Постанова

від 19.05.2014 по справі 910/16056/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2014 р. Справа№ 910/16056/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Шапрана В.В.

Дідиченко М.А.

за участю представників:

від позивача - Святогор О.А., довіреність № б/н від 16.05.2014;

від відповідача - Михалюк К.О., довіреність № 384-13 від 23.04.2014,

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" на рішення господарського суду міста Києва від 18.12.2013 у справі № 910/16056/13 (суддя Митрохіна А.В.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Техноінвест" до публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" про витребування майна

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноінвест" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" про витребування майна.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.12.2013 у справі № 910/16056/13 позов задоволено повністю.

Суд першої інстанції задовольняючи зазначений позов дійшов висновку про доведеність позивачем факту передачі спірного майна на зберігання відповідачу та відповідно обґрунтованість позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 18.12.2013 у справі № 910/16056/13 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована, тим, що спірне майно не передавалось відповідачу на зберігання та відповідно відсутнє у публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик".

Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні 19.05.2014 надав пояснення якими підтримав доводи та вимоги за апеляційною скаргою.

Представник позивача надав пояснення, якими просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з наступних підстав.

Між ОСОБА_4, як поклажодавцем та відкритим акціонерним товариством "НВП" Більшовик" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "НВП" Більшовик"), як зберігачем 05.07.2012 укладено Договір зберігання майна.

Згідно предмету даного договору Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання майно (згідно додатку №1 договору) у кількості 32 позицій, вартістю, згідно прибуткових або супроводжувальних документів (п. 1.1 договору).

Додатком №1 до договору визначено перелік майна, що підлягало передачі на зберігання.

Разом з тим, докази безпосередньої передачі ПАТ "НВП" Більшовик" вказаного майна на зберігання відсутні.

Згодом, а саме 01.03.2013 між ОСОБА_4, як продавцем та товариством з обмеженою відповідальністю "Техноінвест", як покупцем укладено Договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити обладнання та матеріали на загальну суму 24 060 згідно специфікації.

Відповідно до п. 2.1 договору продавець зобов'язаний не пізніше п'яти календарних днів з дня набрання чинності цим договором передати покупцю права на товар. На день укладання цього договору товар знаходиться на відповідальному зберіганні ПАТ "НВП" Більшовик" за договором зберігання майна від 05.07.2012.

Покупець зобов'язаний прийняти товар і розрахуватися за нього не пізніше трьох банківських днів з моменту підписання акту приймання-здавання (п. 2.2 договору).

Зазначеного акту передачі позивачем до матеріалів справи також не надано.

Також, між ОСОБА_4, як первісним кредитором та товариством з обмеженою відповідальністю "Техноінвест", як новим кредитором 11.07.2013 укладено Договір відступлення права вимоги, за умовами якого (п. 1) первісний кредитор безвідплатно відступає належне йому право вимоги, а новий кредитор набуває таке право вимоги та стає кредитором за Договором зберігання майна від 05.07.2012.

За цим договором до нового кредитора переходить право вимоги первісного кредитора за Договором зберігання майна від 05.07.2012 в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, зокрема - новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника повернення майна, переданого на зберігання боржнику, а також всі права поклажодавця за Договором зберігання майна від 05.07.2012 (п.2 договору).

Враховуючи укладення зазначеного договору позивачем на адресу відповідача 15.07.2013 направлено повідомлення про відступлення права вимоги.

Згодом, позивач листом звернувся до відповідача з вимогою про повернення майна, переданого на зберігання.

Враховуючи неповернення ПАТ "НВП" Більшовик" зазначеного майна, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції задовольняючи зазначений позов дійшов висновку про доведеність позивачем факту передачі спірного майна на зберігання відповідачу та відповідно обґрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів з наведеним висновком місцевого господарського суду не погоджується з наступних підстав.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 936 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно ч. 3 ст. 937 ЦК України, прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, позивачем належних та допустимих доказів передачі відповідачу майна на зберігання не надано.

