явився.

розглянувши Товариства з обмеженою відповідальністю

апеляційну скаргу "Торговий дім "СІНТО"

на рішення

господарського суду м. Києва

від 19.02.2014 року

у справі № 910/536/14 (суддя: Князьков В.В. )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Чумак ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Торговий дім "СІНТО"

про стягнення заборгованості 18778,87 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.02.2014 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Чумак ЛТД" задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сінто" (02140, м. Київ, вул. Вишняківська, 9, кв. 97, ідентифікаційний код 36825176) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чумак ЛТД" (80200, Львівська обл., м. Радехів, вул. Стоянівська, 33, ідентифікаційний код 36610467) основний борг у розмірі 16 200 (шістнадцять тисяч двісті) грн. 00 коп., пеню у розмірі 1497 (одна тисяча чотириста дев`яносто сім) грн. 64 коп., 3% річних у розмірі 981 (дев`ятсот вісімдесят одна) грн. 83 коп., інфляційні втрати у розмірі 99 (дев`яносто дев`ять) грн. 40 коп., судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позивних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2014 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

В судове засідання 06.05.2014 року представник відповідача не з'явився. Розгляд справи було відкладено на 20.05.2014 року.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача, враховуючи що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 27.02.2012 р. між ТОВ "Чумак ЛТД" (продавець, позивач) та ТОВ "Торговий дім "Сінто" (покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу № 8/02, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію на умовах викладених у договорі згідно виставлених рахунків: сіль таблетована "Екстра".

Згідно п. 1.2 договору кількість асортимент продукції, яка продається, вказані у накладних, які складаються до даного договору.

Оплата вартості продукції у відповідності з узгодженими цінами здійснюється за згодою сторін перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок продавця на умовах 4-х банківських днів відстрочки платежу (п. 1.4 договору).

Пунктом 1.6 договору сторони погодили, що датою постачання товару покупцю вважається дата вказана у видатковій накладній.

Відповідно до п. 1.9 договору за порушення умов договору винна сторона відшкодовує прямі збитки другій стороні.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє протягом 1 (одного) року (п. 1.12 договору).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що на виконання умов договору позивачем поставлено відповідачеві товару на загальну суму 25560,00 грн., однак внаслідок порушення умов договору в частині проведення розрахунків, у ТОВ "Торговий дім "Сінто" станом на 15.01.2014 року утворилась заборгованість в розмірі 16200,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного України є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладений договір, згідно з яким позивач постачає, а відповідач отримує та оплачує отриману продукцію.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно видаткової накладної №25 від 27.02.2012р. та рахунку-фактури на суму 25560,00 грн., яка підписана представниками позивача та відповідача та скріплені печатками, підтверджується факт поставки позивачем та отримання відповідачем партії товару загальною вартістю 25560,00 грн.

Однак, на виконання умов укладеного між сторонами договору відповідачем здійснено оплату отриманого товару лише у розмірі 9360,00 грн., що підтверджується довідкою бухгалтера та банківськими виписками за період з 14.03.2012р. по 09.01.2014р.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч. ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Разом з тим, відповідно до умов договору оплата вартості продукції у відповідності з узгодженими цінами здійснюється за згодою сторін перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок продавця на умовах 4-х банківських днів відстрочки платежу.

Отже по видатковій накладній №25 від 27.02.2012р. на суму 25560,00 грн. строк оплати настав 02.03.2012р.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Однак, на виконання умов укладеного між сторонами договору відповідачем не здійснено оплату, що підтверджується довідкою ТОВ "Чумак ЛТД" від 24.01.2014р. за №8/02 та банківськими виписками.

Отже, відповідач належним чином не виконав вимоги договору, а відтак порушив приписи ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Чумак ЛТД" про стягнення з ТОВ "Торговий дім "Сінто" заборгованості у розмірі 16 200,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 1497,64 грн. пені. Судом першої інстанції задоволено дану позовну вимогу, проте колегія суддів не може погодитись з таким висновком, з огляду на наступне.

В абзацах 3, 4 п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування закондавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини.

Судом установлено, що між сторонами даного спору укладено договір купівлі-продажу № 8/02 від 27.02.2012 року, в якому сторони не погодили відповідальність у вигляді пені, відтак сторони не передбачили права нарахування пені за порушення строків виконання грошового зобов'язання. Також судом ураховано, що спеціальний законодавчий акт, яким було б визначено право на нарахування пені, виходячи з характеру спірних правовідносин, відсутній.

Враховуючи викладене пеня може бути передбачена умовами укладеного між сторонами правочину або нормами законодавства. Однак, як встановлено судом, договірних зобов'язань, якими було б передбачено нарахування пені, між сторонами не виникло, при цьому нормами чинного законодавства також не встановлено права позивача на нарахування пені, тому в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 981,83 грн. 3 % річних та 99,40 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних, судом першої інстанції вірно визнано його обґрунтованим, а тому за порушення відповідачем зобов'язання за Договором щодо оплати вартості отриманого товару стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 981,83 грн. 3% річних та 99,40 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні, а позовні вимоги частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 19.02.2014 року у справі №910/536/14 змінити та викласти у наступній редакції.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сінто" (02140, м. Київ, вул. Вишняківська, 9, кв. 97, ідентифікаційний код 36825176) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чумак ЛТД" (80200, Львівська обл., м. Радехів, вул. Стоянівська, 33, ідентифікаційний код 36610467) основний борг у розмірі 16 200 (шістнадцять тисяч двісті) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 981 (дев`ятсот вісімдесят одна) грн. 83 коп., інфляційні втрати у розмірі 99 (дев`яносто дев`ять) грн. 40 коп., судовий збір у розмірі 1681 (одна тисячу шістсот двадцять одну) грн. 21 коп.

В іншій частині позову відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чумак ЛТД" (80200, Львівська обл., м. Радехів, вул. Стоянівська, 33, ідентифікаційний код 36610467) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сінто" (02140, м. Київ, вул. Вишняківська, 9, кв. 97, ідентифікаційний код 36825176) 72,90 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

3. Видачу наказів доручити господарському суду м. Києва.

4 Справу № 910/536/14 повернути до господарського суду м. Києва.

5. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Н.Ф. Калатай

С.А. Пашкіна

Повний текст постанови складено 20.05.2014 року.