Постанова

від 22.04.2014 по справі 804/4018/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2014 р. Справа № 804/4018/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Ляшко О.Б., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Варан" до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнеспром-Т" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

24.03.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Варан» (надалі - Позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Західно-Донбаської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі - Відповідач), в якому просить визнати неправомірним і скасувати податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 13.03.2014 р. № 000132203, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Варан» збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 7928 грн.: 5285 грн. за основним платежем та 2643 грн. за штрафними і фінансовими санкціями.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що вважає безпідставним проведення оскаржуваної перевірки, висновки якої є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового та цивільного законодавства, а зазначене податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийняте податковим органом без достатніх на те правових підстав.

Ухвалами Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року до участі у справі 804/4018/14 в якості третьої особи на стороні позивача було залучено товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнеспром-Т» та визнано обов'язковою особисту участь у судових засіданнях директора даного підприємства.

Представник Позивача подав заяву про розгляд справи без його участі на підставі наявних у справі документів та додаткову заяву від 14.04.2014 щодо додаткового обґрунтування позовних вимог.

Представник відповідача до суду не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи, подав заяву про розгляд спави в порядку письмового провадження.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, в період з 7 по 12 лютого 2014 року Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за січень 2013 року та реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Бізнеспром-Т», код за ЄДРПОУ 38114582.

Результати перевірки оформлені актом № 38/22-03/20216618 від 19 02.2014 р. (далі - акт), який містить висновок про завищення позивачем розміру податкового кредиту на загальну суму 5285 грн.

На підставі акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 13.03.2014 р. № 000132203 (далі - оскаржуване ППР), згідно якого позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 7928 грн., а саме: 5285 грн. за основним платежем та 2643 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІУ, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

· придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

· придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, господарські операції для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або лише за умови сплати грошових коштів.

Судом встановлено, що 03.01.2013 р. між ТОВ «Бізнеспром-Т» та ТОВ «Фірма «Варан» був укладений договір № 2/101-ПР-2013 на виконання ремонтно-будівельних робіт від 23.10.2012 р. (далі - договір).

Конкретний перелік та обсяг робіт, були обумовлені договірною ціною від 04.01.2013 р. і склали 31710 грн., у т.ч. ПДВ 5285 грн.

Як зазначив позивач, договір узгоджувався по телефону (номер якого вказаний у реквізитах). Передача документів здійснювалась поштою та перевізником. При укладенні договору, відомості про реєстрацію ТОВ «Бізнеспром- Т», в якості платника ПДВ, були перевірені по Реєстру платників ПДВ на сайті ДПА України. На час укладення договору ТОВ «Бізнеспром-Т» був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, використовував власну печатку, мав статус платника ПДВ, мав ліцензію на виконання будівельних робіт, тому спеціальна його правоздатність сумнівів не викликала. Відповідно до умов договору, у січні 2013 році ТОВ «Бізнеспром-Т» виконало роботу по заміні металопластикових конструкцій (вікон) в будівлях і спорудах ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». Металопластикові вироби доставлялися до місця виконання робіт на спеціально обладнаному автомобільному транспорті заводу виробника та зберігались на охоронюваних територіях різних підрозділів і шахт ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».

Позивач пояснив, що виконані роботи по заміні металопластикових вікон були оформлені актом приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 30.01.2013 p., який був підписаний: з боку Замовника директором ТОВ «Фірма «Варан» Бабенковою Т.О. (яка на теперішній час звільнена з посади директора, однак представляє інтереси підприємства під час розгляду справи та надавала пояснення в на судовому засіданні 08.04.2014 p.), з боку Підрядника - директором ТОВ «Бізнеспром-Т» Рипко В.В.

Разом з тим, суд зазначає, що для цілей податкового обліку беруться до уваги насамперед економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення відповідних операцій. При цьому немає значення, яким цивільно-правовим договором опосередковано господарську операцію, а також те, чи визнаний відповідний договір недійсним у судовому порядку. Складені первинні документи не свідчать безпосередньо про реальність укладеної угоди.