Висновок суду першої інстанції про доведеність позивачем факту передачі спірного майна на зберігання відповідачу з посиланням при цьому на Акт прийому-передачі від 04.07.2012 є необґрунтованим, оскільки зазначений Акт не підтверджує факту отримання відповідачем майна.

Так, даний Акт прийому-передачі від 04.07.2012 (а.с. 33) підписано між товариством з обмеженою відповідальністю "Укрспецторг Групп" (яке навіть не є стороною договору зберігання) та ОСОБА_4.

Згідно цього Акту ОСОБА_4 прийняв майно придбане ним на аукціоні відповідно до протоколу про проведення аукціону №11-0068 від 04.07.2012.

Таким чином, зазначений Акт не має жодного відношення до акту, який повинен підтверджувати обставину передачі майна відповідачу на зберігання.

Отже, в контексті наведеного, вказаний Акт прийому-передачі від 04.07.2012 не може вважатися належним доказом передачі спірного майна на зберігання відповідачу.

Інших актів, які б підтверджували обставину прийняття відповідачем спірного майна на зберігання, позивачем не надано.

Отже, судом першої інстанції помилково прийнято зазначений Акт як належний та допустимий доказ передачі відповідачу майна на зберігання.

За наведених обставин, позивачем не доведено факту передачі відповідачу майна на зберігання.

Слід також зазначити, що судом апеляційної інстанції вживались передбачені господарським процесуальним законодавством заходи по одержанню відповідних доказів.

Разом з тим, доказів, що підтвердили б доводи позивача суду надано так і не було.

Позивачем, при розгляді справи в апеляційній інстанції, також не надано належних доказів на підтвердження обставин наявності у відповідача спірного майна на момент пред'явлення позову до суду.

Відповідач заперечує факт знаходження у нього спірного майна.

Крім того, в судовому засіданні представник відповідача на запитання суду надав пояснення про те, що спірне майно не знаходиться на території ПАТ "НВП" Більшовик", надавши при цьому акт від 16.05.2014, довідку від 19.05.2014 та документи щодо інвентаризації, проведеної станом на 10.12.2013.

Стосовно подачі цих додаткових доказів в контексті ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України слід зазначити наступне.

Надані відповідачем (апелянтом) при розгляді справи судом апеляційної інстанції документи не впливають на результат розгляду справи по суті.

Так, не було доведено передачі спірного майна на зберігання та його перебування у відповідача станом на день подачі позову та розгляду справи судом першої інстанції.

Наведене і стало підставою для висновку про скасування рішення суду першої інстанції та відмови у задоволенні позову.

Зазначені документи лише зайвий раз вказують на неможливість задоволення позову за чинних обставин та їх прийняття чи неприйняття апеляційним судом не впливає на результат розгляду спору.

За наведених обставин, позовна вимога про витребування у відповідача майна задоволенню не підлягає.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків в частині задоволення позовної вимоги про витребування майна.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом не було всебічно, повно та об'єктивно розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, що призвело до невірних висновків в частині задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційна інстанція має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача.

Крім цього, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 913 грн. 50 коп.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" на рішення господарського суду міста Києва від 18.12.2013 у справі № 910/16056/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Техноінвест" до публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" про витребування майна задовольнити повністю.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 18.12.2013 у справі № 910/16056/13 про задоволення позову скасувати.

3. Прийняти нове рішення у справі № 910/16056/13, яким у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Техноінвест" до публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" про витребування майна відмовити повністю.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Техноінвест" (Київська область, м. Буча, вул. Б. Хмельницького, б. 4, кв. 21, код за ЄДРПОУ 30861402) на користь публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" (м. Київ, пр-т. Перемоги, б. 49/2, код за ЄДРПОУ 14308569) судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 913 грн. 50 коп.

5. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

6. Матеріали справи № 910/16056/13 повернути до господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді В.В. Шапран

М.А. Дідиченко