Рішення

від 19.05.2014 по справі 910/4654/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4654/14 19.05.14

За позовом Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в м. Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квін Ті"

про стягнення 1 073,50 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Преходько В.О. по довіреності № 24/14-1611/Ан від 17.05.2013р.

від відповідача: не з'явились

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в місті Києві про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квін Ті" заборгованості в розмірі 1 073,50 грн., із яких: 1 000,00 грн. основного боргу та 73,50 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовано тим, що між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 4009/2013/Печ. від 01.03.2013р. про надання послуг охорони майна, на виконання якого позивач надав відповідні послуги на об'єкті відповідача, однак відповідач в порушення умов даного договору не оплатив ці послуги в повному обсязі, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.03.2014 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 14.04.2014 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.04.2014р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 19.05.2014р. у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін.

Представник позивача позовні вимоги в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, представника в судове засідання не направив, не виконав вимог суду викладених в ухвалі суду про порушення провадження у справі від 25.03.2014 р. Заяв, клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, адже відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18: особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на адресу визначену за матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01 березня 2013 року між Управлінням Державної служби охорони при КУМВС України в м. Києві (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Квін Ті» (далі - замовник) було укладено Договір № 4009/2013/Печ. на надання послуг охорони майна (надалі - Договір).

Відповідно до п. 2.1. Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується здійснювати: охорону майна Замовника на об'єкті, зазначеному в Дислокації-Розрахунку (додаток 1 до договору) та обслуговування сигналізації на цьому об'єкті; спостереження та обслуговування тривожної та пожежної сигналізації на об'єкті «Замовника», зазначеному Дислокації-Розрахунку (додаток 1 до Договору).

Відповідно до п. 2.2. договору, вид охоронних заходів та період їх здійснення щодо об'єкту визначається в Дислокації-Розраху (додаток 1 до Договору).

Згідно з п. 2.4. договору, періодом охорони майна та/або спостереження сигналізації на об'єкті вважається час з моменту прийняття Виконавцем сигналізації, якою обладнаний об'єкт, під охорону або спостереження до зняття її з-під охорони або спостереження Замовником у відповідності до Інструкцій з користування сигналізацією (далі - Інструкція), що є невід'ємною частиною цього договору.

Термін дії договору сторони визначили п.9.1., відповідно до якого даний договір набирає чинності з 01.03.2013р. та є чинним протягом трьох місяців. Договір поновлюється на строк, встановлений п. 9.1. даного договору, якщо жодна із сторін не менше ніж за 15 днів до закінчення строку чинності договору письмово не заявить про його припинення. Кількість разів поновлення договору не обмежується (п. 9.2).

Згідно з п. 1 ст. 901 ЦКУ, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Розділом третім договору, сторони погодили вартість послуг та порядок розрахунків, відповідно до якого:

3.1. Вартість послуг визначається з розрахунку вартості спостереження та обслуговування сигналізації на одному об'єкті у протоколі (додаток 3 до договору) та кількості об'єктів згідно дислокації розрахунку (додаток 1 до договору).

3.2. Оплата за цим Договором здійснюється Замовником щомісячно до 27-го числа місяця, в якому надаються послуги, шляхом перерахування Замовником грошових коштів у сумі місячної вартості послуг, визначеної в Дислокації-Розрахунку, на рахунок Виконавця.

3.3. У випадку ненадходження оплати у встановлений п.3.2 цього Договору строк Виконавець направляє Замовнику письмове повідомлення з вимогою оплатити заборгованість протягом 10 днів та попередженням про припинення надання послуг у випадку нездійснення оплати в зазначений строк.

При несплаті заборгованості Замовником у зазначений в повідомленні строк Виконавець має право в односторонньому порядку припинити надання послуг Замовнику через 5 днів після закінчення строку на оплату заборгованості та розірвати Договір.

3.4. В разі збільшення видатків Виконавця, безпосередньо пов'язаних з організацією та здійсненням охоронних послуг, у тому числі зміни норм законодавства, які безпосередньо впливають на вартість послуг, що надаються Виконавцем за цим Договором, останній має право змінити їх вартість, про що письмово повідомляє Замовника. У разі якщо Замовник протягом 30-ти днів з дня отримання такого повідомлення не укладе із Виконавцем додаткової угоди про зміну вартості послуг, останній має право достроково в односторонньому порядку розірвати даний Договір.

3.5. До закінчення поточного місяця Виконавець надає Замовнику два примірники Акта приймання наданих послуг, який останній зобов'язаний протягом п'яти перших робочих днів наступного місяця підписати і один примірник підписаного Акта повернути Виконавцю. У випадку наявності у Замовника заперечень щодо обсягу послуг, наданих Виконавцем у звітному місяці, Замовник зобов'язаний в той же строк у письмовій формі, надати Виконавцю свої обґрунтовані заперечення.

3.6. За умови неповернення замовником підписаного Акта приймання наданих послуг чи ненадання обґрунтованих заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, в строк визначений п. 3.5. даного договору, вважається, що послуги у такому місяці надані виконавцем в повному обсязі і прийняті замовником без зауважень, а Акт приймання наданих послуг таким, що підписаний сторонами.

Договором визначено, що виконавець зобов'язаний здійснювати охорону майна замовника на об'єкті зазначеному в Дислокації-Розрахунку та обслуговування сигналізації на цьому об'єкті (п. 5.1.1.), а замовник в свою чергу - своєчасно і в повному обсязі здійснювати оплату за цим договором (п. 5.2.3).

Згідно з п. 6.2.1. договору, за кожний день прострочення оплати за цим договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу.

З матеріалів справи вбачається, що Додатком № 2 до договору, сторони підписали протокол погодження договірної ціни, відповідно до якої вартість послуг виконавця по спостереженню та обслуговуванню сигналізації на одному об'єкті замовника становить 500,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 83,33 грн.

З матеріалів справи вбачається, що виконавцем були надані послуги з надання послуг охорони майна № 4009/2013/Печ. від 01.03.2013р., спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було сплачено повністю вартість наданих послуг охорони за жовтень - листопад 2013р., в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 1000,00 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень п. 1 ст. 903 ЦКУ якщо договором передбачено надання послуг а плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Проте відповідач в порушення умов договору, за надані послуги в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого у останнього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 1000,00 грн.

При розгляді справи судом встановлено, що акти прийому-здачі виконаних робіт за жовтень-листопад 2013р. відповідачем не підписані. Проте, в матеріалах справи наявні докази направлення на адресу відповідача Актів № С12-02474 від 31.10.2013р. та № С12-026602 від 30.11.2013р.

Відповідно до умов договору, п. 3.6, За умови неповернення замовником підписаного Акта приймання наданих послуг чи ненадання обґрунтованих заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, в строк визначений п. 3.5. даного договору, вважається, що послуги у такому місяці надані виконавцем в повному обсязі і прийняті замовником без зауважень, а Акт приймання наданих послуг таким, що підписаний сторонами..

З матеріалів справи вбачається, що відповідач на адресу відповідача не направляв ніяких зауважень чи заперечень щодо обсягу послуг.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, враховуючи те, що Відповідач не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, отже суд дійшов висновку, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача 1000,00 грн. заборгованості за надані послуги охорони за Договором правомірна та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Крім того, позивач заявив вимогу про стягнення з Відповідача 73,50 грн. пені.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.2.1. договору, за кожний день прострочення оплати за цим договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу.

Судом встановлений факт порушення (прострочення) відповідачем свого грошового зобов'язання.

Проте, при перевірці правильності обчислення позивачем пені, судом встановлено, що розрахунок не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки позивачем застосовано помилку в її підрахунку.

Тож, вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 43,63 грн. за період з 28.10.2013 р. до 14.03.2014р.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 500.00 28.10.2013 - 14.03.2014 138 6.5000 % 0.036 %* 24.58 Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 500.00 28.11.2013 - 14.03.2014 107 6.5000 % 0.036 %* 19.05

Підсумовуючи все вищевикладене, судом задовольняються позовні вимоги частково, в сумі 1043,63 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували обґрунтованість заперечення проти задоволення позову чи посвідчували зміни умов договору .

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квін Ті" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 30/10, літера А, код ЄДРПОУ 38388181) на користь Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в місті Києві (04050, м. Київ, вул. Студентська, 9, код ЄДРПОУ 08596920) 1000 (одну тисячу) грн. 00 коп. основного боргу, 43 (сорок три) грн.. 63 коп. - пені та 1 775 (одну тисячу сімсот сімдесять п'ять) грн. 84 коп. судового збору

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Повне рішення складено 20.05.2014р.

Суддя Трофименко Т.Ю.