Податкові обов'язки визначаються виходячи з реального економічного змісту господарської операції та спрямування її на досягнення певного економічного ефекту. Для з'ясування дійсного економічного змісту господарської операції варто аналізувати кінцевий економічний ефект у вигляді фактичного приросту (зміни вартості) активів, який настав або повинен був настати в результаті здійснення відповідної операції, незалежно від зафіксованих у документах намірів її учасників. З цією метою варто використовувати документальні та інші дані, що свідчать про фактичне отримання тих чи інших активів учасниками операції. Такі дані мають перевагу перед задекларованим документально змістом спірної господарської операції.

Доказами наявності таких обставин можуть бути документи або показання свідків, що свідчать про наявність прямих стосунків між набувачем і виробником або імпортером активу; інформація (у тому числі з відкритих джерел) щодо звичайних умов ділової поведінки на певному ринку; дані, отримані від виробника або перевізника, які засвідчують прямий шлях руху активів від виробника до набувача, без фактичної участі посередників у цьому процесі тощо. Докази, що можуть використовуватися при аналізі реальності операції - дані про існування активу (чи вироблявся, ким і коли), про його рух на шляху до платника податків-набувача (як транспортувався, де зберігався, ким приймався, у тому числі встановлення посадових осіб постачальника і покупця, задіяних у такому процесі), як використовувався далі (чи реалізовувався, чи споживався тощо).

Реальність потребує також з'ясування того факту, чи справді актив отриманий від указаного в первинних документах контрагента. Для цього треба встановлювати, за яких обставин і в який спосіб були налагоджені господарські зв'язки між платником податків та його задекларованим контрагентом, хто персонально брав у цьому участь. Доцільно встановити фактичний альтернативний рух активу у порівнянні із задекларованим.

Також у такому разі варто встановлювати технічну можливість виконання господарської операції із урахуванням фактичних господарських ресурсів постачальника (наявність виробничих потужностей, персоналу тощо) та фактичного змісту операції (чи необхідні спеціальні навички персоналу для її вчинення, чи потрібні для цього власні або залучені засоби, час та спеціальна обстановка тощо).

Згідно положень статі 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

З метою з'ясування реальності оскаржуваної господарської операції між вказаними в первинних документах контрагентами, встановлення обставин, способу та руху активів Ухвалами Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року до участі у справі 804/4018/14 в якості третьої особи на стороні позивача було залучено товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнеспром-Т» та визнано обов'язковою особисту участь у судових засіданнях директора даного підприємства.

В судове засідання представник товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнеспром-Т» не з'явився та жодних письмових пояснень з приводу реальності укладених з позивачем угод до суду не надав.

У відповідності до ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Під час судового розгляду справи позивачем не підтверджено належними та достатніми доказами факт укладання угоди та надання послуг послуг.

Позивач під час розгляду справи не навів суду обставин обставин за яких відбувалися укладення угоди та безпосередньо надання послуг, зокрема щодо того в якому місці, за участю яких осіб, в який спосіб, у який проміжок часу це відбувалося, та не надав доказів, які б підтверджували такі обставини, також не наведено обставин та не надано доказів, які б свідчили про звичність цих операцій у стосунках цих осіб, які б в сукупності могли свідчити про реальність вчинених операцій.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У зв'язку з викладеним вище, суд вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Варан» до Західно-Донбаської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, третя особа на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнеспром-Т», про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно платіжного доручення № 3 від 19.09.2014 року позивачем сплачено судовий збір за подання адміністративного позову майнового характеру в сумі 182,70 грн.

Враховуючи те, що позивач при зверненні до суду з даним позовом сплатив 10% розміру ставки судового збору (182 гривні 70 копійок), а за результатами розгляду справи в задоволенні позову йому відмовлено, то з відповідача слід стягнути 90 % розміру ставки судового збору - 1644 гривень 30 копійок.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Варан» до Західно-Донбаської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, третя особа на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнеспром-Т», про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Варан» (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Поштова, буд. 1А-1, код ЄДРПОУ 20216618) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1644,30 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири грн. 30 коп.).

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя О.Б. Ляшко