Постанова

від 13.03.2013 по справі 2а/0470/15253/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2013 р. Справа № 2а/0470/15253/12

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Потолової Г.В.

при секретарі - Покусай С.О.

за участю: представника позивача - Бублейника В.А.

представника відповідача - Косової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничої фірми «КВАНТ» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «НВФ «КВАНТ» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовними вимогами про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення Новомосковської ОДПІ Дніпропетровської області №0000982200 від 12.12.2012р. щодо збільшення податку на додану вартість на загальну суму 425000грн.00коп., з якого за основним платежем - 340'000грн.00коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 85'000грн.00коп.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, посилаючись на законодавчі підстави своїх дій, діяльність в межах закону та наданих повноважень, у зв'язку з чим просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши подані документи та матеріали справи, оцінивши їх, при розгляді справи виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «НВФ «КВАНТ» зареєстроване виконавчим комітетом Новомосковської міської ради Дніпропетровської області 15.04.2010р. та перебуває на обліку у податковому органі.

На підставі повідомлення №180/22/9 від 26.10.2012р. фахівцями Новомосковської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «НВФ «КВАНТ» (код ЄДРПОУ 37029989) з питань взаємовідносин з контрагентом ПП «Логістік-Центр» (код ЄДРПОУ 35585925) за лютий 2012 року.

Під час перевірки встановлені правопорушення підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України (зі змінами та доповненнями), в результаті чого перевіреним підприємством неправомірно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 340000 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 307771,4 грн. за лютий 2012 року та на суму 32228,6 грн. за березень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт №395/221/37029989 від 08.11.2012р.

На підставі акту перевірки відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення №0000982200 від 12.12.2012р., яким позивачу збільшене податкове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 128' 501грн. 00коп., з якої за основним платежем - на суму 102'801грн. 00коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - на суму 25'700грн. 00коп.

Не погоджуючись з рішенням податкового органу позивач звернувся за захистом своїх прав, свобод та інтересів до суду.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наступне.

З огляду на ст.ст.75, 78, 79 Податкового кодексу України, позивач зазначає про відсутність у відповідача підстав для проведення позапланової перевірки, а також вказує про відсутність жодних запитів податкового органу на надання документів.

Одночасно, позивач вказує, що за відсутності відображення в акті перевірки інформації про його виробничі та технічні можливості на здійснення господарської діяльності, відповідач дійшов висновку про відсутність у позивача господарсько-майнових можливостей для здійснення задекларованого виду господарської діяльності.

На спростування такого висновку податкового органу позивачем до позовної заяви додані:

- договір оренди офісного приміщення;

- договір оренди складського приміщення з доказами оплати;

- договір на проведення робіт зі завантаження-розвантаження на складі позивача;

- докази працювання на підприємстві 7 чоловік з різним напрямком функціональних обов'язків, тощо.

Що, на думку позивача, підтверджує його виробничі та технічні можливості на здійснення господарської діяльності та господарські взаємовідносини позивача.

Крім того, посилаючись на приписи Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ст.ст.44, 138 Податкового кодексу України, позивач зазначає, що контролюючим органом при проведенні перевірки не взято до уваги той факт, що придбані у ПП «Логістік-Центр» товари були відвантажені на склад підприємства.

На спростування висновків податкового органу, позивачем до матеріалів справи надані товаро-транспортні накладні.

Одночасно, позивач вказує на порушення відповідачем приписів ст.ст.4, 44, 61 Податкового кодексу України та позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної у Інформаційному листі від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11, при відображенні висновку про нікчемність правочинів між Позивачем та ПП «Логістік-Центр» внаслідок порушення вимог ст.18 ЦК України, без з'ясування умислу посадових осіб на вчинення такого правочину, використовуючи лише припущення про неможливість здійснення такого виду діяльності.

Відповідач проти позову заперечує. Письмові заперечення аналогічні доводам акту перевірки та долучені до матеріалів справи.

В обґрунтування заперечень, які підтримані представником у судовому засіданні, відповідач зазначає, що згідно договору купівлі продажу №0229п2 від 29 лютого 2012 року ПП «Логістік Центр» продав покупцю TOB «НВФ «КВАНТ» лак напівфабрикатний, ангідрид фталевий кристалічний та замок врізний, на загальну суму 340000 грн. (разом з ПДВ). До перевірки не надано: товарно-транспортні накладні, сертифікати якості та сертифікат походження товару, договір оренди складських приміщень, банківські виписки. Посадовими особами платника не надано письмових пояснень щодо причин ненадання вищезазначених документів до перевірки.

Відповідачем направлено запит позивачу за №10750/10/22-114 від 20.08.2012р. про надання інформації та її документального підтвердження. Запит отримано останнім 28.09.2012 р.

Відповідач вказує, що у зв'язку з не наданням до перевірки первинної документації, та відсутністю господарсько-майнових можливостей для здійснення задекларованого виду господарської діяльності, неможливо встановити зв'язок господарських операцій, що відображені у податковій декларації в частині витрат з придбання товару з господарською діяльністю TOB «НВФ «КВАНТ».

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що операції з купівлі товарів TOB «НВФ «КВАНТ» у ПП «Логістік-Центр» порушують частини 1 і 5 статті 203 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними. А тому, TOB «НВФ «КВАНТ», на думку відповідача, здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з отриманням податкової вигоди отриманої від третіх осіб.

Дослідивши матеріали справи, надані представниками сторін докази, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України №2755-VІ від 02.12.2010(із змінами та доповненнями). Зокрема, кодекс визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, встановлено, що органи державної податкової служби мають право: проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 75.1 ст.75 Податкового кодексу України, зазначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки передбачені ст. 79 Податкового кодексу України. Так, згідно з п. 79.1 цієї статті документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її Доведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст.ст. 7 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у зазначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Матеріалами справи (первинними документами) спростовані висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, реального настання наслідків за результатами вчинення правочинів (а.с.17-20, 48-72, 112-149).

Так, в ході судового розгляду справи на підтвердженя здійснення господарської діяльності та господарських взаємовідносин позивача судом досліджено наступні документи:

- договір субаренди приміщення № 15 від 03.01.2012 р. та оренди від 26.10.2012 р.;

- квитанції на підтвердження оплати орендної плати;

- договір купівлі-продажу товару № 0229п2 від 29.02.2012 р.;

- специфікації;

- видаткові накладні;

- податкові накладні;

- договір про надання послуг розвантаження/навантаження товарів, продукції, сировини № 12/02-06 від 15.02.2012 р.;

- замовлення на розвантаження продукції від 29.02.2012 р.;

- акт здачі-прийняття робіт № 022929;

- товаро-транспортні накладні;

- декларації тощо.

Наведені документи підтверджують доводи позивача та спростовують висновки відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також, моральним засадам суспільства. Правочин, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, тобто, презумпція правомірності правочину.

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України, недійсним, є лише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно зі ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено перелік правочинів, які є нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

- правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

- правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими, є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження, або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею, як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу, або обмежених в обігу об'єктів цивільного права, тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК, має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини, може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Крім того, з 01 січня 2011 року, набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу ст.203, у новій редакції та доповнено ст.228 частиною третьою.

З набуттям чинності зазначеними змінами, податкові органи не повинні посилатись на нікчемність правочинів та господарських зобов'язань платників податків, відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.228 ЦК України, як на правову підставу для донарахування податкових зобов'язань.

З урахуванням вищевказаного, можна дійти висновку, що законодавець з 01.01.2011року, виключив правочини, які були укладені з метою, суперечною інтересам держави та суспільства з кола нікчемних і відніс такі правочини до оспорюваних, тобто таких, які можуть бути визнані недійсними, виключно судом.

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України, саме на контролюючи органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складання та достовірності первинних документів.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, висновки, викладені в Акті перевірки від 08.11.2012р. №395/221/37029989, не відповідають обставинам справи. Викладені в Акті перевірки факти та висновки є безпідставними, оскільки ґрунтуються на припущеннях і не містять достатніх фактичних даних на підтвердження умовиводів про нікчемність правочинів, а відповідно є такими, що вчинені з порушенням норм чинного законодавства України.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що оспорювані доводи відповідача не відповідають нормам податкового законодавства, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України повернути з Державного бюджету позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничої фірми «КВАНТ», судові витрати у розмірі 2' 146грн. 00коп., згідно квитанції №390161 від 21.12.2012р.

Керуючись ст.ст.86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничої фірми «КВАНТ» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби№0000982200 від 12.12.2012р. щодо збільшення податку на додану вартість на загальну суму 425000грн. 00коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничої фірми «КВАНТ» (51200, м.Новомосковськ, вул.Комсомольська, буд.2) 2' 146грн. 00коп. (дві тисячі сто сорок шість грн.00коп.) судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Текст постанови у повному обсязі виготовлений 18.03.2013р.

Суддя Г. В. Потолова