Ухвала

від 10.02.2015 по справі 804/4018/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 лютого 2015 рокусправа № 804/4018/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Варан на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року у справі №804/4018/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Варан до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Бізнеспром-Т про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Варан" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 13 березня 2014 року № 000132203, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 7928 грн.: 5285 грн. за основним платежем та 2643 грн. за штрафними і фінансовими санкціями. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що вважає безпідставним проведення оскаржуваної перевірки, висновки якої є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені на підставі невірного застосуванням норм податкового та цивільного законодавства, а зазначене податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийняте податковим органом без достатніх на те правових підстав.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову. На думку апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, не врахувавши доводи позивача щодо підтвердження належними та допустимими доказами фактичне виконання господарських договорів.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, за період з 7 по 12 лютого 2014 року Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за січень 2013 року та реальність здійснення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю Бізнеспром-Т . Результати перевірки оформлені актом № 38/22-03/20216618 від 19 лютого 2014 року, який містить висновок про завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 5285 грн. На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 13 березня 2014 р. № 000132203, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 7928 грн., а саме: 5285 грн. за основним платежем та 2643 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про непідтвердження належними та допустимими доказами реальності здійснення господарських операцій позивача, а відтак про правомірність спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, господарські операції для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з п.2 4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити, назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 січня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнеспром-Т" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Варан" був укладений договір № 2/101-ПР-2013 на виконання ремонтно-будівельних робіт від 23 жовтня 2012 року (а.с.11,12). Пунктом 1.2 Договору передбачено, що вичерпний перелік підрядних робіт зазначається у кошторисах, які є невід'ємною частиною договору. На підтвердження виконання умов договору позивачем надана довідка про вартість виконаних будівельних робіт за січень 2013 року (а.с.14), акт приймання-передачі виконаних будівельних робіт (а.с.16), локальний кошторис № 2-1-1 (а.с.29), в яких зазначений вид проведених робіт - заповнення прорізів у кам'яних стінах дверними блоками з металопластику.

Проте, колегія суддів зазначає, що для цілей податкового обліку беруться до уваги, насамперед, економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення відповідних операцій. При цьому, немає значення, яким цивільно-правовим договором опосередковано господарську операцію, а також те, чи визнаний відповідний договір недійсним у судовому порядку. Складені первинні документи не свідчать про реальне виконання укладеної угоди, оскільки не зазначений об'єкт, на якому проводились роботи. Крім того, відсутні також і докази використання результатів будівельних робіт у власній господарській діяльності. Доводи представника апелянта про те, що зазначені роботи виконувались на будівлях та спорудах ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля не підтверджені належними та допустимими доказами.

Таким чином, зважаючи на те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, вірно застосований матеріальний закон та не допущено порушень процесуального права, оскаржене судове рішення має бути залишено без змін.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Варан - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року у справі №804/4018/14 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко